Рішення

від 31.10.2018 по справі 2040/5294/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 жовтня 2018 р. справа № 2040/5294/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" (просп. Льва Ландау, 2-К, м. Харків, 61162, Україна, код ЄДРПОУ 35352325) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів №UА807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01 липня 2010 року між Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) та ТОВ «ИРБИС-АВТО» був укладений контракт №23/К, відповідно до умов якого Фірма Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) зобов'язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а позивач приймати та оплачувати вартість в порядку та на умовах обумовлених у Контракті. Позивачем було отримано товар відповідно умов контракту № 23/К від 1 липня 2010 р. інвойс №3000032682 від 20.04.2018 р. на суму 20840,74 євро. Первісно для митного оформлення вищезазначеного товару до Харківської митниці ДФС позивачем було подано вантажно-митну декларацію. Визначення митної вартості поставленого товару ТОВ ИРБИС-АВТО здійснювало згідно вимог МК України за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (стаття 58 МК України). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості (а саме визначення такої митної вартості за другорядним методом) № UA807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 р. товару № 7. Позивач вважає, що відповідач прийняв рішення №UA807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 р., про коригування митної вартості та її визначення за другорядним методом незаконно, необґрунтовано та таке, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію суду 01.08.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем до митного поста Харків-центральний Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація типу ІМ-40 №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 на товари походженням з Китаю, що надійшов на адресу позивача - ТОВ ИРБИС-АВТО в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з китайським виробником, зокрема товар №7. Частини дискових гальм автомобіля. Гальмівні диски: ВСR225А - 10 шт.; ВСR214А - 4 шт.; ВСR145А - 6 шт.; ВСR223А - 6 шт. Для технічного обслуговування автомобілів вантажопідйомністю менш 40 т. Торгівельна марка - BERAL Виробник - Federal Mogul Global Aftermarket EMEA, BVBA. Зазначені товари надійшли на адресу ТОВ "ИРБИС-АВТО" за зовнішньоекономічною угодою - Контракт №23/К від 01.07.2010, укладеною з контрагентом - Federal Mogul Global Aftermarket EMEA, BVBA . Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення ТОВ ИРБИС-АВТО , здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. За результатами аналізу було встановлено, що заявлена митна вартість товару № 7 за вищевказаною митною декларацією менша ніж митна вартість по фактам митних оформлень іншими митницями ДФС подібних товарів (МД №UA807170/2018/016699 від 11.04.2018). 02.05.2018 о 14.56 на адресу декларанта посадовою особою митниці був направлений запит щодо надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ. Жодних додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ ИРБИС-АВТО до митниці не надав, натомість засобами електронного декларування декларант повідомив (надіслав лист) про прохання прийняти рішення про коригування митної вартості в зввЂ�язку з неможливістю надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Враховуючи вищезазначене, Харківською митницею ДФС 02.05.2018 було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000273/2 за другорядним методом (за резервним методом) відповідно до положень ст.64 МКУ, яке оформлено з додержанням вимог ч.2 ст.55 МКУ та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195. Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018. З огляду на викладене, відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржуване рішення прийнято правомірно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій підтримав правову позицію, викладену у адміністративному позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01 липня 2010 року між Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) та ТОВ «ИРБИС-АВТО» був укладений контракт №23/К, відповідно до умов якого Фірма Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) зобов'язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а позивач приймати та оплачувати вартість в порядку та на умовах обумовлених у Контракті.

Асортимент, ціни і кількість товару, що поставляється вказуються у відповідних інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту та товарно-транспортних накладних (пакувальних аркушах).

Згідно статей 2, 3 Контракту №23/К від 01 липня 2010 р. сторони домовилися прийняти в якості валюти контракту, платежу, що визначає ціну Товару - ЄВРО. Ціна Товару визначається за взаємною згодою сторін і вказується у відповідних інвойсах. Загальна вартість Контракту 1 000 000 ЄВРО. Поставка Товару за цим Контрактом здійснюється товарними партіями, відповідно до міжнародних правил «ІНКОТЕРМС-2000» на умовах ЕХ WORKS KONTICH, Вelgium, якщо угодою сторін не буде передбачено інше. Продавець направляє за цим товаром належно-оформленні документи: інвойс; пакувальний лист; експортну декларацію, товарно-транспортну накладну.

Позивачем було отримано товар відповідно умов контракту № 23/К від 1 липня 2010 р. інвойс №3000032682 від 20.04.2018 р. на суму 20840,74 євро

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем до митного поста Харків-центральний Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація типу ІМ-40 №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 на товари походженням з Китаю, що надійшов на адресу позивача - ТОВ ИРБИС-АВТО в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з китайським виробником, зокрема товар №7 Частини дискових гальм автомобіля. Гальмівні диски: ВСR225А - 10 шт.; ВСR214А - 4 шт.; ВСR145А - 6 шт.; ВСR223А - 6 шт. Для технічного обслуговування автомобілів вантажопідйомністю менш 40 т. Торгівельна марка - BERAL Виробник - Federal Mogul Global Aftermarket EMEA, BVBA.

До вищезазначеної митної декларації позивачем були надані: а) документи, які містять складову заявленої митної вартості: Копія контракту № 23/К від 01.07.2010 р., Копія додаткової угоди № 1 від 26.12.2011 р., Копія додаткової угоди № 2 від 28.08.2012 р., Копія додаткової угоди № 3 від 20.02.2013 р., Копія додаткової угоди № 4 від 25.04.2013 р., Копія додаткової угоди № 5 від 27.06.2013 р., Копія додаткової угоди № 6 від 13.01.2014 р., Копія додаткової угоди № 7 від 10.04.2014 р., Копія додаткової угоди N2 8 від 13.01.2014 р., Копія додаткової угоди № 9 від 15.12.2015 р., Копія додаткової угоди № 10 від 04.01.2016 р., Копія додаткової угоди № 11 від 01.08.2016 р., Копія додаткової угоди № 12 від 09.12.2016 р., Копія додаткової угоди № 13 від 15.11.2017 р., Копія специфікації № 58 від 19.04.2018 р. до контракту № 23/К від 01.07.2010 р., рахунок-фактура (інвойс) 300002682 від 20.04.2018 р., Копія довідки про транспортні витрати від 27.04.2018 р., Копія договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом; б) додаткові документи: Копія митної декларації країни відправлення, копія комерційної пропозиції від виробника від 06.04.2018 р., автотранспортна накладна СМК 236/18 від 27.04.2018 р.

Позивач вважає, що розмір митної вартості імпортованого товару дорівнює ціні, що підлягає сплаті за нього, яка визначена в рахунку-фактурі (інвойсі) № НОМЕР_1 від 20.04.2018 р. відповідно до специфікації № 58 від 19.04.2018 р. складає 658945,58 (20840,74 євро), доставки товару до митної території України яка склала 9418,00 грн., разом 668363,58 грн., що безпосередньо відображено у МД №UA807170/2018/020470 від 02.05.2018 р.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення ТОВ ИРБИС-АВТО , здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. За результатами аналізу було встановлено, що заявлена митна вартість товару № 7 за вищевказаною митною декларацією менша ніж митна вартість по фактам митних оформлень іншими митницями ДФС подібних товарів (МД №UA807170/2018/016699 від 11.04.2018).

За результатом аналізу та співставлення вказаних документів було встановлено наступне:

- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні/подібні товари, оформлені в митному відношенні цим підприємством раніше за митною декларацією № 807170/2018/016699 від 11.04.2018,

- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше;

- відсутній фінансовий документ щодо розміру транспортних витрат що унеможливлює перевірку складової митної вартості;

- вартість вказана у митній декларації країни відправлення не співпадає з даними зазначеними у інвойсі,

- заявлений у митній декларації країни відправлення документ проформа - інвойс відсутній в пакеті документів наданих до оформлення, а при митному оформленні в наявності інвойс з іншим номером.

02.05.2018 о 14.56 на адресу декларанта посадовою особою митниці був направлений запит щодо надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, зокрема, у декларанта було витребувано:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що засобами електронного декларування ТОВ "Ирбис-Авто" направило до відповідача лист від 02.05.2018 року вих.№2018-V/15301, в якому просило прийняти рішення про коригування митної вартості в зв'язку з неможливістю надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Враховуючи вищезазначене, Харківською митницею ДФС 02.05.2018 року було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000273/2 за другорядним методом (за резервним методом) відповідно до положень ст.64 МКУ.

Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 року.

6 червня 2018 року позивачем для підтвердження правильності визначення митної вартості були надані додаткові документи, а саме: додаткова угода № 1 від 17.01.2018 р. до договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, Копія комерційної пропозиції від 06.04.2018 р., копія рахунку фактури (інвойсу) НОМЕР_1 від 20.04.2018 р. з перекладом. 8 червня 2018 року був наданий лист уточнення у зв'язку з допущеною опискою у номері рішення, яке ТОВ ИРБИС-АВТО просив скасувати.

12.06.2018 року Харківська митниця ДФС на вказаний лист надала відповідь №3816/00-1/20-70-19-01, в якій повідомила позивача, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо прийнятності задекларованого найменшого рівня митної вартості оцінюваних товарів в порівнянні з фактами митного оформлення аналогічних товарів, в зв'язку з чим не можуть буди підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч.3 ст.53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст.58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 МК України.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судом встановлено, що під час перевірки заявлених позивачем у МД №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 митних вартостей імпортованих товарів контролюючим органом встановлено необ'єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах.

Зокрема, було встановлено наступне: задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні/подібні товари, оформлені в митному відношенні цим підприємством раніше за митною декларацією № 807170/2018/016699 від 11.04.2018, задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше; відсутній фінансовий документ щодо розміру транспортних витрат що унеможливлює перевірку складової митної вартості; вартість вказана у митній декларації країни відправлення не співпадає з даними зазначеними у інвойсі, заявлений у митній декларації країни відправлення документ проформа - інвойс відсутній в пакеті документів наданих до оформлення, а при митному оформленні в наявності інвойс з іншим номером.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

АСМО "Інспектор" є програмним продуктом та інформація, яка оброблюється митним органом у вказаній інформаційній системі, перебуває у електронному вигляді.

Оскільки виготовлення витягів та виписок із АСМО "Інспектор" не передбачено, єдиним способом отримання інформації із АСМО "Інспектор" суд вважає виготовлення скриншотів (фотографічних зображень монітора комп'ютера із завантаженими відомостями щодо запитуваної інформації у відповідних підсистемах АСМО "Інспектор"), засвідчених відповідно до вимог п. 77 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1242, які надані до суду.

Із наданих представником відповідача пояснень, а також наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що висновок про необ'єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних контролюючим органом зроблено на підставі того, що заявлена митна вартість товару № 7 за вищевказаною митною декларацією менша ніж митна вартість по фактам митних оформлень іншими митницями ДФС подібних товарів (МД №UA807170/2018/016699 від 11.04.2018).

Згідно з частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що стало підставою для застосування ч.3 ст.53 МКУ.

З огляду на відсутність документів, які б підтверджували заявлену позивачем вартість товару, у контролюючого органу правомірно виникли підстави вважати заявлену позивачем вартість товару необ'єктивною, неповною та сумнівною відносно правильності обчислення згідно з наданим документом.

Як встановлено судом вище, у процесі проведення консультації між декларантом та митним органом додаткові документи на підтвердження митної вартості додано не було.

Окремо суд зазначає, що між ТОВ ИРБИС-АВТО та ФО-П ОСОБА_3 01.11.2017 був укладений договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

У відповідності до п. 3.2. Розділу 3 вказаного договору - Порядок розрахунків остаточний розрахунок проводиться Замовником шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Виконавця, після отримання від Виконавця оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт та міжнародної товарно-транспортної накладйої СІУШ (ТТН - при перевезеннях в межах митного кордону України) з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу протягом терміну, вказаного в заявці.

Пунктом 3.3. Розділу 3 вказаного договору передбачено, що здача- приймання послуг за цим договором підтверджується актом, підписаним Сторонами з зазначенням загальної суми послуг.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача на п. 14 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 - Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. - є недоречним, оскільки умовами договору від 01.11.2017 обумовлений перелік фінансових та бухгалтерських документів, надання яких було запропоновано митницею відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Водночас повідомлення про неможливість надання вказаних документів доводить наявність обгрунтованих сумнівів контролюючого органу щодо розміру фактичних транспортних витрат позивача.

Щодо заявлення у митній декларації країни відправлення документу проформа - інвойс, який відсутній в пакеті документів наданих до оформлення, а при митному оформленні в наявності інвойс з іншим номером, судом встановлено наступне.

При митному оформленні до митної декларація (далі - ЕМД) типу ІМ-40 №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 був наданий оригінальний інвойс від 20.04.2018 № НОМЕР_1.

При цьому, у митній декларації країни відправлення (також наданої при митному оформленні) вказаний документ проформа - інвойс №3450001447, однак при митному оформленні він не був наданий.

У відповідності до інформації, яка міститься в оригінальному інвойсі від 20.04.2018 № НОМЕР_1 та Специфікації № 58 до контракту № 23/К від 01.07.2010 по товарам віднесених в ЕМД до товару № 7 вартість складає 1425,33, вага нетто - 805,61. Натомість в ЕМД типу ІМ-40 №ИА807170/2018/020283 від 02.05.2018 вартість товару № 7 зазначена в графі 42 складає 1451,1812 за цієї ж самої ваги.

Судом встановлено, що подані позивачем додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо прийнятності задекларованого найменшого рівня митної вартості оцінюваних товарів в порівнянні з фактами митного оформлення аналогічних товарів, відносно вище встановлених фактичних обставин справи.

З огляду на встановлені обставини щодо неможливості підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів та відсутність цих документів під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про правомірність використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.

Пунктом 8 Методичних рекомендацій передбачено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів.

Як встановлено судом вище, декларант не скористався правом надати витребувані у процесі проведення консультації додаткові документи.

Частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд зазначає, що посилання позивача на безпідставність витребування митним органом у процесі проведення консультації додаткових документів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки судовим розглядом підтверджено, що інспекторами з митного оформлення запропоновано надати документи згідно з нормою ст.53 МК України на підставі висновку про те, що подані до митного оформлення документи необ'єктивні, містять розбіжності та не містять всіх даних для застосування першого методу визначення митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування підстав для прийняття рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів №UА807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 року або наведення фактів що свідчать про його протиправність.

З огляду на те, що позивач не спростовує висновків контролюючого органу, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Харківською митницею ДФС спірного рішення про корегування митної вартості товарів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів №UА807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 року винесено відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" (просп. Льва Ландау, 2-К, м. Харків, 61162, Україна, код ЄДРПОУ 35352325) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.11.2018 року.

Суддя Біленський О.О.