Постанова

від 12.09.2018 по справі 802/2567/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2567/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

12 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника позивача: Опанасюка П.П.;

представника відповідача: Ріпи Л.В.;

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "БТУ-Центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 року приватне підприємство "БТУ-Центр" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адмыныстративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Вінницькій області форми "Р" від 08.12.2017 №0010491401, форми "Р" від 08.12.2017 №0010501401, форми "В4" від 08.12.2017 №0010511401.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що реальність господарських операцій із контрагентами ТОВ "Українська будівельна компанія", ПП "Бріз-Трейд" не підтверджується.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що реальність господарських операцій із контрагентами ТОВ "Українська будівельна компанія", ПП "Бріз-Трейд" підтверджується первинними документами. При цьому позивач звертає увагу на те, що наявність певних недоліків в ТТН не є підставою для визнання господарських операцій недійсними.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.10.2017 №3108, направлень від 30.10.2017 №2243, 2244, 2245, 2246, 2247, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст. 20 п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 4 квартал 2017, податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ПП "БТУ - Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017.

За результатами перевірки складено акт №2670/1401/30165603 від 24.11.2017 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "БТУ - Центр" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного за період з 01.06.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017 (надалі по тексту - Акт).

Відповідно до цього акта під час перевірки виявлено наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб"єкта малого підприємництва" підприємством занижено податок на прибуток у період, що перевірявся на загальну суму 171221 грн., у тому числі за 2014 р. - на суму 12426 грн., за 2016 р. - на суму 158795 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 460682 грн., у тому числі за квітень 2016 - на суму 284244 грн.; за травень 2016 - на суму 105266 грн., за червень 2016 - на суму 71172 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов"язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 53269 грн., у тому числі за червень 2017 на суму 53269 грн.;

- п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України по результатам проведеної перевірки ПП "БТУ - Центр" не утримано 1050,00 грн. податку на доходи фізичних осіб;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. п.п 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету, визначено суму податкового зобов"язання військового збору розмірі 105,00 грн.

На підставі акта №2670/1401/30165603 від 24.11.2017 податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 08.12.2017 №0010491401, форми "Р" від 08.12.2017 №0010501401, форми "В4" від 08.12.2017 №0010511401.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження реальності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Вимоги підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.). Податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

В разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період

При цьому визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до матеріалів справи у ПП "БТУ-Центр" наявні податкові накладні, отримані від ТОВ "Українська Будівельна Компанія" та ПП "Бріз-Трейд", належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

За змістом Акту перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних, щодо правильності реєстрації яких були надані всі необхідні документи.

Водночас, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року в справі № 804/8627/16 (адміністративне провадження №К/9901/3247/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо контрагентів позивача ТОВ "Українська Будівельна Компанія" та ПП " Бріз -Трейд " , колегія суддів виходить з наступного.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач не надав під час перевірки або до суду першої інстанції паспортів (сертифікатів) якості виробника, виданих виробником будівельних матеріалів, а враховуючи, що ТОВ "Українська Будівельна Компанія" не є виробником, неможливо встановити її походження (виробника).

Водночас, сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Відповідно до Акта перевірки в ТТН на перевезення будівельних матеріалів від ТОВ "Українська Будівельна Компанія" до ПП "БТУ-Центр" за квітень 2016 р. №38 від 11.04.2016 р. відсутні підписи в графі "Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника)", відсутні підписи та печаті ТОВ "Українська Будівельна Компанія" в графі "Відпуск дозволив", в ТТН №41 від 15.04.2016 р. відсутні підписи в графі "отримав водій/експедитор", а також відсутні підписи в графі "Прийняв водій/експедитор" та графі "здав водій/експедитор, що свідчить про формальність складених ТТН.

Крім того, ТТН на перевезення будівельних матеріалів від ПП "Бріз-Трейд" до ПП "БТУ-Центр" за квітень-травень 2016р. вказано пункт навантаження - м.Київ вул.Леоніда Первомайського без вказання номера вулиці. Однак, на вулиці Леоніда Первомайського в м.Києві відсутні пісчані кар'єри та будівельні бази, де могли б зберігатися будівельні матеріали. Крім того, в ТТН на перевезення піску та цегли силікатної за травень 2016р. відсутні підписи в графі "Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника)", відсутні підписи та печаті ПП "Бріз-Трейд" в графі "Відпуск дозволив" та відсутні підписи та печаті ПП "Бріз-Трейд" в графі "Здав (відповідальна особа вантажовідправника)", що свідчить про формальність складених ТТН.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Пунктами 1, 2 вказаного Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: обов'язковим документом є - товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Тобто, наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою виключно у випадках віднесення платником податків до валових витрат на перевезення.

Водночас, наявність чи відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних, стосуються дотриманням чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом і не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Таким чином, наявність недоліків в ТТН не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції.

Актом перевірки №2670/1401/30165603 від 24.11.2017 року встановлено, що за умови 8- годинного робочого дня та за вирахуванням вихідних днів, роботи по поточному ремонту фасаду згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2016 р. №1 від 17.05.2016р. могли виконати 93 людини (6752.54:8:9днів), роботи по поточному ремонту фасада згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень 2016 р. №2 від 01.06.2016 р. могли виконати 210 людей (1682.12:8:1день), роботи по поточному ремонту покрівлі згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт Форми КБ-2в за червень 2016 р. №1 від 22.06.2016 р. могли виконати 17 людей (2068.65:8:15днів).

Згідно з інформацією бази даних підсистеми "Аналітична система" інтегрованої інформаційної системи ДФС "Податковий блок"в ТОВ"Українська Будівельна Компанія" (код СДРПОУ 31608236) в періоді здійснення операцій з ПП "БТУ-Центр" засновник, керівник та головний бухгалтер - ОСОБА_5, основний вид діяльності - виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. Кількість працюючих згідно звіту (1-ДФ) в 1 кв.2016р. - 1 особа, а за інші квартали 2016-2017рр. - звіти (1-ДФ) не подано, остання звітність (декларація по ПДВ) подана за червень 2016 р.

З урахуванням наведених вище даних податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "Українська Будівельна Компанія" не могло власними силами виконати роботи вказані в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень-червень 2016 р. наданих на ПП "БТУ-Центр".

Крім того, в ТТН на перевезення будівельних матеріалів від ПП "Бріз- Трейд" до ПП "БТУ-Центр" за лютий 2017р. (№РН-0000024 від 10.02.2017р., №РН-0000028-1 від 14.02.2017р.. №РН-0000028-2 від 14.02.2017р., МРН-0000028-3 від 14.02.2017р.. №РН-0000028-4 від 14.02.2017р.) вказано автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_6. До перевірки надано акт надання послуг автомобілів ФОП ОСОБА_6 від 28.02.2017р. на суму 43200 грн., в якому перелічено вищевказані ТТН. Однак, в ТТН №РН-0000028-2 від 14.02.2017р. вказано (автомобіль КАМАЗ НОМЕР_3, причіп -, водій ОСОБА_7, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_6, ТТН №РН-0000028-3 від 14.02.2017р. вказано (автомобіль ПАР НОМЕР_2, причіп -, водій ОСОБА_8, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_6, ТТН №РН-0000028-4 від 14.02.2017р. вказано (автомобіль КАМАЗ НОМЕР_1, причіп -, водій ОСОБА_9, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_6, а в поданій Податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2017р. №1700004071 від 26.04.2017р. ФОП ОСОБА_6 вказав ,що фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді в нього відсутня. Також, згідно з базою даних ІС "Податковий блок" ФОП ОСОБА_6 в 2017 році не подавав звіти за формою 1-ДФ, тобто він не залучав послуги інших ФОПів та фізичних осіб.

З урахуванням наведених вище даних податковий орган дійшов висновку про формальність складених ФОП ОСОБА_6 вищевказаних ТТН за лютий 2017р.

Водночас, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача за ланцюгами постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі №804/939/16 (провадження №К/9901/376/17).

В той же час представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що розрахунок витрат праці робітників-будівельників на обсяг робіт люд-год виконувався податковим органом, відповідна експертиза не проводилася.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача не можуть ґрунтуватися виключно на податковій інформації та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, відповідач не заперечує постачання придбаного товару, та проведення будівельних робіт. Проте заперечує, що товари та роботи могли бути придбані у вказаних вище контрагентів.

Водночас, податковим органом не встановлено постачальників товарів відповідно до вказаних вище ТТН на перевезення будівельних матеріалів та виконавців будівельних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт за травень-червень 2016 року.

В той же час реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Таким чином, вказані доводи відповідача не спростовують фактичного руху активів позивача, здійснення оплати за договорами, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного колдегія суддів дійшла висновку про те, що з наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 вересня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.