Постанова

від 01.11.2018 по справі 911/479/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2018 р. Справа№ 911/479/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 13.07.2018 (повний текст складено 19.07.2018)

у справі №911/479/18 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

в інтересах

держави в особі 1) Київського обласного та по м. Києву управління

лісового та мисливського господарства

2) Державного підприємства "Київське лісове господарство"

до 1) Віто-Поштової сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій"

про визнання недійсними рішень та договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - позивач 1) та Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі -позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі -відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій", визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 "Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій" на земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 для розміщення готельно-розважального комплексу терміном на 49 років, яка розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 при відведенні та передачі в оренду відповідачу 2 земельної ділянки площею 0,50 га для розміщення готельно-ресторанного комплексу порушив вимоги законодавства, оскільки відбулась зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення без погодження землекористувача.

З огляду на наведене перший заступник прокурора Київської області який діє в інтересах держави в особі позивачів 1, 2 просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та визнати недійсним:

- рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій";

- рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 "Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009";

- договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій".

Позивачі 1, 2 позовні вимоги прокурора підтримали повністю. Відповідач 1 заявив про застосування позовної давності, оскільки на момет пред'явлення прокурором позову, строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сплив.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі позивачів 1, 2 до відповідачів 1, 2 про визнання недійсними рішень та договору оренди відмовлено повністю. При цьому у своєму рішенні суд зазначив:

- доводи прокуратури на те, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 та від 10.09.2012 прийнято всупереч вимогам ст.ст. 3, 12, 20, 56, 57, 84, 116, 141, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), оскільки ліси взагалі не можуть надаватися в оренду для інших цілей, ніж визначені в ст. 57 ЗК України, в тому числі для розміщення готельно-ресторанного комплексу, підтверджені матеріалами справи;

- укладення спірного договору оренди землі від 08.10.2012 призвело до вибуття спірної земельної ділянки з користування держави всупереч встановленому законом порядку, що є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012;

- водночас у разі належного виконання позивачами 1, 2 обов'язку щодо щорічного кількісного та якісного моніторингу лісів, останні могли довідатися про порушення прав держави шляхом прийняття спірних рішень та договору у 2012-2013 роках, а відтак суд дійшов висновку про пропуск позивачами 1, 2 трирічного строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі позивачів 1, 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати стягнути з відповідачів 1, 2 на рахунок прокуратури Київської області.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом прийняте незаконне та необґрунтоване рішення, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, прокурор Київської області звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду в цивільному судочинстві не було встановлено дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, дату, коли особа звернулася до суду та не було з'ясовано, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду. Також поза увагою суду залишилося те, що позивачі 1, 2 не мали можливості самостійно встановити обставини, які стали підставою для звернення прокурора до суду. Натомість, про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2017-2018 роках за результатами опрацювання інформацій різних органів державної влади, установ та організацій.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 - залишено без руху. Роз'яснено апелянту право протягом 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали усунути недоліки, а саме подати до Київського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області в розмірі 7 929, 00 грн.

27.08.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури Київської області надійшло клопотання №05/2-343вих-18 від 27.08.2018 про долучення до матеріалів справи №911/479/18 доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішеня Господарського суду Київської області від 13.07.2018, до якого додано платіжне доручення №1912 від 13.08.2018 про сплату судового збору у сумі 7 929, 00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18.

Надано право учасникам провадження можливість подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку встановленого п. 2 резолютивної частини зазначеної ухвали.

11.09.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив про те, що місцевий господарський суд дійшов вірного та законного висновку про пропуск позивачами 1, 2 позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 завершено підготовчі дії у справі №911/479/18 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя, відповідно розгляд апеляційної скарги у справі №911/479/18 призначений на 04.10.2018 не відбувся.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/479/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Також на виконання п. 2 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, за актами прийняття-передачі додаткових документів до апеляційної скарги від 08.10.2018 передано до Північного апеляційного господарського суду:

- від позивача 2 клопотання від 28.09.2018 №01-766 про проведення судового засідання без участі повноважного представника (подане через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 03.10.2018 вх. №09.1-13/16752/18);

- від відповідача 2 відзив на апеляційну скаргу №б/н від б/д по справі №911/479/18 (поданий через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 03.10.2018 вх. №09.1-13/16753/18), в якому зазначено про те, що оспорюваний договір було укладено у відповідності до чинного законодавства яке діяло на той час, позивачами 1, 2 не було надано доказів того, що оспорюване прокурором рішення прийняте відповідачем 1 із перевищенням наданих йому законом повноважень, відповідно відповідач 2 просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 прийнято справу №911/479/18 за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2018.

31.10.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшли:

- доповнення до відзиву на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 по справі №911/479/18;

- клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 01.11.2018 з'явилися прокурор, представник відповідача 2.

В судовому засіданні 01.11.2018 прокурор підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Представник відповідача 2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники позивачів 1, 2 та відповідача 1 в судове засідання 01.11.2018 не з'явилися. Позивач 1, відповідач 1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача 1 та відповідача 1 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу у відсутності представників позивача 1 та відповідача 1 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 01.11.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача 2, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій" затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання в оренду ТОВ "Каспій" земельної ділянки площею 0,50 га терміном на 49 років для розміщення готельно-ресторанного комплексу, яка розташована в с. Віта Поштова вздовж автомагістралі Київ-Одеса (том1, аркуш справи 54).

Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 "Про внесення змін в рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009" внесено зміни до вищевказаного рішення Віто-Поштової сільської ради, збільшено розмір орендної плати, яка становить 12 % від грошової оцінки, що в розрахунку становить 187 368, 00 грн та зобов'язано ТОВ "Каспій" укласти та зареєструвати з Віто-Поштовою сільської радою договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 (том1, аркуш справи 55).

На виконання даних рішень, 08.10.2012 між Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова вздовж автомагістралі Київ-Одеса для розміщення готельно-ресторанного комплексу орендарем (том 1, аркуші справи 56-59).

Згідно з п. 1.2. договору в строкове платне користування передається земельна ділянка площею 0,50 га, кадастровий номер 3222481201:01:002:0215, опис меж: від А до Б землі ШЕД 623, від Б до В землі сільської ради, від В до Г землі загального користування, від Г до А землі сільської ради. Склад угідь: землі запасу.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект" від 19.06.2017 №330 (том 1, аркуш справи 25) та матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 років Васильківського лісництва" ДП "Київське лісове господарство" (том 1, аркуші справи 26-28) частина земельної ділянки із кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 розташована у виділі 3 кварталу 50 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 років, та у виділі 11 кварталу 50 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.

За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 05.02.2018 №04-48/300 (том 1, аркуш справи 52), управління не надавало погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення згідно кадастрового номеру 3222481201:01:002:0215.

За інформацією ДП "Київське лісове господарство" від 06.02.2018 №02-02/133 з долученими планово-картографічними матеріалами (том 1, аркуші справи 29-32), встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 знаходиться в кварталі 50 виділі 11 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014-2015 років, а за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 років у виділі 3 кварталу 50 Васильківського лісництва, використовується для ведення лісового господарства.

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" (том 1, аркуші справи 39-40) 2004 року спірна земельна ділянка частково покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики виділ 3, площа 0,9, складу 9 дерев берези повислої та 1 акації білої, вік 40 років, висота 19 м, діаметр 16 см, запас деревини на 1 га - 180 метрів кубічних.

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" (том1- аркуші справи 41-42) 2014-2015 років має наступні таксаційні характеристики виділ 11, площа 0,9, складу 9 дерев берези повислої та 1 акації білої, вік 51 рік, висота 22 м, діаметр 22 см, запас деревини на 1 га - 200 метрів кубічних.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, частина спірної земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП "Київське лісове господарство", що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначав про наявність порушень Віта- Поштовою сільською радою вимог законодавства при прийнятті оспорюваних рішень. Зокрема прокурор вказував на порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 20, 56, 57, 84, 116, 141, 142, 149, Земельного кодексу України, ст.ст. 31, 33 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 4, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610 оскільки ліси не можуть надаватися в оренду для інших цілей, ніж визначені в ст. 57 Земельного кодексу України, в тому числі для розміщення готельно- ресторанного комплексу.

З урахуванням наведеного, прокурор просив суд визнати недійсним рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій", визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 №20-56 "Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009", визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій" на земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 для розміщення готельно-розважального комплексу терміном на 49 років, яка розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Місцевий господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовив повністю, у зв'язку з пропуском позовної давності на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності (ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища (ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками №610-р від 10.04.2008 зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення; відкликано раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

Отже, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 2, як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення та позивач 1, як орган виконавчої влади з питань лісового господарства, не погоджували вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкритої багаторічними лісовими насадженнями на землі для розміщення готельно-ресторанного комплексу.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи прокуратури на те, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 та від 10.09.2012 прийнято всупереч вимогам ст.ст. 3, 12, 20, 56, 57, 84, 116, 141, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки ліси взагалі не можуть надаватися в оренду для інших цілей, ніж визначені в ст. 57 Земельного кодексу України, в тому числі для розміщення готельно-ресторанного комплексу, підтверджені матеріалами справи.

Укладення спірного договору оренди землі від 08.10.2012 без припинення права користування нею у відповідача 2 або їх вилучення, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з користування держави всупереч встановленому законом порядку, що є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій", визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 "Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій" на земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 для розміщення готельно-розважального комплексу терміном на 49 років, яка розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Щодо застосування місцевим господарським судом до позовних вимог позовної давності, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Законом України Про прокуратуру передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Згідно з ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені ст. 55 Господарського процесуального кодексу України .

Згідно із ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор звернувся з позовом до суду 06.03.2018, що підтверджується відміткою штемпеля поштової установи на конверті (том 1, аркуш справи 71).

Також, відповідно до положень Лісового кодексу України та Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2017 №848 до завдань Держлісагенства входить ведення державного лісового кадастру лісовий кадастр та облік лісів за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами Держгеокадастру та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації. Органи Держлісагентства перевіряють повноту і достовірність зазначеної інформації, формують зведені дані кадастру по Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києву та Севастополю і подають Держлісагентству до 1 серпня року проведення чергового державного обліку лісів (п. 9 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів).

Враховуючи вищевикладене, у разі належного виконання позивачами обов'язку щодо щорічного кількісного та якісного моніторингу лісів, останні могли довідатися про порушення прав держави шляхом прийняття спірних рішень та договору у 2012-2013 роках, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачами 1, 2 трирічного строку позовної давності.

Оскільки позивачі є структурними підрозділами Державного агентства лісових ресурсів України, а держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про пропуск позивачами позовної давності у вказаній справі.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області покладається апелянта.

Крім того, відповідачем 2 було заявлено клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

До зазначеного клопотання відповідачем 2 додано копію договору (угода) №47/18 від 26.10.2018 про правничу допомогу, копію акта приймання- передачі наданих послуг від 31.10.2018, відповідно до якого адвокат (Карпухін Ярослав Володимирович) надав, а клієнт (відповідач 2) прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка письмового відзиву та інших матеріалів на запит суду, участь в судових засіданнях, тощо. Вартість наданих послуг становить 10 000, 00 грн. без ПДВ.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 3, 4 вказаної статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Пунктом 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що за результатами розгляду апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Київське лісове господарство" дану скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 - без змін, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованою заяву відповідача 2 про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76-79, 123, 126, 129, 269, 275, 276, 279, 281, 282, 288 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Київської області від 13.07.2018 у справі №911/479/18 залишити без змін.

3. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій" щодо стягнення 10 000, 00 грн. судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій" (03127, м. Київ, вул. Героїв оборони, 7, код ЄДРПОУ 24263201) витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 333, 33 грн.

5. Стягнути з Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (08114, Київська область, Києво- Святошинський район, село Стоянка, вул. Лісна, буд. 15, код ЄДРПОУ 35278561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій" (03127, м. Київ, вул. Героїв оборони, 7, код ЄДРПОУ 24263201) витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 333, 33 грн.

6. Стягнути з Державного підприємства "Київське лісове господарство" (08114, Київська область, Києво- Святошинський район, село Стоянка, вул. Лісна, буд. 15, код ЄДРПОУ 00991373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій" (03127, м. Київ, вул. Героїв оборони, 7, код ЄДРПОУ 24263201) витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 333, 33 грн.

7. Видачу наказів по справі №911/479/18 доручити Господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи №911/479/18 повернути до Господарського суду Київської області.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

А.І. Мартюк

Повний текст постанови суду складено 06.11.2018