Рішення

від 26.10.2018 по справі 911/1531/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1531/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТСТАЛЬБУД"

до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИК"

про стягнення заборгованості у сумі 90 439,73 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №15 від 01.08.2018 року);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 09.08.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТСТАЛЬБУД" (далі - позивач) до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИК" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 90 439,73 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору будівельного підряду №03/07-2008 від 22.07.2008 року, згідно з якими позивач зобов'язувався виконати за завданням відповідача будівельні роботи, а відповідач зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду Київської області (справа №44/337-9/162-09/5/8), просив стягнути з відповідача 237 742,17 грн. боргу за виконані роботи.

Одночасно, у зв'язку із виявленими у будівельних роботах недоліками, відповідач звернувся до господарського суду міста Києва (справа №31/215) з позовом про стягнення грошових коштів, необхідних для усунення недоліків будівництва, у сумі 315 475,60 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 року в справі №31/215 (далі - рішення суду від 15.06.2015 року) позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 86 877,12 грн. грошових коштів для усунення недоліків будівництва, 870,22 грн. державного мита та 64,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2016 року в справі №44/337-9/162-09/5/8, борг відповідача перед позивачем становив 74 920,48 грн., однак у задоволенні позову судом було відмовлено, у зв'язку з його передчасністю.

23 грудня 2016 року позивач знову звернувся до Господарського суду Київської області (справа №911/4226/16) з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 74 920,48 грн.

Рішенням суду від 18 липня 2017 року в справі №911/4226/16 позивачу відмовлено в позові, у зв'язку з його передчасністю, оскільки на момент ухвалення рішення позивачем не виконано рішення суду від 15.06.2015 року та не сплачено відповідачу грошові кошти на усунення недоліків будівництва.

14 серпня 2017 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50980714 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №31/215 від 06.07.2015 року, у зв'язку з його виконанням.

Після повного виконання рішення суду в справі №31/215, позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 74 920,48 грн. боргу, 9 441,97 грн. пені, 1 133,04 грн. трьох процентів річних, 4 944,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним умови договору виконані у повному обсязі, тому відповідач повинен сплатити позивачу 74 920,48 грн. боргу.

Ухвалою суду від 16.07.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТСТАЛЬБУД" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162 та п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

26 липня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 15 серпня 2018 року.

14 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

15 серпня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року підготовче засідання відкладено на 12 вересня 2018 року.

17 серпня 2018 року від представника відповідача та 07 вересня 2018 року від представника позивача на адресу Господарського суду Київської області надійшли заяви про долучення документів до матеріалів справи, які підлягали задоволенню судом.

12 вересня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 26 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2018 року, яка підлягала задоволенню судом.

У засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 26.09.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року, до початку судового розгляду справи по суті, представник відповідача подав документи для долучення до матеріалів справи, у зв'язку з чим, в засіданні оголошено перерву до 26.10.2018 року.

26 жовтня 2018 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

22 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТСТАЛЬБУД" (далі - позивач) та науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИК" (далі - відповідач) був укладений договір будівельного підряду №03/07-2008 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати за завданням відповідача будівельні роботи, а відповідач зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є:

- розробка позивачем на основі ТЗ (технічному завданню на проектування) відповідача і вихідних даних відповідача (затвердження технологічних рішень щодо цільового використання об'єкту, результатів геологічних і топогеодезичних вишукувань по об'єкту) технічної документації на будівництво об'єкту (п.п. 1.1.1 договору);

- виконання позивачем із своїх матеріалів, своїми силами та засобами, або силами субпідрядних організацій повного комплексу будівельно - монтажних робіт по зведенню об'єкту у відповідності до технічної документації, необхідного для здачі об'єкта в експлуатацію (п.п. 1.1.2 договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що комплекс будівельно - монтажних робіт по цьому договору включає:

- земляні роботи, пов'язані із зведенням фундаментів;

- влаштування фундаментів;

- виготовлення та монтаж металевої рами каркасу;

- ґрунтування металевої рами каркасу;

- влаштування зовнішнього стінового та покрівельного огородження ("холодний" варіант);

- монтаж вікон та воріт.

Відповідно до п. 1.3 договору, відповідач приймає та оплачує виконані роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість договору складає: 1 777 151,08 грн. (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч сто п'ятдесят одна грн. 08 коп.), ПДВ (20%) - 355 430,22 грн., а всього 2 132 581,30 грн. (два мільйони сто тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна грн. 30 коп.).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що загальна вартість розробки технічної документації складає: 87 300,00 грн. (вісімдесят сім тисяч триста грн. 00 коп.), ПДВ (20%) - 21 460,00 грн., а всього 104 760,00 грн. (сто чотири тисячі сімсот шістдесят грн. 00 коп.).

Згідно з п. 2.3 договору, загальна вартість виконуваних по цьому договору комплексу будівельно - монтажних робіт є попередньою, визначається на основі попередньої договірної ціни (додаток 1) та уточнюється після приймання та погодження відповідачем розробленої технічної документації. Попередня договірна ціна виконуваних по цьому договору комплексу будівельно - монтажних робіт складає: 1 689 851,08 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 08 коп.), ПДВ (20%) - 337 970,22 грн., а всього 2 027 821,30 грн. (два мільйони двадцять сім тисяч вісімсот двадцять одна грн. 30 коп.).

Відповідно до п. 3.1 договору, виконання робіт по договору згідно п. 1.1 ст. 1 повинно розпочатися не пізніше трьох днів з дати здійснення оплати авансу, при умові надання відповідачем затвердженого ТЗ (технічного завдання на проектування), затверджених технологічних рішень щодо цільового використання об'єкту, результатів геологічних і топогеодезичних вишукувань по об'єкту (п. 3.2).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що термін розробки технічної документації складає 14 банківських днів з моменту надання відповідачем, здійснення оплати відповідно п. 4.1 ст. 4.

Згідно з п. 3.3 договору, терміни виконання будівельно-монтажних робіт (етапів будівельно-монтажних робіт) передбачаються графіком виконання робіт (додаток 2) і уточнюється у триденний термін після затвердження відповідачем технічної документації.

Відповідно до п. 4.4 договору, відповідач до початку виконання будівельно-монтажних робіт перераховує аванс у розмірі 30% від уточненої договірної ціни (вартості) протягом трьох банківських днів з моменту підписання уточненої договірної ціни.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що відповідач здійснює щомісячні проміжні платежі за фактично виконані будівельно-монтажні роботи на підставі документів обліку робіт в будівництві (форми КБ-2в та КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх підписання в розмірі 95% вартості виконаних робіт. Резервний фонд відповідача в розмірі 5% вартості виконаних будівельно-монтажних робіт може бути використаний на усунення недоробок та виправлення неякісно виконаних робіт. В разі відсутності недоробок, після закінчення повного комплексу будівельно-монтажних робіт по цьому договору, відповідач в 5-денний термін повертає резервовані кошти позивачу.

Згідно з п. 6.4 договору, виконані з ініціативи позивача додаткові будівельно-монтажні роботи можуть бути визнані і оплачені відповідачем, якщо вони потрібні для будівництва або експлуатації об'єкту, і відповідач офіційно визнав це шляхом укладання додаткової угоди.

23 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №03/07-2008 (далі - додаткова угода №1), відповідно до умов якої сторони по договору №03/07-2008 від 22.07.08 р., керуючись п.п. 2.3, п.п. 2.6 п. 2, п.п. 21.3 п. 21 у зв'язку із уточненням договірної ціни та зміною обсягів виконуваної роботи, домовились викласти деякі положення вищезгаданого договору у новій редакції, а саме:

п. 2.1: "Загальна вартість договору складає: 1 868 383,26 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят вісім тисяч триста вісімдесят три грн. 26 коп.), ПДВ (20%) - 373 676,65 грн., а всього 2 242 059,91 грн. (два мільйони двісті сорок дві тисячі п'ятдесят дев'ять грн. 91 коп.).

п. 2.3: "Уточнена договірна ціна виконуваних по цьому договору комплексу будівельно - монтажних робіт складає: 1 781 083,26 грн. (один мільйон сімсот вісімдесят одна тисяча вісімдесят три грн. 26 коп.), ПДВ (20%) - 356 216,65 грн., а всього 2 137 299,91 грн. (два мільйони сто тридцять сім тисяч двісті дев'яносто дев'ять грн. 91 коп.).

На виконання умов договору, позивач розробив технічну документацію та виконав підрядні роботи на загальну суму 2 242 059,91 грн., проте відповідач оплатив їх частково, а саме в сумі 2 167 139,43 грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду Київської області (справа №44/337-9/162-09/5/8), просив стягнути з відповідача 237 742,17 грн. основного боргу за фактично виконані роботи.

Одночасно, у зв'язку із виявленими у будівельних роботах недоліками, відповідач звернувся до господарського суду міста Києва (справа №31/215) з позовом до позивача про стягнення коштів, необхідних для усунення недоліків будівництва, у сумі 315 475,60 грн., який був задоволений частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 86 877,12 грн. грошових коштів для усунення недоліків будівництва, 870,22 грн. державного мита та 64,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2016 року в справі №44/337-9/162-09/5/8 встановлено, що борг відповідача перед позивачем становить 74 920,48 грн., однак у позові судом було відмовлено, у зв'язку з його передчасністю.

23 грудня 2016 року позивач знову звернувся до Господарського суду Київської області (справа №911/4226/16) з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 74 920,48 грн. за виконані позивачем роботи.

Рішенням суду від 18 липня 2017 року в справі №911/4226/16 у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з тим, що обов'язок відповідача сплатити позивачу борг у сумі 74 920,48 грн., виникає лише після відшкодування позивачем відповідачу витрат на усунення недоліків будівництва у сумі 86 877,12 грн. Оскільки позивачем борг перед відповідачем у повному обсязі сплачений не був, рішення господарського суду міста Києва не виконано, у позові судом відмовлено, у зв'язку з його передчасністю.

14 серпня 2017 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50980714 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №31/215 від 06.07.2015 року, у зв'язку з його виконанням.

Так, після повного відшкодування відповідачу витрат на усунення недоліків будівництва у сумі 86 877,12 грн. позивач звернувся до відповідача з претензією №20/1 від 20.02.2018 року з вимогою оплатити заборгованість.

Пунктом 19.3 договору встановлено, якщо сторонами на стадії досудового врегулювання спору не вдасться знайти взаємоприйнятного рішення шляхом переговорів, сторони мають право звернутися до судових органів України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Відповідач відповіді на претензію №20/1 від 20.02.2018 року не надав, заборгованість не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 74 920,48 грн. боргу, 9 441,97 грн. пені, 1 133,04 грн. трьох процентів річних, 4 944,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір будівельного підряду №03/07-2008 від 22.07.2008 року, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати за завданням відповідача будівельні роботи, а відповідач зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Після виконання позивачем робіт, відповідачем були виявлені недоліки, у зв'язку з чим, відповідач звернувся до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 року в справі №31/215 позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 86 877,12 грн. грошових коштів для усунення недоліків будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року в справі №31/215 був виконаний, а виконавче провадження закінчене 14 серпня 2017 року.

Так, позивачем був закінчений повний комплекс будівельно - монтажних робіт згідно з умовами договору.

14 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому послався на те, що наразі недоліки у виконаних позивачем роботах не усунуті та відповідачем не визначено підрядника для усунення вищевказаних недоліків, тому, на його думку, відповідачем правомірно утримуються грошові кошти.

В обґрунтування вищевказаних обставин представник відповідача послався на п. 12.5 договору, згідно з умовами якого, у випадку невиконання цих вимог позивач у встановлені протоколами (актами) терміни відповідач може залучити для виправлення неякісно виконаних будівельно-монтажних робіт іншого виконавця. Компенсація витрат здійснюється за рахунок позивача, у тому числі шляхом утримання відповідачем відповідних сум при розрахунках за виконані будівельно-монтажні роботи.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що відповідач здійснює щомісячні проміжні платежі за фактично виконані будівельно-монтажні роботи на підставі документів обліку робіт в будівництві (форми КБ-2в та КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх підписання в розмірі 95% вартості виконаних робіт. Резервний фонд відповідача в розмірі 5% вартості виконаних будівельно-монтажних робіт може бути використаний на усунення недоробок та виправлення неякісно виконаних робіт. В разі відсутності недоробок, після закінчення повного комплексу будівельно-монтажних робіт по цьому договору, відповідач в 5-денний термін повертає резервовані кошти позивачу.

Відповідно до п. 12.4 договору, виявлені в процесі перевірок і випробувань неякісні будівельно-монтажні роботи підлягають виправленню у встановлені сторонами терміни, а неякісні матеріали - заміні за рахунок позивача в межах загальних термінів виконання будівельно-монтажних робіт за договором.

Пунктом 12.5 договору встановлено, що у випадку невиконання цих вимог позивачем у встановлені протоколами (актами) терміни відповідач може залучити для виправлення неякісно виконаних будівельно-монтажних робіт іншого виконавця. Компенсація витрат здійснюється за рахунок позивача, у тому числі шляхом утримання відповідачем відповідних сум при розрахунках за виконані будівельно-монтажні роботи.

Так, вищевказані пункти договору визначають порядок оплати відповідачем робіт, виконаних позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Так, відповідно до положень вищевказаної статті, відповідачу надано право альтернативної поведінки (за власним вибором) вимагати від позивача виконати умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, відповідач скористався своїм правом та звернувся до суду з позовом про відшкодування витрат на усунення недоліків у будівельних роботах.

Рішення суду виконано позивачем у повному обсязі, витрати на усунення недоліків відповідачу позивачем відшкодовано, тому визначення підрядника є правом самого відповідача, а підстави для утримання грошових коштів у відповідача відсутні.

Крім цього, представник відповідача у відзиві послався на те, що зазначена вартість усунення недоліків не відповідає вартості їх усунення на момент розгляду справи.

Разом з цим, судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 року в справі №31/215, яке вступило в законну силу, стягнуто з позивача на користь відповідача 86 877,12 грн. для усунення недоліків будівництва.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, сума боргу відповідача перед позивачем встановлена рішенням суду, яке вступило в законну силу, та складає 74 920,48 грн.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 74 920,48 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 9 441,97 грн.

Пунктом 16.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору, сторони несуть фінансову та майнову відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 16.3 договору, в тому разі якщо по вині відповідача виникає затримка розгляду наданих актів приймання - передачі виконаних робіт або оплати виконаних робіт відповідно до затверджених актів приймання - передачі виконаних робіт, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки але у будь-якому разі не більше 10% вартості робіт (договірної ціни).

Представник відповідача проти стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, заперечував, вважав, що повернення відповідачем позивачу утриманих грошових коштів за неякісно виконану роботу не є грошовим зобов'язанням, а відтак пеня, на думку представника відповідача, не нараховується.

Як уже зазначалось, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а згідно з умовами договору, в тому разі, якщо по вині відповідача виникає затримка розгляду наданих актів приймання - передачі виконаних робіт або оплати виконаних робіт, відповідно до затверджених актів приймання - передачі виконаних робіт, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, але у будь - якому разі не більше 10% вартості робіт (договірної ціни).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач розробив технічну документацію та виконав підрядні роботи на загальну суму 2 242 059,91 грн., а відповідач повинен був прийняти виконані роботи та оплатити їх, проте відповідач оплатив виконані роботи частково, а саме в сумі 2 167 139,43 грн.

Грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, обов'язок відповідача сплатити грошові кошти за виконанні позивачем роботи після відшкодування позивачем витрат на усунення недоліків будівництва є саме грошовим зобов'язанням.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За твердженнями представника відповідача, 17 березня 2017 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 79 936,84 грн., а 17 липня 2017 року - грошові кошти в сумі 7 875,49 грн. на виконання рішення суду від 15.06.2015 року, про що надав суду довідку.

Так, 17 липня 2017 року позивачем був закінчений повний комплекс будівельно - монтажних робіт згідно з умовами договору.

Оскільки, відповідно до умов договору, відповідач не пізніше 5 (п'яти) банківських днів повинен оплатити виконані позивачем роботи, то відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок із позивачем за виконаний комплекс будівельно - монтажних робіт не пізніше 22 липня 2017 року.

Тому, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 23.07.2017 року до 22.01.2018 року.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем період стягнення пені визначений з 15.08.2017 року до 16.02.2018 року, то стягненню підлягає пеня за цей період.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

15.08.2017 року до 26.10.2017 року, суму боргу в розмірі 74 920,48 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 3 746,02 грн.;

27.10.2017 року до 14.12.2017 року, суму боргу в розмірі 74 920,48 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5 % (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 2 715,61 грн.;

15.12.2017 року до 22.01.2018 року, суму боргу в розмірі 74 920,48 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,5% (рішення НБУ від 14.12.2017 року №793-рш), складає 2 321,51 грн.,

а разом 8 783,14 грн., які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 133,04 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 944,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 15.08.2017 року до 16.02.2018 року, що складає 186 днів, від суми 74 920,48 грн. становлять 1 145,36 грн.

Оскільки позивачем сума трьох процентів річних визначена у розмірі 1 133,04 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 15.08.2017 року до 16.02.2018 року: у серпні 2017 року - 99,9% (УК №169 від 12.09.2017 року), вересні - 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року), жовтні - 101,2% (УК №212 від 10.11.2017 року), листопаді - 100,9% (УК №234 від 12.12.2017 року); грудні - 101,0% (УК №6 від 11.01.2018 року); у січні 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року), лютому - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року), від суми 74 920,48 грн. складає 4 944,75 грн.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 4 944,72 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 858, ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТСТАЛЬБУД" до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИК" про стягнення 90 439,73 грн.

Стягнути з науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИК" (08105, Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова, будинок 20-В, ідентифікаційний код 19422666) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТСТАЛЬБУД" (03040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32487781) 74 920,48 грн. (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять грн. 48 коп.) боргу; 8 783,14 грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят три грн. 14 коп.) пені; 1 133,04 грн. (одну тисячу сто тридцять три грн. 04 коп.) трьох процентів річних; 4 944,72 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири грн. 75 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 749,16 грн. (одну тисячу сімсот сорок дев'ять грн. 16 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 05.11.2018 року.

Суддя С. Грабець