Рішення

від 17.10.2018 по справі 615/592/18

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/592/18

Провадження № 2/615/318/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання Антоненко М.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_1, Фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

представника відповідача ФГ Велес-В - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2018 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0063, укладений між Фермерським господарством ВЕЛЕС-В та ОСОБА_1, зареєстрований 05.04.2018 року за №25669740 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0063 від 30.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 року за №040868800214, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01.11.2017 року,

- судові витрати (судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи) покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.12.2005 року між ОСОБА_5 та позивачем ПСП Нове життя було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0063, який зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800214.

Відповідно до п. 8 Договору оренди земельної ділянки б/н, договір укладено на десять років. З урахуванням ст.18 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно до якої договір набуває чинності з дати його реєстрації, строк дії вказаного договору тривав до 31.01.2018 року.

Під час дії договору оренди землі ОСОБА_5 померла, а спадкоємицею стала ОСОБА_1 - відповідач у справі, яка є орендодавцем земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0063, за договором оренди земельної ділянки б/н, згідно із свідоцтвом про право на спадщину.

Позивач зазначає, що на виконання ч.ч.1,2 ст.33 ЗУ Про оренду землі ним завчасно було направлено лист-повідомлення від 01.11.2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Однак, відповіді ОСОБА_1 на вказаний лист та проект додаткової угоди не направила.

Звернув увагу, що протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку.

Проте, 29.03.2018 року між відповідачами було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05.04.2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Позивач вважає, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не було дотримано вимоги, передбачені ст.33 ЗУ Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

Позивач наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладання додаткової угоди є перешкодою орендарю - ПСП Нове життя реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 01.06.2018 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз'яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

25.06.2018 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому зазначив, що відповідачем не було отримано пропозицію позивача щодо поновлення договору з проектом додаткової угоди, лише з позовної заяви вона дізналася, що їй було направлено таку пропозицію. Відповідачем направлено листи від 01.08.2017 року, 22.12.2017 року, 21.02.2018 року, в яких вона повідомляла позивача про відмову від подальшого поновлення дії договору оренди земельної ділянки.

На думку представника відповідача, позивач своїм переважним правом на поновлення дії договору оренди землі не скористався, вона в свою чергу своєчасно та багаторазово повідомляла його про небажання продовжувати орендні відносини. З урахуванням положень ч.4 ст.33 ЗУ Про оренду землі вважає, що переважне право орендаря припинилося.

Договір оренди землі закінчився 31.01.2018 року, таким чином укладений в подальшому договір емфітевзису з ФГ Велес-В ніяким чином права позивача не порушує, оскільки переважне право позивача, яке підлягає захисту в порядку ст.3 ЦК України, не порушено.

В цей же день 25.06.2018 року представник відповідача ФГ Велес-В - адвокат ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому зазначив, що власник земельної ділянки своєчасно та багаторазово повідомляв позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі шляхом, зокрема, направлення листів-повідомлень поштою, на адресу позивача, які останній отримував, а тому був обізнаний, що власник не бажає поновлювати дію договору.

Представник відповідача вважає, що позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки з дати припинення договору оренди землі - 31.01.2018 року. Таким чином позивач, як орендар земельної ділянки, відповідно до вимог, передбачених ст.33 ЗУ Про оренду землі , дійсно може мати переважне право серед інших на поновлення строку дії саме договору оренди.

Укладення договору емфітевзису не призвело до порушення переважного права позивача на укладення договору оренди, оскільки між відповідачами було укладено договір відмінного правового характеру.

16.07.2018 року представник позивача ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог. Вказала, що позивач своїм переважним правом скористався належним чином. ОСОБА_1 не надала відповіді в порядку ч.5 ст.33 ЗУ Про оренду землі , лише повідомила про бажання самостійно використовувати належну їй земельну ділянку, проте в подальшому уклала договір емфітевзису з ФГ Велес-В .

30.07.2018 року представник відповідачів - адвокат ОСОБА_3 подав заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечує проти задоволення позову, посилаючись на припинення переважного права позивача, відсутність узгодження істотних умов договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 Зазначив, що договір емфітевзису є відмінним від договору оренди, відрізняється від останнього за своєю правовою природою, структурою та змістом.

17.10.2018 року представник позивача ОСОБА_2 надала додаткові пояснення в яких, посилаючись на викладені в позові та відповіді на відзив обставини, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Ухвалою суду від 01.06.2018 року за клопотанням представника позивача повернуто подану разом з позовом заяву про забезпечення позову та суму сплаченого судового збору.

Інші заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на викладені вище обставини. Вказала, що одне із порушень переважного права позивача полягає в тому, що відповідач, направляючи листи, не зазначила, які умови додаткової угоди до договору оренди не відповідають дійсності. При цьому вказувала, що земельну ділянку буде обробляти самостійно. На думку представника позивача, обов'язок орендодавця виконати дії, передбачені ч.5 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" щодо узгодження умов договору, тобто розглянути додаткову угоду та повідомити позивача про незгоду з умовами та на яких умовах має намір передати земельну ділянку іншому користувачу, якщо бажає передати її іншій особі. Договір емфітевзису суперечить нормам ст..ст.215,216,203 ЦК України. Позивачем надано достатньо доказів користування земельною ділянкою належним чином. Звернула увагу на цільове призначення земельної ділянки, що свідчить про неможливість її використання фізичною особою та необхідність звернення до сільської ради з метою зміни цільового призначення. Оскільки орендар не отримав повідомлення про повернення земельної ділянки, тому продовжив нею користуватися, правовою підставою для чого вважає внесення добрив, в зв'язку з чим позивач поніс витрати.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, стверджуючи про їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що в лютому 2018 року люди зрозуміли, що ПСП Нове життя не буде повертати земельні ділянки, тому через відсутність коштів на оформлення фермерського господарства, щоб не втрачати дохід від земельної ділянки, вирішено оформити договір емфітевзису з ФГ. При тому земельна ділянка була передана в користування на 3 роки, а не на 7, враховуючи земельний ринок. Договір емфітевзису не передбачає складення акту, оскільки це право користування - один із видів оренди. Всі дії щодо земельної ділянки було проведено після державної реєстрації. Це не договір найму, так як не передбачає перехід власності. Вважає, що ЗУ "Про оренду землі" не поширюється на відносини емфітевзису.

В судове засідання надав письмові пояснення відповідача ОСОБА_1, в яких вона підтверджує, що є обізнаною про даний спір, позиція, яка викладена її представником у заявах по суті та інших процесуальних документах з нею узгоджена, відповідає її волі та інтересам. Вказала, що направляла листи позивачу, в яких повідомляла, що земельну ділянку бажає використовувати самостійно, просила повернути належну їй земельну ділянку, не здійснювати жодних сільськогосподарських робіт. Деякі з направлених листів позивач отримував, проте не відповідав. Також, зазначає, що проект додаткової угоди від позивача не отримувала, лише з позовної заяви дізналася про його направлення.

Укладення договору емфітевзису з відповідачем ФГ Велес-В пояснює зухвалою, протиправною поведінкою позивача та небажанням втрачати таке джерело для існування як плата за землю.

Представник відповідача ФГ Велес-В - ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була власником земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0063, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 084668, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області № 32 від 09.07.2001 року, зареєстрованого 27.08.2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 296.

ОСОБА_5 померла 16.06.2011 року, право власності на земельну ділянку перейшло до її доньки ОСОБА_1 - відповідача у справі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.07.2017 року, виданого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори, Харківської області, зареєстровано в реєстрі за № 1182.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 120981133 від 17.04.2018 року земельна ділянка площею 5,72 га, кадастровий номер 621280300:01:000:0063 належить на праві приватної власності ОСОБА_1

30.12.2005 року між ОСОБА_5 на ПСП Нове життя укладено договір оренди землі.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,72 га, у тому числі ріллі.

Пункт 8 Договору закріплює, що договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства.

Зазначений Договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 року № 040868800214.

За змістом ст.ст.18,20 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2017 року у справі № 6-422цс17.

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Ч.1 ст.31 ЗУ Про оренду землі передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 27 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

01.08.2017 року відповідач ОСОБА_1 направила позивачу лист-повідомлення, у якому повідомила, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв'язку з чим просить звільнити належну їй земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати під врожай 2018 року, а також в подальшому заборонила користуватися її приватною власністю - земельною ділянкою після закінчення договору оренди.

Вказаний лист позивач отримав 11.08.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст.33 ЗУ Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ч.ч.8,9 ст.33 ЗУ Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У справі № 594/376/17-ц ОСОБА_6 Верховного Суду прийшла висновку, що правовий аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм переважним правом та направив 06.12.2017 року відповідачу 1 лист-повідомлення з проектом додаткової угоди до Договору оренди землі від 30.12.2005 року, який повернуто відправнику 16.01.2018 року з відміткою про невручення листа адресату, що підтверджується роздруківкою з веб-сайту ПАТ Укрпошта .

Таким чином, пропозиція позивача від 01.11.2017 року про поновлення дії договору оренди не отримана відповідачем ОСОБА_1

При цьому суд приймає до уваги, що згідно штампу ПАТ Укрпошта даний лист-повідомлення для направлення відповідачу здано на пошту лише 28.12.2017 року.

Представник позивача наполягала, що лист-повідомлення здано на пошту в передбачений договором строк - до 30.12.2017 року, а здача листа на пошту, на її думку, вважається належним повідомленням позивача.

Суд звертає увагу на обов'язок орендаря повідомити про свої наміри орендодавця до спливу строку договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць, тобто про пропозицію поновлення договору оренди та умови поновленого договору орендодавець повинен дізнатися не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору. Зокрема для правильного вирішення спору має значення не час направлення орендарем листа-повідомлення та додаткової угоди, а час отримання вказаних документів орендодавцем.

Пункт 27 Договору встановлює обов'язок орендаря саме повідомити орендодавця не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про свої наміри, а не лише направити лист поштою та не пересвідчитися у його отриманні орендодавцем.

Отже, позивачем не дотримано процедуру повідомлення орендодавця про свій намір поновити договір оренди землі на новий строк відповідно до вимог, встановлених ст.33 ЗУ Про оренду землі та умовами договору про оренду землі від 30.12.2005 року.

Таким чином, позивач не належним чином скористався своїм переважним правом, яке передбачено умовами договору та ст.33 ЗУ Про оренду землі .

Кожна сторона згідно ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази спроб позивача довести до відома власника земельної ділянки про свій намір поновити строк дії договору оренди землі в порядку ч.ч.1-5 ст.33 ЗУ Про оренду землі .

В судовому засіданні представник позивача не змогла надати пояснень з приводу причин не направлення листа повідомлення та проекту додаткової угоди відповідачу ОСОБА_1 раніше або повторної спроби його направлення.

ОСОБА_1 22.12.2017 року та 12.02.2018 року направила позивачу повторно листи-повідомлення, в яких знову повідомила про небажання продовжувати договір оренди землі, просила повернути належну їй на праві власності земельну ділянку.

Вказані листі не були отримані позивачем, повернуто за закінченням терміну зберігання, що підтверджено представником позивача у судовому засіданні та відповідає матеріалам справи.

Причини не отримання зазначених листів представник позивача пояснити не змогла.

Відповідно до ч.4 ст.33 ЗУ Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Після закінчення строку дії договору оренди землі Позивач спірну земельну ділянку не використовував, про що заявив представник позивача під час судового засідання. Інших доказів, які б свідчили про продовження користування земельною ділянкою позивачем, в матеріалах справи відсутні.

Отже, наявність порушення процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право, відсутність у попереднього орендаря продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем, дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦК України , не порушено.

Посилання позивача щодо належного виконання умов договору зі сплати орендних платежів за 2017 рік судом не приймається до уваги, оскільки не знайшло свого підтвердження з наданих позивачем доказів.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0063, укладеного між Фермерським господарством ВЕЛЕС-В та ОСОБА_1, зареєстрованого 05.04.2018 року за №25669740, та скасування його державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушення переважного права позивача, договір про користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29.03.2018 року відповідає положенням ст.ст.203,215 ЦК України, суд приходить до висновку, що договір емфітевзису між відповідачами є дійсним, права та обов'язки позивача не порушує, право користування набуте відповідачем ФГ Велес-В на законних підставах, з огляду на що, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 120267840 від 11.04.2018 року право користування відповідача ФГ Велес-В зареєстроване з 05.04.2018 року, номер запису про інше речове право 25669740.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для визнання недійсним договору емфітевзису від 29.03.2018 року, укладеного між відповідачами, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

В судовому засіданні представник відповідача ФГ Велес-В - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на ст.141 ЦПК України, в разі відмови у задоволенні позову, просив задовольнити усну заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, документальне підтвердження яких буде надано на протягом 5 днів з моменту проголошення рішення суду.

За змістом ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із наданого представником відповідача ФГ Велес-В договору про надання правової допомоги, укладеного 01.08.2017 року між Адвокатським об'єднанням Корт Райдер в особі керуючого партнера ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, та ФГ ВЕЛЕС-В вбачається, що адвокат бере на себе зобов'язання з надання правової допомоги (юридичних послуг) на передбачених договором умовах, в тому числі зобов'язується здійснювати представництво (захист) інтересів позивача у судах всіх інстанцій, зокрема, щодо захисту права власності на земельну ділянку, зі всіма без виключення правами сторони.

Згідно п.3.1. Договору ФГ ВЕЛЕС-В зобов'язується оплатити послуги представника в розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором.

Вартість послуг за цим договором вказується в актах виконаних робіт (наданих послуг), які складаються сторонами по мірі необхідності за результатами наданих послуг (п.5.1 договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, укладеного 01.08.2017 року від 18.10.2018 року Адвокатським об'єднанням Корт Райдер надано послуги з правової допомоги відповідачу ФГ Велес-В , а саме: підготування доказової бази для подання відзиву на позов ПСП Нове Життя , кількістю 5 год., загальною вартістю 2500 грн.; Складання та подання 19.07.2018 р. через канцелярію до Валківського районного суду Харківської області клопотання про залучення матеріалів справи №615/592/18 та врахування науково-правового висновку, кількістю 1 год., загальною вартістю 500 грн.; правовий аналіз отриманої 23.07.2018 р. відповіді на відзив від ПСП Нове Життя , кількістю 2 год., загальною вартістю 2000 грн.; складання, направлення 25 липня 2018 року заперечення на відповідь на відзив від 22.06.2018 року Позивачу, кількістю 2 год, загальною вартістю 1500 грн.; підготування до судового розгляду справи та виїзд до суду для участі у судовому засіданні 18.09.2018 р. у справі №615/592/18 у Валківському районному суді Харківської області (з урахуванням витрат часу на проїзд), кількістю 3 год., загальною вартістю 1500 грн.; підготування до судового розгляду справи та виїзд до суду для участі у судовому засіданні 18.10.2018 р. у справі №615/592/18 у Валківському районному суді Харківської області (з урахуванням витрат часу на проїзд), кількістю 4 год., загальною вартістю 2000 грн.; консультування замовника з приводу регулювання земельних відносин, права власності на землю та права користування землею, інших речових прав на землю, а також консультування Замовника стосовно процесуальних питань, що виникали протягом судового процесу, кількістю 2 год., загальною вартістю 1500 грн.

Оплата відповідачем ФГ Велес-В наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученням № 264 від 19.10.2018 року в розмірі 10500 грн.

Клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, під час судового розгляду не надходили.

Усне клопотання представника позивача про надання часу для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не підлягає задоволенню, оскільки ЦПК України не передбачено надання такого часу сторонам.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що понесені позивачем судові витрати у справі та витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вони підлягають стягненню з позивача на користь відповідача ФГ Велес-В .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_1, Фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки, площею 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0063, укладеного між Фермерським господарством ВЕЛЕС-В та ОСОБА_1, зареєстрованого 05.04.2018 року за №25669740, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі від 3 0 .12.2005 року щодо цієї земельної ділянки, зареєстрованого 31.01.2008 року за № 040868800214, та визнання укладеною додаткову угоду від 01.11.2017 року - відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь Фермерського господарства Велес-В витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова