Рішення

від 01.11.2018 по справі 0940/1474/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2018 р. справа № 0940/1474/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.08.2018 звернувся до суду з позовом до Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень №19-13/2018 30.03.2018 та №20-13/2018 від 30.03.2018, якими відмовлено у наданні дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки площею 0,1446 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1 для визначення дороги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, починаючи з травня 2016 року, позбавлений можливості повноцінно користуватись своїм майном, а саме домоволодінням та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 внаслідок того, що його сусідом ОСОБА_3 встановлено огорожу на дорозі, яка слугувала під'їздом до його домоволодіння. За результатами численних звернень ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки по АДРЕСА_1 для визначення дороги для заїзду до його домоволодіння, відповідачем прийнято оскаржувані рішення, якими позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку детального плану території з тієї підстави, що на розгляді Верховного суду перебуває спір по даній земельній ділянці. Позивач вважає, таке рішення протиправним та таким, що позбавляє його можливості повноцінно користуватися своїм майном та ставить під загрозу утримання його домоволодіння внаслідок неможливості проїзду транспорту до даного домоволодіння у екстренних ситуаціях, тому просить його скасувати та зобов'язати Назавизівську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області надати такий дозвіл.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк для усунення її недоліків. У зазначений строк ОСОБА_1 недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 31.08.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.09.2018 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов (а.с.97), відповідно до якого Назавизівська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області заперечує проти задоволення позову та зазначає, що справа щодо спірного земельного питання проїзду до житлового будинку ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_2 через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 жителю АДРЕСА_3 знаходиться на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду і сільська рада не має права втручатися в роботу суду і рекомендує ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дочекатися рішення Верховного суду.

02.10.2018 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 30.09.2018 про зміну предмета позову, згідно якої позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №27 від 12.06.2018 Про розгляд листа Надвірнянської райдержадміністрації від 30.05.2018 №245/01-18/007 про розгляду питання щодо надання проїзду до житлового будинку ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 та визнати бездіяльність Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області протиправною та зобов'язати Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області внести зміни в генеральний план с. Мирне Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області , в якому передбачити дорогу до житлового будинку ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_4 Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (а.с.125). 01.11.2018 протокольною ухвалою суду дану заяву залишено без розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 Івано-Франківської області. Дане домоволодіння ним побудовано згідно будівельного паспорту, виготовленого госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро та затвердженого рішенням виконкому Надвірнянської районної Ради народних депутатів від 13.12.1989 року № 190 (а.с.25-27).

На підставі рішення Назавизівської сільської ради від 14.03.2007 року №7/2006 ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 29.09.2008, відповідно до якого останньому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1446 га, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 2, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.36).

Для під'їзду до свого домоволодіння з 1989 року ОСОБА_5 користувався дорогою, яка іменується АДРЕСА_1. Дана дорога передбачена будівельним паспортом на домоволодіння ОСОБА_1, генеральним планом села Мирне, що підтверджується викопіюванням з генерального плану с. Мирне (а.с.28), державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 29.09.2008, будівельним паспортом на домоволодіння ОСОБА_3 (а.с. 30-31), будівельним паспортом на домоволодіння ОСОБА_4 (а.с.33-35), планом встановлення та узгодження меж земельних ділянок ОСОБА_5 (а.с. 32).

У травні 2016 ОСОБА_3 було встановлено огорожу на даній дорозі, внаслідок чого позивач був позбавлений права повноцінно користуватись своїм домоволодінням.

З даного моменту позивачем подавались численні звернення до Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, до Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, до Кабінету Міністрів України з метою отримання дозволу на розроблення детального плану території на свою земельну ділянку та/або внесення змін до генерального плану с. Мирне, однак вказані дії так і не були вчинені Назавизівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Натомість за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.02.2018 А/9/02-12а відповідачем 30.03.2018 прийнято рішення №19-13/2018 Про надання дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки в с. Мирне , яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку детального плану території для визначення дороги до його домоволодіння за власний рахунок, так як питання по даній земельній ділянці не врегульоване у зв'язку з тим, що розгляд справи знаходиться у Вищому спеціалізованому суді України (а.с.85).

Також за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.01.2018 А/6/02-12а відповідачем 30.03.2018 прийнято рішення №20-13/2018 Про надання дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки в с. Мирне , яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку детального плану території з тих же підстав, що і в рішенні №20-13/2018 від 30.03.2018, тобто у зв'язку з тим, що розгляд справи знаходиться у Вищому спеціалізованому суді України (а.с.86).

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пункту 4 статті 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (підпункт 9 пункту а частини 1 статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України Про основи містобудування від 16.11.1992 №2780-XII, який спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Абзацом 5 частини 1 статті 14 Закону України Про основи містобудування встановлено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою (частина 8 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Враховуючи зміст вищевказаних норм права, органи місцевого самоврядування наділені повноваженням з прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту детального планування території.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи містобудування , реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Частинами 1, 2 статті 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад. Оновлення містобудівної документації передбачає: 1) актуалізацію картографо-геодезичної основи; 2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму; 3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Вимоги до складу та змісту детального плану території встановлені ДБН Б.1.1-14:2012, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 12.03.2012 №107, відповідно до пункту 4.4 яких, затверджений детальний план є основою для визначення вихідних даних для відведення, вилучення земельних ділянок, встановлення та зміни їх цільового призначення, розміщення об'єктів будівництва, реконструкції забудови.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. При цьому, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території є детальним планом території.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Статтею 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці (частина 1).

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації (частина 2).

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території (частина 3).

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Згідно частини 8 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Пунктом 42 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом пункту 4.4 ДБН Б.1.1-14:2012 затверджений детальний план є основою для визначення вихідних даних для: розроблення проектів забудови територій мікрорайонів, кварталів, комплексів забудови, окремих земельних ділянок; відведення, вилучення земельних ділянок, встановлення та зміни їх цільового призначення, розміщення об'єктів будівництва, реконструкції забудови; визначення (уточнення) містобудівних умов та обмежень; проектування будинків і споруд різного призначення; проектування мереж і споруд інженерно-транспортної інфраструктури та інженерного забезпечення території; проведення гідравлічних розрахунків інженерних мереж; проведення містобудівних розрахунків у разі інвестиційних намірів щодо забудови або зміни допустимого виду використання об'єкта нерухомого майна; розроблення схеми санітарного очищення і прибирання територій; розроблення проектів земельних відводів окремих земельних ділянок; розроблення проектів землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.

Відповідно до пункту 4.1. розділу IV Порядку розроблення містобудівної документації , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з травня 2016 року позбавлений можливості повноцінно користуватись своїм майном, а саме домоволодінням та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 внаслідок того, що його сусідом ОСОБА_3 встановлено огорожу на дорозі, яка слугувала під'їздом до його домоволодіння.

Назавизівська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку детального плану території для визначення дороги до його домоволодіння за власний рахунок, так як питання по даній земельній ділянці не врегульоване у зв'язку з тим, що розгляд справи знаходиться у Верховному суді. З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, рішенням Надвірнянського районного суду від 01.06.2017 по справі №348/1346/16-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Назавизівської сільської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради, і відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Назавизівської сільської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Однак рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.11.2017 рішення Надвірнянського районного суду від 01.12.2017 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Назавизівської сільської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування сесії сільської ради скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним та скасувано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45983607, від 21.10.2015 року, видане ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2479 га по АДРЕСА_3 Івано-Франківської області. Визнано недійсним та скасовано рішення Назавизівської сільської ради від 21.09.2015 року №38/2015 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд . В решті рішення Надвірнянського районного суду від 01.06.2017 року залишено без змін. Дане рішення набрало законної сили 13.07.2017.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В матеріалах справи відсутнє рішення Верховного Суду про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.11.2017 у справі №348/1346/16-ц.

Таким чином, посилання відповідача як на причину відмови у наданні дозволу на розробку детального плану території для визначення дороги перебування на розгляді Верховного суду справи №348/1346/16-ц є безпідставним та не звільняє Назавизівську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області від виконання повноважень, покладених на неї Конституцією України, Законом України Про місцеве самоврядування , Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку детального плану території є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувані рішення від 30.03.2018 №19-13/2018 та №20-13/2018, якими відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку детального плану території для визначення дороги до його домоволодіння, тому їх слід визнати протиправними і скасувати та зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки площею 0,1446 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1 для визначення дороги для заїзду до його домоволодіння.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, то суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідач розглянув заяви ОСОБА_1 від 09.02.2018 та від 24.01.2018 про надання дозволу на розробку детального плану та за наслідками розгляду таких заяв прийняв оскаржувані рішення 30.03.2018 №19-13/2018 та №20-13/2018.

Таким чином, даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтвердженими витратами є витрати позивача на оплату судового збору у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №085410064 від 06.07.2018.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу адвоката, то суд вказує на таке.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частини 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2). Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Так, судом встановлено, що представник позивача долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №11 від 07.08.2017 (а.с.45), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001153 від 12.04.2017 (а.с.46), додаток №1 до договору про надання правової допомоги №11 від 07.08.2017 (а.с.116), акт наданих послуг від 24.09.2018 на загальну суму 8000,00 грн. (а.с.117), квитанцію до прибуткового касового ордера від 24.09.2018 на суму 8000,00 грн. (а.с.115).

Щодо зазначених в акті від 24.09.2018 наданих послуг у формі надання консультацій та роз'яснень законодавства відносно розроблення детального плану території, написання заяв (а тому числі позовної заяви), скарг, клопотань, представництво інтересів органах державної влади, органах місцевого самоврядування, суд зазначає, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити що такі послуги фактично надавалися адвокатом позивачу, оскільки усі подані документи підписані безпосередньо ОСОБА_1. Окрім цього, частина таких наданих послуг (зокрема, надання консультацій про написання заяви до сільської ради щодо внесення змін до генерального плану с. Мирне) не стосується даної справи.

Щодо витрат на виготовлення ксерокопій документів, транспортних витрат, витрат на зв'язок, витрат на поштові відправлення на загальну суму 300,00 грн., то представником відповідача не подано доказів, які підтверджують понесення таких витрат (квитанцій, транспортних квитків тощо).

Що стосується судових витрат на оплату послуг, пов'язаних з участю адвоката в судових засіданнях, то з урахуванням кількості та тривалості судових засідань у даній справі, а також те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає співмірним стягненення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 600,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області частину сплаченого судового збору в розмірі 528,60 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок та сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області "Про надання дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки в с. Мирне" №19-13/2018 30.03.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області "Про надання дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки в с. Мирне" №20-13/2018 30.03.2018.

Зобов'язати Назавизівську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки площею 0,1446 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1, для визначення дороги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (78425, вулиця Грушевського, 79, село Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ - 04354663) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 528,60 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (78425, село Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ - 04354663) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_6, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Відповідач: Назавизівська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області (78425, вулиця Грушевського, 79, село Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ - 04354663).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 06 листопада 2018 р.