Ухвала

від 01.11.2018 по справі 1540/3785/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 1540/3785/18

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Кравченка К.В., Коваля М.П.,

за участю секретаря - Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного від 01 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства НЕЛЛ до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Приватне підприємство НЕЛЛ (далі - ПП НЕЛЛ ) звернулось до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконавчий комітет ОМР) про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 липня 2018 року № 325 Про демонтаж тимчасових споруд на ділянках пляжів міста ОСОБА_1 в частині, яка стосується ПП НЕЛЛ .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного від 01 серпня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову по справі 1540/3785/18 - задоволено.

Суд першої інстанції, вказав про реальність загрози виникнення суттєвої шкоди правам позивача. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб буде відповідати предмету позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Виконавчий комітет ОМР в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. На думку відповідача, в даному випадку йдеться про демонтаж тимчасових споруд, розміщених на території орендованої ділянки берегозахисної споруди у вигляді штучного піщаного пляжу з порушенням норм законодавства, а тому вказане не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними. Крім того, позивач може здійснити такий демонтаж самостійно, забезпечивши тим самим схоронність належного йому майна у вигляді тимчасової споруди та уникнути настання будь-якої імовірної шкоди. Відповідач також вказує, що такий спосіб захисту відповідає інтересам лише однієї сторони та не враховує інтереси територіальної громади м. Одеси та її окремих членів щодо використання ними територій загального користування у вигляді пляжів у відповідності до вимог законодавства.

У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої ухвали з винесенням нової ухвали про відмову ПП НЕЛЛ у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП НЕЛЛ спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішення, дією, бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як встановлено матеріалами справи, ПП НЕЛЛ звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, зі змісту якої вбачається, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення відповідачем порушені права ПП НЕЛЛ , як орендаря берегозахисної споруди другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу Аркадія , між траверсами № 1 та № 1-2а, місцезнаходження якої: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, громадський пляж Аркадія , адже на його підставі будуть демонтовані тимчасові споруди, які є власністю ПП НЕЛЛ . На думку заявника, безпосередніми результатами виконання такого рішення буде демонтаж майна ПП НЕЛЛ , яке розміщене на вказаній вище ділянці пляжу, що призведе до його знецінення, неможливості ПП НЕЛЛ здійснювати господарську діяльність на орендованому пляжі та у разі прийняття судом рішення на користь ПП НЕЛЛ підприємству доведеться докласти значних зусиль задля того, щоб ефективно поновити порушені права останнього на ведення господарської діяльності, зокрема із використанням цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі ч. 1 ст. 77 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову по даній справі, суд першої інстанції виходив з обставин реальної загрози виникнення суттєвої шкоди правам позивача, вказавши, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку має на меті збереження існуючого становища до розгляду справи по суті у майбутньому, наголосивши, що вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб буде відповідати предмету позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті, а також забезпечить збалансованість інтересів сторін, що не суперечить положенням законодавства України.

Разом з цим, позивачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без застосування заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності ознак очевидної протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи заявника, що демонтаж майна ПП НЕЛЛ , розміщеного на вказаній ділянці призведе до знецінення цього майна, неможливості здійснювати господарську діяльність на орендованому пляжі та, у разі прийняття судом рішення на користь позивача, останньому доведеться докласти значних зусиль для того, щоб ефективно поновити порушені права на ведення господарської діяльності із використанням цього майна.

Проте, апеляційний суд зауважує, що у даному спорі мова йде про демонтаж тимчасових споруд, розміщених на території орендованої ділянки берегозахисної споруди у вигляді штучного піщаного пляжу з порушенням вимог законодавства.

Слід зазначити, що розміщення тимчасових споруд не передбачає влаштування фундаменту, а сам їх характер тимчасовості передбачає, що при їх примусовому демонтажі може відбуватись лише перенесення останніх в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна.

Отже, навіть якщо припустити можливий демонтаж тимчасової споруди позивача, вказане не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, оскільки мова йде про тимчасову споруду, яка є пересувною та, у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернута на попереднє місце розташування.

Крім того, безпідставними є також доводи позивача про неможливість здійснення ним у подальшому господарської діяльності на орендованій ділянці берегозахисної споруди у вигляді штучного піщаного пляжу за умови демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору оренди від 22 квітня 2018 року, між позивачем та берегозахисним управлінням, ПП НЕЛЛ передано у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді штучного піщаного пляжу із цільовим використанням для надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу.

Зазначена обставина представником позивача не заперечується.

Однак, згідно акту обстеження частини пляжу, розташованого між траверсами № 1 № 1-2а пляж Аркадія від 19 червня 2018 року, замість надання платних оздоровчо-пляжного сервісу, на цій території позивачем розміщено барну стойку із літнім майданчиком щодо демонтажу яких і приймалось спірне рішення відповідача та які жодним чином не стосуються здійснення господарської діяльності з надання громадянам платних послуг оздоровчо-платного сервісу із використанням орендованої ділянки пляжу (а. с. 48).

За таких умов, демонтаж спірних тимчасових споруд не перешкоджатиме здійсненню позивачем господарської діяльності відповідно до цільового призначення, згідно договору оренди, що вказує на безпідставність вжиття обраних судом заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 325 від 26 липня 2018 року Про демонтаж тимчасових споруд на ділянках пляжів міста ОСОБА_1 в частині, яка стосується Приватного підприємства НЕЛЛ до моменту набрання законної сили рішення суду по справі;

- заборони Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради демонтувати тимчасові споруди, розміщені на орендованій ПП НЕЛЛ ділянці пляжу міста ОСОБА_1 - пляж Аркадія між траверсами № 1 та № 1-2-а, біля кафе Стронг-Хауз , пляж Аркадія , 10, до моменту набрання законної сили рішення суду по справі;

- заборони виконавчим органам Одеської міської ради, комунальним підприємствам та будь-яким іншим особам за їх дорученням демонтувати тимчасові споруди, розміщені на орендованій ПП НЕЛЛ ділянці пляжу міста ОСОБА_1 - пляж Аркадія між траверсами № 1 та № 1-2-а, біля кафе Стронг-Хауз , пляж Аркадія , 10, до моменту набрання законної сили рішення суду по справі.

До того ж, під час судового засідання апеляційного розгляду представник позивача пояснив, що станом на сьогоднішній день, зазначені тимчасові споруди розібрані у зв'язку із закінченням літнього сезону.

Із врахуванням викладеного, оскільки при винесенні ухвали окружним адміністративним судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України приходить до висновку про скасування оскарженої ухвали суду з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою відмовити Приватному підприємству НЕЛЛ у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 05 листопада 2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: К.В. Кравченко

Суддя: М.П. Коваль