Рішення

від 25.10.2018 по справі 915/561/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Справа № 915/561/18

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

про: стягнення 129031,52 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник; ОСОБА_2 - за довіреністю № 2 від 06.08.2018,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

11 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 29.05.2018 (вх. № 6924/18) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» 129031,52 грн., з яких: 120500,73 грн. - сума, сплачена за товар, 8530,79 грн. - пеня.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № ДН-28/18 Є від 22.11.2017; специфікацій до цього договору; платіжних доручень про сплату 120500,73 грн.; претензії № 1 від 24.04.2018; відповіді на претензію від 07.05.2018 № 660; норм статей 526, 530, 549, 550, 610, 625, 655, 671, 672 Цивільного кодексу України, статей 231, 265 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач на адресу позивача у визначений строк - до 05.03.2018 товар не поставив, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Ухвалою суду від 12.07.2018, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/561/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07 серпня 2018 року об 11 год. 30 хв.; встановлено відповідачу процесуальний строк для надання суду відзиву.

23 липня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО» до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання за вих. № 11 від 16.07.2018, в якому позивач просив забезпечити проведення судового засідання у справі № 915/561/18, призначене на 07 серпня 2018 року об 11 год. 30 хв., у режимі відеоконференції та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання (Господарський суд Дніпропетровської області).

24 липня 2018 року господарським судом постановлено ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО» у судовому засіданні 07 серпня 2018 року об 11 год. 30 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/561/18 та визначено Господарський суд Дніпропетровської області судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/561/18 07 серпня 2018 року об 11 год. 30 хв.

07 серпня 2018 року в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки про отримання 18.07.2018 та 27.07.2018 копій ухвал Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2018 у справі № 915/561/18 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400133732337 та 5400133732353 відповідно.

За результатами проведеного судового засідання 07 серпня 2018 року суд постановив ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 10 жовтня 2018 року включно) та відкладення підготовчого засідання на 09 жовтня 2018 року об 11 год. 00 хв., постановив ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО» у судовому засіданні 09 жовтня 2018 року об 11 год. 00 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/561/18 та визначив Господарський суд Дніпропетровської області судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/561/18 09 жовтня 2018 року об 11 год. 00 хв.

20.08.2018 до суду від позивача надійшли оригінали довіреностей б/н від 06.08.2018 , виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО» на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вказані документи були надіслані до суду без супровідного листа, про що Відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено відповідний акт від 20.08.2018.

Станом на момент проведення судового засідання від сторін будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

09 жовтня 2018 року представники сторін в судове засідання до Господарського суду Миколаївської області не з'явилися. Судове засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом Дніпропетровської області не відбулося у зв'язку з тим, що останній не мав можливості забезпечити про ведення судового засідання, призначеного на 09.10.2018 об 11:00 у справі № 915/561/18, в режимі відеоконференції за відсутності зв'язку з центральним сервером програми TrueConf, про що свідчить телефонограма б/н від 09.10.2018 (вх. № 13151/18 від 09.10.2018).

Відповідач про причини нез'явлення свого повноважного представника в судове засідання 09.10.2018 суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки про отримання 13.08.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2018 у справі № 915/561/18 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400133918678 та 5400133918686.

За результатами проведеного судового засідання 09.10.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 915/561/18 до судового розгляду по суті на 25 жовтня 2018 року о 12 год. 30 хв.

25 жовтня 2018 року в судове засідання з'явився лише повноважний представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки про отримання 17.10.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2018 у справі № 915/561/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400134460551.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

25.10.2018 за наслідками розгляду справи суд, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальність ДІП-АГРО , як покупцем, укладено договір поставки № ДН-28/18 Є (далі - Договір), згідно з предметом якого в терміни, визначені Договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

За умовами договору:

2.1. За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору.

3.2. Оплата за поставлений товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного Договору.

4.1. Строк поставки товару визначається у відповідних специфікаціях до цього договору.

Відповідальність сторін обумовлена розділом 7 Договору.

Так:

7.1. За порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору.

7.2. Постачальник несе відповідальність за нестачу, ушкодженні упаковки і пов'язане з цим знищення якості товару тільки в тому випадку, якщо нестача та/або ушкодження упаковки відбулися з його вини та до передачі товару покупцю.

7.2.1. Крім відповідальності, встановленої п. 7.1, 7.2 даного Договору, постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.

7.9. Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу країни, продовжуються до 3 (трьох) років.

За умовами пункту 11.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

До наведеного договору сторони оформили специфікації, а саме:

- № 1 від 22.11.2017 за умовами якої: покупець оплачує 38827,15 грн. насіння соняшника в строк до 23.11.2017; строк поставки - до 05.2018;

- № 2 від 13.12.2017 за умовами якої: покупець оплачує 34252,27 грн. насіння соняшника в строк до 14.12.2017: строк поставки - до 05.03.2018;

- № 3 від 12.02.2018 за умовами якої: покупець оплачує 47421,31 грн. насіння соняшника в строк до 12.02.2018, строк поставки - до 05.03.2018.

Всього на загальну суму 120500,73 грн.

Згідно наданих суду позивачем платіжних доручень за насіння соняшника останнім було сплачено відповідачу 120500,73 грн.

Так, 23.11.2017 - 38827,15 грн.; 13.12.2017 - 34252,27 грн.; 12.02.2018 - 47421,31 грн.

24.02.2018 позивач оформив та скерував відповідачеві претензію № 1 з проханням провести поставку продукції у 3-ти денний строк, або повернути кошти, вартості недопоставленої продукції, що становить суму 120500,73 грн.

У відповіді вих. № 660 від 07.05.2017 відповідач пообіцяв позивачу, що після налагодження роботи обов'язково повідомить останнього про дату поставки товару а в разі неможливості забезпечення повної поставки останньому будуть повернуті грошові кошти в сумі сплаченої за непоставлений товар.

Позивач в позові стверджує, що станом на час звернення до суду, відповідач так і не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме - як не поставив товар, так і не повернув грошові кошти за нього.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум отриманої передоплати та пені внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по поставці передоплаченого товару.

Підставою - умови договору поставки № ДН-28/18 Є від 22.11.2017 та застосування норм статей 259, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 625, 627, 655, 671, 672 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 232, 265 Господарського кодексу України.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 120500,73 грн. зазначено вірно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно 7.2.1 Договору крім відповідальності, встановленої п. 7.1, 7.2 даного Договору, постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 530,79 грн. за період з 15.03.2018 по 29.05.2018.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки, внаслідок чого суд погоджується із нарахованою позивачем сумою пені в розмірі 8 530,79 грн., тому в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73,74, 86, 129, 165 (ч. 9), 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО» 120500,73 грн. - сума, сплачена за товар, 8530,79 грн. - пеня, та 1935,49 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІП-АГРО» (49000, м. Дніпро, площа Десантників, 1; ідентифікаційний код 41442730);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143; поштова адреса: 25011, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 102; ідентифікаційний код 35472893).

Повне рішення складено та підписано 05 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова