Рішення

від 30.10.2018 по справі 440/496/18

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/496/18

Провадження № 2/440/842/2018

30 жовтня 2018 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді ОСОБА_1М.

при секретарі Гута О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Буського району Львівської області про визнання права на середню земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_5. Останній за заповітом, посвідченим Краснянською селищною радою від 06.02.1992 за актовим записом № 13, вступив в управління і володіння спадковим майном своєї матері ОСОБА_6, яка померла 15.03.1994р.. ОСОБА_6 була членом колгоспу, працювала рядовою у колгоспі Перемога у 1951 - 1967 роках. На час одержання народним аграрно-акціонерним господарством Перемога (код за СДРПОУ 02404150) Державного акту на право колективної власності на землю покійна була членом колгоспу Перемога , який після реформування сектору агропромислового комплексу перетворено у народне аграрно-акціонерне господарство Перемога , а після реорганізації - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Перемога . Ухвалою ОСОБА_4 сільської ради від 08.11.1993 року затверджено списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай). Однак ОСОБА_6 не була включена до такого списку. Чоловік позивачки помер 24.07.2011р.. Позивач фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки на час відкриття такої, постійно проживала з спадкодавцем. Зокрема до складу спадщини входить і згадана вище середня земельна частка (пай), розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Буського району Львівської області. Просить суд визнати за нею право власності на таку.

Представник позивачки ОСОБА_3, до початку судового засідання, подав письмову заяву, в якій просить поновити строк на звернення до суду з даним позовом, справу просить слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Представники відповідача ОСОБА_4 сільської ради також подав лист з проханням справу слухати у його відсутності, проти позовних вимог заперечує, оскільки на території сільської ради немає вільних земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 22, 23 ЗК України (в ред. 1990 року) п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720 від 8.08.1995 року.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Як встановлено, 15 березня 1994 року померла свекруха позивачки ОСОБА_6, що стверджується копією свідоцтва про смерть серія І-СГ № 419849, виданого повторно Віддліом ДРАЦС Буського РУЮ у Львівській області 16.03.2016 року, актовий запис № 6 від 16.03.1994 року.

З 1951 року по 1967 рік працювала рядовою у колгоспі Перемога , що підтверджується архівною довідкою від 10.02.2017р. за № 83 виданою архівним відділом Буської райдержадміністрації. Такий після реформування сектору агропромислового комплексу перетворено у народне аграрно-акціонерне господарство Перемога , а після реорганізації - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Перемога . Державним реєстратором 29.06.2017р. до Єдиного державного реєстру внесено запис № 13941720011000070 про припинення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Перемога (код за ЄДРПОУ 02404150).

Згідно заповіту від 06.02.1992 року, посвідченого секретарем виконкому Красненської селищної ради за реєстровим № 13, ОСОБА_7 все своє майно заповіла ОСОБА_5. Такий являється сином ОСОБА_6 та чоловіком позивачки.

Фактично прийняв спадщину після смерті матері, однак не встиг юридично оформити прийняття такої та зареєструвати своє право власності на означене майно.

ОСОБА_5 помер 24.07.2011 року (свідоцтво Серії І-СГ № 238095 від 25.07.2011 року, актовий запис № 5)

Після його смерті, позивач фактично прийняла спадщину, вступила в управління та розпорядження спадковим майном. Зокрема до такого входить земельна ділянка (пай) вище згадана, що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Буського району Львівської області.

Згідно довідки № 253 від 25.05.2017 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради, відповідно до проекту роздержавлення і приватизації земель народного аграрно - акціонерного господарства Перемога ухвалою ХІ сесії ОСОБА_4 сільської ради від 08.11.1993 року були затверджені списки осіб, які мають право на середню земельну частку.

Проте в дані списки ОСОБА_6 внесена не була. Однак згідно архівної довідки № 83 від 10.02.2017 року вбачається, що згідно книг трудового стажу і заробітку колгоспника колгоспу Перемога ОСОБА_6 працювала рядовою колгоспу Перемога в період з 1951 до 1967 року.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Ст. 5 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо спадкового майна.

Згідно ч. 3 ст.. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачена видача сертифікатів на право на земельну частку.

Згідно ст.1-2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зі змінами станом на 02.10.2012 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) .

Маючи земельну частку (пай), її власник може вимагати виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) з видачею державного акту на право власності на землю (свідоцтва про право власності на земельну ділянку). Для виділення земельної частки (паю) в натурі потрібно, щоб її власник виявив таке бажання шляхом подання до відповідної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов'язковим додатком-списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Згідно із законодавством членами КСП були, зокрема, постійні працівники-члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишалися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа на це право.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК 1990 року та даного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування у членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні

норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно норм Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), які є членами КСП, не може позбавити їх права на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 мала право на земельну частку (пай), однак помилково не була включена до списку власників земельних паїв на виготовлення державного акту на право на земельну частку (пай). Невнесення такої до списків на виготовлення державних актів на право на земельну частку (пай) не позбавляє її права на земельний пай, в подальшому спадкоємців, в даний час поновити таке право колективне сільськогосподарське підприємство не може, тому право позивачки необхідно захистити постановленням судового рішення.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

ОСОБА_6 померла, не подавши заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі, однак, факт роботи у колгоспі Перемога підтверджує право її невістки на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колгоспу, яке їй перейшло у спадок.

Отже, позивач як спадкоємиця майна ОСОБА_6, успадкувала і право на земельну ділянку (пай), яке належало свекрусі.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У листі від 10 грудня 2001 року Державний комітет України по земельних ресурсах зазначає, що виходячи з Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають тільки члени недержавного сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну частку (пай) здійснюється не за місцем проживання, а відповідно до встановленого членства в підприємстві (за місцем роботи або виходом на пенсію). Отже, невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) особи, яка є членом КСП не позбавляє її права на земельну частку (пай).

Виходячи з викладеного, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачка дізналася про своє право лише у липні 2018 року, коли дізналася про невключення свекрухи в списки на право на середню земельну частку (пай), маючи намір оформити спадщину після її смерті, тому такий слід поновити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76, 83, 89, 141, 200, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 152 ЗК України (в редакції 1990 року), ст. ст. 256, 257, 261, 267, 1216, 1218 ЦК України, суд -

ухвалив :

Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду.

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителькою с. Переволочно Буського району Львівської області право на середню земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території ОСОБА_4 сільської ради Буського району Львівської області, в порядку спадкування по закону після смерті ОСОБА_6, яка померла 15.03.1994 року.

Зобов язати ОСОБА_4 сільську раду Буського району Львівської області внести ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай), виділити із земель запасу середню земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Буський районний суд Львівської області.

Суддя: Б. М. Журибіда