Рішення

від 05.11.2018 по справі 1540/3533/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3533/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМІСТКОМПЛЕКС» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2018 р.,-

ОСОБА_3 спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю « БУДМІСТКОМПЛЕКС » звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому просило:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.07.2018 року №0027601415.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.07.2018 р. №0027611415.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.06.2018 р. №4033, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ БУДМІСТКОМПЛЕКС з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р.

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області склало акт № 511/15-32-14-15/33566529 від 23.06.2018 р. в якому зафіксувало порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області було винесено:

-податкове повідомлення - рішення від 05.07.2018 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 25284 грн. (16 856 грн. - основний платіж, 8428 грн. - штрафні санкції);

-податкове повідомлення - рішення від 05.07.2018 р. № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 122802 грн. (81868 грн. - основний платіж, 40934 грн. - штрафні санкції).

Позивач зазначив, що не погоджується з висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки та вважає їх протиправними, безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Також позивач зазначив, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарський операцій досліджуються податковим органом при проведені податкової перевірки платника з дослідженням фінансово - господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Позивач вважає, що висновки відповідача не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагентах позивача та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, чи спростовують такі доводи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т.1 а.с.4-9).

23.07.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

26.09.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов (т.2 а.с.9-17).

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив наступне.

Перевіркою встановлено завищення показника собівартості реалізованої продукції (товарів робіт, послуг) за період 2016 р. всього у сумі 93647 грн. порівняно з даними бухгалтерського обліку платника податків. Зазначене вплинуло на заниження фінансового результату до оподаткування у сумі 93647 грн.

Перевіркою встановлено необґрунтоване віднесення до складу показників рядку 2050 форми №2-М Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період 2016 р. вартості матеріалів у розмірі 93647 грн. отриманих від підприємства ТОВ Стейл Плюс , по якому на дату проведення перевірки не надано достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, підтверджуючих доказ прямого зв'язку витрат на придбання даних матеріалів з наступним виконанням робіт.

Крім того в ЄДРСР зареєстрований судовий вирок пр. №1-кп/759/798/17 по справі №757/24218/17-к від 11.12.2017 р., що набрав законної сили 11.01.2018 р. Вироком встановлено, що протягом червня-жовтня 2016 р. ТОВ Стейл Плюс надавало послуги підприємствам реального сектору економіки з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків , зокрема ТОВ Металзюкрайн корп. лтд та іншим.

Дати виписки, реєстрації податкових та видаткових накладних входять в той період (червня-жовтня 2016 р. зазначений у вироку по справі №757/24218/17-к від 11.12.2017 р. стосовно контрагента ТОВ Стейл Плюс . Ця інформація підтверджує твердження ГУ ДФС в Одеській області про нереальність господарських операцій ТОВ Будмісткомплекс з ТОВ Стейл Плюс , оскільки факт фіктивного підприємства визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку).

Перевіркою встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості товарів та робіт, отриманих від підприємства ТОВ Агротерм та ТОВ Стейл Плюс по яких на дату проведення перевірки не надано достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, які б надавали доказ прямого зв'язку придбання таких матеріалів та робіт з наступним виконанням робіт.

Перевіркою встановлено віднесення до складу податкового кредиту за липень 2016 р. сум ПДВ у розмірі 63138 грн. у складі вартості робіт, отриманих від підприємства ТОВ Агротерм . Однак позивач не надав доказ прямого зв'язку будівельних робіт з наступним використанням у ході виконання робіт та взагалі з використанням у господарській діяльності підприємства до перевірки не надано.

Проведеним аналізом діяльності ТОВ Агротерм , встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю основних фондів технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Інформація щодо наявності у контрагента орендованих основних фондів також відсутня.

Представник відповідача зазначив, що вартість робіт, отриманих у 2016 р. від контрагента ТОВ Агротерм підприємством ТОВ Будмісткомплекс не врахована у складі показників витрат.

Виходячи із зазначеного, укладені між ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ Стейл Плюс та ТОВ Агротерм договори не опосередковувалися реальним виконанням операції, які становлять предмет договору.

Представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення рішення не належать до скасування.

Представник позивача надав відповідь на відзив (т.2 а.с.54-59) в якій зазначив, що єдиною підставою для нарахування оскаржуваних штрафних санкцій є листи з податковими інформаціями стосовно контрагентів позивача, з тексту яких ДПІ зроблено висновок про те, що контрагенти не виконували будівельно-монтажні роботи та не реалізували товар, а лише складали первинні документи для надання податкової вигоди ТОВ Будмісткоплекс .

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будмісткоплекс взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 01.07.2005 р. за №16989.

Позивач займається будівельними та монтажними роботами, монтажем інженерних мереж, що підтверджується ліцензією ДАБІ України від 09.03.2016 р. №9-Л (т.1 а.с.29-30).

Фактично, у період, що перевірявся позивач здійснював електромонтажні роботи по прокладці кабельних мереж, зовнішньому електропостачанню, підключення до зовнішніх електричних мереж, здійснював аварійні роботи по ремонту мереж, реалізацію матеріалів.

07.06.2018 р. ГУ ДФС в Одеській області прийняло наказ №4033 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Будмісткоплекс (т.1 а.с.33).

23.06.2018 р. за результатами перевірки відповідач склав акт №511/15-32-14-15/33566429 (т.1 а.с.36-71) в якому зафіксував наступні порушення ТОВ Будмісткоплекс :

- п.44.1, 44.2 ст.44 та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 р. у сумі 16856 грн.;

-п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 р. всього у сумі 81868 грн.

05.07.2018 р. на підставі акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 25284 грн. (16 856 грн. - основний платіж, 8428 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.12);

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 122802 грн. (81868 грн. - основний платіж, 40934 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.11).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 14.1.36 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.135.2 ст.135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно з статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно з статтями 138-143 цього Кодексу з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшення зобов'язань та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення визнаються витратами того звітного періоду в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги здійснюється між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до норм пп. в п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, у тому числі, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового, кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-відсутність первинних документів обліку.

Суд встановив, що в ході перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій у контрагентів позивача ТОВ Агротерм та ТОВ Стейл Плюс у зв'язку з відсутністю у них основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів , складських приміщень, транспортних засобів. Інформація щодо наявності у зазначених контрагентів орендованих основних фондів, також була відсутня. Такі висновки було зроблено на підставі баз ІС Податковий блок та даних Єдиного державного реєстру податкових накладних. Тобто фактично податковий орган не визнає реальність здійснення самих господарських операцій з ТОВ Агротерм та ТОВ Стейл Плюс і на підставі цього встановлено порушення податку на прибуток і податку на додану вартість позивачем.

Позивач зазначає, що чине законодавство не зобов'язує ТОВ Будмісткомплекс відповідати за порушення законодавства контрагентами зазначеними в акті.

Суд погоджується з твердженнями позивача. Однак зазначає, що податкові повідомлення рішення стосовно позивача були прийняті податковим органом не через порушення законодавства контрагентами позивача, або через їх несплату податків, а з причин не визначення реальності господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що в ЄДРСР зареєстрований судовий вирок пр. №1-кп/759/798/17 по справі №757/24218/17-к від 11.12.2017 р., що набрав законної сили 11.01.2018 р., копія вироку наявна в матеріалах справи (т.2 а.с31-53).

Під час судового розгляду встановлено, що ТОВ Стейл Плюс в період 2015-2016 років, переслідуючи корисливий мотив, розробив план особистого збагачення організував створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності на ім'я осіб, які не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність, достовірно знаючи про, що створені та придбані суб'єкти підприємницької діяльності будуть використані реальними суб'єктами господарювання для незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків підконтрольних йому підприємств.

Вироком встановлено, що протягом червня-жовтня 2016 р. ТОВ Стейл Плюс надавало послуги підприємствам реального сектору економіки з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків , зокрема ТОВ Металзюкрайн корп. лтд та іншим.

Суд зауважує, що дати виписки , реєстрації податкових та видаткових накладних входять в той період (червня-жовтня 2016 р.) зазначений у Вироку по справі №757/24218/17-к від 11.12.2017 р. стосовно контрагента позивача ТОВ Стейл Плюс . Ця інформація підтверджує твердження ГУ ДФС в Одеській області про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Стейл Плюс , оскільки факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного ОСОБА_3 України від 15.05.2018 р. по справі №815/5318/17.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного ОСОБА_3.

Щодо твердження позивача про безпідставний висновок контролюючого органу щодо порушень ТОВ Будмісткомплекс п. 198.1, п.198.3 ст.198 ПК України суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості товарів та робіт, отриманих від підприємств ТОВ Агротерм та ТОВ Стейл Плюс по яких на дату проведення перевірки не надано достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, які б надавали доказ прямого зв'язку придбання таких матеріалів та робіт з наступним виконанням робіт (реалізацією, або списанням матеріалів).

Також встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту за липень 2016 р. сум ПДВ у розмірі 63138 грн. у складі вартості робіт, отриманих від підприємства ТОВ Агротерм на загальну суму 378830,70 грн. у тому числі ПДВ 63138,46 грн.

Однак проведеним аналізом ТОВ Агротерм відповідач встановив відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю основних фондів технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Інформація щодо наявності у контрагента орендованих основних фондів також відсутня.

Згідно з базами ІС Податковий блок та даних Єдиного державного реєстру податкових накладних по підприємству ТОВ Агротерм , з урахуванням відсутності технічного персоналу та виробничих активів, неможливо встановити джерела походження робіт, виконаних на адресу позивача.

Суд встановив, що вартість робіт отриманих у 2016 р. від контрагента ТОВ Агротерм підприємством ТОВ Будмісткомплекс не врахована у складі показників витрат, відображених у формі №2 поданого звіту про фінансові результати за період 2016 р., які впливають на фінансовий результат до оподаткування за перевіряємий період, враховуючи умови виконання будівельних робіт, терміни прийома-сдачі виконаних робіт по об'єктам будівництва та відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318 згідно з яким …7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені… .

Всі зазначені вище обставини та докази на їх підтвердження мають значення у своїй сукупності. Насамперед суд вважає головним звернути увагу на наступні обставини.

Зокрема суд встановив, що позивач уклав договори субпідряду з ТОВ Агротерм . Відповідно до умов договору ТОВ Агротерм зобов'язане надати позивачу послуги виконанню капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення та об'єктів електрозабезпечення (т.1 а.с.120-181).

Однак суд зазначає, що у ТОВ Агротерм відсутні будь-які дозвільні документи, а саме ліцензії, дозволи на здійснення послуг капітального ремонту мереж зовнішнього освітлення та об'єктів електрозабезпечення.

Разом з тим суд звертає увагу, що у позивача наявні чинні, ліцензія ДАБІ від 09.03.2016 р. №9-Л (строк дії до 09.03.2021 р.) та дозвіл Територіального управління Дергірпромнагляду в Одеській області № 385.14.51 (строк дії до 08.07.2019) у відповідності до яких він самостійно може здійснювати монтажні інженерні роботи (т.1 а.с.29-32).

З огляду на вищевказане суд робить висновок, що позивач та ТОВ Стейл Плюс , ТОВ Агротерм договори не опосередковувалися реальним виконанням операції, які становлять предмет договору.

Таким чином, на порушення п.44.1, 44.2 ст.44 пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.198.1 п.198.3 ст.198 ПК України позивач занизив податок на прибуток за 2016 р. всього у сумі 16 856 грн. та податок на додану вартість за грудень 2016 р. всього у сумі 81868 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень наданими доказами довів правомірність висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування.

Таким чином, суд робить висновок, що контролюючий орган зробив обґрунтований висновок про те, що господарська операції по договору, що укладені між позивачем та ТОВ Агротерм та ТОВ Стейл Плюс , не мали реального характеру, та про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток.

Вказане призвело до винесення податкових повідомлень-рішень, яким правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та з податку на прибуток за відповідний період.

З огляду на наведене, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення суд вважає законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування не належить до задоволення.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 77, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Будмісткомплекс (адреса: 65091,місто Одеса, вул. Разумовська, буд.18; код ЄДРПОУ 33566429).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5; код ЄДРПОУ 39398646).

Повний текст рішення з урахуванням знаходження судді на навчанні виготовлений та підписаний 05 листопада 2018 року

Суддя О.Я. Бойко

.