Рішення

від 31.10.2018 по справі 159/4257/18

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4257/18

Провадження № 2/159/1232/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді Восковської О.А.

за участю секретаря Канашкової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

27.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення моральної шкоди.

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у період з 14.01.2016 року по 01.12.2016 року вона знаходилась у трудових відносинах з КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія працюючи на посаді т.в.о. директора санаторію. Під час її перебування у трудових відносинах із відповідачем їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 14548,92 гривень. Згідно наказу №76 від 01.12.2016 року вона була звільнена із посади 01.12.2016 року за власним бажанням, окрім цього, зазначеним наказом було передбачено виплату компенсації за 71 календарний день невикористаної відпустки. Позивачка вказує, що згідно діючого законодавства остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум, однак, відповідачем в день звільнення не було повідомлено її про нараховані суми та не здійснено виплату належних їй коштів. Вказує, що у зв'язку із звільненням було нараховано їй до виплати 14548,92 гривень заробітної плати та компенсацію за 71 день невикористаної відпустки. Окрім цього, у зв'язку із тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні та враховуючи, що з моменту звільнення і часу звернення до суду пройшло 448 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який складає 244926,58 гривень. Також позивачка вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 10000 гривень, і яка полягає у душевних стражданнях, оскільки вона була також змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя та пошуку додаткових джерел для існування. За вказаних обставин ОСОБА_1 звернулась до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 14548,92 гривень, середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 244926,58 гривень, моральну шкоду в сумі 10000 гривень та судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 31 серпня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження і відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 01.10.2018 року. Одночасно, відповідачу було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року судове засідання було відкладено у зв язку із неявкою відповідача та повторно призначено на 31.10.2018 року.

04.10.2018 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання 31.10.2018 року не з явились, кожен зокрема, подали до суду письмові заяви в яких просять справу розглядати у їх відсутності, заявлений позов підтримуть повністю з підстав викладених у позовній заяві та просять його задовольнити повністю.

Представник відповідача - КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія у судове засідання 31.10.2018 року не з явився, вказавши у відзиві на позовну заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає частково, а саме, не заперечує проти стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 14548,92 гривень, в решті позову просить відмовити.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст.ст. 94, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

У ході судового розгляду справи судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 14.01.2016 року по 01.12.2016 року ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія працюючи на посаді т.в.о. директора санаторію, - що підтверджується записами у трудовій книжці серії БТ №1161144 від 10.09.1977 року та наказом №3 від 14.01.2016 року Про виконання розпорядження Волинської обласної ради про призначення ОСОБА_1 т.в.о. директора Волинського обласного санаторію матері і дитини Турія .

01 грудня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з вищевказаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з виплатою компенсації за 71 календарний день невикористаної відпустки, - що підтверджується наказом №76 від 01.12.2016 року Про звільнення .

При звільненні ОСОБА_1 з посади, у день звільнення не було проведено всіх виплат по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 14548,92 гривень, що стверджується довідкою №06 виданою 20.08.2018 року Волинським обласним санаторієм матері і дитини Турія з якої убачається, що така заборгованість існує і на даний час.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З дня звільнення ОСОБА_1 з посади до дня звернення до суду минуло 448 робочих днів. Як зазначив позивач, його середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці становить 12027,64 гривень, що підтверджено і довідкою №08 від 20.08.2018 року виданою Волинським обласним санаторієм матері і дитини Турія , а отже середньоденний заробіток за один день становить 546,7 гривень.

Заборгованість по заробітні платі ОСОБА_1 не було виплачено по день звернення до суду, тобто з моменту звільнення позивача 01.12.2016 року по день звернення до суду минуло 448 днів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено строки виплати усіх сум на день звільнення ОСОБА_1Г, а тому вимога про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає до задоволення повністю в розмірі 244926,58 гривень.

Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач не подав, в той час як позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яку позивачка просить стягнути із відповідача суд виходить із наступного.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В обґрунтування вимог завданої моральної шкоди позивач зазначив, що протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, внаслідок неотримання належних виплат при звільненні вона була змушена витрачати додаткові зусилля для організації свого життя, пошуку джерел для існування.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань, враховує вказані позивачем та встановлені судом обставини характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, матеріальне становище відповідача, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір такої шкоди в сумі 10000 гривень підлягає до часткового задоволення, і з відповідача слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 гривень.

Крім цього, згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Заявлені стороною позивача до стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 гривень, які були сплачені позивачем згідно квитанції №3 від 23.08.2018 року підлягають до задоволення, оскільки позивачем надано докази, передбачені ч.ч.2,3 ст.137 ЦПК України для підтвердження і обґрунтування таких судових витрат, а саме, договір №18/18 про надання правничих (адвокатських) послуг від 21.08.2018 року та акт №1 приймання - передачі наданих правничих послуг від 23.08.2018 року до вказаного договору №18/18 з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4, 7, 8, 11-13, 76, 77, 81, 83, 137, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" (код ЄДРПОУ 13366151) в користь ОСОБА_1 (18.05.1960 р.н, НОМЕР_1 виданий 03.11.1996 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, і.н.2205303568) заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 14548 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 92 копійки, середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 244926 (двісті сорок чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) гривень 58 копійок, моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) гривень та судові витрати в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючаОСОБА_3