Рішення

від 25.09.2018 по справі 826/9928/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2018 року № 826/9928/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Мухіна М.А. ;

представник відповідача: Щуренко Ю.С. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інвесттрейдсервіс

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвесттрейдсервіс (код ЄДРПОУ 38149285, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у мсті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.01.2018 №0192615147, №0202615147, №0212615147.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив про невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам діяльності платника податків, а відтак протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що первинні документи, отримані позивачем від ТОВ "Генезіс ЛТД" не мають юридичної сили та доказовості, у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Покидюк В.М. у справі №161/4595/17 від 11.04.2017, винесеної за клопотанням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Ліпка О.П., в межах кримінального провадження від 27.05.2016 №32016030000000036 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частини третьої статті 212, частини першої статті 205, частини третьої статті 358 Кримінального кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Інвесттрейдсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по господарським відносинам з ТОВ "Генезіс ЛТД" (код 39845572) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року.

Копію наказу податкового органу від 26.05.2017 №4088 вручено під розписку 30.05.2017 керівнику ТОВ "Інвесттрейдсервіс" Киреєву Андрію Валерійовичу за довіреністю від 23.05.2017. З направленням від 30.05.2017 №550/26-15-14-07-01 на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 30.05.2017 представника ТОВ "Інвесттрейдсервіс" Киреєва Андрія Валерійовича за довіреністю від 23.05.2017.

Під час проведення перевірки, ТОВ "Інвесттрейдсервіс" 31.05.2017 повідомило відповідача листом від 31.05.2017 №31/5/17 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 31.03.2017 53/10) про витребування документів СУ ФР ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно постанови про витребування документів від 20.12.2016 у кримінальному провадженні 13.06.2016 №32016100090000057.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, наказом ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2017 №4302 "Про перенесення строку проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки "Інвесттрейдсервіс" (код 38149285)" перенесено строк проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інвесттрейдсервіс" з 31.05.2017 до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них.

Головне управління ДФС у м. Києві листами від 08.06.2017 №17729/7/26-15-14-07-01-13, від 29.09.2017 №33387/7/26-15-14-07-01-13 звернулось до СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві із проханням забезпечити доступ до витребуваних документів позивача або надання їх копій.

Слідче управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 26.10.2017 №4303/8/26-58-23-02 повідомило ГУ ДФС у м. Києві про надання доступу до витребуваних документів ТОВ "Інвесттрейдсервіс".

З метою поновлення проведення перевірки ТОВ "Інвесттрейдсервіс" (код 38149285) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по господарським відносинам з ТОВ "Генезіс ЛТД" (код 39845572) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, вручення наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06.11.2017 №11924 "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інвесттрейдсервіс" (код 38149285)" 07.11.2017 здійснено вихід за податковою адресою ТОВ "Інвесттрейдсервіс": 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26.

За результатом виходу за податковою адресою ТОВ "Інвесттрейдсервіс" встановлено відсутність посадових осіб зазначеного підприємства, про що сладено акт від 07.11.2017 №880 "Про неможливості вручення наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06.11.2017 №11924 "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інвесттрейдсервіс" (код 38149285)" у зв'язку з відсутністю посадових осіб позивача за податковою адресою: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26.

Наказ ГУ ДФС у м. Києві від 06.11.2017 №11924 "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інвесттрейдсервіс" (код 38149285)" направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою позивача: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №178/26-158-14-07-01-10/38149285 від 20.11.2017, яким встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого за 2016 рік занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 746 839,00 грн.;

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 2 157 800,00 грн., у тому числи за 2016 рік у сумі 2 157 800,00 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 613 512,00 грн., у тому числі по періодам: за березень 2016 року у сумі 323501,00 грн.;

за квітень 2016 року у сумі 105474,00 грн.;

за серпень 2016 року у сумі 184 104,00 грн.;

за грудень 2016 року у сумі 433,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 №0192615147, яким позивачу визначив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 920 268,00 грн., з яких 613 512,00 грн. за основним платежем та 306 756,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0202615147, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 120 258,50 грн., з яких 746 839,00 грн. за основним платежем та 373 419,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, відносно реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Генезіс ЛТД", що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Інвесттрейдсервіс (Покупець) та ТОВ Генезіс Д (Постачальник) укладено договір поставки від 09.03.2016 року № ДП09/03-сг.

У порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю макуху соняшникову (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Постачальник зобов'язався надати покупцю оригінали наступних документів на товар: оригінал специфікації; посвідчення про якість; рахунок; ТТН; видаткової накладної на партію товару; податкову накладну, зареєстровану у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з специфікацією № 1 до договору поставки від 09.03.2016 № ДП09/03-сг поставка товару - макуха соняшникова (1100,000 т. +/-10%) у тарі: насип, автотранспорт (автомобілі з причепами, з боковим розвантаженням або самоскиди). Умови оплати: оплата за отриманий товар в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника з моменту постачання кожної партії товару та надання факсимільних документів з подальшим наданням оригіналів протягом 10-ти банківських днів. Умови постачання: є СРТ (склад покупця) - Дніпропетровська обл., с.Орлівщина, вул.Комплексна, 6, ІІНКОТЕРМС-2010), автотранспорт за рахунок постачальника.

ТОВ Генезіс ЛТД виписало на адресу ТОВ Інвесттрейдсервіс рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні на загальну суму без ПДВ 3 067 560,00 грн., крім того ПДВ на суму 613 512,00 грн.

При цьому, в ході аналізу податкової інформації та матеріалів, що надійшли на адресу контролюючого органу, по контрагенту - постачальнику ТОВ Інвесттрейдсервіс встановлено наступне:

ТОВ Генезіс ЛТД (код 39845572) взято на податковий облік в органи державної фіскальної служби від 19.06.2015 року № 140315084301 у ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) поданого ТОВ Генезіс ЛТД (код 39845572) до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на підприємстві обліковується 1 особа.

Згідно балансу, звіту про фінансові результати станом на 31.03.2016 основні засоби на ТОВ Генезіс ЛТД (код 39845572) відсутні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Аналіз статей 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України та положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №808/2549/17.

З огляду на те, що позивачем під час перевірки не було надано належних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом, обґрунтованими є висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про протиправність формування позивачем у перевіряємому періоді витрат та податкового кредиту за результатом виконання господарських взаємовідносин з ТОВ "Генезіс ЛТД".

Так, позивачем не надано первинних документів на підтвердження реальності господарської операції, а саме: оригінал специфікації; посвідчення про якість; рахунок; товарно-транспортні накладні.

Крім того, як встановлено судом, у постачальника ТОВ "Генезіс ЛТД" відсутні адміністратвино-господарські можливості (основні фонди, трудові ресурси) необхідні для здійснення поставки 1100,000 т. макухи соняшникової, докази транспортування товару від постачальника до позивача та інших документів на підтвердження фактичної поставки товару, як то: письмових запитів (замовлень) на поставку, рахунків на оплату, технічної документації на товар.

Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018 №0004391402, №0004381402 є правомірними та відсутні правові підстави для їх скасування.

Крім того, згідно вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.02.2017 у справі № 490/829/17 встановлено наступне:

"В грудні 2015 року ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи на вулиці Московській в місті Миколаєві, вступив в змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, не маючи жодного наміру та можливості здійснювати фактичне керівництво підприємством, оскільки не мав на це спеціальних знань чи навичок, а також необхідних для здійснення підприємницької діяльності капіталовкладень та погодився за грошову винагороду в розмірі 1500 гривень на місяць, перереєструвати на своє ім'я юридичну особу ТОВ Генезіс ЛТД .... Після проведення перереєстрації, документи бухгалтерського обліку, звітності, та інших документи що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Генезіс ЛТД , ОСОБА_6 не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками не розпоряджався".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Інвесттрейдсервіс (код ЄДРПОУ 38149285, адреса: 01133, Київ, бул. Л.Українки, 26) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 3943980, адреса: 04655, Київ, вул.Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2018 №0192615147, №0202615147, №0212615147 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2018.

Суддя Є.В. Аблов