Рішення

від 06.11.2018 по справі 2140/1325/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1325/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про стягнення середнього заробітку за час невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16.01.2018 року по 06.07.2018 р. в сумі 47853,47 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у період часу з 27.04.2006 по 30.04.2016 рік проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 20.04.2016 року позивачка звільнена за п.7 ст.77 Закону України Про національну поліцію (за власним бажанням).

Відповідно до вказаного наказу вислуга років на день звільнення (30.04.2016 року) складає 12 років 04 місяці 17 днів. У пільговому обчисленні - 15 років 08 місяців 18 днів.

Проте, після звільнення одноразова грошова допомога виплачена не була, у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду з вимогою щодо її виплати.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 року позов задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополя про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час її не виплати задоволено частково.

Стягнуто з Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Дружби, 4, код ЄДРПОУ 08564653) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 20650,68 грн.

Стягнуто з Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Дружби, 4, код ЄДРПОУ 08564653) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 170905,25 грн.

В задоволенні решти позовних відмовлено.

Присуджена сума станом на 06.07.2018 року залишається невиплаченою, отже, на думку ОСОБА_1, відповідно положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України за період з 16.01.2018 по 06.07.2018 року з відповідача підлягає стягненню середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки виплати належної їй суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Також ОСОБА_1 вважає, що сума її середнього заробітку за затримку виплати одноразової грошової допомоги повинна обраховуватись відповідно до середньоденного заробітку 402,13 грн., яка встановлена рішенням суду у справі №821/1838/17.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні - 47 853,47 грн.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання призначено на 26 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 16.07.2018 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання призначено на 07.08.2018 року.

06 серпня 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням відзиву на позов.

07 серпня від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 07.08.2018р. розгляд справи відкладено, наступне засідання призначено на 23.08.2018р.

07 серпня 2018 року до суду надано відзив на позов, згідно якого відповідач позову не визнає. Просить відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що норми Кодексу законів про працю України, зокрема ст.ст. 116, 117 КЗпП України у даному випадку застосуванню не підлягають. Вважає, що позивачка є спеціальним суб'єктом, порядок проходження служби яким регулюється Законом України Про державну кримінально-виконавчу службу . Підсумовуючи зазначає, що згідно наведеного обґрунтування у відповідача не виникає обов'язку щодо виплати особам рядового і начальницького складу ДКВС України середнього заробітку за час невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою суду від 23.08.18 провадження у справі було зупинено до 24.09.2018року для надання сторонам часу на примирення.

16.10.2018 року - перший робочий день судді Ковбій О.В. після відпустки, в який, окрім іншого, суддею здійснено перевірку існування обставин для зупинення справи, однак, ані станом на вказану дату, ані станом на 22.10.2018 року клопотання про примирення від сторін до суду не надходило.

22.10.2018 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 02.11.2018 року.

В судове засідання на вказану дату сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином, про що свідчить підпис вповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (індексний №7300304070365) та конверт направлений на адресу позивача, зазначену ним в позові (індексний №7350102084876, який повернувся не врученим).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає факт неявки сторін, за умови їх належного повідомлення, достатньою підставою для вирішення справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Досліджуючи обставини даної справи суд застосовує ч. 4 ст. 78 КАС України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, з наданої постанови Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №821/1838/17, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.04.2006 року по 30.04.2016 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

30 квітня 2016 року позивач була звільнена зі служби за п.7 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополя із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393.

Листом від 15.11.2017 року позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви, з посиланням на відсутність правових підстав для виплати такої допомоги.

Законність такої відмови була предметом спору у справі №821/1838/17. За результатами розгляду справи Одеським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 25.05.2018 року про стягнення з Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 20650, 68 грн., а також середнього заробітку за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (період з 01.05.2016 року по 15.01.2018 року) у розмірі 170 905,25 грн.

Постанова набрала законної сили 25.05.2018 року, проте доказів її виконання сторонами не надано.

Отже, змістом наведених судових рішень та доданих до матеріалів справи копії витягу з наказу №16 о/с від 20.04.2016 року, підтверджено факт проходження позивачкою служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби протягом 12 років 04 місяців 17 днів та факт її звільнення зі служби 30.04.2016 року у відповідності до п.7 ст. 77 Закону України Про національну поліцію .

Окрім зазначеного, вказаними раніше судовим рішенням встановлено право ОСОБА_1 на виплату їй одноразової грошової допомоги та компенсації за час її не виплати (за період з 01.05.2016 року по 15.01.2018 року).

Також, встановленим рішенням суду апеляційної інстанції у справі №821/1838/17 є розмір середньоденного заробітку позивачки - 402,13 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби регулюється, зокрема, статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , частиною 1 вказаної статті зазначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З аналізу викладеного вбачається, що сума одноразової грошової допомоги віднесена законом до грошового забезпечення, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В даному випадку між сторонами відсутній спір про розмір належних позивачу виплат, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 (справа №821/1838/17), яка набрала законної сили, визначено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та визначено її розмір - 20 650,68 грн.

Стосовно тверджень відповідача про те, що особливості проходження служби позивачкою врегульовуються спеціальним законодавством, положення яких мають пріоритет у застосуванні перед загальними нормами трудового законодавства, а тому й положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України у трудових правовідносинах з позивачкою застосуванню не підлягають, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на працівників Державної кримінальної виконавчої служби стосовно порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення), порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з Державної кримінальної виконавчої служби, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників кримінальної виконавчої служби, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення працівника з органів Державної кримінальної виконавчої служби.

Аналогічну правову позицію зазначив Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2018 року по справі № 806/1183/16, а також, до цього використав суд апеляційної інстанції у справі за участю цих самих сторін (№821/1838/17).

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити всі належні їй суми в день звільнення та в зв'язку з несвоєчасною сплатою зазначених сум необхідно застосувати вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Стосовно розміру середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги позивачці суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.1 Порядку, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Отже, середній заробіток працівника визначений відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

На даному етапі суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем невірно обчислено її середньоденний заробіток та кількість днів затримки розрахунку при звільненні, оскільки ОСОБА_1 в якості розрахункової складової взято робочі дні, тоді як використанню при здійсненні розрахунку підлягали календарні дні. Вказане суд обґрунтовує наступним.

Так, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби (до яких віднесена позивачка) поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань. (ч.5 ст. 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України ).

Пунктом 9 Р. I Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 встановлений порядок обрахунку виплати грошового забезпечення поліцейського за кожний календарний день - суми, за суттю аналогічної поняттю середньоденної заробітної плати. Так, вказана сума визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, для визначення середньоденної заробітної плати позивачки за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) при обрахунку мають бути використані саме календарні дні.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Так, відповідно до довідки №23/107/Квт від 02.07.2018 року про грошове забезпечення ОСОБА_1О.(т.с.1 а.с.9), наданої позивачем, два календарні місяці, які передують звільненню ОСОБА_1 є березень та квітень 2016 року. Отже, загальна кількість днів за ці 2 місяці становить 61 день (31 день+30 днів=61 днів), загальна сума заробітної плати 17 291,67 грн. (10408,08 грн. + 6883,59 грн. = 17 291,67 грн.). Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 283,47 грн. (17 291,67 грн. / 61 день = 283,47 грн/день).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 року у справі №821/1838/17 з Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час не виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 01.05.2016 року по 15.01.2018 року включно.

Період затримки виплати позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні, заявлений позивачем в рамках даного позову становить з 16.01.2018 по 06.07.2018 року, тобто 172 календарні дні.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні з 16.01.2018 по 06.07.2018 року становить 48756,84 грн. (283,47 грн./день * 172 дні=48756,84 грн).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів є частково обґрунтованою, а відтак підлягає частковому задоволенню, проте позивач не вірно зазначив суму до стягнення в адміністративному позові та кількість днів за заявлений період не виплати (47853,47 грн., замість вірної суми 48756,84 грн.).

В силу ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь суми середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 16.01.2018 року по 06.07.2018 року.

Також, позивачем в позові викладено клопотання про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу наведеного вбачається, що встановлення контролю за виконанням рішення є правом суду, яким він може скористатися в разі наявності об'єктивних сумнівів щодо добросовісної поведінки відповідача при виконанні ним даного рішення.

В даному конкретному випадку, суд вважає заявлене клопотання позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки у суду наявні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі (рішення суду у попередній справі зі схожих підстав - 821/1838/17, наразі, залишається невиконаним).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (ЄДРПОУ: 08564707, адреса: 73003, м. Херсон, вул. Дружби, 4) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, адреса: 73000, м. Херсон, пров. Портовий, 1) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 48756,84 грн.

Відповідно до статті 382 КАС України суд зобов'язує Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 12.3