Постанова

від 31.10.2018 по справі 810/3784/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3784/17 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023941411 від 27.06.2017.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023941411 від 27.06.2017.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За матеріалами справи у період з 31.05.2017 по 07.06.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, на виконання ухвали від 26.04.2017 по справі № 757/23688/17-к слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Писанець В. А. від 26.04.2017 за участю сторони кримінального провадження - прокурора відділу Генеральної прокуратури України Лавренюка М.І., про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки по кримінальному провадженню № 12014100000000946 від 27.06.2014 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ БЦ ШЕУ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Київбудкомпані (код ЄДРПОУ 40719973) за весь період таких відносин, на підставі матеріалів зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12014100000000946 від 27.06.2014, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у Київській області складено акт перевірки № 379/10-36-14-11/34018864 від 14.06.2017 (далі акт перевірки) на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період 01.12.2016 по 21.12.2016, встановлено:

- порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - ТОВ БЦ ШЕУ безпідставно знижено податок на додану вартість на загальну суму 302 798,00 грн, в тому числі за грудень 2016 року.

ТОВ БЦ ШЕУ не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, яким нараховано грошове зобов'язання в сумі 454 197,00 грн (302 798,00 грн - основний платіж, 151 399,00 грн - штрафні санкції), звернулось з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 302 798,0 грн, з тих підстав, що допити свідків, зазначені в матеріалах кримінального провадження № 12014100000000946, внесеного до ЄРДР 27.06.2014 керівника та засновника ТОВ Київбудкомпані ОСОБА_3 та директора ТОВ БЦ ШЕУ ОСОБА_4 свідчать про фіктивність документального оформлення фінансово-господарської діяльності відносин між ТОВ Київбудкомпані та ТОВ БЦ ШЕУ , а відтак - незаконне формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість службовими особами ТОВ БЦ ШЕУ .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

28.11.2016 між ТОВ Київбудкомпані та позивачем укладено договір № 28-11-16 від 28.11.2016 на надання послуг механізмами

На виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), оборотньо-сальдові відомості, та інші документи, що підтверджують подальшу реалізацію.

Податковий орган в акті перевірки посилається на існування досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12014100000000946, в рамках якого внесеного до ЄРДР 27.06.2014 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.205, ч.3 ст.212, ч.5 ст. 191, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.15, ч.1 ст.191 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що рядом суб'єктів господарювання, що перебувають на податковому обліку у податкових органах м. Києва та Київської області, сформовано показники податкового кредиту з ПДВ за рахунок підприємств з ознаками фіктивності, передбаченими ст. 55-1 ГК України.

Допитаний в якості свідка у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 зазначений як керівник та засновник ТОВ Київбудкомпані , повідомив про непричетність до створення та фінансової діяльності підприємства. Також, ОСОБА_3 повідомив, що влітку 2016 року ним втрачено паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, які могли бути використані для реєстрації підприємства на його імя.

Що стосується відносин між ТОВ БЦ ШЕУ і ТОВ Київбудкомпані директор ТОВ БЦ ШЕУ ОСОБА_4 повідомив наступне:

-Об'яву про оренду спеціальної техніки та надання послуг механізмів в мережі Інтернет від ТОВ Київбудкомпані директор знайшов особисто;

-З ким конкретно спілкувався директор ТОВ Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління ОСОБА_4 із представників ТОВ Київбудкомпані сказати не може, оскільки це було в кінці 2016 року, а на той час він спілкувався по схожим приводам із багатьма підприємствами;

-Супровідні документи на техніку представниками ТОВ Київбудкомпані не надавались;

-Оплата послуг ТОВ Київбудкомпані не здійснювалася.

За результатами перевірки податковим органом встановлено наступне:

-реалізацію товарів та послуг за номеклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

-відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власних складських приміщень/ (орендодавця);

-відсутність інформації про транспортування товарів та перевезення спеціальної техніки (катків, автогрейдерів, автоукладника) для виконання дорожних робіт (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, попередників у транспортуванні);

-відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проте, колегія суддів вважає, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари, послуги не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Стосовно підстав, які слугували для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема існування досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12014100000000946, в рамках якого внесеного до ЄРДР 27.06.2014 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.205, ч.3 ст.212, ч.5 ст. 191, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.15, ч.1 ст.191 КК України та наявності протоколів допиту свідків, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, так як з копій зазначених протоколів, що містяться в матеріалах справи неможливо встановити достовірність та допустимість вказаних протоколів як належних доказів по справі з урахуванням принципів належності, достовірності, допустимості доказів встановлених статтями 73, 74, 75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 19.09.2018 у справі № 826/7227/16 (№К/9901/57008/18).

Крім того, відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Докази наявності вироків, що набрали законної сили стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентом в рамках кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.

Пояснення, які зафіксовані в жодним чином не завірених копіях протоколів допиту свідків не доводять жодного факту з приводу вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентом та потребують додаткової перевірки та підтвердження іншими доказами.

З урахуванням викладеного, існування досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12014100000000946, та наявність протоколів допиту свідків не може вказувати на фіктивність діяльності.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав котрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагента позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Київбудкомпані .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні станом на здійснення господарських операцій з позивачем у контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для надання послуг, обумовлених укладеним договором з позивачем.

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентом розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління задовольнити .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 скасувати , та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0023941411 від 27.06.2017.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05.11.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна