Рішення

від 05.11.2018 по справі 826/14609/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 05 листопада 2018 року                                                    № 826/14609/18 Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Завиток» про стягнення коштів, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також – Київське МВФСЗІ, позивач) до приватного акціонерного товариства «Завиток» (далі також – ПрАТ «Завиток», відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 16 617, 50 грн. та пеню у розмірі 1  365, 89 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Крім того, ухвалою суду від 11 вересня 2018 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України). Зазначена ухвала суду отримана відповідачем 21 вересня 2018 року відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року, зокрема, зобов'язано позивача направити ПрАТ «Завиток» належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів та встановлено відповідачу додатковий час для надання відзиву на позовну заяву. Станом на час вирішення даної справи відповідачем не надано відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - В С Т А Н О В И В: Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Завиток» (код ЄДРПОУ 21549948) знаходиться за адресою: 02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 14, є юридичною особою, працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. 20 лютого 2018 року відповідачем було подано до Київського МВФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 09 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість осіб з інвалідністю – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 33  235, 00 грн. Таким чином, із даних звіту вбачається, що ПрАТ «Завиток» не забезпечило працевлаштування 1 особи з інвалідністю. Відповідач подавав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до районних центрів зайнятості міста Києва 06 січня 2017 року, 24 січня 2017 року, 06 лютого 2017 року, 01 березня 2017 року, 04 квітня 2017 року, 03 травня 2017 року, 01 червня 2017 року, 28 липня 2017 року, 01 вересня 2017 року, 02 жовтня 2017 року, 01 листопада 2017 року та 01 грудня 2017 року. Відповідно до листа Київського міського центу зайнятості від 25 травня 2018 року №  05-6748/10-21/18 ПрАТ «Завиток» видано 4 направлення на працевлаштування, за 3 направленнями безробітні відмовились від працевлаштування та за 1 направленням роботодавець відмовив у працевлаштуванні у зв'язку з станом здоров'я безробітного. Згідно з розрахунком Київського МВФСЗІ, відповідач, у зв'язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, зобов'язаний сплатити на користь позивача адміністративно-господарські санкції в сумі 16  617, 50 грн. та пеню в сумі 1  365, 89 грн., що у загальному розмірі складає 17  983, 39 грн. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до положень статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі також – Закон). Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Згідно з ч. 3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 статті 50 Закону, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно з п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Частинами 1-3 статті 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Згідно з ч.ч. 2-4 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Таким чином, виходячи зі змісту статті 18 Закону на відповідача, як працедавця, покладено обов'язок створити робочі місця і умови для працевлаштування осіб з інвалідністю, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, вказаний обов'язок не супроводжується обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування., оскільки в силу статті 18-1 Закону такий обов'язок покладено на Державну службу зайнятості. Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною зокрема, у постанові від 26 червня 2018 року №  К/9901/5558/17. З матеріалів справи не вбачається допущення ПрАТ «Завиток» порушень в частині повідомлення органу державної служби зайнятості про наявність вакантних місць на підприємстві (в тому числі для осіб з інвалідністю), шляхом не подання за відповідним місцем та у встановлені строки звітів за формою № 3-ПН за 2016 рік. Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (далі також – ГК України). Відповідно до ч. 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Тому, необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. Суд зазначає, що своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2017 рік вперше 24 січня 2017 року та потім протягом всього року, тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення. Матеріали справи також не містять в собі належних та допустимих доказів безпідставної відмови відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю. Про можливу наявність таких доказів не було зазначено і позивачем. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про наявність підстав для звільнення ПрАТ «Завиток» від відповідальності на підставі ч. 2 статті 218 ГК України. Виходячи з наведеного в сукупності, Київське МВФСЗІ за час розгляду справи не було доведено правомірності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, - В И Р І Ш И В: В задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 104; код ЄДРПОУ 22869098) до приватного акціонерного товариства «Завиток» (02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 14; код ЄДРПОУ 21549948) про стягнення коштів – відмовити. Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в  редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                                              П.В. Вовк