Постанова

від 31.10.2018 по справі 804/674/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

31 жовтня 2018 року м. Дніпросправа № 804/674/17

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., представників позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представників відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДВС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року в адміністративній справі №804/674/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Дніпрометиз до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дніпрометиз звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_1 повністю;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6388200 грн. за основним платежем (податковими зобов'язаннями) та 3194100 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто разом - 9582300 гривень;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_3 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податкомна прибуток приватних підприємств у розмірі 25331337 гривень.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесеними з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки висновки акту перевірки, на підставі якого винесені спірні рішення, є необґрунтованими та упередженими, та базуються на припущеннях про відсутність реальних господарських відносин позивача з контрагентами. Водночас, позивачем до перевірки надано всі первинні документи, які підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. З наведених підстав просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 рокуадміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № 0000032202.Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6388200 грн. за основним платежем (податковими зобов'язаннями) та 3194100 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто разом - 9582300 гривень.Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року №0000022202 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 25331337 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДВС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФСподало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за відсутності належним чином оформлених первинних документів, які підвереджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, позивач не мав права на віднесення відображених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зменшення на їх підставі оподатковуваного доходу.Такі висновки зумовлені наявною податковою інформацією щодо сумнівності зазначених платників, відповідно до якої аналіз господарської діяльності свідчить про неможливість здійснення контрагентом господарських операцій. Крім того, відповідач додатково вказав на те, що контролюючим органом не встановлено отримання деякими з вищевказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачу. Щодо фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за даними оперативних управлінь СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, отримані пояснення, щодо неповних взаємовідносин з ПАТ «Дніпрометиз» за період 2012-2014 рр., які вони не проводили, в повному обсязі. Однак, кримінальні провадження з цього факту відсутні. Крім того, наявна інформація щодо кримінальних проваджень по ТОВ «АквітаТрейд Лідер» , ТОВ «Гонорій» , ФОП ОСОБА_8 та ТОВ «Плавт Сервіс» . Також скаржник посилався на порушення ПАТ «Дніпрометиз» приписів п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств (у періоди до 01.04.2011 року) та п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України при включенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, суми процентів у розмірі 750455,39грн. за користування кредитними коштами, використаними не у господарській діяльності, а фактично наданими в користування іншим особам, а саме: ТОВ Краснозаводський майданчик Дніпрометиз у якості поворотної фінансової допомоги за договором безпроцентної позики, що не має на меті отримання прибутку, а, отже, не відповідає суті господарської діяльності.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначав, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною та такою, що відповідає дійсним обставинам справи та прийнятою з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02.12.2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2014 року.

За результатами означеної перевірки складено акт №197/28-01-14-05393145 від 02.12.2016 р., яким зафіксовано допущені ПАТ «Дніпрометиз» порушення наступних норм податкового законодавства:

1) п. 5.1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135; п.137.10 ст.137; п.138.1, п.138.2 та п.138.8 ст.138; п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139; п.141.1 ст.141; п.146.11, п.146.12, п.143.13 та п.146.14 ст.146 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що охоплений перевіркою, на загальну суму 6521918 гри., у тому числі:

- за 2010 рік в сумі 6964 грн., в т.ч.: IV квартал 2010 р.- 6964 грн.;

- за 1 кв. 2011 - 11349 грн.;

- за 2 - 4 кв. 2011 в сумі 33291 грн., в т.ч.: 11 квартал 2011 р.- 11140 грн., II - III квартал 2011 р.- 22960 грн.;

- за 2012 рік в сумі 1810045 грн., в т.ч.: І квартал 2012 р.- 243575 грн., І п/р 2012 р.-561 173 грн., III квартали 2012 р.- 1 209 164 грн.;

- за 2013 рік у сумі 4 660 269 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 25435616 грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 535624 грн., а саме по періодам: січень 2012 року - 191 грн.; лютий 2012 року - 1399 грн.; березень 2012 року - 1668 грн.; квітень 2012 року - 14695 грн.; травень 2012 року- 15508 гри.; червень 2012 року - 1863 грн.; липень 2012 року - 9698 грн.; серпень 2012 року- 14623 грн.; вересень 2012 року - 2310 грн.; жовтень 2012 року- 2614 грн.; листопад 2012 року - 1339 грн.; грудень 2012 року - 1455 грн.; січень 2013 року - 1617 грн.; лютий 2013 року - 2508 грн.; березень 2013 року - 3232 грн.; квітень 2013 року- 2825 грн.; травень 2013 року - 567 грн.; червень 2013 року - 80524 грн.; липень 2013 року - 7138 грн.; серпень 2013 року - 21523 грн.; вересень 2013 року - 17528 грн.; жовтень 2013 року - 9976 грн.; листопад 2013 року - 1734 грн.; грудень 2013 року - 3141 грн.; січень 2014 року - 6094 грн.; лютий 2014 року - 900 грн.; березень 2014 року - 24745 грн.; квітень 2014 року - 28299 грн.; травень 2014 року - 60894 грн.; червень 2014 року - 46307 грн.; липень 2014 року - 109349 грн.; серпень 2014 року -37276 грн.; вересень 2014 року -833 грн.; листопад 2014 року - 1250 гривень.

В акті зафіксовано,що вищевикладене призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 20031 грн., в тому числі по періодах: березень 2012 року - 1668 грн., липень 2013 року - 7138 грн., жовтень 2013 року - 9976 грн., листопад 2014 року -1250 гривень;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 515592 грн., в тому числі по періодах: січень 2012 року - 191 грн., лютий 2012 року - 1399 грн., квітень 2012 року - 14695 грн., травень 2012 року - 15508 грн., червень 2012 року - 1863 грн., липень 2012 року - 9698 грн., серпень 2012 року 14623 грн., вересень 2012 року - 2310 грн., жовтень 2012 року - 2614 грн., листопад 2012 року - 1339 грн., грудень 2012 року - 1455 грн., січень 2013 року - 1618 грн., лютий 2013 року - 2508 грн., березень 2013 року - 3232 грн., квітень 2013 року - 2825 грн., травень 2013 року - 567 грн., червень 2013 року - 80524 грн., серпень 2013 року - 21523 грн., вересень 2013 року - 17528 грн., , листопад 2013 року - 1734 грн., грудень 2013 року 3141 грн., січень 2014 року - 6094 грн., лютий 2014 року - 900 грн., березень 2014 року - 24745 грн., квітень 2014 року 28299 грн., травень 2014 року - 60894 грн., червень 2014 року - 46307 грн., липень 2014 року - 109349 грн., серпень 2014 року - 37276 грн., вересень 2014 року - 833 гривень.

Також в акті зазначено, що вищевикладене призвело до:

- порушення абз. «а» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на 535624 грн., в тому числі: лютий 2012 року -191 грн., березень 2012 року - 3067 грн., червень 2012 року - 30203 грн., липень 2012 року - 1863 грн., серпень 2012 року -9698 грн., вересень 2012 року -14623 грн., листопад 2012 року - 4924 грн., січень 2013 року - 1339 грн., березень 2013 року - 1617 грн., квітень 2013 року - 2508 грн., травень 2013 року - 3233 грн., червень 2013 року - 2825 грн., липень 2013 року - 89684 грн., жовтень 2013 року - 31499 грн., листопад 2013 року - 17529 грн., грудень 2013 року - 1734 грн., лютий 2014 року - 3140 грн., березень 2014 року - 6094 грн., квітень 2014 року - 900 грн., травень 2014 року - 24746 грн., червень 2014 року - 28299 грн., липень 2014 року - 60894 грн., серпень 2014 року - 46307 грн., вересень 2014 року - 146625 грн., грудень 2014 року - 2083 гривень;

- пункту 2.3 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2013 року №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» , а саме: перевищення граничних сум розрахунків готівкою.

Висновки акту перевірки про вказані порушення обґрунтовано тим, що у ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по господарським операціям між позивачем та контрагентами: ТОВ «Дніпробуд ВВ» , ТОВ «ЮТА-СОФТ» , ПНТП «Регіон» , ПП «ГАММА СИСТЕМА» , ПП «Пагамент» , ТОВ «ЮГ-Твін» , ТОВ «НВП «ЕКОПРОМТЕХ» , ТОВ «МОБІТЕКС» , ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «ТД Електрозвармаш» , ПП «Восток» , ТОВ «Гєніус» , ТОВ «Укрметавтоматика» , ТОВ «Інструмент Снаб - 2005» , ТОВ «Плавт Сервіс» , ТОВ «Гонорій» , ТОВ «Аквітатрейд» , ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6. Також контролюючим органом зазначено про безпідставність включення позивчаем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, суми процентів у розмірі 750455,39грн. за користування кредитними коштами, використаними не у господарській діяльності, а фактично наданими в користування іншим особам, а саме: ТОВ Краснозаводський майданчик Дніпрометиз у якості поворотної фінансової допомоги за договором безпроцентної позики, що не має на меті отримання прибутку, а, отже, не відповідає суті господарської діяльності.

На підставі акту перевірки №197/28-01-14-05393145 від 02.12.2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС 03.01.2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000032202, яким ПАТ «Дніпрометиз» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 338351 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції на суму 167175,50 гривень;

- №0000012202, яким ПАТ «Дніпрометиз»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим зобов'язанням 6470314 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 3235157 гривень;

- №0000022202, яким ПАТ «Дніпрометиз» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 25435616 гривень.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0000032202 та частково з податковим повідомленням-рішенням №0000032202 та №0000012202, та не оспорює податкове повідомлення-рішення №0000012202 від 03.01.2017 року в частині нарахування відповідачем податкових зобов'язань у розмірі 82114,12 грн. за основним платежем та на суму 41057,06 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0000022202, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 104279 грн. (т.1 а.с.18, т.25 а.с.102).

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2017 р. №0000032202 та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2017 р. №0000012202 та №0000022202, суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають представленим до цієї перевірки документам. Водночас, усі договори, укладені позивачем із контрагентами ТОВ «Дніпробуд ВВ» , ТОВ «ЮТА-СОФТ» , ПНТП «Регіон» , ПП «ГАММА СИСТЕМА» , ПП «Пагамент» , ТОВ «ЮГ-Твін» , ТОВ «НВП «ЕКОПРОМТЕХ» , ТОВ «МОБІТЕКС» , ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «ТД Електрозвармаш» , ПП «Восток» , ТОВ «Гєніус» , ТОВ «Укрметавтоматика» , ТОВ «Інструмент Снаб - 2005» , ТОВ «Плавт Сервіс» , ТОВ «Гонорій» , ТОВ «Аквітатрейд» , ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6, виконані з обох сторін, що свідчить про дійсні наміри сторін та волевиявлення саме тих правовідносин, що передбачені такими договорами, а саме: товар згідно договорів відвантажений та отриманий покупцем, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується наданими виписками банку; за датою поставки товару постачальником належним чином оформлені та надані покупцю податкові накладні, які згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому всі контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були юридичними особами за законодавством України, відомості про яких були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були включені до Реєстру платників ПДВ, мали відповідні свідоцтва, видані податковими органами. В свою чергу, невиконання контрагентами позивача вимог законодавства не є підставою для позбавлення позивача на включення сум ПДВ за податковою накладною виписаною таким платником податку до податкового кредиту податку на додану вартість, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. При цьому матеріали кримінальних провадження не мають доказової сили для вирішення спірних питань платника податків із контролюючим органом, оскільки виключно вирок по кримінальному провадженню може бути належним доказом. Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за взаємовідносинами з вищевказаними контрагентами.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин в частині операцій позивача у 2010 роціЗакону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону (п.3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР).

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валовим витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, щооб'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у періоді, який перевірявся, позивач мав договірні взаємовідносини з такими контрагентами.

20.04.2013 року між ПАТ «Днепрометіз» та ТОВ «Дніпробуд ВВ» укладено договір підряду від 20.04.2013р. №06/07-15, відповідно до умов якого виконано ряд ремонтно-будівельних робіт у будівлях і на території позивача (ремонт прохідної, підготовчі роботи з улаштування печі віджигу, ремонти покрівель, ремонт електромереж і водопостачання, установка фундаментів для печі віджигу, установка відливів, ремонт віконних пройомів, ремонт водопроводу й водостічної системи, заміна зливової каналізації тощо) в загальній сумі 2593237,82 грн., в т.ч. ПДВ 432206,30 гривень.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав договір підряду №610/13 від 20.04.2013р. та додаткові угоди до нього № 610/13 від 20.04.2013р. (т.11, а.с. 66-73, 80), специфікації №1 до договору підряду №610/13 від 20.04.2013р., специфікація №2 від 01.07.2013 р., специфікація № 3 від 15.07.2013р., №4 від 23.04.2013р., №5 від 16.09.2013 р., №6 від 06.11.2013р., №7 від 24.02.2013 р., №8 від 15.04.2014р., №9 від 15.04.2014р., (т.11, а.с. 74-83), дефектні акти від 17.04.2013р., від 29.04.2013., від 24.05.2013 р., від 15.07.2013 р., від 07.2013 р., від 12.08.2013 р. (т.11, а.с. 84-101), розрахунки договірних цін, пояснювальні записки до них, локальні кошториси, відомості ресурсів, розрахунки загально виробничих витрат, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт (т.11 а.с. 102-250, т. 13, а.с.1-190; т. 14, а. c.17-19), податкові накладні та витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т.13, а.с.191-207), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 13, а.c. 208-250; т. 14, а.c. 1-16).

Щодо взаємовідносин ПАТ «Дніпрометіз» з ТОВ «ЮТА-СОФТ» , то на замовлення позивача ТОВ «ЮТА-СОФТ» у серпні та листопаді 2012 р. було виконано роботи з перенесення сервера відеоспостереження на складі готової продукції й надано послуги з ремонту системи відеоспостереження у сталедротовому цеху № 2 Позивача загалом в сумі 4104,00 грн., в т.ч. ПДВ 684,00 грн.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано оформлені належним чином акти приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0807/01 від 20.08.2012р. (т. 19, а.с. 242-243) і сплачено позивачем безготівково кошти за платіжними дорученнями, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т. 13, а.с. 244-249).

Щодо господарських відносин між ПАТ «Дніпрометиз» та ПНТП «РЕГІОН» , то за договорами купівлі-продажу № 81/13 від 17.01.2012 та № 104/13 від 16.01.2013 ПНТП «РЕГІОН» у 2012- 2013 р.р. було поставлено позивачу матеріали (хімічні реактиви та лабораторне обладнання) в загальній сумі 13063,13 грн., в т.ч. ПДВ 2177,19 грн.

Постачання товару на адресу ПАТ «Дніпрометиз» підтверджено належним чином складеними видатковими накладними та сплаченими позивачем безготівково за платіжними дорученнями грошовими коштами, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т. 20, а.с. 68-112), наявними в матеріалах справи договорами (т. 20, а.с. 1-2), специфікаціями (т. 20, а.с. 3-17), прибутковими ордерами та видатковими накладними (т. 20, а.с. 18-67).

15.08.2012 р. між ПАТ «Дніпрометиз» та ПП «ГАММА СИСТЕМА» укладено договір підряду № 1035/12 за яким у вересні та жовтні 2012 р. за замовленням позивача було виконано роботи з механічної (токарної) обробки деталей (пуансонів) в загальній сумі 5305,18 грн., в т.ч. ПДВ 884,20 грн. (т. 20, а.с. 113).

На виконання умов договору № 1035/12 від 15.08.2012 р. позивачем складено: службові записки (т. 20, а.с. 114-115), акти приймання-передачі виконаних робіт (т. 20, а.с. 116-117), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 118-123).

Стосовно взаємовідносин ПАТ «Дніпрометиз» та ПП «ПАГАМЕНТ» , судом встановлено, що ПП «Пагамент» утворено шляхом реорганізації ТОВ «ВК «ВІКОННІ СИСТЕМИ» та з 03.10.2013 р. є повним правонаступником останнього, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис.

07.02.2012 року між ПАТ «Дніпрометиз» та «ВК «ВІКОННІ СИСТЕМИ» укладено договір підряду № 165/12 на підставі, якого у квітні 2012 р. було виконано оздоблювані (ремонтні) роботи в будівлі адміністративно-побутового комплексу сталедротового цеху № 2 .

ПАТ «Дніпрометиз» (3 поверх, приміщення КРОСС-серверу й конденсування) в сумі 61422,44 грн., в т.ч. ПДВ 10237,07 гривень.

На підтвердження виконання означених робіт позивачем надано до суду: договір від 07.02.2012 р. №165/12 та додаткова угода від 07.02.2012 р. до нього (т. 20, а.с. 134-140), специфікація (т. 20, а.с. 141), витяги з ЄДРПОУ (т. 20, а.с. 124-133), акти виконаних робіт форми № КБ-2в, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання- передачі виконаних робіт, кінцева відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат (т. 20, а.с. 142- 160), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 160-163).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЮГ-ТВІН» , то відповідно до умов договору поставки № 562/12 від 08.05.2012 укладеного між ПАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ЮГ-ТВІН» у серпні 2012 р. на адресу ПАТ «Дніпрометиз» було поставлено металопродукцію (крюки-захвати літієві у кількості 2 шт.) в загальній сумі 157980,00 грн., в т.ч. ПДВ 26330,00 гривень.

Постачання товару підтверджено належним чином складеними видатковими накладними і сплаченими позивачем безготівково за платіжним дорученням грошовими коштами, що підтверджується відповідними банківськими виписками на підтвердження чого, у матеріалах справи містяться: договір поставки № 562/12 від 08.05.2012 (т. 20, а.с. 164-165), специфікація до нього (т. 20, а.с. 166), прибутковий ордер, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (т. 20, а.с. 167-169), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 170-176).

По контрагенту позивача - ТОВ «НВП «ЕКОПРОМТЕХ» , судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № 85/11 від 17.01.2011 ТОВ «НВП «ЕКОПРОМТЕХ» у період з червня по листопад 2012 р. поставило на адресу ПАТ «Дніпрометиз» товар (мастило технологічне, мило господарське) в загальній сумі 55650,24 грн., в т.ч. ПДВ 9275,04 гривень.

Постачання товару позивачу підтверджено належним чином складеними видатковими накладними і фактом сплати ПАТ «Дніпрометиз» безготівково за платіжними дорученнями грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками, що підтверджується наявними в матеріалах справи: договір (т. 20, а.с. 177-179), специфікації до нього (т. 20, а.с. 180-203), прибуткові ордери та видаткові накладні (т. 20, а.с. 204-239), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 240-252; т. 21, а.с. 1-28).

Щодо взаємовідносин ПАТ «Дніпрометиз» з ТОВ «МОБІТЕКС» , то відповідно до договору купівлі-продажу №71/13 від 10.01.2013 р. ТОВ «МОБІТЕКС» у січні 2014 р. поставило позивачу спецодяг та засоби індивідуального захисту (рукавички трикотажні з ПВХ крапкою, рукавички з латексу, рукавички з нітріл-покриттям, окуляри захисні прозорі) в загальній сумі 8298,00 грн., в т.ч. ПДВ 1383,00 гривень.

На підтвердження постачання в матеріалах справи містяться: договір №71/13 від 10.01.2013 р. (т. 21, а.с. 29-30), специфікація до нього (т. 21, а.с. 31-39), прибутковий ордер та видаткова накладна (т. 21, а.с. 40-41), податкова накладна (т. 21, а.с. 42), банківська виписка по особовому рахунку Позивача (т. 21, а.с. 43-48).

Також, позивачем було укладено договір з ФОП ОСОБА_9 щодо організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1238/10 від 01.09.2010 р., відповідно до якого ФОП ОСОБА_9 у 2012- 2013 р.р. за заявками позивача було надано послуги з експедирування вантажів продукції (транспортні послуги) в загальній сумі 297600,00 грн., в т.ч. ПДВ 49600,01 гривень.

Податкові накладні по операціях з ФОП ОСОБА_9 за грудень 2014 р. в сумі - 5300 грн., в т.ч. ПДВ 833,34 грн., включено позивачем до складу податкового кредиту березня 2015 р., в зв'язку з чим загальне сальдо за спірними (охопленими перевіркою) операціями позивача з вказаним контрагентом становить 292300,00 грн., в т.ч. ПДВ 48716,67 гривень.

На підтвердження виконання послуг позивачем надано належним чином складені акти виконаних робіт і сплачено безготівково грошові кошти за платіжними дорученнями, що підтверджується відповідними банківськими виписками та наявними в матеріалах справи: договір (т. 23, а.с. 182-184), акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарні, товарно-транспортні накладні (т. 23, а.с. 185-250; т. 24, а.с. 1-54), податкові накладні (т. 24, а.с. 55-81), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 24, а.с. 82-263).

20.12.2013 року між позивачем та ОСОБА_10 Людвигівна укладено договір купівлі-продажу № 1023/13 на виконання умов договору ФОП ОСОБА_8 у січні 2014 р. поставлено позивачу піддон 1200х800 полегшений в сумі 3420,00 грн., в т.ч. ПДВ 570,00грн.

Постачання товару позивачу підтверджено належним чином складеною видатковою накладною № 5 від 13.01.2014, оформлено позивачем прибутковим ордером № 16 від 13.01.2014 та сплачено ним безготівково за відповідним платіжним дорученням, що підтверджується банківською випискою, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами: договір (т. 23, а.с. 70-71), специфікації до нього (т. 23, а.с. 72-83), прибутковий ордер, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (т. 23, а.с. 84-86), податкова накладна (т. 23, а.с. 87), банківська виписка по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 88-90).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ» , то на виконання умов договору купівлі-продажу № 221/12 від 16.02.2012 у вересні 2013 р. та умов договору купівлі-продажу № 27/14 від 10.01.2014 у липні 2014 р. ТОВ «ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ» поставило позивачу товар різної номенклатури (крани кулькові, змішувачі, шланги, клапани зворотні) в загальній сумі 3388,50 грн., в т.ч. ПДВ 564,75 грн.

На підтвердження поставки товару від ТОВ «ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ» , позивачем надано до суду: договір № 221/12 від 16.02.2012 р. (т. 23, а.с. 91), специфікації до нього (т. 23, а.с. 92-102), договір № 27/14 (т. 23, а.с. 103), специфікації до нього (т. 23, а.с. 104-116), прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т. 23, а.с. 117-123), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 124-129).

Стосовно контрагента ПП «ВОСТОК» , який на виконання умов договору підряду №711/13 від 05.08.2013 у серпні 2013 р. надавав ПАТ «Дніпрометиз» послуги з визначення місця пошкодження кабельної лінії в сумі 2420,28 грн., в т.ч. ПДВ 403,38 грн., то на підтвердження виконання послуги були оформлені належним чином акти виконаних робіт форми № КБ-2в і сплачено грошові кошти за безготівковим розрахунком, що підтверджується відповідною банківською випискою.

У матеріалах справи містяться: договір (т. 23, а.с. 130-134), договірна ціна, розрахунок загальновиробничих витрат, локальний кошторис, кінцева відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт (т. 23, а.с. 135-149), банківська виписка по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 150-152).

По взаємовідносинам позивача з контрагентом-постачальником ТОВ «ГЄНІУС» , судом встановлено, що за договором купівлі-продажу № 748/13 від 29.08.2013р. (т. 23, а.с. 153) ТОВ «ГЄНІУС» у вересні 2013 р. поставлено позивачеві круг сталевий діаметром 50 мм в сумі 11664,00 грн., в т.ч. ПДВ 1944,00 гривень.

Постачання товару позивачеві підтверджено належним чином складеною видатковою накладною № 09/0509 від 05.09.2013, оформлено позивачем прибутковим ордером № 909 від 05.09.2013, специфікацією (т. 23, а.с. 154), прибутковим ордером, товарно-транспортною накладною (т. 23, а.с. 155-157), і сплаченою ним безготівково за платіжним дорученням, що підтверджується банківською випискою (т. 23, а.с. 158-160).

21.11.2013 року між позивачем та ТОВ «УКРМЕТАВТОМАТИКА» укладено договір купівлі-продажу № ТФ 959/13, відповідно до умов якого ТОВ «УКРМЕТАВТОМАТИКА» у січні 2014 р. поставило на адресу позивача вимикач 83850501 в сумі 1488,00 грн., в т.ч. ПДВ 248,00 гривень.

Постачання товару ПАТ «Дніпрометиз» оформлено належним чином складеною видатковою накладною № 4 від 08.01.2014, оформлено позивачем прибутковим ордером № 3 від 08.01.2014 та здійснено оплату за товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи: договором та протоколом розбіжностей до нього (т. 23, а.с. 161-163), специфікаціяєю (т. 23, а.с. 164), прибутковим ордером і видатковою накладною (т. 23, а.с. 165-166), податкова накладна та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 23, а.с. 167-168), банківська виписка по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 169-171).

Щодо взаємовідносин ПАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ІНСТРУМЕНТ СНАБ - 2005» за договором купівлі-продажу № 748/12 від 04.07.2012 року у липні 2012 р. здійснено поставку позивачу товару - круг шліфувальний розмірами 600*63*305 мм в сумі 1 459,68 грн., в т.ч. ПДВ 243,28 грн.

Постачання товару Позивачеві підтверджено належним чином складеною видатковою накладною № 297 від 06.07.2012, оформлено позивачем прибутковим ордером № 478 від 06.07.2012 і сплачено ним безготівково за платіжним дорученням, що підтверджується банківською випискою.

У матеріалах справи містяться: договір № 748/12 від 04.07.2012 року (т. 23, а.с. 172-173), специфікація до нього (т.23, а.с. 174), прибутковий ордер, видаткова накладна і товарно-транспортна накладна (т. 23, а.с. 175-177), банківська виписка по особовому рахунку Позивача (т. 23, а.с. 178-181).

Також, позивач укладав угоди з контрагентами-покупцями: ТОВ «Плавт Сервіс» , ТОВ «Гонорій» , ТОВ «АквітаТрейд Лідер» , ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7.

У судовому засіданні позивач зазначив, що ОСОБА_7 купувала товар як фізична особа-підприємець, так і як фізична особа.

Судом встановлено, що 11.09.2012 року між ТОВ «Плавт Сервіс» та ПАТ «Дніпрометиз» укладено договір купівлі-продажу продукції № 999/12 від 11.09.2012 відповідно до умов, якого позивач поставив ТОВ «ПЛАВТ СЕРВІС» металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям, цвяхи, сітка) у 2012 р. в сумі 3563629,00 грн. з ПДВ, у 2013 р. в сумі 5521748,63 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2013 р.р. в сумі 9085377,63 грн. з ПДВ.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними товарними накладними і сплачено контрагентом безготівково за платіжними дорученнями, що підтверджується банківськими виписками, відвантаження поставленої продукції додатково підтверджується товарно-транспортними накладними та довірчими листами контрагента на її відвантаження.

В матеріалах справи містяться: договір (т. 1, а.с. 138-140), специфікації до нього (т. 1, а.с. 141-210), товарні, товарно-транспортні накладні, довірчі листи (т. 1, а.с. 211-250; т. 2, а.с. 1-250; т. 3, а.с. 1-44), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 3, а.с. 45-204) та видаткові накладні.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «ГОНОРІЙ» за договором купівлі-продажу продукції № 867/12 від 02.08.2012 Позивач поставив ТОВ «ГОНОРІЙ» металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям та термічно оброблений, цвяхи) у 2012 р. в сумі 1257192,07 грн. з ПДВ.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними товарними накладними та сплатою контрагентом безготівково за платіжними дорученнями, що підтверджується банківськими виписками.

У матеріалах справи на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу продукції № 867/12 від 02.08.2012 р., позивач надав: договір (т. 3, а.с. 205-207), специфікації до нього (т. 3, а.с. 208-215), товарно-транспортні накладні, листи-заявки (т. 3, а.с. 216-250; т. 4, а.с. 1-7), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 4, а.с. 8-26) та видаткові накладні.

24.05.2013 року між ПАТ «Дніпропеметиз» та ТОВ «АКВІТА ОСОБА_1» укладено договір купівлі-продажу продукції № 507/13, на виконання умов якого, позивач поставив ТОВ «АКВІТА ОСОБА_1» металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям та термічно оброблений, цвяхи) у 2013 р. в сумі 4998192,00 грн. з ПДВ.

Поставка оформлена наявними в матеріалах справи: договором купівлі-продажу продукції № 507/13 (т. 4, а.с. 27-29), специфікацією до нього (т. 4, а.с. 30-99), товарними листами, товарно-транспортними накладними, довірчими листами (т. 4, а.с. 100-250; т. 5, а.с. 1-47), банківськими виписками по особовому рахунку позивача (т. 5, а.с. 48-140) та видатковими накладними.

Щодо господарських відносин ФОП ОСОБА_7, то за видатковими накладними позивач поставив ОСОБА_7 (як фізичній особі - підприємцю, клієнт № 7210) металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям, термічно оброблений та колючий, цвяхи, в т.ч. шиферні, сітка, прутки) у 2012 р. в сумі 1099558,71 грн. з ПДВ, у 2013 р. в сумі 191681,38 грн. з ПДВ, у 2014 р. в сумі 666145,91 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2014 р.р. в сумі 1957386,00 грн. з ПДВ.

Постачання товару Позивачем підтверджено належним чином складеними видатковими накладними та сплатою контрагентом як готівкою за прибутковими касовими ордерами, так і безготівково за платіжними дорученнями, відповідних грошових сум, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

У матеріалах справи наявні: видаткові й товарно-транспортні накладні (т. 5, а.с. 141-250; т. 6, а.с. 1-31), банківські виписки по особовому рахунку позивача та прибуткові касові ордери (т. 6, а.с. 32-148)

01.07.2011 року між ПАТ «Дніпрометиз» та ОСОБА_7, як фізичною особою укладено договір купівлі-продажу продукції № 1040/11, за яким позивач поставив ОСОБА_7 (як фізичній особі, клієнт № 2540) металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям, термічно оброблений та колючий, цвяхи, в т.ч. шиферні, сітка, прутки) у 2012 р. в сумі 2 933 213 р.,86 грн. з ПДВ, у 2013 р. р. в сумі 4486287,08 грн. з ПДВ, у 2014 р. в сумі 6634168,76 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2014 р.р. в сумі 14053669,70 грн. з ПДВ.

У матеріалах справи містяться: договір купівлі-продажу № 1040/11 від 01.07.2011р. (т. 21, а.с. 49-51), товарні й товарно-транспортні накладні (т. 21, а.с. 52-251; т. 22, а.с. 1-250; т. 23, а.с. 1-69; т. 14, а.с. 30-250; т. 15, а.с. 1-63), чеки РРО, рахунки-фактури (т. 15, а.с. 64-85), прибуткові касові ордери й банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 15, а.с. 86-250; т. 16, а.с. 1-250; т. 17, а.с. 1-62).

Також, фізичній особі ОСОБА_6 за видатковими накладними позивач продав металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям та термічно оброблений, цвяхи шиферні) у 2012 р. в сумі 13 р.90633,40 грн. з ПДВ, у 2013 р. р. в сумі 7939370,30 грн. з ПДВ, у 2014 р. в сумі 16110828,40 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2014 р.р. в сумі 25440832,10 грн. з ПДВ.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними товарними накладними і сплачено контрагентом як готівкою за прибутковими касовими ордерами, так і безготівково за платіжними дорученнями, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Відвантаження поставленої продукції додатково підтверджується товарно-транспортними накладними та довірчими листами контрагента на її відвантаження.

У матеріалах справи наявні наступні первинні документи по взаємовідносинам позивача з фізичною особою ОСОБА_6: видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (т. 6, а.с. 149-250; т. 7, а.с. 1-250; т. 8, а.с. 1-250; т. 9, а.с. 1-83), довірчі листи (т. 9, а.с. 84-211), прибуткові касові ордери й банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 9, а.с. 212-250; т. 10, а.с. 1-250; т. 11, а.с. 11-65; т. 12, а.с. 1-250).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що фактичне виконання господарських відносин із вказаними контрагентами оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи, якими оформлені господарські операції складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач посилається на порушення останніми, вказаних в акті перевірки, норм податкового законодавства, зазначає про акти перевірки контрагентів-позивача та посилається на акти про неможливість проведення перевірок діяльності деяких контрагентів, як незаперечні докази недійсності правочинів, відсутність інформації щодо наявності у контрагентів основних фондів для виконання визначених договором обов'язків, наявність кримінальних проваджень, щодо деяких контрагентів позивача, а також посилається на відмінність номенклатури зареєстрованих податкових накладних від попереднього документального оформленого одержання (купівлі) зазначених в акті перевірки товару (послуг), наявність якої у контрагентів.

При цьому, недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування.

Так, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань.

Крім того, посилання податкового органу на податкову інформацію є не коректним доказом, в силу того що автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства.

Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Саме з факту виконання (не виконання) правочину повинна визначатися база оподаткування господарських операцій суб'єкта господарювання.

Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентами, доречним є застосування доктрини Ділова мета (businesspurpose) та Реальність господарської операції .

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов'язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

Крім того, щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань, суд зазначає наступне.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії .

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: …Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, Кодекс адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Положеннями ч. 2 ст. 61 Конституції України визначено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податку на додану вартість (покупець товару/послуг) на час здійснення господарської операції з придбання товару/послуг не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість/податку на прибуток у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зауважити, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Щодо доводів відповідача відносно того, що по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Дніпробуд ВВ» , ФОП ОСОБА_9, ТОВ «ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ» основними постачальниками вказаних контрагентів є підприємства зі станом відмінним від « 0» , без наявності основних фондів (складські та виробничі приміщення), з недостатньою кількістю працівників для ведення господарської діяльності, в зв'язку з чим ставиться під сумнів реальність виконання господарських зобов'язань за договорами, суд зазначає наступне.

По-перше, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

По-друге, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Відносно доводів відповідача про те, що до перевірки не надано документи, які підтверджують якість товару та походження товару по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Мобітекс» , ТОВ «НАП «Екопромтех» та ПНТН «Регіон» , у зв'язку із чим не можливо встановити фактичного виробника продукції, перевіркою ТОВ «Мобітекс» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, суд зазначає, що сертифікат якості товару не є первинним документом в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не містить відомостей про господарську операцію та не фіксує факт її здійснення, а містить інформацію про товар та його якість, підтверджує відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації. Сертифікати якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції). Відтак відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Посилання фіскального органу на порушення контрагентами вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодопосилань відповідача на наявні кримінальні провадження стосовно контрагентів ПАТ «Дніпрометиз» - ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Гонорій» , ТОВ «Плавт Сервіс» та ТОВ «АквітаТрейд Лідер» , а саме на те, що:

- одними із постачальників ФОП ОСОБА_9 були ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Сателіт-Дніпро» , податковим органом отримано інформацію від оперативного управління СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС зазначено, що ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Сателіт-Дніпро» мають ознаки фіктивності та посилаються на Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року (т.1 а.с.59);

- 27.03.2014 р. слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 3201400000000039 стосовно службових осіб ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО» , що було контрагентом ФОП ОСОБА_8;

- в провадженні Оперативне Управління ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві зареєстроване кримінальне провадження №32014100000000036, від 05.03.2014р. за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України, згідно виявлених фактів встановлено, що підприємство ТОВ «Гонорій» , яке має ознаки «фіктивності» . Службові особи ТОВ «Гонорій» надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ «Брокбізнесбанк» та ПАТ «Реал Банк» проводилось незаконне обготівкування коштів;

- в провадженні Оперативне Управління ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві зареєстроване кримінальне провадження №32014100000000036, від 05.03.2014р. за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Податковий орган посилається на витяг з вказаного кримінального провадження та зазначає, що посадовими особами ТОВ «Плавт Сервіс» надавались послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ «Брокбізнесбанк» , ПАТ «Реал-Банк» та ПАТ «Банк «Ринкові технологіії» проводилось незаконне обготівкування грошових коштів, тобто використовувалися невстановленими особами у незаконній діяльності, а фінансові операції, проведені за їх участю, мають ознаки операцій, пов'язаних з легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом у результаті незаконної діяльності;

- вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року у кримінальному провадженні №32014100090000101 від 23.06.2014р. встановлено, що підприємством ТОВ «АквітаТрейд Лідер» (код ЄДРПОУ 38465559) було зареєстровано на ім'я ОСОБА_11 Незаконна діяльність ОСОБА_11 та невстановлених осіб полягала в наступному: так, осанні, отримавши реєстраційні документи ТОВ «АквітаТрейд Лідер» , а також печатку вказаного товариства, здійснювали діяльність направлену на формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат іншим підприємствам з метою ухилення від сплати податків до Державного бюджету України, через що контролюючий орган зробив висновки, що позивач та вищевказані контрагенти не здійснювали реально фінансово - господарські операції, а оформлювали відносини лише для отримання необґрунтованої податкової вигоди, слід зазначити про таке.

Означені висновки відповідача є передчасними стосовно контрагентів ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Гонорій» , ТОВ «Плавт Сервіс» , у відношенні яких розпочате кримінальне провадження, та такими, що не мають відношення до позивача у інших випадках. Сама по собі наявність кримінального провадження відносно конкретних підприємств не свідчить про те, що такі підприємства судом будуть визнані фіктивними, а стосовно посадових осіб таких підприємств будуть наявні вироки суду за ст.ст. 205, 209, 212, 364 КК України. У ОСОБА_5 перевірки, який складений Відповідачем, немає жодного посилання на вироки судів у вказаних кримінальних провадженнях, наявність судових експертиз, які би встановлювали, зокрема, несправжність підписів посадових осіб на первинних документах, складених для Позивача, тощо. В акті перевірки також не вказано на жодний факт чи обставину, яка б підтверджувала фіктивність вказаних контрагентів (окрім порушених кримінальних проваджень), а також факт наявності умислу на укладання фіктивних правочинів з Позивачем.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13 р..01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Оскільки відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо «фіктивності» його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у Позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Щодо наданих податковим органом копій вироків у кримінальних провадженнях №4201705110000036 від 15.03.2017р., №42017000000000316 від 03.02.2017р., №32014100090000101 від 23.06.2014р., №42016000000003381 від 16.11.2016 р. суд зазначає, що під час проведення перевірки податковий орган не посилався на такі кримінальні провадження, а вироки не стосуються посадових осіб контрагентів позивача, що укладали угоди та підписували первинні документи.

Стосовно кримінального провадження №32014100000000036, від 05.03.2014р. та № 3201400000000039, на яке посилається податковий орган в акті перевірки, то копії вироків у цих провадженнях суду не надано.

Щодо вироку у кримінальному провадженні №32014100090000101 по підприємству ТОВ «АквітаТрейд Лідер» (код ЄДРПОУ 38465559), суд зазначає, що вирок стосується фізичної особи ОСОБА_11, в свою чергу позивач укладав договір купівлі-продажу від 24.05.2013 р. р. з ТОВ «АквітаТрейд Лідер» , в особі директора ОСОБА_12, яким було підписано всі первинні документи.

Отже, ОСОБА_11, щодо якого винесено вирок у кримінальному провадженні №32014100090000101 не брав участь в укладанні спірного договору купівлі-продажу. На правовідносини щодо операцій ПАТ «Дніпрометиз» з ТОВ «АквітаТрейд Лідер» посилань у вироці не має.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, посилання в акті перевірки на матеріали досудових розслідувань по кримінальним провадженням, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що контрагенти позивача, задіяні в схемах ухилення від сплати податків, не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Відомостей про те, що директор ТОВ «АквітаТрейд Лідер» , ТОВ «Гонорій» , ТОВ «Плавт Сервіс» заперечує свою участь у створенні та діяльності даного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, або вироків відносно вказаних посадових осіб контролюючим органом не надано.

Отже, було відхилено посилання відповідача на результати податкового контролю контрагента позивача, оскільки донарахування грошових зобов'язань має здійснюватися на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та не може ґрунтуватися лише на актах перевірок контрагентів, (Постанова Весрховного Суду від 21.03.2018 р., справа №822/1815/17, адміністративне провадження №К/9901/221/17).

Також, податковий орган зазначає, про те, що надані товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Юг-Твін» , складені не належним чином та як наслідок виникають сумніви щодо реальності здійснення господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, недоліки такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15 , від 14 березня 2017 р. у справі №К/800/26970/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17.

Стосовно господарських операцій з фізичною особою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка купувала продукцію у ПАТ «Дніпрометиз» , як фізична особа та як фізична особа підприємець, податковий орган зазначає, що від оперативного управління СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС отримано копії пояснень контрагентів-покупців, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6

ОСОБА_7 в поясненнях зазначила, що є приватним підприємцем та є платником податку без реєстрації платника податку на додану вартість, операції на такі значні суми не проводила, про ці факти закупівель чує вперше, документів не підписувала, товар не отримувала та грошових коштів не сплачувала на адресу ПАТ «Дніпрометиз» .

В пояснення ОСОБА_6 зазначив, що він не є підприємцем, а представників, менеджерів та керівників ПАТ «Дніпрометиз» він не знає, оскільки договірних відносин на закупівлю продукції в період з 2012-2014р. не здійснював. Грошові кошти на адресу ПАТ «Дніпрометиз» не перераховував.

Судом першої інстанції було задоволено клопотання податкового органу про виклик свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_6, однак в судові засіданні 02.03.2018 р. та 14.03.2018р. останні не з'явились.

Також судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача про допит свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 В судове засідання, свідки позивача ОСОБА_13 та ОСОБА_16 не з'явились.

14.03.2018 р. в судовому засіданні, свідок ОСОБА_14 повідомила суд, що ОСОБА_7 була клієнтом ПАТ «Дніпрометиз» приїжджала на територію підприємства з водієм. ОСОБА_6 також був клієнтом позивача, якому відпускався товар за накладними.

ОСОБА_15 повідомила суду, що ОСОБА_7 купувала у ПАТ «Дніпрометиз» продукцію, накладні підписував частіше водій ОСОБА_7 з яким вона завжди приїжджала, після чого водій їхав на завантаження продукції, а ОСОБА_7 в цей час здійснювала оплату в касу підприємства. У ОСОБА_7 була довірена особа ОСОБА_17 Щодо ОСОБА_6, свідок ОСОБА_18 повідомила, що він не був її клієнтом, тому стосовно господарських операції з ОСОБА_6, інформація їй не відома.

Враховуючи встановлені обставини в судовому засіданні по господарським операціям ПАТ «Дніпрометиз» з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, дослідивши первинні бухгалтерські документи надані позивачем, враховуючи проведення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 оплати грошових коштів за товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність факту здійснення купівлі продукції зазначеними особами у позивача.

У свою чергу, посилання контролюючого органу на письмові пояснення ФОП ОСОБА_7 та фізичної особи ОСОБА_6, щодо нездійснення закупівлі товару - металевий дріт та інші товари, як на доказ у розумінні КАС України, які відібралися податковим органом в рамках проведення перевірки ПАТ «Дніпрометиз» , були обґрунтовано оцінені критично судом першої інстанції, оскільки станом на момент прийняття рішення у даній адміністративній справі відсутній обвинувальний вирок суду щодо таких фактів. Оригінали пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до суду на огляд податковим органом надано не було, а в якості свідків зазначені особи в судове засідання не прибули.

Також слід зазначити, що відповідач, вказуючи про «фіктивність» контрагентів в ОСОБА_5 перевірки, фактично, частково визнав операції з поставки товарів від таких контрагентів реальними (бо не включив їх до ОСОБА_5 перевірки як «безтоварні» ), а договори з поставки товару, що укладені позивачем з тими ж самими контрагентами, не визнав. Це, наприклад, такі контрагенти, як ТОВ «Гєніус» , ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Матеріалами справи підтверджено, що товар та послуги, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Матеріалами справи підтверджено наявність у ПАТ «Дніпрометиз» матеріально-технічних ресурсів, персоналу, що свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду діяльності. Доказів, що свідчать про протилежне, відповідачем до суду не надано.

Відносно доводів скаржника щодо порушення ПАТ «Дніпрометиз» приписів п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств (у періоди до 01.04.2011 року) та п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України при включенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, суми процентів у розмірі 750455,39грн. за користування кредитними коштами, використаними не у господарській діяльності, а фактично наданими в користування іншим особам, а саме: ТОВ Краснозаводський майданчик Дніпрометиз у якості поворотної фінансової допомоги за договором безпроцентної позики, що не має на меті отримання прибутку, а, отже, не відповідає суті господарської діяльності, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідач посилається на те, що позивачем ТОВ Краснозаводський майданчик Дніпрометиз було надано кошти у якості поворотної фінансової допомоги за договором безпроцентної позики від 11.11.2009 року №1518/09, що не має на меті отримання прибутку, а, отже, не відповідає суті господарської діяльності, а кошти отримані у якості кредиту витрачались для здійснення поточної господарської діяльності підприємства, зокрема, на поповнення обігових коштів, придбання сировини, матеріалів тощо, про що зазначено в умовах кредитних договорів №272/10 від 01.02.2010 року з Varndell Limited (Республіка Кіпр) та №898/12 від 17.07.2013 року з Lybica Holding B.V. (Королівство Нідерланди).

Крім того, твердження контролюючого органу що позивач надав фінансову допомогу за рахунок отриманих від нерезидентів коштів є лише припущенням, оскільки ПАТ «Дніпрометиз» мав наявні грошові кошти на банківських рахунках, що підтверджується наданими до перевірки документами.

При цьому, фінансування третіх осіб було здійснено до отримання коштів від нерезидентів, що не уможливлює їх використання до моменту фактичного отримання.

Також, колегія суддів зважає на той факт, що позивач володіє 100% статутного капіталу ТОВ Краснозаводський майданчик Дніпрометиз та наділене правом на отримання дисидентів від такого підприємства, а отже, навіть якщо позивачем і здійснювалося фінансування ТОВ Краснозаводський майданчик Дніпрометиз за рахунок коштів отриманих від нерезидентів, то такі дії були б направлені на отримання позивачем прибутку під час здійснення останнім господарської діяльності.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на означене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції доведено необґрунтованість висновків акту перевірки №197/28-01-14-05393145 від 02.12.2016 р., за результатами якого винесено спірні рішеннящодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаними контрагентами, оскільки зазначені доводи не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами наявними у справі, а відтак суд першої інстанції вірно прийняв рішення, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року №0000032202, а також визнав протиправними та скасував податкові повідомленні-рішення від 03.01.2017 року №0000012202 та №0000022202, в частині: №0000012202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6388200 грн. за основним платежем (податковими зобов'язаннями) та 3194100 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто разом - 9582300 грн.; №0000022202 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 25331337 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДВС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року в адміністративній справі №804/674/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Дніпрометиз до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 31 жовтня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 02 листопада 2018 року.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя В.А. Шальєва