Постанова

від 25.10.2018 по справі 383/24/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2018 року м. Кропивницький

справа № 383/24/18

провадження № 22-ц/4809/121/18

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Кіселика С.А.,

Суддів: Єгорової С.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

учасники справи: представник відповідача (Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області) - Погосян А.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2018 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на майно у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на майно у порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її двоюрідний дядько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну частку (пай) площею 7,27 га, що розташована на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Вона є єдиною спадкоємицею майна, що належало ОСОБА_3. Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом з ним, піклувалася про нього, разом вели спільне господарство, тому вважає, що відповідно до положень ст.549 ЦК Української РСР (чинного на момент смерті спадкодавця) прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Факт постійного проживання із спадкодавцем підтверджується поясненнями свідків та потрібний їй для реалізації своїх прав на прийняття спадщини.

Просила встановити факт її постійного проживання з ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 року за адресою: с. Зоряне Бобринецького району Кіровоградської області (господарство НОМЕР_2) та визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) площею 7,27 га, що розташована на території Витязівської сільської ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 від 19.04.1997 року зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) за №174.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2018 року ОСОБА_2 в задоволенні позову до Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на майно у порядку спадкування - відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що факт постійного проживання позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_2 року за адресою с. Зоряне Бобринецького району Кіровоградської області (господарство НОМЕР_2) не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи. Крім того, на даний час спірна земельна ділянка є комунальною власністю.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не правильно тлумачив покази свідка ОСОБА_4 та не взяв до уваги, що інших спадкоємців, крім позивача, у ОСОБА_3 не було.

У своєму відзові на апеляційну скаргу представник відповідача не погоджується із доводами апеляційної скарги і просить залишити судове рішення без змін.

В судове засідання призначене на 02.10.2018 року о 15.00 год. позивач не з'явилась і подала заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із її перебуванням поза межами міста.

В судове засідання призначене на 25.10.2018 року о 10.00 год. позивач повторно не з'явилась, при цьому направила до суду заяву про відкладення розгляду справи оскільки про судове засідання їй стало відомо лише в день слухання справи.

Вирішуючи заяву позивача про відкладення розгляду справи колегією суддів встановлено, що інформація зазначена ОСОБА_5 стосовно несвоєчасного її повідомлення про час та місце розгляду справи не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься поштове зворотнє повідомлення із якого вбачається, що судову повістку ОСОБА_2 було вручено 11.10.2018 року.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що позивач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи і її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи ( ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межахдоводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є двоюрідним дядьком позивача, що підтверджується копіями архівних витягів з державного архіву Кіровоградської області від 22.01.2018 року (а.с.81-84); копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.79) та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.14,78).

За своє життя ОСОБА_3 перебував у членах КСП Колос та отримав право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Колос розміром 7,27 умовно кадастрових гектар, яка розташована на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 виданого Бобринецькою районною державною адміністрацією 19.04.1997 року (а.с.8-9).

Із копії погосподарської книги Витязівської сільської ради №1 села Зоряне за 1996-2000 роки вбачається, що ОСОБА_2 проживала в домогосподарстві НОМЕР_5 разом із бабусею ОСОБА_6, яка була головою даного господарства. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 позивач у 1998 році стала головою вказаного домогосподарства та проживала в ньому з чоловіком ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_8 до липня 2007 року (а.с.41-43).

Згідно довідки Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №44 від 13.02.2018 року, ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: с. Зоряне Бобринецького району Кіровоградської області. На час смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживав один. Заповіти від імені ОСОБА_3 сільською радою не посвідчувалися (а.с.49). Вказані обставини також підтверджуються копією погосподарської книги Витязівської сільської ради №1 села Зоряне за 1996-2000 роки, згідно якої ОСОБА_3 проживав один у домогосподарстві НОМЕР_2 та був головою даного господарства. Після його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у домогосподарстві ніхто не проживав.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що після відкриття спадщини жодна особа до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

В пункті 1 постанови № 7 від 30.05.2008 року пленум Верховного Суду України роз'яснив, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Оскільки відкриття спадщини відбулось до 01.01.2004 року і строк на її прийняття також сплив задовго до вказаної дати, то при вирішені позову суд має застосовувати положення ЦК УРСР.

Згідно положень ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не

змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або

жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці

позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом

спадкоємства переходить до держави.

Статтею 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо

на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був

би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка

належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 530 ЦК УРСР визначено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Виходячи із наведеного колегія суддів дійшла висновку, що на час відкриття спадщини позивач, яка визначає свій статус родинного зв'язку, як двоюрідна племінниця, до кола спадкоємців не входила.

Право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та інших родичів спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно введено ЦК України ( ст.ст.1264,1265), який набрав чинності з 1 січня 2004 року і до правовідносин, що розглядаються судом не може бути застосовано.

Таким чином, крім висновків суду першої інстанції, що позивач не довела суду факт спільного проживання із спадкодавцем, колегія суддів дійшла висновку, щодо відсутності підстав для встановлення такого факту, оскільки його встановлення не тягне за собою набуття позивачем права на спадщину, так - як факт спільного проживання із спадкодавцем, за законодавством, що діяло на час відкриття спадщини не визначав цю особу як спадкоємця.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2018 року залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена 5 листопада 2018 р.

Суддя доповідач С.А.Кіселик

Судді: С.М.Єгорова

С.І. Мурашко