Постанова

від 20.12.2018 по справі 826/9928/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9928/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інвесттрейдсервіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвесттрейдсервіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвесттрейдсервіс (надалі за текстом - ТОВ Інвесттрейдсервіс ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0192615147 від 16.01.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 920 268 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0202615147 від 16.01.2018 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 120 258 грн. 50 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0212615147 від 16.01.2018 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2 157 800 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Генезіс ЛТД суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та закрити провадження у справі.

Зокрема, скаржник зазначає, що згідно висновку експерта № 06/18 від 30.07.2017 р., складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи, документально не підтверджуються висновки акту перевірки про заниження податку на прибуток, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що у нього наявні усі необхідні первинні документи і він не може нести відповідальність за зловживання, вчинені постачальником.

Насамкінець, ТОВ Інвесттрейдсервіс звертає увагу на те, що перевірка була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, а в силу приписів ст. 86 Податкового кодексу України рішення за результатами такої перевірки не приймається.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інвесттрейдсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Генезіс ЛТД за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 178/26-15-14-07-01-10/38149285 від 29.05.2017р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 135, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок чого: занижено податок на прибуток за 2016 р. на 746 839 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 р. на 2 157 800 грн; занижено податок на додану вартість за березень, квітень, серпень, грудень 2016 р. на загальну суму 613 512 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

За умовами договору поставки № ДП09/03-сг від 09.03.2016 р. ТОВ Генезіс ЛТД зобов'язалось передати у власність ТОВ Інвесттрейдсервіс соняшникову макуху, а останнє - прийняти та оплатити її.

На підставі цього договору були складені рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні на загальну суму 3 681 072 грн., у тому числі 613 512 грн. ПДВ.

Позивач включив ці суми до складу витрат та податкового кредиту.

При цьому, ТОВ Генезіс ЛТД фактично сплачено шляхом безготівкового перерахунку коштів 441 728 грн. 64 коп., у тому числі 73 621 грн. 44 коп. ПДВ.

Разом з тим, товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт транспортування товару, до перевірки не надано.

При подальшому дослідженні ланцюга постачання встановлено відсутність реального джерела походження товару.

Крім того, згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 р. у справі № 490/829/17 у грудні 2015 р. ОСОБА_2, не маючи наміру провадити підприємницьку діяльність, за грошову винагороду в розмірі 1 500 грн. погодився перереєструвати на своє ім'я ТОВ Генезіс ЛТД .

Також, проведеними слідчими діями у кримінальному провадженні № 32016100090000057 встановлено, що на території м. Києва протягом тривалого часу діє група осіб, яка у бухгалтерських та первинних документах відображала неправдиві відомості щодо реалізації продукції на адресу ряду транзитно-формуючих підприємств, у тому числі і ТОВ Генезіс ЛТД , а останні створювали незаконну податку вигоду для підприємств реального сектору економіки.

Із наведеного відповідач дійшов висновку про те, що надані документи не підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ Генезіс ЛТД , а відтак і про заниження ТОВ Інвесттрейдсервіс доходу на суму 3 681 072 грн., заниження витрат на 2 625 831 гр. та про завищення податкового кредиту на 613 512 грн.

За наслідками перевірки Головним Управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0192615147 від 16.01.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 920 268 грн., у тому числі 613 512 грн. за основним платежем та 306 756 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0202615147 від 16.01.2018 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 120 258 грн. 50 коп., у тому числі 746 839 грн. за основним платежем та 373 419 грн. 50 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0212615147 від 16.01.2018 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2 157 800 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

За змістом пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно пункту 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту).

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору поставки № ДП09/03-сг від 09.03.2016 р.; специфікації № 1; рахунків на оплату; видаткових накладних; виписку із рахунку № 6331; банківських виписок.

На думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання товару у ТОВ Генезіс ЛТД .

Так, пунктом 3.4 договору поставки № ДП09/03-сг від 09.03.2016 р. передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів: специфікації; посвідчення про якість; рахунку; ТТН; видаткової накладної на партію товару; податкової накладної, зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 3.7 договору поставки покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості товару. Для перевірки якості товару уповноваженими представниками покупця та постачальника складається акт відбору товару відповідно до норм ГОСТ, для підтвердження його якості на власній лабораторії покупця. Кількість товару перевіряється шляхом контрольного зважування на відповідному обладнанні покупця.

Водночас, посвідчень про якість та товарно-транспортних накладних, наявність яких є обов'язковою відповідно до умов договору, позивачем не надано.

Відсутні в матеріалах справи і відомості про перевірку якості товару та про його прийняття за кількістю та якістю.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що директор та засновник ТОВ Генезіс ЛТД заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства та визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності).

На переконання судової колегії кожна із зазначених обставин окремо не дає підстави для висновку про безтоварність господарської операції з постачання товарів за договором № ДП09/03-сг від 09.03.2016 р..

Разом з тим, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку, що надані ТОВ Інвесттрейдсервіс первинні документи не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів у ТОВ Генезіс ЛТД з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку безтоварністю господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Посилання позивача на висновок експерта № 06/18 від 30.07.2017 р., складений за результатами проведення судово-економічної експертизи, обгрунтовано не взято судом до уваги.

За результатами дослідження первинних документів експерт зазначив, що висновки акту перевірки про заниження податку на прибуток, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на додану вартість документально не підтверджуються.

Разом з тим, вирішальним є не те, чи наявні у ТОВ Інвесттрейдсервіс первинні документи, а те, чи підтверджують вони факт виконання договору та чи можна вважати їх достатніми для цієї мети.

Водночас, наведені вище обставини не дають підстав для висновку, про те, що поставка товару від ТОВ Генезіс ЛТД фактично відбулося.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону, а посилання скаржника на те, що відповідач не мав права приймати спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки перевірка була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, є помилковим.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 р. № 655-VIII виключено пункт 86.9 статті 86 ПК України, яким передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Інвесттрейдсервіс залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 26 грудня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна