Постанова

від 31.10.2018 по справі 826/13067/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13067/17 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Степанюка А.Г.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю КВАНТ ГРУП , Приватне акціонерне товариство Домобудівний комбінат №4 , Комунальне підприємство Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації , про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.05.2017 об'єкту нерухомого майна номер 1255961880000, номер запису про право власності 20557971;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №20557971 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю КВАНТ ГРУП (код ЄДРПОУ 33303365) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем 23.05.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2017 під час отримання інформаційної довідки №88513182 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що власником квартири з 23.05.2017 зазначено ТОВ КВАНТ ГРУП на підставі запису про право власності №20557971, здійсненого 23.05.2017 приватним нотаріусом Шкодою О.М. При цьому, рішення про реєстрацію права власності на належну позивачу квартиру за ТОВ КВАНТ ГРУП було здійснено на підставі підробленої інформаційної довідки КП КМБТІ КВ-2017 №18681 від 19.05.2017 про те, що право власності на цю квартиру ні за ким не зареєстровано. Натомість позивачу спірна квартира належить на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. (№5424 в реєстрі).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.10.2017 було відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав неналежності розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства з огляду на наявність спору про право.

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 за апеляційною скаргою позивача вищезазначену ухвалу було скасовано та справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду, при цьому, апеляційний суд виходив з того, що висновок суду про наявність спору про право є передчасним.

Проте, під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов до аналогічного висновку про наявність спору про право і ухвалою від 19 липня 2018 року закрив провадження у справі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у рамках цієї адміністративної справи позивач звернувся до адміністративного суду не з підстав виконання чи невиконання умов будь-якої цивільно-правової угоди, а з підстав протиправності дій нотаріуса як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог чинного законодавства щодо реєстрації права власності, а саме, проведення державної реєстрації права власності на спірне майно на підставі підробленої інформаційної довідки з КП КМБТІ щодо відсутності реєстрації права власності на майно за позивачем у справі.

В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи інші учасники до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваним реєстраційним діям передує невирішений у встановленому порядку спір про право цивільне, зокрема, про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час звернення до суду з позовом) визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як було встановлено судом першої інстанції, реєстраційна дія, скасувати яку просить позивач, та рішення відповідача щодо проведення якої він просить визнати протиправним, були прийняті відповідачем на підставі поданих йому 23.05.2017 керівником ТОВ КВАНТ ГРУП Прокопенком Г.М. документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, технічного паспорту від 03.10.2009, договору купівлі-продажу майнових прав №546/5/к від 02.04.2009, акту прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 від 02.04.2009, акту огляду та прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 до договору купівлі-продажу майнових прав №546/5 від 02.04.2009, довідки №04-218 від 02.04.2009 про фінансування ТОВ КВАНТ ГРУП 100% майнових прав об'єкта нерухомості по договору №546/5/к купівлі-продажу майнових прав від 02.04.2009, акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, розпорядження Дарницької РДА №1263 від 30.09.2008 про затвердження акту приймальної комісії та про надання новозбудованому об'єкту поштової адреси, інформаційної довідки на КП КМР КМБТІ КВ-2017 №18681 від 19.05.2017 на адресу відповідача.

При цьому підставою для звернення з позовом є те, що спірна державна реєстрація проведена на підставі підробленої інформаційної довідки з КП КМБТІ щодо відсутності реєстрації права власності на майно за ОСОБА_3

Разом з тим, як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідальність за достовірність даних, що містяться в поданих до реєстрації документах, несе заявник і до повноважень державного реєстратора (нотаріуса) не входить встановлення достовірності цих документів.

При цьому, згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12017100020005850 від 01.06.2017 вбачається, що слідчим підрозділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом того, що невстановлена особа шляхом обману заволоділа правом на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, вартість якої становить 1 050 тис. грн., чим заподіяла останньому майнової шкоди в особливо великому розмірі.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третьою особою у справі права власності на його квартиру, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно, і, в свою чергу, свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений Цивільним кодексом України.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 821/1194/15-а (провадження № 11-406апп18).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюваним реєстраційним діям передує невирішений у встановленому порядку спір про право цивільне, зокрема, про право власності на квартиру, при цьому, реєстрація права власності є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять права, зокрема, на майно і полягають саме в офіційному визнанні державою цих фактів.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?т;…&?м; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір випливає із цивільних правовідносин, а тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 316 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена 05.11.2018.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

А.Г.Степанюк