Рішення

від 29.10.2018 по справі 2040/6187/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 р. № 2040/6187/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.05.2018 року № 00001581402, № 00001571402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать чинному законодавству, не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Також, позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу щодо господарських операцій з контрагентом - постачальником з нанесення дорожньої розмітки спростовується наявними у нього первинними документами. ОСОБА_1 того, позивач вважає, що відповідні проводки в бухгалтерському обліку ним було здійснено згідно з діючим законодавством. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що зважаючи на наявність матеріалів податкової інформації щодо контрагентів позивача та з наданих до перевірки документів, було встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що свідчить про відсутність у позивача підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою. ОСОБА_1 того, представник відповідача посилався на те, що позивачем до перевірки були надані не у повному обсязі транспортні документи, а надані до перевірки подорожні листи оформлені з порушенням вимог діючого законодавства. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

У своїй відповіді на відзив позивач посилався на те, що позиція відповідача ґрунтується лише на припущеннях, не підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами.

В своїх додаткових поясненнях відповідач посилався на недоліки наданих до перевірки видаткових накладних та зазначив, що в ході перевірки також було встановлено безпідставне включення позивачем витрат на оплату відпусток працівникам, які документально не підтверджені. Також, відповідач посилався на те, що господарські операції з контрагентом - постачальником з нанесення дорожньої розмітки не відбулись, у зв'язку з чим, позивачем порушено податковий облік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дорстрой монтаж (далі - ТОВ Дорстрой монтаж ) зареєстровано Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 28.01.2004 року, взято на податковий облік з 06.02.2004 за № 1357, перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (Чугуївське відділення), що підтверджено в судовому засіданні представниками сторін та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 121-123).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Дорстрой монтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 17.04.2018 № 1459/20-40-14-02-08/32796896 (т. 1 а.с. 11-43).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 24 підрозділу 4 розділу ХХ, п. 138.2 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2758977 грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 94647 грн., 1 квартал 2016 року на суму 5456 грн., 2 квартал 2016 року на суму 561 грн., 3 квартал 2016 року на суму 2365 грн., 4 квартал 2016 року на суму 129 грн., 1 квартал 2017 року на суму 516 грн., 2 квартал 2017 року на суму 1733991 грн., 3 квартал 2017 року на суму 921312 грн.;

- п. 184.7 ст. 184, п. 189.1 ст. 189, п. п. 198.5 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 3003412 грн., у тому числі: за січень 2016 року - 50500 грн., за жовтень 2016 року - 2575 грн., за червень 2017 року - 514362 грн., за липень 2017 року - 1041750 грн., за серпень 2017 року - 696556 грн., за грудень 2017 року - 697669 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ Дорстрой монтаж відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було подано заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 44-48). Листом від 04.05.2018 № 18338/10/20-40-14-02-07 ГУ ДФС у Харківській області висновки акту перевірки від 17.04.2018 № 1459/20-40-14-02-08/32796896 залишено без змін (т. 1 а.с. 49-50).

08.05.2018 року ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення № 00001581402 з податку на додану вартість на загальну суму 3754265 грн., з них 3003412 грн. за основним платежем та 750853 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами); та №00001571402 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3425059,50 грн., з них 2758977 грн. за основним платежем та 666082,50 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 9-10).

Підприємством у порядку ст. 56 ПК України було подано скаргу до Державної фіскальної служби України № 23 від 18.05.2018 щодо скасування винесених ГУ ДФС у Харківській області податкових повідомлень-рішень від 08.05.2018 року (т. 1 а.с. 51-59). Рішенням про результати розгляду скарги від 10.07.2018 № 23025/6/99-99-11-01-01-25, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ Дорстрой монтаж - без задоволення (т. 1 а.с. 60-68).

Позивач, не погодившись з зазначеними рішеннями, звернувся до суду за їх оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів по контрагентам, стали висновки про неправомірне декларування ТОВ Дорстрой монтаж господарських операцій із придбання товарів за період з 01.06.2015 по 31.05.2016 з ТОВ "АВК" (код ЄДРПОУ 32566103), за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 з ТОВ "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ " (код ЄДРПОУ 32950551), за період з 01.06.2017 по 30.07.2017 з ТОВ "КОМТЕХ ЛТД" (код ЄДРПОУ 40947171), за період з 01.06.2017 по 30.07.2017 з ТОВ "ЛАЙТ-ГРІН" (код ЄДРПОУ 40947103), за період з 01.08.2016 по 30.08.2016 з ТОВ "БЦ ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 40372701), за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом N 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом N 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі

обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, до внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції: об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, до внесенням змін цим Законом в наступній редакції: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015, до внесення змін цим Законом в наступній редакції: платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські взаємовідносини з придбання товарів з ТОВ АВК (код ЄДРПОУ 32566103) за період з 01.06.2015 по 31.05.2016 , з ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 32950551) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 , з ТОВ Комтех ЛТД (код ЄДРПОУ 40947171) за період з 01.06.2017 по 30.07.2017, з ТОВ Лайт Грін (код ЄДРПОУ 40947103) за період з 01.06.2017 по 30.07.2017, з ТОВ БЦ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40372701) за період з 01.08.2016 по 30.08.2016.

Щодо господарських операцій між ТОВ Дорстрой монтаж та ТОВ АВК (код ЄДРПОУ 32566103) за період з 01.06.2015 по 31.05.2016, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Дорстрой монтаж (у якості Покупця) та ТОВ АВК (у якості Постачальника) було укладено договір поставки від 31.12.2014 № 31/2014 (т. 1 а.с. 69-70).

В червні-липні 2015 року на виконання умов договору, з боку ТОВ АВК на адресу ТОВ Дорстрой монтаж було здійснено поставку товару відповідно до наступних видаткових накладних: від 15.06.2015 №№ РН-0000340 - РН-0000344, від 08.07.2015 № РН-0000398, № РН-0000393, №РН-0000391 (т. 1 а.с. 93-100).

Одночасно на адресу ТОВ Дорстрой монтаж з боку ТОВ АВК , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 10.06.2015 № 26, 27, від 15.06.2015 № 38 - 40, 43, 44, від 22.06.2015 № 64, 65, 66, 67, 68, 69, від 26.06.2015 № 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89 (т. 1 а.с. 71-92).

Транспортування придбаного товару підтверджено подорожніми листами від 15.06.2015 № 021844, від 08.07.2015 №023674 (т. 1 а.с. 109-110).

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ Дорстрой монтаж шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ АВК , що підтверджується платіжними дорученнями від 15.05.2015 № 8437, 8438, від 10.06.2015 № 8700, 8701, від 22.06.2015 №№ 8791 - 8796, від 26.06.2015 №№8849-8851, 8853-8858, випискою банку за 15.06.2015 (т. 1 а.с. 111-130).

ТОВ Дорстрой монтаж отриманий товар було оприбутковано на складах, що підтверджується прибутковими накладними від 15.06.2015 № 681-685, від 08.07.2015 № 803, 808, 810 (т. 1 а.с. 101-108).

Щодо господарських операцій між ТОВ Дорстрой монтаж та ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 32950551) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Дорстрой монтаж (у якості Покупця) та ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ (у якості Постачальника) було укладено договір поставки від 01.07.2014№ б/н (т. 1 а.с. 131-132).

В квітні 2015 року на виконання умов договору, з боку ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ на адресу ТОВ Дорстрой монтаж було здійснено поставку товару відповідно до наступних видаткових накладних: від 15.04.2015 № РН-0003517, РН-0003518, РН-0003519, від 17.04.2015 № РН-0003661, від 22.04.2017 № РН-0003847, від 30.04.2015 № РН-0004177, №РН-0004163, №РН-0004164, від 28.04.2015 № РН-0004080, № РН-0004081 (т. 1 а.с. 143-149).

Одночасно на адресу ТОВ Дорстрой монтаж з боку ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 15.04.2015 № 481, 482, 483, від 17.04.2015 № 627, від 22.04.2015 № 825, від 28.04.2015 № 1042, 1056, від 30.04.2015 № 1132, 1133, 1144 (т. 1 а.с. 133-142).

Транспортування придбаного товару підтверджено подорожніми листами від 15.04.2015 № 1583, від 17.04.2015 №1585, від 22.04.2015 №1588, від 28.04.2015 № 1592, від 30.04.2015 № 1594 (т. 1 а.с. 160-164).

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ Дорстрой монтаж шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ , що підтверджується платіжними дорученнями від 29.04.2015 № 8273, 8296-8298, від 30.04.2015 № 8302, від 14.05.2015 № 8434, 8435 (т. 1 а.с. 165-171).

ТОВ Дорстрой монтаж отриманий товар було оприбутковано на складах, що підтверджується прибутковими накладними від 15.04.2015 № 407, 408, 414, від 17.04.2015 № 422, від 22.04.2015 № 443, від 28.04.2015 № 459, 460, від 30.04.2015 № 479, 480, 487 (т. 1 а.с. 150-159).

Щодо господарських операцій між ТОВ Дорстрой монтаж та ТОВ Комтех ЛТД (код ЄДРПОУ 40947171) за період з 01.06.2017 по 30.07.2017, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТОВ Дорстрой монтаж та ТОВ Комтех ЛТД підтверджено договорами поставки від 02.06.2017 № 02/06/17-02, від 04.07.2017 № 04/07/17-01 та договорами про відступлення права вимоги, повідомленнями про заміну кредитора від 22.06.2017 та від 21.07.2017 (т. 1 а.с. 172-179).

В червні-липні 2017 року на виконання умов зазначених договорів, з боку ТОВ Комтех ЛТД на адресу ТОВ Дорстрой монтаж було здійснено поставку товару відповідно до наступних видаткових накладних: від 02.06.2017 № К34-К44, К47, К48, від 20.06.2017 №№ К58 - К64, від 05.07.2017 №№ К9 - К14, від 17.07.2017 №№ К1 - К4, № К26, К27, К38 (т. 1 а.с. 212-243).

Одночасно на адресу ТОВ Дорстрой монтаж з боку ТОВ Комтех ЛТД , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 02.06.2017 №№ 34-44, 47, 48, від 20.06.2017 №№ 58-64, від 05.07.2017 № № 9, 10, 11, 12, 13, 14, від 17.07.2017 №1-4, 26, 27, 38 (т. 1 а.с. 180-211).

Транспортування придбаного товару підтверджено товарно-транспортними накладними від 02.06.2017 №№ К34 - К48, від 20.06.2017 №№ К58 - К64, від 05.07.2017 №№ К9 - К14, від 17.07.2017 №№ К1 - К4, № К26, К27, К38 (т. 2 а.с. 1-31).

Облік товару, придбаного у ТОВ Комтех ЛТД , на складах позивача підтверджено оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 201 Сировина й матеріали (т. 2 а.с. 103-105).

Щодо господарських операцій між ТОВ Дорстрой монтаж та ТОВ Лайт Грін (код ЄДРПОУ 40947103) за період з 01.06.2017 по 30.07.2017, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТОВ Дорстрой монтаж (у якості Покупця) та ТОВ Лайт Грін (у якості Постачальника) підтверджено договорами поставки від 02.06.2017 № 02/06/17-01, від 03.07.2017 № 03/07/17-01 та договорами про відступлення права вимоги, повідомленнями про заміну кредитора від 22.06.2017 та від 19.07.2017 (т. 2 а.с. 32-37).

В червні-липні 2017 року на виконання умов договору, з боку ТОВ Лайт Грін на адресу ТОВ Дорстрой монтаж було здійснено поставку товару відповідно до наступних видаткових накладних: від 02.06.2017 №№ Л23 - Л26, Л28 - Л37, від 20.06.2017 №№ Л64 - Л67, від 05.07.2017 №№ Л5 - Л8, Л19, Л21, Л22, від 17.07.2017 №№ Л 1- Л 4, Л 46, Л 47 (т. 2 а.с. 68-98).

Одночасно на адресу ТОВ Дорстрой монтаж з боку ТОВ Лайт Грін , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 02.06.2017 № 23, 24, 25, 28, 29, 30 - 37, від 20.06.2017 № 64, 65, 66, 67, від 17.07.2017 № 1, 2, 3, 4, 46, 47, від 05.07.2017 № 5, 6, 7, 8, 19, 21, 22 (т. 2 а.с. 38-67).

Транспортування придбаного товару підтверджено подорожніми листами від 02.06.2017 № 1400, від 16.06.2017 № 1486, від 05.07.2017 № 661, від 17.07.2017 № 663 (т. 2 а.с. 99-102).

Облік товару, придбаного у ТОВ Лайт Грін , на складах позивача підтверджено оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 201 Сировина й матеріали (т. 2 а.с. 103-105).

Щодо господарських операцій між ТОВ Дорстрой монтаж та ТОВ БЦ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40372701) за період з 01.08.2016 по 30.08.2016, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Дорстрой монтаж (у якості Покупця) та ТОВ БЦ ІНВЕСТ (у якості Постачальника) було укладено договір поставки від 15.08.2016 № 1-1508-16 (т. 2 а.с. 106-107).

В серпні 2016 року на виконання умов договору, з боку ТОВ БЦ ІНВЕСТ на адресу ТОВ Дорстрой монтаж було здійснено поставку товару відповідно до видаткової накладної від 26.08.2016 № РН-26/08-15 (т. 2 а.с. 109).

Одночасно на адресу ТОВ Дорстрой монтаж з боку ТОВ БЦ ІНВЕСТ , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 26.08.2016 № 2608 (т. 2 а.с. 108).

Транспортування придбаного товару підтверджено подорожнім листом від 26.08.2016 № 21692 (т. 2 а.с. 111).

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ Дорстрой монтаж шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ БЦ ІНВЕСТ , що підтверджується платіжним дорученням від 22.11.2016 №11624 (т. 2 а.с. 112).

ТОВ Дорстрой монтаж отриманий товар було оприбутковано на складах, що підтверджується прибутковою накладною від 26.08.2016 № 163 (т. 2 а.с. 110).

ОСОБА_1 того, підтвердженням можливості здійснення позивачем транспортування товарно-матеріальних цінностей є наявність власного/орендованого транспорту за перевіряємий період, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 105 (т. 2 а.с. 113).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

При цьому, суд зазначає, що виходячи із вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

У разі якщо перевезення здійснюється для власних потреб власним транспортом, оформлення ТТН не вимагається (п. 2 Переліку № 207).

Однак, при цьому, операції з перевезення товару, здійснені позивачем як самостійно, так і за допомогою перевізника, було оформлено відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207.

Стосовно зауважень відповідача про наявні помилки в оформленні видаткових накладних, подорожніх листах, а саме відсутність заповнених розділів в цих документах, та відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до Роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №818/418/17 (К/9901/5097/17), від 19.06.2018 по справі №808/2447/17 (К/9901/35856/18).

Господарські операції ТОВ Дорстрой монтаж з його контрагентами підтверджуються наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Разом з тим, відсутність заповнених розділів у вищезазначених документах за наявності інших даних, які ідентифікують рух вантажу, автомобіль та інше, та за наявності первинних документів (видаткових накладних, платіжних доручень та інших), які підтверджують факт транспортування та поставки товарів, не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства.

Окрім цього, суд зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, документи, обумовлені правилами перевезень вантажів, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Така позиція неодноразово висловлювалась в постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а (К/9901/8403/18), від 12.06.2018 по справі №815/3310/17 (К/9901/49561/18).

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку та поставлений товар.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ Дорстрой монтаж , наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Щодо посилань контролюючого органу на наявну у нього інформацію про кримінальні провадження № 32016100100000096 від 21.10.2016р., №32016220000000152 від 15.06.2016р. та №32017100060000055 від 13.07.2017р. щодо незаконної діяльності з ознаками фіктивності ТОВ АВК , ТОВ БЦ ІНВЕСТ , ТОВ Комтех ЛТД , суд відхиляє ці доводи з приводу відсутності факту реального здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з огляду на вищезазначене, а також, посилаючись на факт відсутності обвинувальних вироків суду за даними кримінальними провадженнями. Такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Суд також не може брати до уваги узагальнену податкову інформацію від 09.11.2015р. №297/20-36-22-0509 щодо ТОВ АВК , від 24.03.2016р. №1063/7/20-33-146-02 щодо ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ , від 03.11.2017р. №231/14-29-14-08/40947171 щодо ТОВ Комтех ЛТД , від 28.09.2017р. №176/14-29-14-08/40947103 щодо ТОВ Лайт Грін , від 08.02.2017 №59/10-02-14-03/40372701 щодо ТОВ БЦ ІНВЕСТ , на які посилається контролюючий орган в акті перевірки (т. 2 а.с. 143-174), в підтвердження нереальності господарських операцій з ТОВ Дорстрой монтаж , оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Окрім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені продавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд також зазначає, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. ОСОБА_1 того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

ОСОБА_1 того, відповідно до ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини щодо всіх питань, пов'язаних із тлумаченням і застосуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, зокрема в рішенні по справі Інтерсплав проти України визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Як визначено у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії : у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

ОСОБА_1 того, суд зазначає, що норми п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом, податкові накладні за спірними господарськими операціями, складені у відповідності до вищезазначених норм та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення вказаних податкових накладних, які є підставою для формування податкового кредиту, а також щодо належної реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Таким чином, посилаючись на порушення, встановлені актом перевірки від 17.04.2018 № 1459/20-40-14-02-08/32796896, податковим органом не надано достатніх доказів неправомірного декларування спірних господарських операцій з боку позивача та його посадових осіб.

Господарські операції ТОВ Дорстрой монтаж з його контрагентами підтверджуються вже наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

На підставі вищевикладеного, висновок відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з постачальниками: з ТОВ АВК (код ЄДРПОУ 32566103) за період з 01.06.2015 по 31.05.2016 , з ТОВ КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 32950551) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 , з ТОВ Комтех ЛТД (код ЄДРПОУ 40947171) за період з 01.06.2017 по 30.07.2017, з ТОВ Лайт Грін (код ЄДРПОУ 40947103) за період з 01.06.2017 по 30.07.2017, з ТОВ БЦ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40372701) за період з 01.08.2016 по 30.08.2016, спростовується наведеними нормами податкового законодавства, а тому в цій частині підлягають скасуванню і прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення від 08.05.2018 року № 00001581402, став висновок про заниження ТОВ Дорстрой монтаж податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2016 року в сумі 30000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Будівельна фірма Лідер , з яким господарські операції не відбулись.

Судом встановлено, між ТОВ Дорстрой монтаж та ТОВ Будівельною фірмою Лідер був укладений договір від 26.11.2015 № 26-11/СП/2015 з додатками, предметом якого було надання послуг з влаштування дорожньої розмітки в Дніпропетровській області (т. 2 а.с. 114-115). Виконання ТОВ Будівельною фірмою Лідер умов договору підтверджується актом приймання-передачі послуг від 28.12.2015 № 1 (т. 2 а.с. 116).

Суму ПДВ у розмірі 30000,00 грн. було включено ТОВ Дорстрой монтаж до складу податкового кредиту згідно з податковою накладною від 28.12.2015 № 47 (т. 2 а.с. 117).

Оплату послуг підтверджено платіжним дорученням №10571 від 06.01.2016р. (т. 2 а.с. 118).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту, зокрема, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Зокрема, пунктом 201.1 ст. 201 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, визначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Абзацом 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, згідно з правилом першої події (дата факту постачання послуг - акт від 28.12.2015 №1) ТОВ Будівельною фірмою Лідер була виписана податкова накладна, яка стала підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ Дорстрой монтаж у грудні 2015 року.

Відповідно п.4 ПСБО №6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Як зазначено у судовому засіданні представником позивача, бухгалтером підприємства у 2015 році не було відображено у складі витрат вартість робіт, отриманих від ТОВ Будівельна фірма Лідер . Вартість вищевказаних робіт було перевиставлено замовнику Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області, включено до складу доходу та нараховані податкові зобов'язання з ПДВ. Виправляючи помилку у 2016 році, відповідно до ПСБО 6 було зроблено проводку Дт 441 Кт 631. Вартість отриманих робіт було підтверджено відповідними документами, та включено до складу собівартості виконаних робіт замовника у 2015 році.

Отже, висновок про заниження ТОВ Дорстрой монтаж податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2016 року в сумі 30000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Будівельна фірма Лідер , з яким господарські операції не відбулись, спростовується первинними документами, є необґрунтованим та безпідставним, а тому в цій частині підлягає скасуванню і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення від 08.05.2018 року № 00001571402, став висновок про безпідставне включення позивачем до складу витрат у 2015 році витрат на оплату відпусток працівникам у сумі 349207 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4, п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 N 20, забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу. Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам. Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

Згідно з положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, на субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" ведеться облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, формування резерву на оплату відпусток працівникам у 2015-2016 роках у бухгалтерському обліку позивачем було здійснено відповідними проводками: Дт441 Кт471 - 417,2 тис. грн. у т.ч.: 306,5 тис. грн. - 2015 рік, 110,7 тис. грн. - 2016 рік (т. 2 а.с. 120).

Виплати працівникам та сплата передбачених законодавством податків у бухгалтерському обліку підприємством відображено наступним чином: в 2015 році Дт471 Кт66 - 79,6 тис. грн., Дт 471 Кт 65 - 30,5 тис. грн., в 2016 році Дт471 Кт66 - 142 тис. грн., Дт 471 Кт 65 - 54,4 тис. грн. (т. 2 а.с. 119).

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що до 01.01.2015 року по ТОВ Дорстрой монтаж не формувався резерв відпусток, але у 2015-2016 роках ця помилка була виправлена згідно з діючим законодавством, у бухгалтерському обліку було здійснено відповідні проводки, що підтверджено матеріалами справи. Протягом 2015-2016 років підприємство здійснювало виплати працівникам та сплатило передбачені законодавством податки за рахунок сформованого резерву, що відображено у бухгалтерському обліку.

При цьому, формування резерву за 441 рахунком та виплати робітникам (у 2015 -2016 роках) за 471 рахунком не зменшило фінансовий результат підприємства.

Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача про безпідставне включення позивачем до складу витрат у 2015 році витрат на оплату відпусток працівникам у сумі 349207 грн., вважає його необґрунтованим та безпідставним , а тому в цій частині підлягає скасуванню і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 08.05.2018 року № 00001581402, № 00001571402.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж" (вул. Харківська, буд. 65 Б,с. Кам''ОСОБА_3,Чугуївський район, Харківська область,63512, код ЄДРПОУ32796896) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.05.2018 року № 00001581402, № 00001571402, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж".

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж" (вул. Харківська, буд. 65 Б,с. Кам''ОСОБА_3,Чугуївський район, Харківська область,63512, код ЄДРПОУ32796896) у розмірі 107689,87 грн. ( сто сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 87 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя Заічко О.В.