Рішення

від 05.11.2018 по справі 0940/1564/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2018 р.                               справа № 0940/1564/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» (вул. Д. Галицького, 48, с. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552) до Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» (далі – позивач, ТзОВ «Карпатський ліс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач, ДФС) про визнання протиправними дій щодо нереєстрації податкової накладної №1 від 06.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання відповідача зареєструвати в зазначеному реєстрі податкову накладну позивача №1 від 06.12.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» за №1246 від 29.12.2010, оскаржуваним рішенням за №605903/40808502 від 01.03.2018 безпідставно відмовив у реєстрації податкової накладної за №1 від 06.12.2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв'язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.10.2018. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 80-84). Просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що позивачем при поданні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних накладної №1 від 06.12.2017, не надано документального підтвердження щодо попереднього договору на виготовлення продукції, не надано контракт на поставку, переробку сировини, відвантаження готової продукції, договір оренди нежитлового приміщення. Таким чином, відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у зв'язку із тим, що позивач надав копії документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. Також представником відповідача відмічено, що Комісією при прийнятті рішення №605903/40808502 від 01.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної взято до уваги той факт, що позивачем протягом 2017 року сплачено податків до бюджету у розмірі 0 (нуль) тисяч гривень.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» зареєстроване 05.09.2016 як юридична особа та перебуває на податковому обліку, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Позивачем сформовано та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 06.12.2017 на загальну суму 129 274,46 грн., в тому числі податок на додану вартість – 21 5458,74 грн.

Реєстрацію податкової накладної №1 від 06.12.2017 зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 15.12, що підтверджується квитанцією від 28.12.2017 за №9280158831. Також квитанцією від 28.12.2017 запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 за №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с. 17).

24.02.2018 позивачем на підтвердження правомірності складення та подання спірної податкової накладної надіслано контролюючому органу електронним зв`язком повідомлення щодо подачі пояснення та документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено (а.с. 19).

01.03.2018 комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відмовлено у реєстрації податкової накладної від 06.12.2017 за №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно рішення за №605903/40808502.

Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, (а.с. 20).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом в суд.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 185 Кодексу визначає об'єкти оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт «а»); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «б»).

Згідно з пунктом 187.1 пункту 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підпункт «а»); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт «б»).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з пунктом 74.2 статті 74 Кодексу в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 даного Кодексу зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі – Порядок), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі – Реєстр).

Відповідно до пункту 2 Порядку податкова накладна – електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі – квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 даного Кодексу у разі зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно матеріалів справи, у Квитанції від 28.12.2017 контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 (чинний на час виникнення даних правовідносин).

Однак, у вказаній Квитанції не вказано ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ні конкретного переліку необхідних документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних. Таким чином, контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки відповідачем зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом №567.

Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18.

Так, суд звертає увагу,що пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв моніторингу податкової накладної:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Проте, фіскальним органом у квитанції, за результатами опрацювання СМКОР зазначено лише про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання за товарами згідно УКТЗЕД, що не відповідає жодному критерію, визначеному п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Цим же наказом №567 затверджений Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Кодексу підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Кодексу, постановою Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017 установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі – комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2017 зупинено реєстрацію податкової накладної від 06.12.2017 за №1. В квитанції містилася пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Після отримання такої квитанції позивач у порядку, встановленому законодавством, подав до контролюючого органу письмові пояснення щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, і копії відповідних документів, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій по вказаній податковій накладній.

Зокрема, з обсягу документів наданих на підтвердження реальності операцій встановлено, що позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «НФМ Україна» 12.09.2017 укладено контракт №Е-1, згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «НФМ Україна» (замовник) зобов'язується поставити сировину для переробки, а товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» (виконавець) – переробити цю сировину і підготувати до відправки готову продукцію.

Відповідно до додатку №02 до контракту №Е-1 на виробництво продукції з матеріалів замовника, виконавець зобов'язується виготовити і передати замовнику продукцію – сумку POUCH ZIP UTILITY MOD LBVCOYOTE BROWN, у відповідній кількості (а.с. 25-33).

При цьому, 11.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю «НФМ Україна» (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» (виконавець) уклали попередній договір на виготовлення пробних зразків продукції, згідно якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується виконати роботу (а.с. 39-40), а також договір про дотримання конфіденційності, згідно умов якого, ТзОВ «НФМ Україна» та ТзОВ «Карпатський ліс» (сторони) зобов'язані не розкривати конфіденційну інформацію у будь-якій сфері і у будь-якій формі третім особам, і вчинити усі необхідні дії для того, щоб унеможливити доступ третіх осіб до конфіденційної інформації (а.с. 41-43).

01.10.2017 позивачем укладено договір №1 оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська скеля» (орендодавець) передає, а товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» (орендар) приймає в оперативну оренду на визначений термін (24 місяці) з обов'язковим поверненням цілісний майновий комплекс за адресою: смт. Вигода, вул. Д.Галицького, 48, згідно акту передачі (а.с. 23-24).

Так, актом приймання-передачі від 01.10.2017 оформлено передання та приймання вказаного цілісного майнового комплексу за адресою: смт. Вигода, вул. Д.Галицького, 48 (а.с. 22).

03.10.2017 позивачем укладено договір №03/2017, згідно умов якого ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» (виконавець) зобов'язується покроїти вироби з давальницької сировини для товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» (замовник) (а.с. 21). Вказаним договором підтверджується забезпечення покрою виробів з давальницької сировини.

Згідно акту №Е-1/6 від 06.12.2017 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за контрактом №Е-1 від 12.09.2017, який підписано ТзОВ «НФМ Україна» (замовник) та ТзОВ «Карпатський ліс» (виконавець), підтверджується фактичне виконання умов зазначеного контракту, а саме передання виконавцем на підставі відповідних замовлень згідно додатку №2 до контракту №Е-1 з матеріалів замовника продукції та виконання комплексу робіт (а.с. 37-38) .

Однак, незважаючи на вищезазначені документи, надані позивачем відповідачу разом із поясненням, рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №605903/40808502 від 01.03.2018 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної за №1 від 06.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної за №1 від 06.12.2017 відповідач зазначив надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 20).

Згідно частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поряд з цим, суд враховує позицію, викладену у п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Оцінюючи згадані документи - в сукупності та кожен зокрема - суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності рішення за №605903/40808502 від 01.03.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної за №1 від 06.12.2017, адже як слідує із його змісту, відповідач по справі обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які з них складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірному рішенні, і в чому ці порушення полягають, а також яких саме первинних та платіжних документів не вистачає, наявність яких була обов'язковою з огляду на специфіку тих господарських операцій, які відображались у податковій накладній.

Враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТзОВ «НФМ Україна» та, беручи до уваги те, що такі документи були надані позивачем, Комісія ДФС не мала правових підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних.

Як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню рішення Державної фіскальної служби України за №605903/40808502 від 01.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 06.12.2017, суд зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд звертає увагу, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року за № 1246.

Відповідно до пунктів 19, 20 вказаного Порядку (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnited Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

В даних правовідносинах, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 від 06.12.2017, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3 524,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №162 від 18.06.2018 (а.с. 14) та №207 від 06.09.2018 та (а.с. 72).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №605903/40808502 від 01.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06.12.2017.

2. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 06.12.2017, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс», в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатський ліс» (вул. Д. Галицького, 48, с. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552, код ЄДРПОУ 40808502) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір в сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                       Кафарський В.В.