Рішення

від 18.10.2018 по справі 922/2454/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2454/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Промінь", код 22619390, 64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка, вул. Гагаріна, 47 до Селянського (фермерського) господарства "Олександрівське", код 31929712, 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Баклагіна, 3 про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 2 від 12.09.2018

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 25.09.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство «Промінь» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства «Олександрівське» (відповідач) з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача збитки у вигляді втраченої вигоди в розмірі 126 012,98 грн. та судові витрати у розмірі 1890,20 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2018 було відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 02.10.2018.

26.09.2018 відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 28033) в якому він заперечує проти вимог позивача в повному обсязі, вказуючи, що відповідач правомірно займає земельну ділянку та на недоведеність позивачем понесення ним збитків.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 02.10.2018 про відкладення розгляду справи на 18.10.2018.

16.10.2018 до суду надійшла заява позивача (вх. № 29683) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) та втрат (реальних збитків) в загальній сумі 154 018,30 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 17.10.2018 було залишено без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог позивача в повному обсязі.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Одним із головних призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін проти України ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 126 012,98 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відтак, суд звертає увагу на наступне:

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Відтак, враховуючи, що предметом спору є стягнення шкоди у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивачу необхідно було довести склад цивільного правопорушення його підстави та розмір неодержаних доходів.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 22.05.2017 року між ОСОБА_3 (власник земельної ділянки, орендодавець) та СФГ Промінь (орендар) було укладено Договір оренди від 22.05.2017р. на підставі якого передано в оренду СФГ Промінь земельну ділянку з кадастровим номером 6323180800:03:000:0186, у зв'язку з чим, позивач спланував засіяти орендовану земельну ділянку соняшником. Однак, як зазначає позивач, вказана земельна ділянка вже була засіяна СФГ Олександрівське пшеницею, що зашкодило Позивачу засіяти орендовану земельну ділянку соняшником, чим спричинило останньому збитки у виді втраченої вигоди.

Також позивач зазначає, що з осені під урожай 2018 року він засіяв орендовану земельну ділянку пшеницею, посіви якої були знищені відповідачем шляхом дискування, а наприкінці квітня 2018 року Відповідач (СФГ Олександрівське ) знову протизаконно засіяв орендовану позивачем (СФГ Промінь ) земельну ділянку соняшником.

Таким чином, позивач вказує, що відповідач всіляко протиправно перешкоджає законному орендарю (СФГ Промінь ) користуватися земельною ділянкою кадастровий №6323180800:03:000:0186, чим нанесено останньому значні матеріальні збитки в загальній сумі 126012,98грн. (49868,55грн. (2017р.) + 76144,43грн. (2018р.), за неодержані СФГ Промінь у 2017-2018рр. доходи в зв'язку з неможливістю користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323180800:03:000:0186 площею 5,1255га яка знаходиться за межами населених пунктів на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області переданою в оренду на підставі Договору оренди землі від 22 травня 2017 року укладеного між ОСОБА_3 та СФГ Промінь , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис номер запису про інше речове право 20605407 від 23.05.2017р.

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Суд зазначає, що в процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача і відповідача, які стосуються предмета спору, а саме стягнення збитків, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами, а в даному випадку наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

В порушення вище перелічених вимог, позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено, що саме відповідачем було засіяно спірну земельну ділянку, а в подальшому знищено посіви позивача, а не будь-якою іншою особою.

Посилання позивача на звернення з відповідними заявами до органів поліції не є само по собі доказом здійснення відповідачем протиправних дій, без встановлення факту наявності вини в діях відповідача, факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, знищення відповідачем посівів позивача, відповідно, після чого можливо було б встановити причинний зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

З наданого висновку ДОП Кегичівського ВП №5621 від 15.05.2018 на який позивач посилається, як на доказ наявності вини відповідача в нанесенні йому збитків, встановлено лише те, що відповідачем проведено обробіток земельної ділянки. При цьому, даний висновок не містить відомостей в чому саме полягав такий обробіток, чи здійснені під час такого обробітку відповідачем посіви пшениці, та взагалі коли саме було проведено відповідачем такий обробіток.

Крім того, посилаючись на наявність збитків від знищення відповідачем посівів пшениці, позивач крім того, що не довів належними та допустимими доказами факту такого знищення, ще й не довів розміру збитків від такого знищення та взагалі факту того, що позивачем було здійснено посів пшениці на спірній земельній ділянці.

Позивач, крім іншого, вказуючи про намір здійснити посів спірної земельної ділянки, не надав суду доказів про наявність у нього посівного матеріалу (насіння соняшнику у 2017 році та насіння озимої пшениці восени 2018 року), який би був набутий позивачем на підставі правочинів про купівлю посівного матеріалу, як то: договори, товарні накладні на отримання товару, податкові накладні про оплату вартості товару, довіреності про отримання товарно-матеріальних цінностей, дані складського обліку посівного матеріалу, дані сертифікації насіння та посівного матеріалу.

Позивачем надані до суду:

- Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017 рік, відповідно до якої сільськогосподарські угіддя С(Ф)Г Промінь становлять 185,52 га (код рядка 7118). площа посіву зернових та зернобобових становить 31,20 га (код рядка 0030);

- Основні показники господарської діяльності фермерського господарства, малого підприємства у сільському господарстві за 2016 рік. відповідно до якого матеріальні затрати С(Ф)Г Промінь на насіння і посадковий матеріал (код рядка 211) становить 21360.00 грн.. та продукція рослинництва, у тому числі: пшениця (код рядка 311) - дані відсутні, соняшник (код рядка 319) - 377 центнерів, з чистим доходом від реалізації З 16876.00 грн.:

- Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.08.2018 року, відповідно до якої зібрана площа озимої пшениці (код рядка 0050) становить 24 га з обсягом виробництва 938.80 центнер:

- Податкова накладна №23072018 про продаж СФГ Промінь ТОВ комерційно - виробнича фірма Рома пшениці 2 класу кількістю 31.04 тони вартістю 134506,56 грн.:

- Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 рік. відповідно до якої сільськогосподарські угіддя С(Ф)Г Промінь становлять 130,2352 га, площа посіву пшениці озимої становить 37 га (код рядка 0050). площа посіву соняшнику становить 79.66 га (код рядка 0520).

Суд критично оцінює зазначені документи в якості доказів розміру збитків, оскільки, останні свідчать лише про окремі аспекти господарської діяльності СФГ Промінь у 2016-2018 роках, але ніяким чином не доказують намір та фактичну можливість посіву сільськогосподарських культур відповідачем на спірній ділянці та розмір понесених збитків.

Вказані дані не доводять, що у СФГ Промінь був в наявності первинний актив для сільськогосподарської діяльності у вигляді посівного матеріалу - насіння соняшнику у травні 2017 року та насіння пшениці у 2018 році, що ставить під сумнів посилання позивача про намір та фактичну можливість засівати сільськогосподарські угіддя та не підтверджують реальну можливість отримання ним як потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум.

Відповідно й відсутній важливий елемент доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) - причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача як боржника та збитками позивача як потерпілої особи.

Позивачем взагалі не доведено належними та допустимими доказами здійснення протиправних дій, внаслідок яких, як вказує позивач він поніс збитки, саме з боку відповідача.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами факту спричинення йому відповідачем збитків, не обґрунтував їх розмір, не довів безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, що свідчить про відсутність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, який є підставою для застосування такої міри відповідальностя як стягнення збитків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою п.9 ч.1 ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, п. 2, ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Селянського (фермерського) господарства "Промінь" до Селянського (фермерського) господарства "Олександрівське" відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Селянське (фермерське) господарство"Промінь" (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка, вул. Гагаріна, 47, код 22619390).

Відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Олександрівське" (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Баклагіна, 3, код 31929712).

Повне рішення складено 23.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_4