Рішення

від 05.11.2018 по справі 826/14565/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2018 року № 826/14565/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Арх-Інж-Проект доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Арх-Інж-Проект (далі - позивач, ТОВ Арх-Інж-Проект ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 травня 2018 року № 0027121404 щодо застосування штрафних санкцій до позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм Податкового кодексу України та на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідь на відзив представника позивача містить посилання на несвоєчасність прийняття оскаржуваного рішення, а також, що відповідач у відзиві на позов наводить ті самі обставини, про які зазначено в акті перевірки. Зважаючи на безпідставність висновків акту перевірки та відзиву, представник позивача вважає, що відповідачем не надано суду достатніх, допустимих та належних доказів чи вагомих аргументів правової позиції контролюючого органу.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача стверджує про необґрунтованість доводів позивача, що зазначені у відповіді на відзив, оскільки відповідно до даних сайту Укрпошта, акт перевірки вручений представнику за довіреністю 11.05.2018, тобто спірне податкове повідомлення-рішення прийнято своєчасно.

Також представник відповідача вказує на безпідставність твердження позивача щодо надання відповідачем переваги одному протоколу допиту особи, з якого останній робить висновки з приводу фінансово-господарської діяльності позивача, зважаючи на те, що у відзиві на позову заяву відповідач наводив й інші аргументи щодо підтвердження нереальності фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Укрбуд Контракшн .

Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року витребувано у ТОВ Укрбуд Констракшн належним чином завірені копії документів щодо взаємовідносин з позивачем, що підтверджують: наявність на підприємстві трудових ресурсів та основних засобів виробництва; укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов'язань на користь ТОВ Арх-Інж-Проект , виконання таких зобов'язань особисто.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду ТОВ Арх-Інж-Проект надано суду копію договору на виконання проектних робіт від 23 листопада 2017 року № 23112017; копію протоколу угоди про договірну ціну (додаток № 1 до договору від 23 листопада 2017 року № 23112017); копію акту здачі-приймання виконаних робіт від 28 грудня 2017 року № 1; копію акту здачі-приймання виконаних робіт від 29 грудня 2017 року № 2; копію виписку по рахунку № 26008052602099; копію платіжних доручень від 03 січня 2018 року №№ 243, 244; копію накладної від 28 грудня 2017 року № 1; копію довідки про несудимість ОСОБА_1; копію протоколу допиту ОСОБА_1

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2018 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Арх-Інж-Проект з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Укрбуд Констракшн за грудень 2017 року ГУ ДФС у м. Києві складено акт № 436/26-15-14-04-04/39548693 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 93728 грн.

25 травня 2018 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0027121404, яким у зв'язку з порушенням п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93728 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23432 грн., що разом складає 117160 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, ДФС України прийнято рішення від 09 серпня 2018 року № 26066/6/98-98-11-01-02, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вказаних норм ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість, стала встановлена ним нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ Укрбуд Констракшн , внаслідок:

неподання ТОВ Укрбуд Констракшн звітності щодо наявних трудових ресурсів, а також фінансової звітності за 2017 рік;

відсутності, згідно з висновком дослідження ГУ ДФС у Рівненській області від 20 листопада 2017 року № 22, засобів у ТОВ Укрбуд Констракшн для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: офісних та складських приміщень, транспортних засобів, найманих працівників тощо;

показань директора ТОВ Укрбуд Констракшн про те, що він немає ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

З огляду на встановлені податковим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ Укрбуд Констракшн суд вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкових показників за операціями з ним, позивач зобов'язаний надати суду копії документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних правочинів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою коригування об'єкту оподаткування у бік зменшення є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Поряд з цим, фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін, 23 листопада 2017 року між позивачем та ТОВ Укрбуд Констракшн укладено договір на виконання проектних робіт № 23112017 (т. 1 а.с. 43-45) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ Укрбуд Констракшн ) приймає на себе виконання проектних робіт на стадії Робоча документація по об'єкту: Розроблення проектно-кошторисної документації з реконструкції та благоустрою Наводницького парку у Печерському районі м. Києва .

На підтвердження факту виконання умов вказаного Договору складено акт здачі-приймання робіт від 28 грудня 2017 року № 1 (т. 1 а.с. 47), а також, як вбачається з Акту перевірки (т. 1 а.с. 16), ТОВ Укрбуд Констракшн виписало позивачу податкову накладну від 21 грудня 2017 року № 1 на спірну суму ПДВ у розмірі 93727,67 грн., проте, незважаючи на вимоги ухвали суду від 11 вересня 2018 року щодо витребування у позивача документів та пояснень, які мають значення для розгляду справи та підтверджують його доводи, останнім не надано суду копію такої податкової накладної. Також позивачем надано платіжні доручення та виписку по його рахунку (т. 1 а.с. 49-50) на підтвердження оплати робіт за Договором та накладну від 28 грудня 2017 року № 1, відповідно до якої позивачу надіслано технічну документацію.

Водночас, як видно з матеріалів справи (т. 1 а.с. 133-137), 03 січня 2018 року при допиті в якості свідка директора та співзасновника ТОВ Укрбуд Констракшн ОСОБА_1, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, який викликаний для дачі показань у кримінальному провадженні № 32017100050000037 від 11 липня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, останній показав, зокрема, що лише від співробітників правоохоронних органів дізнався, що значиться службовою особою ТОВ Укрбуд Констракшн . Хто вів діяльність від його імені в якості службової особи ТОВ Укрбуд Констракшн , йому невідомо. До фінансово-господарської діяльності ТОВ Укрбуд Констракшн він не має та не мав жодного відношення, на роботу нікого не приймав та нікого на це не уповноважував. Довіреність на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Укрбуд Констракшн від його імені він нікому не надавав і нікого не уповноважував на її ведення від його імені. Первинні бухгалтерські документи, у тому числі договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг, поставлених товарів), податкову звітність ТОВ Укрбуд Констракшн він не складав та не підписував, хто займався складанням первинної бухгалтерської документації йому невідомо.

В той же час, ТОВ Укрбуд Констракшн надано копію-витяг з протоколу допиту від 26 лютого 2018 року, згідно з яким ОСОБА_1 допитано в якості свідка у кримінальному провадженні № 32017100050000037 від 11 липня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, та він показав, зокрема, що ТОВ Укрбуд Констракшн придбав 18 жовтня 2017 року у засновників підприємства. Статутні документи підприємства були підготовлені та роздруковані співробітниками юридичної компанії на його замовлення. Підприємство планувало надавати послуги та поставляти товари у сфері будівництва та ремонту. На підприємстві працює одна людина - керівник, інші працівники відсутні.

Проаналізувавши вказані докази у взаємозв'язку, суд дійшов висновку про їх суперечливість один одному, з огляду на що, а також враховуючи, що сторонами не надано доказів на підтвердження того, що кримінальне провадження № 32017100050000037 завершено, зокрема, складено обвинувальний акт та направлено до суду, суд не приймає вказані докази до уваги.

Натомість, зважаючи на сталу практику у даній категорії спорів, суд вважає за необхідне дослідити реальність господарський операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Укрбуд Констракшн , оскільки для визначення податкових пільг, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З огляду на те, що первинний документ містить відомості про господарську операцію, відповідно, він також підтверджує її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Проаналізувавши вказані документи в контексті наведених норм, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем робіт у контрагента - ТОВ Укрбуд Констракшн , оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції) тощо, однак в акті здачі-приймання робіт від 28 грудня 2017 року № 1 зазначено лише загальне найменування робіт (розробка проектної документації за двома розділами) та їх вартість без конкретизування об'ємів та напрямків, за якими проводились роботи, кількості відпрацьованих годин, у тому числі перелік використаних ресурсів та/або частина їх вартості, що включена до вартості робіт. Також відсутні будь-які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (безпосередньо здійснювала розробку того чи іншого розділу проектної документації).

При цьому, варто зауважити, що у протоколі угоди про договірну ціну (т. 1 а.с. 46) зазначено лише про досягнення згоди про розмір договірної ціни, тобто він не містить вказаних даних, зокрема, одиниці виміру господарської операції - відсутні взаємозв'язок між вартістю отриманих робіт та їх обсягом.

Отже, вказані обставини роблять неможливим встановлення дійсного змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості робіт та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних умов здійснення робіт та причинного зв'язку між придбаними роботами та отриманням економічної вигоди.

Отже, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зазначений документ не містить чітких відомостей про дійсний зміст та обсяг господарської операції.

З огляду на викладене, наданий позивачем акт здачі-приймання робіт від 28 грудня 2017 року № 1 та, як наслідок, складена податкова накладна 21 грудня 2017 року № 1 (при цьому, позивач не надав пояснення, по якій з подій вона складена саме 21 грудня 2017 року, оскільки акт здачі-приймання робіт складений 28 грудня 2017 року, а кошти перераховані 03 січня 2018 року), не містить в собі відомостей, що свідчать про отримання від ТОВ Укрбуд Констракшн робіт, обумовлених Договором.

Так само, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби у роботах, замовлених у ТОВ Укрбуд Констракшн , особливо зважаючи на ті види діяльності, які здійснює сам позивач, зокрема: діяльність у сфері архітектури (основний) (КВЕД 71.11); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (КВЕД 71.12); інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (КВЕД 74.90); будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Зокрема, перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (робіт, послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані, зокрема, на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження особи, яка діяла від імені його контрагента, ідентифікував особу, що підписувала документи від імені ТОВ Укрбуд Констракшн .

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Разом з тим, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ Укрбуд Констракшн , зокрема, необхідних трудових ресурсів або залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, з огляду на наведені підстави, а також зважаючи на відсутність будь-яких пояснень та доказів на підтвердження того, хто саме здійснював роботи по виготовленню такої документації, зважаючи і на те, що для таких робіт необхідна відповідна освіта, яка, як вбачається з зазначених вище протоколів допиту свідка, у директора ТОВ Укрбуд Констракшн (згідно з якими, у директора середня освіта), як єдиного працівника підприємства, - відсутня, судом не може бути прийнята до уваги надана позивачем робоча документація з відповідними таблицями та кресленнями, як підтвердження фактичності здійснення таких операцій.

Тобто, причинний зв'язок між вказаною документацією та ТОВ Укрбуд Констракшн , як виконавця робіт по її виготовленню, позивачем суду не доведено. Поряд з цим, така документація також має недоліки, наприклад, у більшій частині документації відсутні дата документа, у деяких з них не зазначено посаду та прізвище відповідальної особи, натомість у всіх документах, де вказано директора ОСОБА_1 - відсутній його підпис у відповідній графі, тощо.

Відтак, суд дійшов висновку, що господарські операції, що відбулися, оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Слід також зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Розглядувана позиція випливає зі змісту пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/7948/16.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ Арх-Інж-Проект податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.1, 201.7 та 201.8 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування об'єкту оподаткування.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Таким чином, податкова накладна від 21 грудня 2017 року № 1 на загальну суму у розмірі 562366 грн. (в тому числі ПДВ 93727,67 грн.) виписана позивачу на підставі нікчемного правочину з ТОВ Укрбуд Констракшн , а тому не може бути прийнята судом до уваги на підтвердження вчинення спірних господарських операцій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак суд дійшов висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

З приводу тверджень позивача про порушення строку прийняття оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом з пояснень представника відповідача, 07 травня 2018 року, тобто у день складання Акта перевірки, відповідачем направлено позивачу такий Акт (відправлення № 0305807386285), який, згідно з даними веб-сайту Укрпошти по пошуку за вказаним номером, отримано позивачем 11 травня 2018 року.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року прийнято, за висновком суду, в межах десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, оскільки наступний день за днем вручення акту припадає на суботу (12 травня 2018 року), то першим робочим днем відліку такого строку є 14 травня 2018 року (понеділок), а останнім робочим днем для прийняття такого рішення є 25 травня 2018 року.

Крім того, суд зауважує, що порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем не може бути безумовною підставою для висновку щодо протиправності такого рішення та його скасування, оскільки це не порушує прав позивача і не позбавляє можливості оскаржити таке рішення, зокрема, у судовому порядку.

Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки прийняття передбачені п. 86.8 ст. 86 Кодексу.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Арх-Інж-Проект (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 4, н/п № 53; код ЄДРПОУ 39548693) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДПРОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк