Рішення

від 25.10.2018 по справі 904/9049/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.2018м. ДніпроСправа № 904/9049/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄА"

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Жерепи Наталії Ігорівни

про визнання угоди про відступлення права вимоги від 20.07.2017 недійсною

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Тульських В.О. дов. № 39 від 27.07.18р.

Відповідача -1 - не з'явився

Відповідача -2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати недійсною угоди про відступлення права вимоги від 20.07.17р., укладену Відповідачами .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.17р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.18р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.05.18р. касаційну скаргу ТОВ "Метрополія" задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.17р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.18р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про відповідність оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства є помилковим. До того ж, всупереч наведеним законодавчим нормам суди обох інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не надали оцінки тій обставині, що на час укладення відповідачами спірного договору про відступлення права вимоги від 20.07.17р. за рішенням від 20.07.17р. у справі № 910/7693/17 це рішення не набрало законної сили. Господарські суди попередніх інстанцій не розглянули всебічно, повно, об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи у сукупності; не дослідили зібраних у справі доказів, неналежним чином здійснили оцінку правовідносин, що склалися між сторонами, не застосували норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав і вимог позову та заперечень на них,місцевий та апеляційний суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволення позовних вимог. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Автоматизованою системою ДСС справу № 904/9049/17 передано на новий розгляд судді Юзікову С.Г.

Ухвалою суду від 13.07.18р. суддя Юзіков С.Г. справу №904/9049/17 прийняв до свого провадження та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У письмових поясненнях Позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вважає, що зобов'язання, які Відповідач -1 відступив Відповідачеві -2 в оскаржуваній Угоді, виникли на підставі Договору оренди №А60/Д-1 від 28.09.15р. Положення Договору оренди щодо заборони Відповідача -1 на відступлення прав та зобов'язань є чинними на дату укладання оспорюваної Угоди. Незважаючи на наявність досягнутої Сторонами згоди щодо дострокового розірвання Договору оренди з 11.01.17р., визначеної в додатковій угоді від 10.08.16р., яка є невід'ємною частиною Договору оренди №А60/Д-1 від 28.09.15р., Відповідач -1 під час укладення Угоди повинен був дотримуватися зобов'язань, визначених Договором оренди №А60/Д-1 від 28.09.15р., у тому числі й умови, передбаченої п.8.1., 40.2. Договору оренди. Оскаржувана Угода порушує права Позивача на виконання зобов'язань, що випливають з рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог. Крім того, в порушення прав Позивача в оскаржуваній Угоді безпідставно завищено відступлені Відповідачеві -2 вимоги, а саме: предметом Угоди передбачено відступлення на користь Відповідача -2 право вимагати від Позивача заборгованості, набутої Відповідачем -1 на підставі додаткової угоди від 10.08.16р. до Договору оренди та рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17. Відповідно до п.2 Угоди, Відповідачеві -2 відступається право вимагати: залишок оплаченого Відповідачем -1 Гарантійного платежу в розмірі 36 933,50 грн.; інфляційні втрати в розмірі 2 437,62 грн.; 3 % річних у розмірі 513,08 грн.; судові витрати в розмірі 936,28 грн. Під визначеним у п.2 Угоди гарантійним платежем мається на увазі сума гарантійного платежу, що передбачена Договором оренди, зобов'язання з виконання якого були порушені Відповідачем -1. Інші суми передбачені п.2 Угоди, що перелічені в п.2-4, право вимоги яких відступається, визначені рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17, а отже можуть бути відступлені лише після набрання рішенням законної сили та в порядку, визначеному п.5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", про що свідчить ст. 115 ГПК України. Відповідачем -1, в порушення прав Позивача, безпідставно завищено відступлені Відповідачеві -2 вимоги та порушено порядок укладання Угоди.

Відповідач -1 явку повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзив на позов, докази на його обґрунтування чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Про засідання суду Відповідач -1 повідомлявся на адресу, вказану в позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулися поштові відправлення № 4903814944446, № 4903814964889, №4930006502247 з відмітками поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09р. № 270 передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання .

Оскільки ухвали суду, у вищенаведених поштових відправленнях, про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи направлялися Відповідачеві на адресу, вказану в позові та ЄДР і повернулися на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання", суд вважає, що Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення (фактично відмовившись від одержання поштового відправлення), Відповідач не одержав ухвали суду, чим позбавив себе можливості захисту від вимог Позивача.

Відповідач -2 у жодне судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином на адресу вказану у позові, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4903814944667, №4903814964897, №4930006514067 та №4930006562789.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При первісному розгляді справи Відповідач -1 подав відзив на позовну заяву, у якому позов заперечував, посилаючись на те, що на момент укладання Відповідачами спірної угоди, договір, укладений ним з Позивачем у даній справі вже був припиненим за згодою сторін. Також Відповідач-1 вважає, що спірна угода не суперечить ст. 25 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.17р.) і не порушує прав Позивача.

Крім того, до матеріалів справи Відповідач -1 подав клопотання про відшкодування судових витрат (533,55 грн. - вартості залізничних квитків, придбаних для забезпечення явки представника у судові засідання 09.11.17р., 30.11.17р. та 12.12.17р.).

Під час апеляційного розгляду справи Відповідач -2 подав відзив на апеляційну скаргу Позивача, у якій виклав позицію, аналогічну позиції Відповідача -1.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.15р. Позивач з Відповідачем -1 уклали договір оренди № А60/Д-1 (далі Договір оренди), за п. 2.1. якого Орендодавець (Позивач) зобов'язався передати в оренду Приміщення, яке знаходиться в торговому центрі, а Орендар прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення Орендодавцю на умовах, визначених цим договором.

Приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на 1 (першому) поверсі торгового центру, - секція № А60.

Місцезнаходження Приміщення визначається згідно витягу з плану Торгового центру (додаток А до цього Договору) та відмічене кольором або штрихуванням.

Основні характеристики Приміщення викладені в річній специфікації Приміщення (Додаток Б до цього Договору) (п.3.1-3.4. Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його укладання та закінчується в останній день строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності (застосування неустойки, штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору (п.8.1. Договору).

У п. 40.2 Договору оренди Позивач з Відповідачем -1 погодили, що Орендар має право уступити або передати будь-які з його прав або зобов'язань за цим Договором тільки після попередньої письмової згоди Орендодавця. Орендодавець має право у будь-який час передати або уступити будь-які з його прав і обов'язків за цим Договором без згоди Орендаря.

10.08.16р. Позивач з Відповідачем -1 уклали Додаткову угоду до Договору оренди, про розірвання Договору оренди 11.01.17р.

Залишок оплаченого Орендарем Гарантійного платежу у розмірі 36 933,50 грн., у тому числі ПДВ, повертається орендареві до 31.01.17р. за умови, що Приміщення було повернуто Орендарем Орендодавцю згідно з положеннями цього договору, після розгляду можливих зустрічних вимог Орендодавця, та за умови відсутності зобов'язань Орендаря по Договору. (п.6 Додаткової угоди).

11.01.17р. за Актом повернення приміщення Орендар повернув, а Орендодавець прийняв з тимчасового платного користування Приміщення площею 150,6 м 2 .

У строк до 31.01.17р. Позивач не повернув залишок оплаченого Відповідачем -1 Гарантійного платежу в розмірі 36 933,50 грн., що стало причиною звернення останнього до Господарського суду м. Києва з відповідною позовною заявою (справа № 910/7693/17).

Позивач (ТОВ "Метрополія") подав зустрічну позовну заяву до Відповідача -1 про стягнення 95 420,16 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань зі сплати експлуатаційних витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2017р. у справі № 910/7693/17 первісний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Метрополія" на користь ТОВ "ЛЄА" 36 933,50 грн. заборгованості, 2 437,62 грн. інфляційних втрат, 513,08 грн. - 3 % річних, 936,28 грн. судових витрат і 1 600 грн. судового збору, у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено; зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ЛЄА" на користь ТОВ "Метрополія" 40 820,48 грн. штрафу та 1 600 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду сторони не оскаржували, воно набрало законної сили.

20.07.17р. Відповідачем -1 (Первісний кредитор) і Відповідачем -2 (Новий кредитор) укладено Угоду про відступлення права вимоги заборгованості, набутого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.17р. у справі № 910/7693/17.

Листом від 24.07.17р. Відповідач -1 повідомив керівника ТОВ "Метрополія" про відступлення права вимоги стосовно сплати суми боргу, набутого за рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.17р. у справі № 910/7693/17, Новому кредиторові ФОП Жерепі Н.І. (Відповідачеві -2) та зазначив реквізити для перерахування коштів.

24.07.17р. Відповідач -1 і Відповідач -2 уклали Додаткову угоду №1 до Угоди про відступлення права вимоги, якою внесли зміни до розділу 1 Угоди та погодили, що Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Боржником (ТОВ "Метрополія"), зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, набутих Первісним кредитором на підставі Додаткової угоди від 10.08.16р. до Договору оренди №А60/Д-1 та рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17 у випадку набрання рішенням законної сили. У випадку скасування рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17 дана Угода вважається припиненою (п.1 Додаткової угоди №1).

01.11.17р. Відповідач -1 і Відповідач -2 уклали Додаткову угоду №2 про виправлення описки в Угоді про відступлення права вимоги від 20.07.17р., у якій сторони вирішили виправити описку в п.1.2. Угоди та викласти його в наступній редакції: ….. Загальна вартість зобов'язання, що відступається становить 42 420,48 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні має вчинятися у письмовій формі (ст.514 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди Боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст укладеного договору не повинен суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 212 ЦУ України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст. 35 ГПК України у редакції чинній на момент прийняття рішення у справі № 910/7693/17).

Аналогічні положення містить ч. 4 ст. 75 чинного ГПК України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 115 ГПК України (редакції чинній до 15.12.17р.) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 25 ГПК України (редакції чинній до 15.12.17р.) разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі позов заперечують, з наведених у відзивах підстав.

Перевіривши доводи сторін, суд не приймає позицію й доводи Позивача, а погоджується з Відповідачами.

Так, на підтвердження своєї позиції Позивач посилається на п.8.1. та 40.2. Договору оренди. Хоча, на момент укладання спірної Угоди, Договір оренди вже було розірвано за згодою сторін (11.01.17р.) за Додатковою угодою від 10.08.16р. і, у цій же угоді, Позивач з Відповідачем -1 погодили умови повернення коштів гарантійного платежу на користь Відповідача -1. Тобто, у додатковій угоді визначено залишковий обсяг прав і обов'язків Позивача і Відповідача-1 за Договором оренди без обмежень, передбачених п.8.1. та 40.2. Договору оренди, оскільки у ній не зазначено, що інші умови Договору оренди зберігають силу, тому, оскаржувана угода не стосується зобов'язань Відповідача-1 з Позивачем, які випливали з Договору оренди і зобов'язань, передбачених його п.8.1 і 40.2.

Угода про відступлення права вимоги від 20.07.17р. (у редакції додаткової угоди №1 від 24.07.17р.) укладена з посиланням на рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17 і на додаткову угоду між Позивачем і Відповідачем -1, укладену 10.08.16р. В оскаржуваній угоді Відповідачі погодили, що Первісний кредитор (Відповідач -1) відступає Новому кредитору (Відповідачеві -2) право вимоги виконання Позивачем, зобов'язання щодо сплати боргу, набуті на підставі додаткової угоди від 10.-8.16р. до Договору оренди і рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17 у випадку набрання рішенням законної сили.

На момент винесення рішення Господарським судом Дніпропетровської області у даній справі, рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17 набрало законної сили.

При цьому, суд бере до уваги, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). У даному випадку, посилання Відповідачами на набрання рішенням у справі №910/7693/17 законної сили і є такою відкладальною обставиною (умовою) чинності оскаржуваної угоди.

Також, ст. 25 ГПК України (редакції чинній до 15.12.17р.) передбачала заміну сторони у справі правонаступником на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі і на стадії виконання судового рішення. І, залежно від стадії судового процесу, така заміна може тягнути за собою заміну сторони у виконавчому провадженні.

Дозволяючи заміну сторони на стадії виконавчого провадження у встановленому порядку, законодавець визнає, що вона, як така, не суперечить публічним інтересам у сфері судочинства та приватним інтересам сторін.

Правова оцінка законності відступлення права вимоги на стадії виконання судового рішення про стягнення грошей має ґрунтуватися на тому, що: будь-які ризики для боржника, пов'язані із відступленням права вимоги за грошовим зобов'язанням та стягненням відповідних сум, як санкцій за його порушення, відсутні, оскільки вимога є безспірною в силу рішення суду, що набрало законної сили; обмеження права кредитора на вільне розпорядження своїм безспірним правом вимоги в статусі стягувача у публічно-правових відносинах виконавчого провадження не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, які в зобов'язальному праві відіграють першорядне значення, що прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Воля боржника за грошовим зобов'язанням на стадії застосування до нього заходів примусового виконання (наприклад, у вигляді арешту, примусового стягнення належних боржникові грошових сум та їх зарахування державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби) не має будь-якого юридичного значення. В ситуації, коли відбувається фактичне виконання обов'язку боржника у примусовому порядку, боржник не має і не може мати суб'єктивного права або інтересу щодо грошових сум, присуджених для сплати на користь кредитора. У випадку, коли судовим рішенням підтверджено наявність боргу і державною виконавчою службою здійснюються відповідні дії, кредитор наділяється правом використати публічно-правовий інститут (виконавче провадження) для реального відновлення його порушеного права. Оскільки на стадії примусового виконання судового рішення до боржника застосовуються заходи юридичної відповідальності, отже, навіть теоретично волевиявлення (згода) боржника щодо переходу прав кредитора у грошовому зобов'язанні до іншої особи (якщо це і передбачено умовами договору) не може вплинути на виконання судового рішення на користь нового стягувана (цесіонарія).

Відповідно, при виконані оскаржуваної угоди, Відповідачі не позбавлені права реалізації своїх цивільно-правових відносин в порядку процесуального правонаступництва на будь-якій стадії судового процесу, після відповідного звернення до суду у справі № 910/7693/17.

Також, Позивач зазначає, що Відповідач -1, в порушення прав Позивача, безпідставно завищив відступлені Відповідачеві -2 вимоги. Однак, зазначені обставини спростовуються матеріалами справи, а саме Додатковою угодою №2 від 01.11.17р. про виправлення описки в Угоді про відступлення права вимоги від 20.07.17р., у якій сторони вирішили виправити описку в п.1.2. Угоди та викласти його в наступній редакції: ….. Загальна вартість зобов'язання, що відступається становить 42 420,48 грн., тобто сума яка стягнута рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі № 910/7693/17.

Свою позицію Позивач також обґрунтовує тим, що оскаржувана угода порушує його права на виконання зобов'язань, що випливають з рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.17р. у справі №910/7693/17, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, однак, Позивач наведене рішення не оскаржував і не надав суду доказів звернення до Відповідача-1 із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог. При цьому, суд бере до уваги, що втрата можливості врегулювання відносин зарахуванням однорідних зустрічних вимог не позбавляє Позивача права у процесуальний спосіб звернутися за виконанням рішення суду у справі №910/7693/17.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги надані сторонами докази, суд вважає, що оскаржуваною угодою не порушено права Позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄА", відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Жерепи Наталії Ігорівни про визнання угоди про відступлення права вимоги від 20.07.2017 недійсною - відмовити.

Витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.11.2018

Суддя С.Г.Юзіков