Рішення

від 25.10.2018 по справі 910/9186/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018Справа № 910/9186/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр

до приватного підприємства Світлопром

про стягнення 145 101,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Пуляєва Ю.Д. - представник (довіреність № 7 від 02.01.2018)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр (далі - ТОВ Перший український експертний центр , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства Промінь (далі - МПП Промінь , відповідач) про стягнення 146 211,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем протягом періоду з червня 2015 року по травень 2018 року його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити житлово-комунальні послуги, що надавались позивачем, як обслуговуючою організацією, у будинку № 11 по вул. Коперника у м. Києві, де розташовані нежитлові приміщення № 47 та № 49 загальною площею 888,1 кв. м., які належать відповідачу.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 146 211,37 грн., з яких: 121 802,92 грн. - основна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, 19 441,19 грн. - інфляційна складова боргу, 4 967,26 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/9186/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.08.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2018 викликано МПП Промінь , як відповідача, у наступне підготовче засідання, призначене на 04.09.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду, відкладено підготовче засідання на 27.09.2018.

27.09.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, подана у зв'язку зі здійсненням позивачем нового розрахунку позовних вимог. У вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 145 101,21 грн., з яких: 121 802,92 грн. - основна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, 18 335,08 грн. - інфляційна складова боргу, 4 963,21 грн. - 3% річних.

Крім того, позивачем було подане клопотання, в якому останній вказав, що відповідачем змінено найменування, у зв'язку з чим позивач просив суд здійснити заміну найменування відповідача з малого приватного підприємства Промінь на приватне підприємство Світлопром .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2018 задоволено вищевказане клопотання позивача та змінено найменування відповідача з МПП Промінь на приватне підприємство Світлопром (далі - ПП Світлопром , відповідач), прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.10.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2018 викликано ПП Світлопром , як відповідача, у наступне судове засідання, призначене на 25.10.2018.

У судовому засіданні 25.10.2018 представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне підготовче та судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.10.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідач - МПП Промінь , яке у подальшому було перейменоване у ПП Світлопром , є власником нежитлового приміщення № 47, площею 807,9 кв. м., а також нежитлового приміщення № 49, площею 80,2 кв.м. (загальна площа приміщень складає 888,1 кв. м.), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Коперника, буд. 11, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.05.2018 № 124883579.

Відповідно до рішення Правління забудовника ПАТ ХК Київміськбуд , оформленого протоколом № 29 від 15.08.2012, позивача - ТОВ Перший український експертний центр визначено обслуговуючою організацією, в тому числі й житлового будинку № 11 по вул. Коперника в місті Києві, у зв'язку з чим вказаний будинок передано на обслуговування та експлуатацію вказаному товариству за актом приймання-передачі житлового комплексу від 01.10.2012.

Як встановлено господарським судом міста Києва у рішенні від 09.02.2017 по справі № 910/20441/16, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 та набрало законної сили, наказом ТОВ Перший український експертний центр № 2/1 від 01.10.2012, вказане товариство прийняло на обслуговування та експлуатацію житловий будинок № 11 по вулиці Коперника в м. Києві.

При цьому, відповідно до статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 8 від 28.02.2013 та зареєстрованого державним реєстратором 06.03.2013, основними напрямками діяльності ТОВ Перший український експертний центр є зокрема надання житлово-комунальних послуг, експлуатація житлового фонду тощо.

На виконання своїх безпосередніх функцій, позивачем були укладені наступні договори: договір про технічне обслуговування пожежних систем № 107-О від 15.11.2012 з ТОВ Спутнік-Крим ; договір на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів № 47 від 01.10.2012 з ПП Перун ; договір на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) № 2/1848-К-12 від 01.10.2012 з ТОВ Фірма Володар-Роз ; підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем № 16-08-2013то від 01.08.2013 з ПП Виробничо-конструкторська фірма Промінь ; договір № 09-19 від 05.01.2015 з КП Профдезінфекція .

При цьому, в додатках до вище перелічених договорів вказано про надання відповідних послуг за адресою: будинок № 11 по вул. Коперника в м. Києві, а фактичне надання цих послуг організаціями підтверджується підписаними актами виконаних робіт по кожному з договорів за спірний період, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Спір у межах даної справи виник внаслідок неналежним виконанням відповідачем протягом періоду з червня 2015 року по травень 2018 року його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити житлово-комунальні послуги, що надавались позивачем, як обслуговуючою організацією, у будинку № 11 по вул. Коперника у м. Києві, де розташовані нежитлові приміщення № 47 та № 49 загальною площею 888,1 кв.м., які належать відповідачу.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з такого.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ч. 2 ст. 3 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

За приписами ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані позивачем житлово-комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 218 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинно здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Положеннями ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 32 Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

У судових засіданнях позивачем надані пояснення щодо порядку та способу нарахування розміру фактично спожитих відповідачем комунальних послуг виходячи із площі нежитлових приміщень 888,1 кв.м відповідно до вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги , розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим № 210 від 06.03.2015, № 982 від 11.10.2016 та № 386 від 03.04.2017.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 121 802,92 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 18 335,08 грн. та 3% річних в розмірі 4 963,21 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 904 (вих. № 190/ю від 18.12.2017), в якій просив сплатити заборгованість по оплат житлово-комунальних послуг, що утворилась станом на грудень 2017 року. Направлення вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 0800 від 18.12.2017.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що оскільки строк виконання зобов'язання оплатити спожиті житлово-комунальні послуги не встановлений ані умовами договору, ані приписами чинного законодавства, правомірним буде нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу на заборгованість за період з червня 2015 року по грудень 2017 року, адже щодо заборгованості саме за вказаний період позивачем направлена відповідна претензія з вимогою про її оплату.

Беручи до уваги те, що претензія № 904 була направлена позивачем 18.12.2017, а також враховуючи строки пересилання місцевої (в межах одного населеного пункту) простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), які згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень (затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958) становлять три дні, суд дійшов висновку, що встановлений приписами ст. 530 Цивільного кодексу України строк на виконання зобов'язання сплив 28.12.2017, відповідно прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання почалось з 29.12.2017.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач надані позивачем протягом спірного періоду послуги не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за період з 29.12.201 по 30.06.2018, суд встановив, що розмір вказаних позовних вимог становить 1 521,06 грн. та 4 393,59 грн., відповідно, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказані позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, проте підлягають задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме 3% річних в розмірі 1 521,06 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 4 393,59 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 121 802,92 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 4 393,59 грн. та 3% річних в розмірі 1 521,06 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Світлопром (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116-А, ідентифікаційний код 22867254) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр (04060, м. Київ, вул. Берлінського, буд. 15, ідентифікаційний код 36844047) основний борг у розмірі 121 802,92 грн. (сто двадцять одна тисяча вісімсот дві грн. 92 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 4 393,59 грн. (чотири тисячі триста дев'яносто три грн. 59 коп.), 3% річних в розмірі 1 521,06 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять одна грн. 06 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 915,76 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять грн. 76 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.11.2018.

Суддя О.Г. Удалова