Постанова

від 12.02.2019 по справі 826/14565/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14565/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.05.2018 року № 0027121404 про застосування штрафних санкцій до позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.05.2018 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Арх-Інж-Проект , з питань дотримання вимог податкового законодавства, при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Укрбуд Констракшн за грудень 2017 року, Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - ГУ ДФС у м. Києві) складено акт № 436/26-15-14-04-04/39548693 (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ Арх-Інж-Проект п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та, як наслідок, занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 93728 грн.

25.05.2018 року, на підставі акту перевірки, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0027121404, яким у зв'язку з порушенням п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 728 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 432 грн., що разом складає 117 160 грн. (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, ДФС України прийнято рішення від 09.08.2018 року № 26066/6/98-98-11-01-02, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Водночас, з аналізу акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вказаних норм ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість, стала встановлена ним нікчемність правочину, укладеного між ТОВ Арх-Інж-Проект та ТОВ Укрбуд Констракшн , внаслідок:

- неподання ТОВ Укрбуд Констракшн звітності щодо наявних трудових ресурсів, а також фінансової звітності за 2017 рік;

- відсутності, згідно з висновком дослідження ГУ ДФС у Рівненській області від 20 листопада 2017 року № 22, засобів у ТОВ Укрбуд Констракшн для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: офісних та складських приміщень, транспортних засобів, найманих працівників тощо;

- показань директора ТОВ Укрбуд Констракшн про те, що він немає ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених чинним законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено відповідачем та вбачається з матеріалів справи, 23.11.2017 року між позивачем та ТОВ Укрбуд Констракшн (далі по тексту - контрагент позивача) укладено договір на виконання проектних робіт № 23112017 (далі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ Укрбуд Констракшн ) приймає на себе виконання проектних робіт на стадії Робоча документація по об'єкту: Розроблення проектно-кошторисної документації з реконструкції та благоустрою Наводницького парку у Печерському районі м. Києва .

На підтвердження факту виконання умов вказаного Договору, сторонами складено акт здачі-приймання робіт від 28.12.2017 року № 1, а також, як вбачається з акту перевірки, ТОВ Укрбуд Констракшн виписало позивачу податкову накладну від 21.12.2017 року № 1 на спірну суму ПДВ у розмірі 93 727,67 грн.

Як зазначено судом першої інстанції, незважаючи на вимоги ухвали суду від 11.09.2018 року щодо витребування у позивача документів та пояснень, які мають значення для розгляду справи та підтверджують його доводів, останнім не надано суду копію податкової накладної від 21.12.2017 року № 1 на спірну суму ПДВ у розмірі 93 727,67 грн.

Також, позивачем надано платіжні доручення та виписку по його рахунку на підтвердження оплати робіт за Договором та накладну від 28.12.2017 року № 1, відповідно до якої позивачу надіслано технічну документацію.

03.01.2018 року при допиті, в якості свідка, директора та співзасновника ТОВ Укрбуд Констракшн ОСОБА_3, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, який викликаний для дачі показань у кримінальному провадженні №32017100050000037 від 11.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час допиту ОСОБА_3 показав, зокрема, що лише від співробітників правоохоронних органів дізнався, що значиться службовою особою ТОВ Укрбуд Констракшн . Хто вів діяльність від його імені в якості службової особи ТОВ Укрбуд Констракшн , йому невідомо. До фінансово-господарської діяльності ТОВ Укрбуд Констракшн він не має та не мав жодного відношення, на роботу нікого не приймав та нікого на це не уповноважував. Довіреність на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Укрбуд Констракшн від його імені він нікому не надавав і нікого не уповноважував на її ведення від його імені. Первинні бухгалтерські документи, у тому числі договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг, поставлених товарів), податкову звітність ТОВ Укрбуд Констракшн він не складав та не підписував, хто займався складанням первинної бухгалтерської документації йому невідомо.

В той же час, ТОВ Укрбуд Констракшн надано копію-витяг з протоколу допиту від 26.02.2018 року, згідно з яким ОСОБА_3 допитано, в якості свідка, у кримінальному провадженні № 32017100050000037 від 11.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, та він показав, зокрема, що ТОВ Укрбуд Констракшн придбав 18.10.2017 року у засновників підприємства. Статутні документи підприємства були підготовлені та роздруковані співробітниками юридичної компанії на його замовлення. Підприємство планувало надавати послуги та поставляти товари у сфері будівництва та ремонту. На підприємстві працює одна людина - керівник, інші працівники відсутні.

Проаналізувавши вказані докази у взаємозв'язку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції дійшов про їх суперечливість один одному, з огляду на що, а також враховуючи, що сторонами не надано доказів на підтвердження того, що кримінальне провадження № 32017100050000037 завершено, зокрема, складено обвинувальний акт та направлено до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, актів приймання-передачі, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Проаналізувавши вказані документи в контексті наведених норм, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем робіт у контрагента - ТОВ Укрбуд Констракшн .

Зазначене обумовлено тим, що у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції) тощо, однак в акті здачі-приймання робіт від 28 грудня 2017 року № 1 зазначено лише загальне найменування робіт (розробка проектної документації за двома розділами) та їх вартість без конкретизування об'ємів та напрямків, за якими проводились роботи, кількості відпрацьованих годин, у тому числі перелік використаних ресурсів та/або частина їх вартості, що включена до вартості робіт. Також відсутні будь-які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (безпосередньо здійснювала розробку того чи іншого розділу проектної документації).

При цьому, варто зауважити, що у протоколі угоди про договірну ціну зазначено лише про досягнення згоди про розмір договірної ціни, тобто він не містить вказаних даних, зокрема, одиниці виміру господарської операції - відсутні взаємозв'язок між вартістю отриманих робіт та їх обсягом, тощо.

Отже, вказані обставини роблять неможливим встановлення дійсного змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості робіт та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту.

Крім того, ТОВ АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ не доведено ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, економічну доцільність витрат без визначення конкретних умов здійснення робіт та причинного зв'язку між придбаними роботами та отриманням економічної вигоди.

Отже, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зазначений документ не містить чітких відомостей про дійсний зміст та обсяг господарської операції.

З огляду на викладене, наданий позивачем акт здачі-приймання робіт від 28 грудня 2017 року № 1 та, як наслідок, складена податкова накладна 21 грудня 2017 року № 1, при цьому, позивач не надав пояснення, по якій з подій вона складена саме 21 грудня 2017 року, оскільки акт здачі-приймання робіт складений 28 грудня 2017 року, а кошти перераховані 03 січня 2018 року, не містить в собі відомостей, що свідчать про отримання від ТОВ Укрбуд Констракшн робіт, обумовлених Договором.

Так само, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби у роботах, замовлених у ТОВ Укрбуд Констракшн , особливо зважаючи на ті види діяльності, які здійснює сам позивач, зокрема: діяльність у сфері архітектури (основний) (КВЕД 71.11); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (КВЕД 71.12); інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (КВЕД 74.90); будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Зокрема, перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (робіт, послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані, зокрема, на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження особи, яка діяла від імені його контрагента, ідентифікував особу, що підписувала документи від імені ТОВ Укрбуд Констракшн .

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що апелянтом не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час їх здійснення, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ Укрбуд Констракшн , зокрема, необхідних трудових ресурсів або залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Тобто, причинний зв'язок між вказаною документацією та ТОВ Укрбуд Констракшн , як виконавця робіт по її виготовленню, ТОВ АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ не доведено. Поряд з цим, така документація також має недоліки, наприклад, у більшій частині документації відсутні дата документа, у деяких з них не зазначено посаду та прізвище відповідальної особи, натомість у всіх документах, де вказано директора - відсутній його підпис у відповідній графі, тощо.

Аналізуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції, між позивачем та його контрагентом, оформлені лише документально.

Отже, така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Слід також зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Розглядувана позиція випливає зі змісту пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/7948/16.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ Арх-Інж-Проект податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.1, 201.7 та 201.8 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування об'єкту оподаткування.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Таким чином, податкова накладна від 21.12.2017 року № 1, на загальну суму у розмірі 562 366 грн. (в тому числі ПДВ 93727,67 грн.), виписана позивачу ТОВ Укрбуд Констракшн , не береться судом до уваги на підтвердження вчинення спірних господарських операцій.

Щодо доводів позивача про порушення строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.05.2018 року, тобто у день складання акта перевірки, відповідачем направлено позивачу такий Акт (відправлення № 0305807386285), який, згідно з даними веб-сайту Укрпошти по пошуку за вказаним номером, отримано позивачем 11.05.2018 року.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.05.2018 року прийнято в межах десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, оскільки наступний день за днем вручення акту припадає на суботу (12.05.2018 року), то першим робочим днем відліку такого строку є 14.05.2018 року (понеділок), а останнім робочим днем для прийняття такого рішення є 25.05.2018 року.

Крім того, порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем не може бути безумовною підставою для висновку щодо протиправності такого рішення та його скасування, оскільки це не порушує прав позивача і не позбавляє можливості оскаржити таке рішення, зокрема, у судовому порядку.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.05.2018 року № 0027121404 є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, Головним управлінням ДФС у м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АРХ-ІНЖ-ПРОЕКТ - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.