Рішення

від 02.10.2018 по справі 826/5963/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2018 року № 826/5963/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Дьякова В.О.;

представника відповідачів: Галицької Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лекс Грант

до Головного управління ДФС в Одеській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ (далі - позивач / ТОВ ЛЕКС ГРАНТ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у Одеській області (далі - відповідач 1 / ГУ ДФС у Одеській області) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2 / ДФС України) в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0043781415 від 27.11.2017, визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо прийняття рішення № 1006/6/99-99-11-01-01-25 від 12.01.2018 про залишення без розгляду скарги ТОВ ЛЕКС ГРАНТ на податкове повідомлення-рішення № 0043781415 від 27.11.2017, прийняте ГУ ДФС в Одеській області, та бездіяльність щодо нездійснення перевірки фактів та відомостей, що можуть свідчити на користь ТОВ ЛЕКС ГРАНТ і зобов'язати призначити додаткову податкову перевірку фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ЛЕКС-ГРАНТ з контрагентами за період з 09.04.2015 по 31.12.2016, стягнути з Відповідача на користь ТОВ ЛЕКС ГРАНТ витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.

Позивачем через канцелярію суду 24.07.2018 подано заяву про зміну предмету позову та заяву про залишення без розгляду позову в частині вимог до ДФС України щодо призначення додаткової перевірки ДФС України, а також заяву про виключення частково підстав позову щодо рішення Відповідача-2.

Позивачем через канцелярію суду 19.09.2018 подано заяву про зміну предмету позову, у якій він остаточно просив суд визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо передачі Головному управлінню ДФС у Одеській області повноважень на здійснення, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі № 757/43996/17-к, документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39738448), визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 01.09.2017 № 3926 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , код ЄДРПОУ 39738448 , визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕКС ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39738448) на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі № 757/43996/17-к та наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 01.09.2017 № 3926 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , код ЄДРПОУ 39738448 та оформлення результатів такої перевірки у формі Акта від 20.09.2017 № 1299/15-32-14-15/39738448, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0043781415 від 27.11.2017, визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України № 1006/6/99-99-11-01-01-25 від 12.01.2018, стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області та Державної фіскальної служби України за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ТОВ ЛЕКС ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39738448) судові витрати.

Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі №757/43996/17-к на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 01.09.2017 № 3926 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , код ЄДРПОУ 39738448 посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна позапланова виїзна перевірку ТОВ ЛЕКС ГРАНТ з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 09.04.2015 по 31.12.2016. Однак супереч ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі № 757/43996/17-к документальну перевірку проводили не спеціалісти Державної фіскальної служби України, а державні ревізори-інспектори Головного управління ДФС в Одеській області. Викладене свідчить про те, що ДФС України та ГУ ДФС у Одеській області не дотримано вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі № 757/43996/17-к під час її виконання, а саме проведення перевірки іншим контролюючим органом, ніж це визначено слідчим суддею.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №1299/15-32-14-15/39738448 від 20.09.2017, висновками якого на думку посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області є порушення ТОВ ЛЕКС ГРАНТ . Позивач також зазначає, що встановлені Відповідачем-1 порушення податкового законодавства не знаходять документального та нормативного підтвердження, а тому прийняті за резульатами перевірки податкові податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про правомірність наказу та дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача. З урахуванням викладеного, на думку ДФС України рішення, прийняте за результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Одеській області є законним та обґрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у Одеській області відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі №757/43996/17-к на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 01.09.2017 № 3926 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , код ЄДРПОУ 39738448 посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна позапланова виїзна перевірку ТОВ ЛЕКС ГРАНТ з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 09.04.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №1299/15-32-14-15/39738448 від 20.09.2017, висновками якого на думку посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області є порушення ТОВ ЛЕКС ГРАНТ : п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 5. 6, 7, 9, 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 3 розділу III Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування всього у сумі 64 288 163 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 64 288 163 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу ТОВ ЛЕКС ГРАНТ здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних при визначенні податкових зобов'язань на платників ПДВ з порушенням термінів на суму ПДВ 666,67 грн.; п. 85.2, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу щодо часткового надання документів бухгалтерського обліку під час податкового контролю.

На підставі Акта перевірки № 1299/15-32-14-15/39738448 від 20.09.2017 ГУ ДФС в Одеській області винесено наступне податкове-повідомлення рішення № 0043781415 від 27.11.2017, яким за порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 5. 6, 7, 9, 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 3 розділу III Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, зменшено Позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 64 288 163 грн.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС в Одеській області, Позивачем оскаржено його в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 12.01.2018 № 1006/6/99-99-11-01-01-25 скаргу Позивача на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0043781415 від 27.11.2017 залишено без розгляду.

Вважаючи протиправними дії ДФС України щодо передачі повноважень на проведення перевірки, наказ ГУ ДФС у Одеській області від 01.09.2017 № 3926 та дії ГУ ДФС у Одеській області щодо проведення перевірки та оформлення її результатів, а також зазначені вище податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Одеській області від 27.11.2017 та рішення ДФС України від 12.01.2018, Позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС у Одеській області від 01.09.2017 № 3926 посадовими особами ГУ ДФС у Одеській області проведена документальна позапланова виїзна перевірку ТОВ ЛЕКС ГРАНТ з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 09.04.2015 по 31.12.2016.

Зі змісту наказу вбачається, що перевірку проведено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі №757/43996/17-к.

Як вбачається з наведеної вище ухвали, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі №757/43996/17-к надано дозвіл на призначення у кримінальному проваджені № 42017000000001823 від 06.06.2017 документальну позапланову перевірку ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , ЄДРПОУ 39738448, на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016.

Проведення позапланової перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України.

Згідно з положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, позапланова документальна перевірка здійснюється контролюючим органом за наявності такої підстави як отримання рішення слідчого судді про призначення перевірки.

Невід'ємною частиною рішення про призначення перевірки є як визначення суб'єкта, який підлягає перевірці, так і визначення суб'єкта, який здійснює перевірку, без чого не можливо здійснити її виконання. Оскільки слідчий суддя за вказаною нормою приймає рішення про здійснення перевірки, то саме він визначає і суб'єкта, на якого покладається обов'язок її проведення, а також інші умови здійснення такої перевірки.

З огляду на викладене та відповідно до зазначеної норми, визначення контролюючого органу, на якого покладено здійснення перевірки, у випадку призначення перевірки слідчим суддею, віднесено до компетенції саме слідчого судді.

Суб'єкт владних повноважень, на якого слідчим суддею покладено обов'язок з проведення перевірки, ні за Кримінальним процесуальним кодексом України, ні за Податковим кодексом України не уповноважений самостійно передавати повноваження щодо здійснення перевірки іншому суб'єкту владних повноважень, а в протилежному випадку він перебирає на себе повноваження слідчого судді, чим виходить за межі свої компетенції.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набрав чинності з 1 січня 2017 року (за виключенням окремих статей) та яким внесено зміни до Податкового кодексу України, що стосуються контрольно-перевірочної роботи, пунктом 8 розділу I вказаного Закону доповнено Податковий кодекс України статтею 19-3 та викладено в новій редакції п. п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Отже, з 01.01.2017 організацію та проведення документальних і фактичних перевірок може бути здійснено (в т. ч. видано наказ про проведення перевірки, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення, за їх результатами) лише зазначеними вище органами.

Також, відповідно до п. 1.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених Наказом ДФС від 12.10.2016 № 856 визначено, що проведення перевірок здійснюють посадові особи відповідних структурних підрозділів ДФС, головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (далі - ОВПП), до функцій яких належить проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, про що зазначено у Листі Державної фіскальної служби України від 17.01.2017 № 1005/7/99-99-14-03-03-17.

Отже, з метою дотримання вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, здійснювати перевірку уповноважені були саме співробітники відповідних структурних підрозділів ДФС, яким надано такі повноваження.

Водночас, з огляду на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі №757/43996/17-к проведення документальної позапланової перевірки позивача доручено саме співробітникам ДФС України, тому ГУ ДФС у Одеській області не мало правових підстав для винесення оскаржуваного наказу на проведення перевірки позивача, проведення такої перевірки та оформлення її результатів.

Викладене свідчить про те, що ДФС України та ГУ ДФС у Одеській області не дотримано вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі №757/43996/17-к під час її виконання, а саме проведення перевірки іншим контролюючим органом, ніж це визначено слідчим суддею.

Верховний Суд в постанові від 03.04.2018 у справі № 820/4482/17 про визнання протиправним та скасування наказу, залишаючи в силі рішення суду першої та апеляційної інстанції дійшов висновку, що проведення перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2017, відповідно до якої проведення перевірки доручено співробітникам ДФС України, свідчить про недотримання Головним управлінням ДФС у Харківській області вимог ухвали слідчого судді під час її виконання, а саме проведення перевірки іншим контролюючим органом, ніж це передбачено слідчим суддею, що є підставою для скасування наказу про проведення перевірки.

Крім того, суд зазначає, що положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі якого прийнято наказ ГУ ДФС у Одеській області від 17.08.2017 № 2135, містить імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу провести документальну позапланову перевірку у випадку отримання рішення слідчого судді про призначення перевірки.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 31.07.2017 по справі №757/43996/17-к, на яку посилається ГУ ДФС у Одеській області в оскарженому наказі, слідчим суддею надано саме дозвіл на проведення співробітниками ДФС України документальної позапланової перевірки позивача.

Суд зазначає, що вказаною ухвалою слідчого суді не призначено перевірку платника податків, як це передбачено положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а лише надано дозвіл на її проведення силами відповідного податкового органу.

Поняття надати дозвіл на проведення перевірки податковим органом, про що зазначено в ухвалі слідчого судді, не є тотожним поняттю призначити перевірку судом, що регламентується положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

В той же час, серед виключних обставин, передбачених статтею 78 Податкового кодексу України, за яких передбачено здійснення документальних позапланових перевірок, така обставина, як Рішення слідчого судді про надання дозволу на призначення/проведення перевірки - відсутня.

Таким чином, за відсутності рішення суду (слідчого судді) саме про призначення перевірки, призначення її наказом керівника контролюючого органу відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки вказана норма однозначно регламентує обставини, за яких може бути здійснена перевірка, а саме, таку перевірку перш за все, повинен призначити суд, постановивши відповідне рішення про призначення перевірки.

Оскаржуваний наказ ГУ ДФС у Одеській області про проведення перевірки Позивача не узгоджується із вищевказаними вимогами законодавства щодо виключних випадків проведення документальних позапланових перевірок.

Викладена позиція суду щодо виключних випадків, підстав та порядку проведення перевірок податковими органами узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 19.04.2017 по справі №813/1007/16 та від 17.05.2017 по справі № 818/545/16.

Положеннями статті 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при вчинені відповідних дій, прийнятті рішень, у тому числі, наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності реалізації принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає прогнозованості діяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення та дії контролюючого органу мають відповідати вимогам закону, й цілком закономірним та очікуваним є сподівання особи на дотримання контролюючим органом цієї вимоги. У разі, якщо особа постраждала від неправомірного рішення та дій контролюючого органу, особа має бути поновлена в своїх порушених правах судом відповідно до положень ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України Зазначене є правомірним очікуванням в світлі практики Європейського суду з прав людини.

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі Полторацький проти України від 29.04.2003 (заява N 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону , що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі Крюслін проти Франції від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ювіг проти Франції .

Все вищевикладене свідчить про те, що у ДФС України були відсутні повноваження на делегування права на проведення перевірки платника податку, а ГУ ДФС у Одеській області були відсутні підстави для винесення оскаржуваного наказу від 01.09.2017 № 3926, проведення на підставі цього наказу документальної позапланової виїзної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки у формі Акта від 20.09.2017 № 1299/15-32-14-15/39738448, що вказує на протиправність такого рішення (наказу) та дій.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин суд дійшов висновку, що проведення податкової перевірки некомпетентним органом (замість ДФС України перевірку проведено ГУ ДФС у Одеській області) вказує не лише на протиправність наказу про проведення перевірки та дій контролюючого органу щодо проведення такої перевірки, а й на протиправність наслідків такої перевірки. З аналізу положень статті 86 Податкового кодексу України вбачається, що наслідками податкової перевірки є - Акт та податкове повідомлення-рішення.

Щодо операцій позивача із залучення кредитних коштів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та виконання зобов'язань третіх осіб згідно договорів поруки, з цього приводу суд зазначає наступне.

Між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено Кредитний договір № 4Л1611Г від 08.11.2016 року. За умовами Кредитного договору Банк зобов'язався надати позивачу відновлювальну кредитну лінію, ліміт кредитного договору: 4 800 000 000,00 грн. на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту - жовтень 2025 року. За користування кредитом позивач сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних.

Додатковою угодою до вищевказаного Кредитного договору збільшено розмір кредитної лінії до 4 800 000 000,00 грн.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Ф14296И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ (код ЄДРПОУ 33183803) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Ф14296И від 04.09.2014, № 4Ф14297И від 09.09.2014, № 4Ф16010Д від 28.04.2016.?

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Э11100И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 30558017) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Э11100И від 17.03.2011, № 4Э13583И від 24.09.2013, № 4Э13658И від 10.10.2013.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4А13767И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ АПРІОРІ (код ЄДРПОУ 23366293) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4А13767И від 27.11.2011, № 4А14339И від 10.11.2014.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4А13837И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ АТІС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 37307625) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4А13837И від 26.12.2013.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Б12132И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ БАСКАРТ (код ЄДРПОУ 35381424) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Б12132И від 10.05.2012, № 4Б13247И від 17.04.2013, № Б13520И від 23.08.2013, № 4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Л14385И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ ЛЕТАРА (код ЄДРПОУ 38299909) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Л14385И від 24.12.2014.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Л14399И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ (код ЄДРПОУ 32673196) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Л14399И від 24.12.2014, № 4Л14400И від 24.12.2014.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Н13532Д/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ НОРДІС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37007415) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Н13532Д від 11.09.2013, №4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Т13262И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ ТАМЕРЛІС (код ЄДРПОУ 36906506) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Т13262И від 18.04.2013, № 4Т15022И від 22.01.2015.

08.11.2016 між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено договір поруки № 4Т14381И/П відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ ТЕМП ОЙЛ (код ЄДРПОУ 39486559) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом по кредитним договорам № 4Т14381И від 16.12.2014.

На виконання умов Кредитного договору ПАТ КБ ПРИВАТБАНК 09.11.2016 перераховано на адресу Позивача суму в розмірі 4 158 939 266,73 грн.

Отримані кредитні кошти позивачем 09.11.2016 перераховано на адресу ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в рахунок погашення заборгованості ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ (код ЄДРПОУ 33183803), ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 30558017), ТОВ АПРІОРІ (код ЄДРПОУ 23366293), ТОВ АТІС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 37307625), ТОВ БАСКАРТ (код ЄДРПОУ 35381424), ТОВ ЛЕТАРА (код ЄДРПОУ 38299909), ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ (код ЄДРПОУ 32673196), ТОВ НОРДІС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37007415), ТОВ ТАМЕРЛІС (код ЄДРПОУ 36906506), ТОВ ТЕМП ОЙЛ (код ЄДРПОУ 39486559) на підставі зазначених договорів поруки, в загальній сумі 4 158 939 266,73 грн.

За користуванням позивачем кредитними коштами ПАТ КБ ПРИВАТБАНК нараховані відсотки на загальну суму 64 290 769,50 грн. Відсотки за користування кредитними коштами віднесено позивачем до фінансових витрат (рахунок 95) та відображені у рядку 2250 Фінансові витрати Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) ТОВ ЛЕКС ГРАНТ за 2016 рік.

В Акті перевірки ГУ ДФС у Одеській області дійшло до висновку, що операції позивача із залучення кредитних коштів та сплати процентів за користування такими кредитами не пов'язані із жодною раніше здійсненою господарською операцією позивача, тому не пов'язані з провадженням господарської діяльності позивача.

Таким чином, на думку контролюючого органу, в наслідок описаних вище операцій, в порушення п.19 П(С)БО 16 Витрати , ст. 4, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні із змінами і доповненнями, п. 2.1, п.2.2 ст.2 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському з обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, позивачем включено до розрахунку фінансового результату витрати, що не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, а саме, суму нарахованих відсотків відповідно до умов кредитного договору за користування кредитом у розмірі 64 290 769,50 грн.

Однак, суд не погоджується з наведеними вище висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, суд зазначає, що не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати у певний проміжок часу.

Сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі № 2а-1670/7883/12.

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 24.01.2018 по справі №816/4226/13-а дійшов висновку, що використання коштів, отриманих у кредит на оплату заборгованості по іншому кредиту, не може вважатися діями, які суперечать діловій меті господарської діяльності. Здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є не типовими для певного виду діяльності, або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Як зазначив позивач, укладення кредитних договорів та договорів поруки, було лише передумовою настання економічної вигоди для позивача у вигляді отримання можливості стягнення із боржників сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості. Позитивна різниця між сумою зобов'язань за кредитними договорами та загальною сумою забезпечення виконання боржниками своїх зобов'язань, дозволяла Позивачу досягти мети своєї господарської дії, яка полягала в реалізації права кредитора на звернення стягнення на передане в забезпечення по кредитним договорам майно. Отримані позивачем кошти від реалізації такого майна повинні були бути направлені на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, укладеним між Позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , сплату податків та зборів, фінансування власної господарської діяльності тощо.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно приписів статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За аналізом наведених норм права суд зазначає, що свобода підприємницької діяльності у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а отже господарської діяльності.

Обставини проведених господарських, фінансових операцій та первинні (бухгалтерські, фінансові) документи, підтверджують здійснення Позивачем операцій за укладеним кредитним Договором з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та договорами поруки між позивачем та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК від 20.10.2016, відповідно до яких позивач поручається за виконання ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС , ТОВ ТЕМП ОЙЛ своїх зобов'язань за раніше укладеними Кредитними договорами, з повернення кредитних коштів та виплати відсотків за їх користування.

Зокрема відповідно до пункту 8 Договорів поруки до Поручителя, котрий виконав зобов'язання Боржника по Кредитному договору, перейшли всі права Кредитора за даним договором і за договорами застави (іпотеки), укладених з метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Кредитором по Кредитному договору в частині виконання зобов'язання.

Як зазначив позивач, умовою, яка передувала укладенню договорів поруки зі сторони позивача було отримання відомостей від Банку про існування Договорів застави зі сторони ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС , ТОВ ТЕМП ОЙЛ , які було укладено в якості забезпечення виконання ними зобов'язань за Кредитними договорами, а саме: застава корпоративних прав та майнових прав на отримання товару, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно залишено поза увагою всі обставини здійснення описаних операцій та суттєві умови Договорів, які пов'язані саме із залученням кредитних коштів позивачем з метою проведення законної господарської діяльності.

На підтвердження правомірності віднесення відсотків за користування кредитними коштами до витрат, позивачем також надано до суду консультативний Висновок ТОВ Українська аудиторська служба вих. № 101 від 15.05.2018.

З приводу зазначених вище взаємовідносин, аудитором у консультативному висновку зазначено наступну інформацію:

Умовою, яка передувала укладенню договорів поруки зі сторони ТОВ ЛЕКС ГРАНТ було отримання відомостей від Банку про існування Договорів застави зі сторони ТТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС , ТОВ ТЕМП ОЙЛ , які було укладено в якості забезпечення виконання ними зобов'язань за Кредитними договорами, а саме: застава корпоративних прав та майнових прав на отримання товару, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості та становить 14 482 683 530,00 грн.

Також, аудитором зазначено, що ПКУ з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з платником податку на прибуток на загальних підставах. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, що підтверджується також постановою ВС від 24.01.2018 по справі № 2а-19379/11/2670 (ЄДРСРУ № 71829439) та постановою ВС від 24.01.2018 по справі № 816/4226/13-а (ЄДРСРУ №71834548).

Водночас, суд зазначає, що контролюючий орган, під час проведення перевірки обмежився лише аналізом операцій зі списання коштів з ТОВ ЛЕКС ГРАНТ за зобов'язаннями ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС , ТОВ ТЕМП ОЙЛ .

Однак, повністю залишено поза увагою те, що укладення кредитних договорів та договорів поруки, було лише передумовою настання економічної вигоди для ТОВ ЛЕКС ГРАНТ у вигляді отримання можливості стягнення із ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС , ТОВ ТЕМП ОЙЛ сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості та становить 14 482 683 530,00 грн.

Окрім того, як зазначає аудитор, частиною 1 та частиною 2 статті 556 Цивільного кодексу України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Проте спеціальний порядок передачі прав від кредитора до поручителя у ЦК України не передбачений, з чого можна зробити висновок про їх автоматичний перехід від кредитора до поручителя в момент виконання останнім обов'язку боржника. Іншими словами, підставою переходу прав кредитора до поручителя виступає не угода про уступку права вимоги, а такий юридичний факт, як виконання зобов'язання за боржника, з яким закон пов'язує перехід прав кредитора до третьої особи.

З метою реалізації права на звернення до боржника поручитель наділяється (ч. 1 ст. 556 ЦКУ) правом вимагати від кредитора вручення йому документів, які підтверджують цей обов'язок боржника. В окремих випадках доцільним слід визнати застосування ст. 517 ЦК України, а саме: в частині встановлення поряд із обов'язком первісного кредитора передати поручителю документи, які засвідчують права, що передаються, (такий обов'язок покладено на кредитора спеціальною нормою ч. 1 ст. 556 ЦК України), також обов'язку надання інформації, яка є необхідною для реалізації цих прав. Це положення є особливо важливим з огляду на те, що боржник має право не здійснювати виконання на вимогу поручителя до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав за основним зобов'язанням.

Разом з тим, виходячи з описаних в акті перевірки обставин, та на підставі наданих копій первинних документів установлено, що при повному виконанні поручителем ТОВ ЛЕКС ГРАНТ перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК зобов'язань ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС , ТОВ ТЕМП ОЙЛ , відсутні відомості щодо переходу до поручителя усіх прав кредитора у цих зобов'язаннях, у тому числі і тих, що забезпечували його виконання, у відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 556 ЦК України.

Зазначене суттєво вплинуло на можливість реалізації своїх прав новим кредитором - ТОВ ЛЕКС ГРАНТ по відношенню до боржників ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС та ТОВ ТЕМП ОЙЛ з приводу стягнення сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості та становить 14 482 683 530,00 грн.

З урахуванням викладеного та пунктів 8, 10 Договорів поруки, можливо припустити отримання дійсно економічної вигоди та прибутку ТОВ ЛЕКС ГРАНТ після звернення та реалізації заставного майна.

Таким чином вирішальним критерієм для заключення підприємством Договорів з банком є зростання економічних вигод та відповідно отримання прибутку.

З урахуванням викладеного, аудитор дійшов висновків, що операція з отримання позивачем кредитних коштів в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК пов'язані із провадженням господарської діяльності позивача, а вирішальним критерієм для заключення позивачем договорів з банком - є зростання економічних вигод та відповідно отримання прибутку.

Також, аудитором у консультаційному висновку зазначено, що висновки акту перевірки нормативно-правовим актам щодо ведення бухгалтерського обліку в частині встановлених порушень, не підтверджуються, виходячи з натупного.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Суми відсотків, нарахованих за користування кредитом, відносяться до окремого виду зобов'язань і згідно з п. 27 П(С)БО 16 відображаються у складі фінансових витрат (субрахунок 951 Відсотки за кредит ) у кореспонденції із субрахунком 684 Розрахунки за нарахованими відсотками .

В свою чергу Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку фінансових витрат визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати , затверджене наказом Мінфіну № 415 від 28.04.2006.

Відповідно п. 4 П (С)БО 31 фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). Тобто, нараховані відсотки включаються до витрат того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Згідно з п. 3 р. I П(С)БО 1 активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань; звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 290 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 проценти це плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.

Таким чином, відсотки сплачені ТОВ ЛЕКС ГРАНТ за кредитним договором від 20.10.2016 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК являються доходом банку, з якого останнім сплачуватиметься податок на прибуток, а не доходом ТОВ ЛЕКС ГРАНТ .

Фінансово-господарські операції, які здійснювало ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , щодо укладених договорів між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та договорів поруки по яким надано поручительство перед Кредитором за виконання ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС та ТОВ ТЕМП ОЙЛ своїх зобов'язань за раніше укладеними Кредитними договорами, з повернення кредитних коштів та виплати відсотків, обліковуються з метою оподаткування згідно встановлених правил положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищезазначене, відсотки за кредитним договором від 20.10.2016, нараховані та сплачені ПАТ КБ ПРИВАТБАНК підлягають врахуванню ТОВ ЛЕКС ГРАНТ (віднесенню на витрати) при визначенні фінансового результату до оподаткування у 2016 році та відповідно відображенню у податкової декларації з податку на прибуток за податковий (звітний) період 2016 рік.

Таким чином, висновки Акту перевірки нормативно-правовим актам щодо ведення бухгалтерського обліку в частині встановленого порушення, не підтверджуються.

Також, на підтвердження своїх доводів та спростування висновків Акту перевірки, Позивачем надано до суду Висновок експерта від 03.04.2018 № 27/7, підготовленого експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Шаповаловим Р.А.

Як вбачається з Висновку експерта, за результатами проведеного дослідженням експертом встановлено, що укладення кредитного Договору та Договорів поруки, як таке, що здійснене з метою досягнення ТОВ ЛЕКС ГРАНТ економічного ефекту (економічної вигоди) у вигляді отримання можливості стягнення із ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС та ТОВ ТЕМП ОЙЛ сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості та становить 14 482 683 530,00 грн.

Розмір економічної вигоди ТОВ ЛЕКС ГРАНТ у випадку здійснення стягнення із ТОВ ФЛОРЕК-ІНДАСТРІЗ , ТОВ ЕНЕРГОАЛЬЯНС , ТОВ АПРІОРІ , ТОВ АТІС ТРЕЙД , ТОВ БАСКАРТ , ТОВ ЛЕТАРА , ТОВ ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ , ТОВ НОРДІС ПЛЮС , ТОВ ТАМЕРЛІС та ТОВ ТЕМП ОЙЛ грошових коштів або майна становив би 10 259 453 493,77 грн. (14 482 683 530,00 - 4 158 939 266,73 - 64 290 769,50 = 10 259 453 493,77 грн.).

Враховуючи вищевикладене, дослідженням встановлено, що операції ТОВ ЛЕКС ГРАНТ із залучення кредитних коштів і сплатою відсотків за користування кредитними коштами пов'язані із господарською діяльністю Підприємства.

Експертом встановлено, що ТОВ ЛЕКС ГРАНТ могло отримати економічну вигоду та прибуток, у випадку звернення стягнення на заставне майно, у зв'язку з невиконанням зобов'язань боржниками, згідно Договорів поруки.

З урахуванням викладеного, дослідженням встановлено, що відображення нарахованих та сплачених відсотків по кредитному Договору № 4Л1611Г від 08.11.2016 у складі фінансових витрат у Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма №2) є нормативно обґрунтованим та здійснено у відповідності до вимог нормативних документів щодо визначення фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, висновки Акту перевірки від 20.09.2017 № 1299/15-32-14-15/39738448 в частині встановленого порушення: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 5. 6, 7, 9, 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 3 розділу III Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування всього у сумі 64 288 163 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 64 288 163 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Також, суд звертає увагу на рішення Державної фіскальної служби України від 13.04.2018 №13028/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 25.01.2018 № 0000401406. Копія даного рішення надана до суду.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, ТОВ САНТЕХ МАСТЕР укладено кредитний договір з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , за умовами якого підприємством отримано кредит у сумі 4 483 450 191,15 грн. Кредитні кошти підприємством використано на погашення зобов'язань третіх осіб перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК відповідно до договорів поруки. Скасовуючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області, Державна фіскальна служба України в своєму рішенні зазначила, що фінансові операції, проведені підприємством при укладанні кредитного договору № 4С16110Г від 10.11.2016 з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та сплаті відсотків зв користування кредитними коштами здійснені з метою отримання економічної вигоди від стягнення з боржників грошових коштів або майна за Договорами поруки та належить до господарської діяльності підприємства.

Дане рішення Державної фіскальної служби України є підтвердженням того, що операції із залученням кредитних коштів для погашення заборгованості третіх осіб за договорами поруки пов'язані саме із господарською діяльністю позивача та направлені на отримання економічної вигоди.

Також суд зазначає, що позивачем у межах наданих йому прав щодо збирання доказів, що свідчать на його корить, 08.06.2018 подано до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України заяву про проведення судово-економічної експертизи.

За результатами проведеного дослідження, експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України складено Висновок від 01.08.2018 № 66/7, відповідно до якого висновки, ГУ ДФС в Одеській області викладені в Акті від 20.09.2017 № 1299/15-32-14-15/39738448 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки" ТОВ ЛЕКС ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39738448) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 09.04.2015 по 31.12.2016, щодо виявлених порушень в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік у сумі 64 288 163,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що операція з отримання позивачем кредитних коштів в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК пов'язана із провадженням господарської діяльності позивача та направлена на отримання прибутку.

У свою чергу, ГУ ДФС у Одеській області не надано суду належних та допустимих доказів щодо правомірності висновків, зроблених контролюючим органом в Акті перевірки відносно операцій позивача із залучення кредитних коштів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та сплати процентів за користування такими кредитами.

Щодо висновків ГУ ДФС у Одеській області, викладених у Акті перевірки № 1299/15-32-14-15/39738448 від 20.09.2017, про порушення з боку ТОВ "ЛЕКС ГРАНТ" п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу ТОВ ЛЕКС ГРАНТ при реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних при визначенні податкових зобов'язань на платників ПДВ з порушенням термінів на суму ПДВ 666,67 грн., суд зазначає, що висновки відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами.

У зв'язку з тим, що ГУ ДФС у Одеській області не надано до суду доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0043781415 від 27.11.2017 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протипарвним рішення №1006/6/99-99-11-01-01-25 від 12.01.2018 про залишення без розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0043781415 від 27.11.2017, прийняте ГУ ДФС в Одеській області, суд зазначає настпуне.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.8 вказаної статті контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Водночас, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що податковим органом повернуто скаргу позивача без розгляду, з огляду на те, що вона підписана не уповноваженою особою.

Отже, вказане рішення саме по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

А оскільки оскаржувані рішення, дія чи бездіяльність, обґрунтованість позовних вимог щодо яких судом визнана вище, були прийняті (вчинені) без дотримання вказаних вище критеріїв, вони підлягають визнанню протиправними та/або скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги наведене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 618 462, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39738448) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо передачі Головному управлінню ДФС у Одеській області повноважень на здійснення, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі № 757/43996/17-к, документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКС ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39738448).

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 01.09.2017 № 3926 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , код ЄДРПОУ 39738448 .

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕКС ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39738448) на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі № 757/43996/17-к та наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 01.09.2017 № 3926 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛЕКС ГРАНТ , код ЄДРПОУ 39738448 та оформлення результатів такої перевірки у формі Акта від 20.09.2017 № 1299/15-32-14-15/39738448.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0043781415 від 27.11.2017.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України №1006/6/99-99-11-01-01-25 від 12.01.2018 відмовити.

Присудити в рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області та Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лекс Грант понесені останнім витрати по сплаті судового збору у розмірі 618 462,00 грн. (шістсот вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні).

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Лекс Грант (65020, місто Одеса, вулиця Базарна, 71; код ЄДРПОУ 39738448);

Відповідачі: Головне управління ДФС в Одеській області (65012, місто Одеса, вулиця Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646),

Державна фіскальна служба України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197)

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 04.10.2018.

Суддя Є.В. Аблов