Постанова

від 31.10.2018 по справі 754/3793/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/3793//17 Головуючий 1 інстанція - Саламон О.Б.

Провадження № 22-ц/824/303/2018 Доповідач 2 інстанція - Кулішенко Ю.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 жовтня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Олійника В.І.

за участю секретаря: Зубленка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року у справі за позовом Житлового кооперативу Річковик-3 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач ЖК Річковик -3 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що відповідач ОСОБА_3, є власником квартири АДРЕСА_1, і споживачем житлово - комунальних послуг, які надаються ЖК Річковик - 3 . Відповідач не виконує належним чином свої обов'язки, як члена ЖК Річковик , не сплачує внески на оплату комунальних послуг, витрат по експлуатації ремонту будинку, утриманню прибудинкової території. Зазначає, що між сторонами було укладено договір реструктуризації від 01 грудня 2013 року, який ОСОБА_3 своєчасно та в повному обсязі також не виконує.

У відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 75206,43 грн..

Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість по оплаті в розмірі 44995,14 грн., 3% річних - у розмірі 3392,40 грн., інфляційні витрати у розмірі 26818,89 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року позов задоволено стягнуто з ОСОБА_3 на користь Житлового кооперативу Річковик-3 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2013 р. по 30.11.2016 р. (з рахуванням 3% річних та індексу інфляції) в розмірі 75 206, 43.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу та просила рішення скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову,посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до договору реструктуризації заборгованості який було укладено між ЖК Річковик- 3 та ОСОБА_3 01 грудня 2013 року на строк 60 місяців до 01 грудня 2018 року загальна сума визначена 46120,31 грн., тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не сплинув. Позивачем нараховувалась заборгованість за утримання будинків з січня по листопад 2016 року за завищеним тарифом в розмірі 3,37 грн. замість 2,20 грн. ЖК Річковик-3 не враховано в розрахунку заборгованості проведену відповідачем оплату в розмірі 19247 грн. Також зазначає, що між сторонами не укладався договір про надання житлово- комунальних послуг і відсутні документи які б це підтвердили.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не подавав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 357 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів чинних на час вчинення окремих процесуальних дій , розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2, є споживачем житлово - комунальних послуг, які надаються ЖК Річковик-3 , як організацією, що здійснює утримання та обслуговування будинку та його прибудинкової території згідно зі Статутом.

У зв'язку з тим, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті житлово - комунальних послуг, 01 грудня 2013 року між ЖК Річковик-3 та ОСОБА_3 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за житлово - комунальні послуги, за умовами якого відповідачу було наданно розстрочку у погашенні заборгованості з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги ( водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія), що утворилася у розмірі 46 120 грн. 31 коп.

Зазначеним договором здійснено розстрочку по оплаті в період з 01.12.2013 р. по 01.12.2018 р., а саме щомісячно сплачувати по 768,67 грн., однак відповідач належним чином не виконувала умови договору.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконувала належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 162 ЖК України власники квартир зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ч. 4 ст. 319, 322 ЦК України - власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до п.7.1.2 Статуту ЖК Річковик-3 здійснює господарську діяльність, пов'язану з утриманням житлового будинку і прибудинкової території у відповідності з метою діяльності, передбаченою Статутом ЖК, у тому числі укладати договори з фізичними та юридичними особами, при цьому п. 6.2.3 Статуту передбачено, що боржник має своєчасно здійснювати оплату комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок у розмірі, встановленому загальними зборами та правлінням ЖК з урахуванням реальних витрат. Обов язки по здійсненню всіх платежів виникають з моменту придбання права на квартиру, жиле або нежиле приміщення.

Зокрема, пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року встановлено, що власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найом чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

В порушення зазначених норм закону відповідач належно не сплачує житлово - комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

З поданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що борг за надані комунальні послуги становить 75 206, 43 грн. з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції (44 995,14 грн. - основна сума заборгованості; 3 392,40 грн. - 3 % річних; 26 818,89 грн. - інфляційна складова) за період з 01 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року включно ( а.с. 5,7,21).

Відповідачем надано власний розрахунок заборгованості, який був оцінений колегією суддів. З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснено розрахунок заборгованості лише за утримання будинку проте не включено до нього заборгованість за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення тощо).

Надані відповідачем копії квитанції про сплату боргу за комунальні послуги (а.с 103-137), враховані позивачем при здійсненні розрахунку боргу та відображені у довідці про нарахування та сплату по особовому рахунку № 1110 поданій до апеляційної скарги ( а.с. 6-7).

Посилання ОСОБА_3 про відсутність укладеного у визначеному законом порядку між сторонами договору про надання житлово-комунальних послугзаконності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки сам по собі факт неукладення такого договору не звільняє відповідача, як споживача, від обов'язку здійснювати оплату вартості отриманих житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365 , 366 , 375 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: