Постанова

від 28.01.2019 по справі 911/1531/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа № 911/1531/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

ОСОБА_1

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»

на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2018 р. (повне рішення складено 05.11.2018 р.)

у справі № 911/1531/18 (суддя - Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд"

до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»

про стягнення заборгованості у розмірі 90439,73 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" (далі - позивач) звернулося з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду № 03/07-2008 від 22.07.2008 р. у загальному розмірі 90439,73 грн, з яких: 74920,48 грн - основний борг, 9441,97 грн - пеня, 1133,04 грн - 3% річних та 4944,72 грн - інфляційні втрати.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що:

- відповідачем порушено умови договору будівельного підряду № 03/07-2008 від 22.07.2008 р. в частині оплати виконаних робіт;

- позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом та просив стягнути з відповідача 237742,17 грн боргу за виконані роботи;

- у зв'язку із виявленими у будівельних роботах недоліками, відповідач, у свою чергу, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення грошових коштів, необхідних для усунення недоліків будівництва, у сумі 315475,60 грн;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у справі № 31/215 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» 86877,12 грн грошових коштів для усунення недоліків будівництва;

- також рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2016 р. у справі № 44/337-9/162-09/5/8 встановлено, що борг відповідача перед позивачем за договором підряду № 03/07-2008 від 22.07.2008 р. становив 74920,48 грн, однак у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" відмовлено у зв'язку з його передчасністю;

- у грудні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 74920,48 грн;

- рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2017 р. у справі № 911/4226/16 Товариству з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" відмовлено у позові у зв'язку з його передчасністю, оскільки на момент ухвалення рішення позивачем не виконано рішення суду від 15.06.2015 р. у справі № 31/215 та не сплачено відповідачу грошові кошти на усунення недоліків будівництва;

- 14.08.2017 р. державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50980714 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 31/215 від 06.07.2015 р. у зв'язку з його виконанням;

- після повного виконання рішення суду у справі № 31/215 Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" звернулося з даним позовом до суду та просить стягнути з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» 74920,48 грн основного боргу за договором підряду № 03/07-2008 від 22.07.2008 р., 9441,97 грн пені, 1133,04 грн 3% річних та 4944,72 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 911/1531/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2018 р. (повне рішення складено 05.11.2018 р.) у справі № 911/1531/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 74920,48 грн основного боргу, 8783,14 грн пені, 1133,04 грн 3% річних та 4944,72 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не повністю досліджено подані докази, а також порушено норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, зазначає, що наразі недоліки у виконаних позивачем роботах не усунуті та відповідачем не визначено підрядника для усунення вищевказаних недоліків, тому відповідачем правомірно утримуються грошові кошти.

Також відповідач вказує на те, що вартість усунення недоліків, встановлена рішенням суду у справі № 31/215, не відповідає вартості їх усунення на момент розгляду даної справи.

Окрім цього, відповідач також заперечує стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, на його переконання, повернення відповідачем позивачу утриманих грошових коштів за неякісно виконану роботу не є грошовим зобов'язанням, а відтак на дане зобов`язання штрафні санкції не нараховуються.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 р. апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» у справі № 911/1531/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий суддя (суддя-доповідач)), ОСОБА_1, ОСОБА_4

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1531/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У встановлений судом строк позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених судом першої інстанції обставин справи убачається, що 22.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" (підрядник) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (замовник) укладено договір будівельного підряду № 03/07-2008, згідно з умовами якого позивач зобов'язався виконати за завданням відповідача будівельні роботи, а відповідач прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Предметом даного договору відповідно до п. 1.1 є:

- розробка підрядником на основі ТЗ (технічному завданню на проектування) замовника і вихідних даних замовника (затвердження технологічних рішень щодо цільового використання об'єкту, результатів геологічних і топогеодезичних вишукувань по об'єкту) технічної документації на будівництво об'єкту;

- виконання підрядником зі своїх матеріалів, своїми силами та засобами, або силами субпідрядних організацій повного комплексу будівельно-монтажних робіт по зведенню об'єкту у відповідності до технічної документації, необхідного для здачі об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 1.3 договору замовник приймає та оплачує виконані роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість договору складає: 1777151,08 грн, ПДВ (20%) - 355430,22 грн, а всього 2132581,30 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що загальна вартість розробки технічної документації складає: 87300,00 грн, ПДВ (20%) - 21460,00 грн, а всього 104760,00 грн.

Згідно з п. 2.3 договору загальна вартість комплексу будівельно-монтажних робіт є попередньою, визначається на основі попередньої договірної ціни (додаток 1) та уточнюється після приймання та погодження замовником розробленої технічної документації. Попередня договірна ціна виконуваних по цьому договору комплексу будівельно-монтажних робіт складає: 1689851,08 грн, ПДВ (20%) - 337970,22 грн, а всього 2027821,30 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору замовник до початку виконання будівельно-монтажних робіт перераховує аванс у розмірі 30% від уточненої договірної ціни (вартості) протягом трьох банківських днів з моменту підписання уточненої договірної ціни.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що замовник здійснює щомісячні проміжні платежі за фактично виконані будівельно-монтажні роботи на підставі документів обліку робіт в будівництві (форми КБ-2в та КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх підписання в розмірі 95% вартості виконаних робіт. Резервний фонд замовника в розмірі 5% вартості виконаних будівельно-монтажних робіт може бути використаний на усунення недоробок та виправлення неякісно виконаних робіт. В разі відсутності недоробок, після закінчення повного комплексу будівельно-монтажних робіт по цьому договору, замовник в 5-денний термін повертає резервовані кошти позивачу.

Згідно з п. 6.4 договору виконані з ініціативи підрядника додаткові будівельно-монтажні роботи можуть бути визнані і оплачені замовником, якщо вони потрібні для будівництва або експлуатації об'єкту, і замовник офіційно визнав це шляхом укладання додаткової угоди.

Даний договір дійсний з моменту його підписання і до повного виконання сторонами свої зобов`язань (п. 21.1 договору підряду).

Також 23.10.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 03/07-2008, відповідно до умов якої сторони по договору № 03/07-2008 від 22.07.2008 р., керуючись п. п. 2.3, п. п. 2.6 п. 2, п. п. 21.3, п. 21, у зв'язку із уточненням договірної ціни та зміною обсягів виконуваної роботи, домовились викласти деякі положення вищезгаданого договору у новій редакції, а саме:

- п. 2.1: "Загальна вартість договору складає: 1868383,26 грн, ПДВ (20%) - 373676,65 грн, а всього 2242059,91 грн.

- п. 2.3: "Уточнена договірна ціна виконуваних по цьому договору комплексу будівельно-монтажних робіт складає: 1781083,26 грн, ПДВ (20%) - 356216,65 грн, а всього 2137299,91 грн.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору підряду позивач розробив технічну документацію та виконав підрядні роботи на загальну суму 2242059,91 грн, проте відповідач оплатив їх частково, а саме в сумі 2167139,43 грн.

У зв'язку з цим позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» та просив стягнути з відповідача, зокрема, 237742,17 грн основного боргу за фактично виконані роботи по договору підряду.

У свою чергу, у зв'язку із виявленими у будівельних роботах недоліками, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" про стягнення коштів, необхідних для усунення недоліків будівництва, у сумі 315475,60 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у справі № 31/215 позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" на користь відповідача 86877,12 грн грошових коштів для усунення недоліків будівництва.

При цьому, рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2016 р. у справі № 44/337-9/162-09/5/8 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" у задоволенні позовних вимог про стягнення з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» , зокрема, 237742,17 грн основного боргу за фактично виконані роботи по договору підряду.

Даним рішенням також встановлено факт наявності боргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» перед позивачем за виконані роботи, проте, лише у розмірі 74920,48 грн.

Підставою для відмови у задоволенні зазначеного позову було те, що у зв`язку з наявністю рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у справі № 31/215, яким встановлено факт наявності недоліків у виконаних роботах, відсутністю погоджених сторонами змін щодо збільшення вартості кошторису до договору, а відповідно і вартості договору, та невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" робіт по усуненню власними силами недоліків у виконаних підрядних роботах, вимога про стягнення з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» заборгованості за виконані підрядні роботи є передчасною.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" знову звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за виконані позивачем роботи у розмірі 74920,48 грн.

Однак, рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2017 р. у справі № 911/4226/16 у задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що оскільки грошові кошти, необхідні для усунення недоліків будівництва, в сумі 86877,12 грн, підтвердженій судовим рішенням від 15.06.2015 р. у справі № 31/215, на рахунок Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» у повному обсязі не надійшли, а виконавче провадження з виконання наказу у справі № 31/215 не закінчено, позов про стягнення з відповідача 74920,48 грн заборгованості за виконані за договором будівельного підряду роботи, знову ж таки, є передчасним.

У подальшому, 14.08.2017 р. державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50980714 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 31/215 від 06.07.2015 р. у зв'язку з його повним виконанням.

Після повного відшкодування відповідачу витрат на усунення недоліків будівництва у сумі 86877,12 грн шляхом виконання наказу господарського суду позивач звернувся до відповідача з претензією № 20/1 від 20.02.2018 р. з вимогою оплатити заборгованість за договором підряду розмірі 74920,48 грн, а також нараховані на вказану суму 9441,97 грн пені, 1133,04 грн 3% річних та 4944,72 грн інфляційних втрат.

Проте Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» не надало відповіді на зазначену претензію та не сплатило заборгованість за договором підряду.

У зв`язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" звернулося з даним позовом до суду та просило стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу у розмірі 74920,48 грн, також 9441,97 грн пені, 1133,04 грн 3% річних та 4944,72 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вже було зазначено вище, за умовами укладеного між сторонами договору будівельного підряду № 03/07-2008 від 22.07.2008 р. позивач зобов'язався виконати за завданням відповідача будівельні роботи, а відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Проте, після виконання позивачем робіт, відповідачем були виявлені недоліки, у зв'язку з чим Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» звернулося до суду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у справі № 31/215 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" на користь відповідача 86877,12 грн грошових коштів для усунення недоліків будівництва.

Наказ Господарського суду м. Києва у даній справі було виконано у повному обсязі, а виконавче провадження закінчено 14.08.2017 р, доказом чого є наявна у матеріалах справи копія постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 50980714.

Таким чином позивачем було закінчено повний комплекс будівельно-монтажних робіт згідно з умовами договору будівельного підряду шляхом компенсації замовнику витрат на усунення недоліків.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що наразі недоліки у виконаних позивачем роботах не усунуті та відповідачем не визначено підрядника для усунення вищевказаних недоліків, тому Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник» правомірно утримуються грошові кошти. Зазначені доводи також викладені скаржником і в поданій апеляційній скарзі.

Так скаржник посилається на п. 12.5 договору підряду, згідно з умовами якого у випадку невиконання підрядником вимог по виправленню недоліків у будівельно-монтажних роботах у встановлені протоколами (актами) терміни замовник може залучити для виправлення неякісно виконаних будівельно-монтажних робіт іншого виконавця. Компенсація витрат здійснюється за рахунок позивача, у тому числі шляхом утримання відповідачем відповідних сум при розрахунках за виконані будівельно-монтажні роботи.

Разом з цим апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно безпідставності наведених відповідачем тверджень.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що відповідач здійснює щомісячні проміжні платежі за фактично виконані будівельно-монтажні роботи на підставі документів обліку робіт в будівництві (форми КБ-2в та КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх підписання в розмірі 95% вартості виконаних робіт. Резервний фонд відповідача в розмірі 5% вартості виконаних будівельно-монтажних робіт може бути використаний на усунення недоробок та виправлення неякісно виконаних робіт. В разі відсутності недоробок, після закінчення повного комплексу будівельно-монтажних робіт по цьому договору, відповідач в 5-денний термін повертає резервовані кошти позивачу.

Відповідно до п. 12.4 договору виявлені у процесі перевірок і випробувань неякісні будівельно-монтажні роботи підлягають виправленню у встановлені сторонами терміни, а неякісні матеріали - заміні за рахунок позивача в межах загальних термінів виконання будівельно-монтажних робіт за договором.

Вже згаданим пунктом 12.5 договору встановлено, що у випадку невиконання цих вимог позивачем у встановлені протоколами (актами) терміни відповідач може залучити для виправлення неякісно виконаних будівельно-монтажних робіт іншого виконавця. Компенсація витрат здійснюється за рахунок позивача, у тому числі шляхом утримання відповідачем відповідних сум при розрахунках за виконані будівельно-монтажні роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Таким чином відповідачу надано право альтернативної поведінки (за власним вибором) вимагати від позивача виконати умови договору одним з вищенаведених способів.

Отже, відповідач вже скористався своїм правом вимагати від підрядника усунення недоліків у виконаних будівельних роботах шляхом відшкодування своїх витрат та звернувся до суду з позовом про відшкодування витрат на усунення недоліків у будівельних роботах.

При цьому, як вже було неодноразово зазначено, рішення суду виконано позивачем у повному обсязі, витрати на усунення недоліків відповідачу відшкодовано, тому визначення підрядника для усунення вищевказаних недоліків є лише правом самого відповідача, а підстави для утримання грошових коштів у розмірі 74920,48 грн у Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на даний час відсутні.

Окрім цього, як і у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що зазначена вартість усунення недоліків не відповідає вартості їх усунення на момент розгляду даної справи.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у справі № 31/215, яке набрало законної сили, стягнуто з позивача на користь відповідача 86877,12 грн грошових коштів на усунення недоліків будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеним вище судовим рішенням також встановлено факт, що сума боргу відповідача перед позивачем за виконані будівельні роботи становить 74920,48 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з цим, оскільки Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» не надало суду першої інстанції жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за договором будівельного підряду № 03/07-2008 від 22.07.2008 р. у розмірі 74920,48 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім цього, як зазначалося вище, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 9441,97 грн за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 16.1 укладеного договору підряду встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть фінансову та майнову відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 16.3 договору у тому разі, якщо по вині відповідача виникає затримка розгляду наданих актів приймання-передачі виконаних робіт або оплати виконаних робіт відповідно до затверджених актів приймання-передачі виконаних робіт, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, але у будь-якому разі не більше 10% вартості робіт (договірної ціни).

Відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву та у поданій апеляційній скарзі заперечує стосовно стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки, на його переконання, повернення відповідачем позивачу утриманих грошових коштів за неякісно виконану роботу не є грошовим зобов'язанням, а відтак на дане зобов`язання штрафні санкції не нараховуються.

Згідно з умовами договору, у тому разі, якщо по вині відповідача виникає затримка розгляду наданих актів приймання - передачі виконаних робіт або оплати виконаних робіт, відповідно до затверджених актів приймання - передачі виконаних робіт, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, але у будь - якому разі не більше 10% вартості робіт (договірної ціни).

На виконання умов договору позивач розробив технічну документацію та виконав підрядні роботи на загальну суму 2242059,91 грн, а відповідач повинен був прийняти виконані роботи та оплатити їх, проте оплатив такі роботи частково, а саме в сумі 2167139,43 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, у якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Тому обов'язок відповідача сплатити грошові кошти за виконані позивачем роботи після відшкодування позивачем витрат на усунення недоліків будівництва є саме грошовим зобов'язанням.

З наявної у матеріалах даної справи довідки (а. с. 145) убачається, що 17.03.2017 р. відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 79936,84 грн, а 17.07.2017 р. - грошові кошти в сумі 7875,49 грн на виконання рішення суду від 15.06.2015 р. у справі № 31/215.

Отже 17.07.2017 р. позивачем було закінчено повний комплекс будівельно-монтажних робіт згідно з умовами договору, оскільки останнім сплачено відповідачу грошові кошти на усунення недоліків у виконаних роботах, що повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 858 ЦК України.

Оскільки відповідно до умов договору, відповідач не пізніше 5 (п'яти) банківських днів повинен оплатити виконані позивачем роботи, то відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок із позивачем за виконаний комплекс будівельно-монтажних робіт не пізніше 22.07.2017 р.

Отже, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного періоду нарахування пені з дня виконання основного зобов`язання, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 23.07.2017 р. до 22.01.2018 р.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у зв`язку з неправильним визначенням періоду нарахуванням пені, з відповідача підлягає стягнення пеня у розмірі 8783,14 грн. Отже рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

Також частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом першої інстанції також правомірно задоволено і позовні вимоги позивача в частині стягнення 1133,04 грн 3% річних та 4944,72 грн інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором.

Розрахунок вказаних сум перевірений судом апеляційної інстанції, відповідає обставинам справи, умовам правовідносин, що склалися між сторонами, та вищевикладеним нормам законодавства України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача основного боргу за договором підряду № 03/07-2008 від 22.07.2008 р. у розмірі 74920,48 грн, а також 8783,14 грн пені, 1133,04 грн 3% річних та 4944,72 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином відповідач не довів та не підтвердив належними засобами доказування відсутність обов`язку щодо оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" будівельно-монтажних робіт згідно з умовами договору підряду.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» не підлягає задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2018 р. у справі № 911/1531/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 01.02.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Н.Ф. Калатай

ОСОБА_1