Постанова

від 28.02.2019 по справі 1540/3533/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3533/18

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.

за участю секретаря: Гошуренко Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" (далі позивач, ТОВ "БУДМІСТКОМПЛЕКС") звернулося з даним позовом до суду та просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0027601415 та №0027611415 від 05.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарський операцій досліджуються податковим органом при проведені податкової перевірки платника з дослідженням фінансово - господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Позивач вважає, що висновки відповідача не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагентах позивача та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, чи спростовують такі доводи.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 22 жовтня 2018 року прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції по договору між позивачем та ТОВ "Агротерм" та ТОВ "Стейл Плюс", не мали реального характеру, що свідчить про наявність порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції ТОВ "БУДМІСТКОМПЛЕКС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що податковим органом не досліджено безпосередньо господарські операції між учасниками правочинів, а також не враховано наявність будівельної ліцензії у контрагента позивача ТОВ "Агротерм". Щодо врахування судом першої інстанції вироку по кримінальній справі №757/24218/17-к відносно посадової особи ТОВ "СТЕЙЛ ПЛЮС", позивач зазначає, що встановлення факту фіктивності підприємстваконтрагента само по собі не свідчить про незаконність господарських операції.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга ТОВ "БУДМІСТКОМПЛЕКС" підлягає частковому задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмісткоплекс" взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 01.07.2005 р. за №16989.

Позивач займається будівельними та монтажними роботами, монтажем інженерних мереж, що підтверджується ліцензією ДАБІ України від 09.03.2016 р. №9-Л (т.1 а.с.29-30).

Фактично, у період, що перевірявся позивач здійснював електромонтажні роботи по прокладці кабельних мереж, зовнішньому електропостачанню, підключення до зовнішніх електричних мереж, здійснював аварійні роботи по ремонту мереж, реалізацію матеріалів.

07.06.2018 р. ГУ ДФС в Одеській області прийняло наказ №4033 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Будмісткоплекс" (т.1 а.с.33).

23.06.2018 р. за результатами перевірки відповідач склав акт №511/15-32-14-15/33566429 (т.1 а.с.36-71) в якому зафіксував наступні порушення ТОВ "Будмісткоплекс":

- п.44.1, 44.2 ст.44 та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 р. у сумі 16856 грн.;

-п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 р. всього у сумі 81868 грн.

05.07.2018 р. на підставі акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення - рішення:

- № 0027601415, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 25284 грн. (16 856 грн. - основний платіж, 8428 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.12);

- № 0027611415, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 122802 грн. (81868 грн. - основний платіж, 40934 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.11).

Підставами для зазначеного висновку стала наявність фінансово-господарських взаємовідносин позивача ТОВ "Агротерм" та ТОВ "Стейл Плюс", по яких на дату проведення перевірки не надано достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, які б надавали доказ прямого зв'язку придбання таких матеріалів та робіт з наступним виконанням робіт (реалізацією, або списанням матеріалів). Отже вказані операції на думку податкового органу здійснювалися позивачем з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 14.1.36 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Отже, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Перевіркою встановлено необґрунтоване віднесення до складу показників рядку 2050 форми №2-М "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за період 2016 р. вартості матеріалів у розмірі 93647 грн. отриманих від підприємства ТОВ "Стейл Плюс", по якому на дату проведення перевірки не надано достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, підтверджуючих доказ прямого зв'язку витрат на придбання даних матеріалів з наступним виконанням робіт.

Відповідно до вироку пр. №1-кп/759/798/17 по справі №757/24218/17-к від 11.12.2017 р., який набрав законної сили 11.01.2018 р. протягом червня-жовтня 2016 р. ТОВ "Стейл Плюс" надавало послуги підприємствам реального сектору економіки з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків.

Апеляційним судом встановлено, що одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Стейл Плюс" 15.06.2016 року зареєстровано ОСОБА_1, яка не маючи на меті здійснювати господарську діяльність підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій, погодилася на пропозицію перереєстрації підприємства на її ім'я.

Оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг з огляду на доводи податкового органу про наявність ознак фіктивності в діяльності ТОВ "Будмісткомплекс" апеляційним судом досліджено первинні документи позивача по правовідносинам з контрагентом ТОВ "Стейл Плюс", зокрема договір 07/07/02 від 07.07.2016 року, видаткові накладні №120 та №90 від 19.07.2016 року (т. 1, а.с.182-184, 186). Зазначені документи підписані саме ОСОБА_1, щодо якої наявне кримінальне провадження та вирок суду про фіктивність її дій в якості директора ТОВ "Стейл Плюс".

Також колегією суддів встановлено, що дати виписки, реєстрації податкових та видаткових накладних співпадають з періодом, зазначеним у вироку по справі №757/24218/17-к від 11.12.2017 р. стосовно контрагента ТОВ "Стейл Плюс" (а саме червень-жовтень 2016 р.).

За таких обставин суд попередньої інстанції дійшов вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг у контрагента ТОВ "Стейл Плюс".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №К/9901/1478/18.

Також, фіскальним органом у Акті №511/15-32-14-15/33566429 від 26.03.2018 року встановлено, що вартість робіт отриманих у 2016 р. від контрагента ТОВ "Агротерм" підприємством ТОВ "Будмісткомплекс" не врахована у складі показників витрат, відображених у формі №2 поданого звіту про фінансові результати за період 2016 р., які впливають на фінансовий результат до оподаткування за перевіряємий період, враховуючи умови виконання будівельних робіт, терміни прийома-сдачі виконаних робіт по об'єктам будівництва та відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318 згідно з яким "…7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені…".

Апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач уклав договори субпідряду з ТОВ "Агротерм" №17/05/02 від17.05.2016 року, 18/05/02 від 18.05.2016 року, 19/05/02 від 19.05.2016 року, 01/07/2016 від 01.07.2016 року. За умовами вказаних договорів ТОВ "Агротерм" зобов'язане надати позивачу послуги щодо виконання капітального ремонту мереж зовнішнього освітлення та об'єктів електрозабезпечення(т.1 а.с.120-181).

Судом першої інстанції зроблено висновок про те що укладені між позивачем та ТОВ "Агротерм" не мали реального характеру , оскільки у ТОВ "Агротерм" відсутні будь-які дозвільні документи, а саме ліцензії, дозволи на здійснення послуг капітального ремонту мереж зовнішнього освітлення та об'єктів електрозабезпечення.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками та зазначає, що у ТОВ "Агротерм" наявна будівельна ліцензія №7-л від 22.02.2016 року, дійсна на момент укладення договорів між позивачем та вказаним контрагентом (т.2 а.с.219).

Колегія суддів зазначає, що досліджені під час розгляду справи первинні документи по господарським операціям ТОВ "Будмісткомплекс" з контрагентом ТОВ "Агротерм" не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Відповідачем не доведено факту, що придбані роботи у вищевказаного контрагента не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Будмісткомплекс", не спростовано надання позивачем до перевірки первинних документів. Відповідачем також не спростовано належними та допустимими доказами того, що операції Позивача з ТОВ "Агротерм" за вказаними договорами не спричинили реальних змін майнового стану суб'єкта господарської діяльності.

Також апеляційний суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагенту Позивача при здійсненні господарських операцій не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного виконання ним своїх обов'язків за договором.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту за липень 2016 р. сум ПДВ у розмірі 63138 грн 46 коп. у складі вартості робіт, отриманих від підприємства ТОВ "Агротерм" та нарахування штрафних санкцій у розмірі 31 569 грн 23 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, у відповідності до ст. 317 КАС України, оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" про скасування повідомлення - рішення № 0027611415 від 05.07.2018 р. на суму 94 707 грн 69 коп. з яких 63 138 грн 46 коп. за основним зобов'язанням та 31 569 грн 23 коп. за штрафними санкціями.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову постанову суду.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0027611415 від 05.07.2018 р. в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 94 707 грн 69 коп. з яких 63 138 грн 46 коп. за основним зобов'язанням та 31 569 грн 23 коп. за штрафними санкціями.

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" залишити без задоволення.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (ЄДРПОУ 39398646, вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" (ЄДРПОУ 33566429, вул. Разумовська, буд. 18, м. Одеса, 65091) судовий збір у розмірі 3664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 05 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2019 року.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.І. Шляхтицький