Постанова

від 21.02.2019 по справі 925/603/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 925/603/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 (повний текст складено та підписано 03.11.2018)

у справі № 925/603/18 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал"

до Гаражного автокооперативу "Автомобіліст"

за участю третьої особи Черкаської міської ради

про встановлення земельного сервітуту

В судовому засіданні 21.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 Гаражно-будівельний кооператив "Квартал" звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Гаражного автокооперативу "Автомобіліст" про встановлення земельного сервітуту, а саме:

площа земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту - 0,0806 га в межах відповідно до Додатку № 4 до висновку №14/18/буд. судової земельно -техічної експертизи "Варіант земельного сервітуту (07.02- право виїзду на транспортному засобі по наявному шляху)" площею 0,0806 га в інтересах гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" за рахунок земельної ділянки гаражного авто кооперативу "Автомобіліст" по вул. Олени Теліги (Конєва), 8 в м. Черкаси;

вид сервітуту - право цілодобового проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі членів гаражно-будівельного кооперативу "Квартал";

строк сервітуту - до 27 січня 2025;

плата за встановлення сервітуту - 2200,38 грн. на рік ( 2,73 грн. за 1 м 2 ) з дня встановлення сервітуту.

Позов обґрунтований тим, що відповідач і члени його кооперативу почали діяльність із заміни асфальтового покриття, перебудови чи добудови гаражів, виклавши будматеріали (бетонні блоки, плити) в безпосередній близькості до гаражів позивача, чим створили перешкоди у доступі до них.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 у справі №925/603/18 в позові відмовлено.

Рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач 26.11.2018 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ч. 4 ст. 98 ЗК України, ч. 1 ст. 100 ЗК України, ч.ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України) та процесуального права (п. 2 ч. 1 ст. 42, ст.ст. 76-77, п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України), незаконністю та необґрунтованістю оскаржуваного рішення, не відповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд відмовив в позові не через відсутність пропозиції позивача про укладення договору, а тому, що позивач не врегулював спір з відповідачем. Таким чином, на його думку, суд відмовився вирішити спір, що виник внаслідок недосягнення сторонами домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Апелянт вказує, що суд не зазначив, які норми закону були порушені позивачем під час одержання висновку експерта, а оскільки цей доказ складався не позивачем, останній не міг порушити ч. 5 ст. 101 ГПК України. В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на порушення експертом норм Закону України Про судову експертизу та Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 та не спростовано наявність у судового експерта компетенції на вирішення поставлених перед ним питань.

Зазначає, що під час підготовчого провадження суд, не повідомив позивачу, що висновок експерта має недоліки, і позивачу необхідно подати додаткові докази.

Твердження суду, що сервітут, площею 0,0806 га є більш обтяжливими для відповідача порівняно з сервітутом, площею 0,0539 га є абстрактними, оскільки в рішенні судом не роз'яснюється, в чому полягає зазначена обтяжливість.

Посилання суду, в частині відсутності перешкод позивачу у користуванні ділянкою відповідача, спростовуються доказами, наданими позивачем, а саме висновком дільничного офіцера поліції від 05.01.2018, заявами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, протоколом № 5 засідання правління АК Автомобіліст від 27.12.2017.

Під час розгляду справи суд був більш лояльним до доказів, наданих відповідачем, ніж позивачем.

Апелянт вказує, що оскільки суд визнав встановленим той факт, що до подачі позову у даній справі, члени Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" безперешкодно, безоплатно і без оформлення будь - яких угод користувались ділянкою відповідача для проходу і проїзду до своїх гаражів, позивач вважає за необхідне надати додаткові докази, які підтверджують внесення останнім оплати відповідачу - копію квитанції №931 від 30.12.2015 до прибуткового касового ордера.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити без задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії квитанції № 931 від 30.12.2015, яка не була подана як доказ до суду першої інстанції та не була оцінена судом належним чином.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 30.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відкладено розгляд справи на 21.02.2019, приймаючи до уваги неявку представника відповідача та задоволення його клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.02.2019 від представника відповідача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

Явка представників сторін

Представники позивача в судовому засідання апеляційної інстанції 21.02.2019 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засідання апеляційної інстанції 21.02.2019 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі договору оренди землі від 05.07.2005 відповідач, Гаражний автокооператив "Автомобіліст", є користувачем земельної ділянки площею 37 851,83 кв.м. по вул. Конєва (Олени Теліги), 8 у м. Черкаси, на якій розміщені гаражі. Договір укладено до 22.06.2053 (а.с. 104 том 1).

З акту встановлення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки автокооператив "Автомобіліст" по вул. Конєва, 8 від 12.01.2004 (а.с. 108 оборот том 1) також вбачається, що загальна площа земельної ділянки по вул. Конєва, 8 у м. Черкаси, яка передана в оренду відповідачу, складає 39 403,61 кв.м. З них 37851,83 кв.м. передано в оренду на 49 років, а 1551,78 кв.м. (розташована за межами червоних ліній) передано в оренду під кооператив на 5 років.

За доводами представників сторін, ділянкою за межами червоних ліній площею 1551,78 кв.м. відповідача безперервно користується з 2004 року і по даний час третя особа, Черкаська міська рада, проти цього не мала заперечень, оскільки протилежне суду не доведено.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції та до призначеного засідання по розгляду справи по суті, відповідачем, Гаражним автокооперативом "Автомобіліст", подано суду заяву про долучення документів до матеріалів справи від 02.10.2018. Відповідач просить приєднати до справи копію додаткової угоди від 13.09.2018 між Черкаською міською радою та автокооперативом "Автомобіліст" про внесення змін до договору оренди землі від 05.07.2005, якою визначено, що відповідачу поновлено термін дії оренди земельної ділянки площею 0,1552 га на 5 років.

Як встановлено судом, про намір отримати такий доказ відповідач попередив суду ще до часу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, оформлення вказаної додаткової угоди залежало також і від Черкаської міської ради, а тому суд приєднав цей доказ до матеріалів справи як неподаний відповідачем раніше із поважних причин у відповідності до ч. 8 ст. 80 ГПК України, бо цей документ було виготовлено лише в ході розгляду справи.

Позивач є користувачем суміжної земельної ділянки площею 0,2580 га по вул. Конєва, 8/3 у м. Черкаси із ділянкою відповідача та користується нею на підставі договору оренди землі від 25.08.2015 (а.с. 35 том 1) терміном на 10 років.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні документів на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду вказаної земельної ділянки, за участі представників позивача та відповідача було складено акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гаражно-будівельному кооперативу "Квартал" (а.с. 42 том 2).

В цьому акті вказано, що у відповідності до погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу проведено закріплення в натурі меж земельної ділянки Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" для будівництва та обслуговування гаражів площею 0,2580 га по вул. Конєва, 8/3.

Згідно доводів обох сторін, що підтверджується і наявними у справі схемами, суцільний ряд гаражів позивача розташований прямо по лінії межі земельної ділянки відповідача і всі ворота цих гаражів мають єдиний вихід на земельну ділянку відповідача.

Тому при складенні Акту визначення та погодження меж (а.с. 42 том 1) сторонами було завчасно погоджено встановлення і розміщення земельного сервітуту (право проходу та проїзду) площею 0,0539 га для позивача за рахунок земель автокооперативу "Автомобіліст".

Даний сервітут площею 539 кв.м. і фактичне його розміщення на ділянці відповідача показано на схемі зведеного плану (а.с. 44 том 1) з проекту землеустрою позивача, який ним же подано у справу разом із позовними матеріалами.

Отже, саме на таких умовах встановлення земельного сервітуту з площею саме 539 кв.м. відповідач погодив позивачу встановлення меж його суміжної земельної ділянки і саме таким чином було визначено порядок користування земельною ділянкою відповідача.

За доводами представників відповідача, до подачі позову у даній справі, члени Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" безперешкодно, безоплатно і без оформлення будь-яких угод користувалися земельною ділянкою відповідача для проходу і проїзду до своїх гаражів. Також деякі члени кооперативу позивача навіть без спеціального узгодження із відповідачем забетонували підходи до своїх гаражів по території земельної ділянки відповідача, насадили виноград (а.с. 18,19, том 2).

Представник позивача пояснив, що подати позов до суду кооператив "Квартал" спонукала та обставина, що в певний період часу відповідач і члени його кооперативу почали діяльність із заміни асфальтового покриття, перебудови чи добудови гаражів, виклавши будматеріали (бетонні блоки, плити) в безпосередній близькості до гаражів позивача, чим створили перешкоди у доступі до них.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

При цьому земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Стаття 99 Земельного кодексу України визначає, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Таким чином, суб'єктом права земельного сервітуту обов'язково має бути власник або землекористувач земельної ділянки.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, (виключно) у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умов.

За змістом чинного законодавства умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (п. 2.33. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Представники відповідача наполягають на тому, що позивач до часу подання позову до суду не звертався до кооперативу "Автомобіліст" із пропозицію про укладення договору щодо сервітуту на 0,0539 га. , як було домовлено сторонами і про що вказано у технічній документації позивача (а.с. 44 том 1).

Позивач надав докази про направлення відповідачу звернення і проекту договору про встановлення сервітуту відразу на площу 0,0806 га разом із копією висновку судової земельно-технічної експертизи № 14/18/буд від 12.04.2018 (а.с. 87-98 том 1).

Листом від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача про те, що потреба у встановленні земельного сервітуту взагалі відпала, керівництво кооперативу "Автомобіліст" не буде чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу, але просить дотримуватися санітарних, природоохоронних норм і правил (а.с. 98 том 1).

Представники відповідача вказували, що кооператив "Автомобіліст" не перешкоджав позивачу у користуванні його гаражами і тому в оформленні договірних відносин по сервітуту потреби не виникало.

Натомість, позивач доводить, що відповідач ніколи не визнавав за позивачем права на користування в порядку сервітуту земельною ділянкою відповідача площею 0,0539 га., ігнорував його потреби, розпочав будівництво на ділянці, що прилягає до ділянки позивача, що і призвело до потреби захисту прав позивача в суді (а.с. 233-238 том 1).

Позивач надав суду копію звернення до відповідача від 05.01.2017 про передачу земельної ділянки площею 539кв.м. у користування та заяву від 22.12.2017 про оформлення договірної діяльності кооперативів (а.с. 239-240 том 1), однак доказів направлення цих листів відповідачу у справі нема. Отримання таких звернень відповідач заперечив у заяві від 07.09.2018 та запереченні від 10.09.2018 (а.с. 1, 28 том 2).

У відповідності до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок № 14/18/буд. судової земельно-технічної експертизи від 12.04.2018 (а.с. 61 том 1) не містить вказівки на те, що його виготовлено для подання до суду. У висновку вказано лише, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність.

Даний висновок взагалі не виготовлявся для суду, оскільки він замовлений позивачем саме для його звернення до відповідача про оформлення сервітуту площею 0,0806 га, що вбачається із опису до цінного листа на адресу кооперативу "Автомобіліст" від 20.04.2018 (а.с. 87 том 1), де у переліку вказано висновок судової експертизи, який направлено разом із зверненням позивача та проектом договору про встановлення сервітуту на адресу відповідача.

Враховуючи відсутність у висновку № 14/18/буд. зазначення про те, що цей висновок підготовлено для подання до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей документ не можна вважати висновком експерта, який складається і подається в порядку ГПК України для з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, бо суд ними не володіє.

З цієї підстави суд дійшов висновку, що позивачем взагалі не подано у справу належного і допустимого доказу про можливість встановлення сервітуту площею 0,0806 га, як позивач просить у позові.

Про призначення у справі експертизи для встановлення можливості існування сервітуту площею 0,0806 га та його конфігурацію сторони до суду клопотання не подавали.

Однак, оскільки навіть належний експертний висновок не має для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 104 ГПК України), то суд може оцінити матеріали, які знаходять у експертному висновку, як і всі інші письмові докази у справі.

Так, у висновку № 14/18/буд. подано два варіанти сервітуту - площами 0,0539 га (погоджений актом визначення та погодження меж земельної ділянки 02.11.2011 - а.с. 71 то 1) та площею 0,0806 га із показом меж площ цих сервітутів стосовно гаражів відповідача на планах-схемах (штрихова заливка жовтого кольору).

Експерт зазначає, що перший варіант сервітуту на 0,0539 га не є повністю технічно коректний, бо його частина виходить за межі земельної ділянки гаражного автокооперативу "Автомобіліст" по вул. О.Теліги (Конєва), 8 у м. Черкаси.

Проблема з частиною земельної ділянки відповідача за межами червоних ліній вирішена в ході розгляду справи через поновлення дії договору оренди землі від 05.07.2005 (а.с. 63 том 2).

Інших проблем із встановленням сервітуту саме такої площі експерт не вбачає.

Натомість представники позивача вказують, що членам кооперативу "Квартал" буде комфортніше розвертати автомобілі і заїжджати в гаражі по більшій площі сервітуту (0,0806 га), яка простягається впритул до гаражів відповідача, як показано на схемі (а.с. 72 том 1).

Представники відповідача слушно зауважують, що в такому випадку відстань від гаражів позивача до гаражів відповідача по сервітуту 0,0806 га буде більшою, ніж відстань між гаражами в рядах відповідача (для порівняння а.с. 70 том 1 та а.с. 17 том 2). В такому випадку відповідач вважає свої права явно порушеними, а сервітут несправедливим.

Схему на а.с. 17 том 2 виготовив відповідач самостійно до акту проміру проїздів (а.с. 16 том 2). Аналогічного акту на заперечення чи спростування внесених до нього даних позивач суду не надав, хоча це питання невідповідності відстаней між гаражами по обох варіантах сервітутів у співвідношенні із відстанями між гаражами в рядах кооперативу "Автомобіліст" неодноразово обговорювалося в ході розгляду справи.

Як вказано вище, згідно ч. 4 ст. 98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом вірно зазначено, що найменш обтяжливим для відповідача явно є сервітут площею 0,0539 га.

Саме сервітут такої площі відповідач погодив позивачу при оформленні технічної документації, яка виготовлялася самим позивачем перед укладенням ним договору оренди суміжної земельної ділянки (а.с. 44 том 1).

У заяві до позову про встановлення сервітуту від 07.09.2018 (а.с. 1 том 2) відповідач зазначає, що він не заперечував раніше і не заперечує зараз проти встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 0,0539 га щодо цілодобового проходу та проїзду членів кооперативу "Квартал".

Відповідач наголошує, що домовленість між сторонами про встановлення сервітуту саме площею 0,0539 га по земельній ділянці кооперативу "Автомобіліст" була фактично досягнута при складенні акту визначення та погодження меж земельної ділянки кооперативу "Квартал" від 02.09.2011 за участі представників обох сторін (а.с. 3 том 2). Відповідач чинність цієї домовленості щодо площі сервітуту не заперечує, про що у справу подано письмові пояснення (а.с. 2,28 том 2).

Позивач не надав обґрунтованих пояснень, чому він відмовився від варіанту укладення сервітуту на площу 0,0539 га (саме на цих умовах він отримав погодження відповідача щоб стати його суміжним сусідом) і вимагає встановлення сервітуту більшої площі 0,0806 га. Також позивач не пояснює, як при цьому буде дотримано баланс інтересів сторін та чому сервітут саме площею 0,0806 га є найменш обтяжливим для відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що позивачем не доведено, що сервітут площею 0,0806 га є найменш обтяжливим для відповідача, що є необхідною умовою для його встановлення.

Також судом враховано, що позивачем не надано належних і допустимих доказів можливості встановлення сервітуту площею 0,0806 га, оскільки виготовлений на замовлення позивача висновок № 14/18/буд судової земельно-технічної експертизи не є експертним висновком через недотримання положень ч. 5 ст. 101 ГПК України (відсутня вказівка, що його виготовлено для подання до суду). Без експертного висновку, на думку суду, дане питання не може бути вирішено взагалі, бо потребує спеціальних знань.

Щодо подання апелянтом нових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

До апеляційної скарги позивачем було додано копію квитанції №931 від 30.12.2015, до відповіді на відзив на апеляційну скаргу лист експерта від 27.12.2018.

В обґрунтування подання вказаних доказів до суду апеляційної інстанції апелянт зазначає, що оскільки суд визнав встановленими, що до часу подачі позову у даній справі, члени Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" безперешкодно, безоплатно і без оформлення будь - яких угод користувались ділянкою відповідача для проходу і проїзду до своїх гаражів, позивач вважає за необхідне надати додаткові докази, які підтверджують внесення ним плати відповідачу - копію квитанції №931 від 30.12.2015 до прибуткового касового ордера. Позивач вважає, що вихід суду за межі предмету доказування в цій частині, є поважною причиною несвоєчасного подання вказаного доказу.

Щодо поданого до суду апеляційної інтонації листа експерта від 27.12.2018, позивачем зазначено, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не звертався до експерта за поясненнями щодо обставин підготовки висновку, оскільки у відповідача та суду аж до судових дебатів не виникало питань щодо належності та допустимості висновку експерта.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що апелянт не довів неможливість подання відповідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, листа експерта від 27.12.2018 не існувало на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 24.10.2018, він не був і не міг бути предметом судового розгляду, а тому не може бути прийнятий до уваги під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 у справі №925/603/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

07.02.2019 від представника відповідача надійшла заява про стягнення 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат у сумі 3000,00 грн. представник відповідача надав договір про надання юридичних послуг від 05.12.2018, укладений між адвокатом Лінником Миколою Сергійовичем та Гаражним автокооперативом "Автомобіліст", ордер серія ЧК №58602 від 31.01.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 331 від 18.05.2009, платіжне доручення № 9 від 30.01.2019 про сплату 3000,00 грн., розрахунок вартості адвокатських послуг від 01.02.2019.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж вимоги до співрозмірності витрат на оплату послуг адвоката встановлені ч. 4 ст.129 ГПК України.

Згідно ч.ч. 5,6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Жодних заперечень проти неспіврозмірності вартості послуг адвоката відповідача представники позивача суду не подавали, а тому до стягнення з позивача на користь відповідача належить 3000,00 грн. витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 у справі №925/603/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 у справі №925/603/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" (18029, м. Черкаси, вул. Маршала Конєва, буд. 8/3, ідентифікаційний код 36196768) на користь Гаражного автокооперативу "Автомобіліст" (18029, м. Черкаси, вул. Маршала Конєва, буд. 8, ідентифікаційний код 22791580) 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

5. Матеріали справи №925/603/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 29.03.2019 після виходу головуючого судді з відпустки за сімейними обставинами.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко