Постанова

від 12.03.2019 по справі 2040/5294/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 р. Справа № 2040/5294/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року, суддя Біленський О.О., повний текст складено 06.11.2018 року по справі № 2040/5294/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО"

до Харківської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" (далі - позивач, ТОВ "Ирбис-Авто") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не надано належних доказів того, що застосування другорядного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попереднього методу є правомірним.

Харківська митниця ДФС (далі - відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 01.08.2010 року між Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) та ТОВ "Ирбис-Авто" був укладений контракт №23/К, відповідно до умов якого Фірма Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) зобов'язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а позивач приймати та оплачувати вартість в порядку та на умовах обумовлених у Контракті.

Асортимент, ціни і кількість товару, що поставляється вказуються у відповідних інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту та товарно-транспортних накладних (пакувальних аркушах).

Згідно статей 2, 3 Контракту №23/К від 01 липня 2010 р. сторони домовилися прийняти в якості валюти контракту, платежу, що визначає ціну Товару - ЄВРО. Ціна Товару визначається за взаємною згодою сторін і вказується у відповідних інвойсах. Загальна вартість Контракту 1 000 000 ЄВРО. Поставка Товару за цим Контрактом здійснюється товарними партіями, відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2000 на умовах EX WORKS KONTICH, Belgium, якщо угодою сторін не буде передбачено інше. Продавець направляє за цим товаром належно оформлені документи: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, товарно-транспортну накладну.

Позивачем отримано товар відповідно умов контракту № 23/К від 1 липня 2010 р. інвойс №3000032682 від 20.04.2018 р. на суму 20840,74 евро.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем до митного поста Харків-центральний Харківської митниці ДФС подана електронна митна декларація типу ІМ-40 №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 р. на товари походженням з Китаю, що надійшов на адресу позивача - ТОВ Ирбис-Авто в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з китайським виробником, зокрема товар №7 Частини дискових гальм автомобіля. Гальмівні диски: BCR225A - 10 шт.; BCR214A - 4 шт.; BCR145A - 6 шт.; BCR223A - 6 шт. Для технічного обслуговування автомобілів вантажопідйомністю менш 40 т. Торгівельна. марка - BERAL Виробник - Federal Mogul Global Aftermarket EMEA, BVBA.

До вищезазначеної митної декларації позивачем були надані: а) документи, які містять складову заявленої митної вартості: копія контракту № 23/К від 01.07.2010 р., копія додаткової угоди № 1 від 26.12.2011 р., копія додаткової угоди № 2 від 28.08.2012 р., копія додаткової угоди № 3 від 20.02.2013 р., копія додаткової угоди № 4 від 25.04.2013 р., копія додаткової угоди № 5 від 27.06.2013 р., копія додаткової угоди № 6 від 13.01.2014 р., копія додаткової угоди № 7 від 10.04.2014 р., копія додаткової угоди N2 8 від 13.01.2014 р., копія додаткової угоди № 9 від 15.12.2015 р., копія додаткової угоди № 10 від 04.01.2016 р., копія додаткової угоди № 11 від 01.08.2016 р., копія додаткової угоди № 12 від 09.12.2016 р., копія додаткової угоди № 13 від 15.11.2017 р., копія специфікації № 58 від 19.04.2018 р. до контракту № 23/К від 01.07.2010 р., рахунок- фактура (інвойс) 300002682 від 20.04.2018 р., копія довідки про транспортні витрати від 27.04.2018 р., копія договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом; б) додаткові документи: копія митної декларації країни відправлення, копія комерційної пропозиції від виробника від 06.04.2018 р., автотранспортна накладна СМК 236/18 від 27.04.2018 р.

Позивач вважає, що розмір митної вартості імпортованого товару дорівнює ціні, що підлягає сплаті за нього, яка визначена в рахунку-фактурі (інвойсі) № 3000032628 від 20.04.2018 р. відповідно до специфікації № 58 від 19.04.2018 р. складає 658945,58 (20840,74 евро), доставки товару до митної території України, яка склала 9418,00 грн., разом 668363,58 грн., що безпосередньо відображено у МД №UA807170/2018/020470 від 02.05.2018 р.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення ТОВ Ирбис-Авто , здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. За результатами аналізу було встановлено, що заявлена митна вартість товару № 7 за вищевказаною митною декларацією менша ніж митна вартість по фактам митних оформлень іншими митницями ДФС подібних товарів (МД №UA807170/2018/016699 від 11.04.2018 р. ).

За результатом аналізу та співставлення вказаних документів було встановлено наступне:

- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні/подібні товари, оформлені в митному відношенні цим підприємством раніше за митною декларацією № 807170/2018/016699 від 11.04.2018 р.;

- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше;

- відсутній фінансовий документ щодо розміру транспортних витрат що унеможливлює перевірку складової митної вартості;

- вартість вказана у митній декларації країни відправлення не співпадає з даними зазначеними у інвойсі;

- заявлений у митній декларації країни відправлення документ проформа - інвойс відсутній в пакеті документів наданих до оформлення, а при митному оформленні в наявності інвойс з іншим номером.

02.05.2018 року на адресу декларанта посадовою особою митниці був направлений запит щодо надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, зокрема, у декларанта було витребувано:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Засобами електронного декларування ТОВ "Ирбис-Авто" направило до відповідача лист від 02.05.2018 року вих.№2018-У/15301, в якому просило прийняти рішення про коригування митної вартості в зв'язку з неможливістю надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

02.05.2018 року Харківською митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000273/2 за другорядним методом (за резервним методом) відповідно до положень ст.64 МКУ. Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 року.

06.06.2018 року позивачем для підтвердження правильності визначення митної вартості були надані додаткові документи, а саме: додаткова угода № 1 від 17.01.2018 р. до договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, копія комерційної пропозиції від 06.04.2018 р., копія рахунку фактури (інвойсу) 3000032628 від 20.04.2018 р. з перекладом. 08.06.2018 року був наданий лист уточнення у зв'язку з допущеною опискою у номері рішення, яке ТОВ Ирбис-Авто просило скасувати.

12.06.2018 року Харківська митниця ДФС на вказаний лист надала відповідь №3816/00-1/20-70-19-01, в якій повідомила позивача, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо прийнятності задекларованого найменшого рівня митної вартості оцінюваних товарів в порівнянні з фактами митного оформлення аналогічних товарів, в зв'язку з чим не можуть буди підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів № UA807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 року, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування підстав для прийняття рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується зокрема у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки заявлених позивачем у МД №ИА807170/2018/020283 від 02.05.2018 року митних вартостей імпортованих товарів контролюючим органом встановлено необ'єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості надання позивачем документів по виконанню перевезень вантажів автомобільним транспортом, що стало підставою для ухвалення неправомірного рішення.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про невірне посилання позивача на п. 14 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 - Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. , оскільки умовами договору від 01.11.2017 року обумовлений перелік фінансових та бухгалтерських документів, надання яких було запропоновано митницею відповідно до ч.3 ст. 53 МК України.

За таких обставин повідомлення позивача про неможливість надання вказаних документів судом першої інстанції належним чином не досліджено.

Разом з тим, помилковим є твердження суду першої інстанції щодо наявності обгтунтованих сумнівів контролюючого органу щодо розміру фактичних транспортних витрат позивача

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент митного оформлення товару, роботи по виконанню перевезень вантажів автомобільним транспортом не були надані (надання послуг ТОВ Ирбис-Авто перевізником не було закінчено), відповідно позивач не міг надати документи, які б свідчили по перевезення вантажів автомобільним транспортом, та сплату за перевезення вантажів.

Відповідно додаткової угоди № 1 від 17 січня 2018 р. сторони погодили, що вартість перевезення підтверджується довідкою про транспортні витрати (т. 1 а.с. 56).

Наданими до митного оформлення документами чітко підтверджується вартість товару, що поставляється позивачу, згідно рахунку фактури (інвойсу) постачальника, крім того окремо визначена вартість транспортних послуг.

Позивачем до апеляційної скарги надано акт приймання-передачі виконаної роботи (наданої послуги) від 03 травня 2018 р., та платіжні доручення, які свідчать про оплату послуг за перевезення товару: № 2740 від 10 травня 2018 р. на суму 9000 грн.; № 2775 від 11 травня 2018 р. на суму 15000 грн.; № 2824 від 14 травня 2018 р. на суму 15000 грн. (т. 1 а.с. 216 - 219).

Посилання суду першої інстанції на митну декларацію країни відправлення є безпідставним, так як в матеріалах справи відсутній документ з такою назвою.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у відповідності до інформації, яка міститься в оригінальному інвойсі від 20.04.2018 р. № 3000032628 та Специфікації № 58 до контракту № 23/К від 01.07.2010 р. по товарам віднесених в ЕМД до товару № 7 вартість складає 1425,33, вага нетто - 805,61.

Натомість в ЕМД типу ІМ-40 №ИА807170/2018/020283 від 02.05.201 8 вартість товару № 7 зазначена в графі 42 складає 1451,1812 за цієї ж самої ваги.

Судом першої інстанції помилково не враховано транспортні витрати (транспорт), що зазначені у інвойсі окремим рядком. Вказані транспортні витрати (транспорт) у розмірі 103,69 євро підлягають пропорційному розподіленню на всі 27 товарів митної декларації. Ціна товару, частка транспортних витрат (транспорт) інші витрати (з доставки товару до митної території України) становлять митну вартість. Позивачем надано розрахунок до пояснень, який повністю спростовує неправомірні доводи контролюючого органу (т. 1, а.с. 183).

Також підтвердженням транспортних витрат є заявка від 25 квітня 2018 р. до договору № 409-17 від 01.11.2017 р. ( т. 1 а.с. 97).

Крім того, колегія суддів зазначає, що за електронною митною декларацією типу ІМ-40 №UA807170/2018/020283 від 02.05.2018 р. розмитнювалось 27 товарів, а коригування було здійснено тільки товару №7.

Відповідачем в своєму рішенні не вказано: обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обгрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах визначив митну вартість не окремої одиниці товару (як це було зроблено ТОВ Ирбис-Авто під час подання ВМД), а вартість одного кілограму товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні повністю індивідуалізовані характеристики, котрі і впливають на ціну.

Як вбачається з скрін-шоту електронного повідомлення про витребовування додаткових документів, відповідач витребував усі документи, які зазначенні у ч. 3 ст. 53 МК України (а.с. 95).

Колегія суддів зазначає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Такої правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 31.03.2015 року у справах № 21-127а15, № 21-53а15; від 02.06.2015 року у справі 21- 498а15.

Відповідачем не надано до суду обгрунтованих пояснень щодо визначення ціни на товари, які товари бралися до розгляду, якими критеріями керувався відповідач при визначені товарів, хто був постачальником товару (посередник/посередники, виробник). Посилання відповідача на використання інформації з Центральної бази даних ЄАІС колегією суддів не враховуються, оскільки отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п. 3.3. Узагальнень практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, затверджених Постановою Пленуму ВАСУ Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року від 13.03.2017 р. №2).

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 820/3061/17.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необгрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 р. діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже таке рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обгрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржуване рішення суду першої інстанцій вказаним вимогам не відповідає. Судом першої інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, суд не перевірив чи співпадає в порівнянні характеристика оцінюваного товару та характеристика товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товару, а також не перевірив джерела інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не надано доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 року є неправомірним, підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позову ТОВ "Ирбис-Авто".

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 1762,00 грн. та апеляційної скарги - 2643,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3755 від 23.06.2018 року, № 3991 від 05.07.2018 року, № 6749 від 27.11.2018 року, № 7056 від 13.12.2018 року (т. 1 а.с. 4,5, 215, 225).

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 4405,00 грн. (1762,00 грн + 2643,00 грн).

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 по справі № 2040/5294/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ ИРБИС-АВТО - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2018/000273/2 від 02.05.2018 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Харківської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" витрати по сплаті судового збору у розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 18.03.19 року