Рішення

від 01.11.2018 по справі 607/12476/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2018 Справа №607/12476/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

з участю секретаря судового засідання Осів І.В.,

позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Джерела громадського здоров'я , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Держпраці в Тернопільській області,-

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Громадської організації Джерела громадського здоров'я , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Держпраці в Тернопільській області, в якому просить визнати договори про надання послуг, укладені між ОСОБА_1 і Громадською організацією Джерела громадського здоров'я трудовим договором, укладеним 01 травня 2010 року; стягнути з відповідача в користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач в заявах по суті справи вказує, що з 01 травня 2010 року до 30 березня 2018 року він працював в Громадській організації Джерела громадського здоров'я (далі - ГО), в якій кожного місяця із ним підписували договір про надання послуг. Відповідно до умов договору він повинен був виконувати роботу на свій ризик, самостійно організовувати виконання роботи, проте його маршрут, дати і час виконання роботи були чітко регламентовані керівником з визначенням посади, яка передбачена штатним розкладом із зазначенням його прізвища, що на думку позивача, є ознакою трудового договору, а не цивільно-правового. Вказує, що угоди підписувалися з ним кожного місяця впродовж 7 років і 10 місяців без перерв, що є ознакою трудового договору. Кожного року йому видавали посвідчення працівника ГО із зазначенням посади з терміном дії з 01 січня до 31 грудня, що також є підтвердженням довгострокових трудових відносин. Окрім того, він неодноразово приймав участь у заходах підвищення кваліфікації, на які його направляла ГО у відрядження та кожного місяця він складав звіт про використані товарно-матеріальні цінності медичного призначення. Також зазначає, що у договорах не зазначено одиниці виміру вартості робіт, а визначено лише загальну суму договору, яка складається із переліку виконання завдань. У цивільно-правових угодах не зазначено який саме результат роботи він повинен передати замовнику, а процес праці не передбачав будь-якого кінцевого результату, усю роботу виконував у відповідності до визначеного ГО графіку. Вказує, що праця за цими договорами не була юридично самостійною, а здійснювалася в межах діяльності всієї організації в межах міжнародного проекту з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу щомісячно за фактичний період часу, а також підпорядкованістю вимогам охорони праці, техніки безпеки на робочому місці, згідно інструкції охорони праці. Вказує, що він виконував функції, які покладені на працівника за конкретною посадою соціального працівника, яка передбачена штатним розкладом, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Дії ГО щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації його права на працю, гарантоване КзПП України. З приводу порушення його прав він звертався до Управління Держпраці у Тернопільській області з письмовою заявою. За результатами його звернення було проведено перевірку дотримання норм трудового законодавства ГО та винесено постанову, згідно якої було виявлено порушення вимог КзПП України. За таких обставин вважає, що є всі підстави для визнання цивільно-правових договорів трудовими договорами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними з наступних підстав. Вказує, що відповідно до умов Договору, укладеного між ГО Джерела громадського здоров'я та ОСОБА_1, останній, як виконавець, виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. За даним договором ОСОБА_1 зобов'язувався надати послуги щодо налагодження та координації дій, цілей і завдань в рамках конкретного проекту, який має назву Сьогодення з проекцією на майбутнє і саме для реалізації конкретного проекту із ним укладено договір цивільно-правового характеру. Вказує, що договір, укладений між ГО Джерела громадського здоров'я та ОСОБА_1 не містять положень про чітко сформований графік роботи, а також відповідальності за порушення такого графіку. Натомість встановлення маршрутів випливає із самої суті послуг, які надаються ОСОБА_1 для реалізації проекту Сьогодення з проекцією на майбутнє . Окрім того, пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється протягом 20-ти робочих днів після підписання Акту про надання послуг обома сторонами. Саме наявність Акту надання послуг як підтвердження кінцевого результату надання ОСОБА_1 послуг є основною метою, для якої укладається даний договір, а не сам процес виконання такої роботи, як це передбачено трудовим договором. Також вказує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року позов ГО Джерела громадського здоров'я задоволено, а постанову Управління Держпраці скасовано, що підтверджує те, що відносини, які склалися між ГО Джерела громадського здоров'я та ОСОБА_1 носять цивільно-правовий характер, а не трудовий.

Ухвалою судді від 17 липня 2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та суду пояснив, що в ГО Джерела громадського здоров'я працював з 2010 року по 2018 рік в мобільних амбулаторіях по визначених маршрутах. В організації мав офіс - робочий стіл, комп'ютер, документацію, однак роботу здійснював переважно за його межами. Вказав, що з ним кожного місяця укладалися договори про надання послуг, однак він вважав, що працює за трудовим договором, про порушення своїх прав дізнався вже після звільнення, коли не отримав трудової книжки.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов. Окрім того, суду пояснили, що позивач з 2010 року по 2018 рік працював за договорами про надання послуг, цивільно-правові договори з позивачем укладалися строком на один місяць, за змістом були ідентичними. ОСОБА_1 працював по 2-3 години в день, субота, неділя та світкові дні в нього були вихідними, відпустки не потребував. Робота виконувалася в зручний для нього час, режим встановлював собі сам, раз в місяць звітував про свою роботу, сам вів облік клієнтів. У відрядження його не відправляли, посвідчень йому не видавали. Оплата здійснювалася залежно від обсягу роботи.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці в Тернопільській області в судове засідання не з'явився.

Судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з Договорів про надання послуг, які укладалися між Громадською організацією Джерела громадського здоров'я (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець), від 04 січня 2016 року, 02 лютого 2017 року, 03 липня 2017 року, 04 грудня 2017 року, 02 червня 2017 року та 03 січня 2018 року, вони укладені на наступних умовах:

- виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо налагодження та координації дій, цілей і завдань в рамках проекту Сьогодення з проекцією на майбутнє , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги на підставах та умовах, визначених договором (п. 1.1.);

- виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування (п. 1.2);

- за умовами договору виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: встановлює контакт із цільовою групою проекту та залучає нових клієнтів на аут річ маршрутах та маршрутах МА; видає профілактичні інструментарії та засоби, інформує про наявні послуги для цільової групи, мотивує клієнтів до проходження самотестування на ВІЛ, ІПСШ, вірусні гепатити, здійснює обмін використаних шприців на нові, видає інформаційно-освітній матеріал; проводить інформування клієнтів щодо профілактики, виявлення та лікування туберкульозу, проводить скринінгове опитування клієнтів проекту; веде облікову документацію для звітності проекту; бере участь у плануванні роботи проекту у стратегіях залучення до нього нових клієнтів; супроводжує клієнтів при самотестуванні, здійснює супровід клієнтів з позитивним результатом на ЛПЗ, веде облік відривних талонів переадресації, мотивує клієнта до початку лікування; проводить консультування клієнтів проекту за принципом рівний-рівному (п. 2.2.);

- після того як конкретний обсяг послуг, визначений в порядку, встановленому п. 2.2. цього Договору, буде надано, Сторони протягом 5-ти робочих днів підписують Акт про надання послуг (п. 2.4.);

- вартість послуг за Договором визначена у п. 4.1. єдиною сумою;

- за надані за цим договором послуги замовник виплачує виконавцю суму коштів, яка складається з суми загальної вартості послуг за виключенням утриманих податків та зазначається в акті про надання послуг. Замовник сплачує до Пенсійного Фонду України єдиний соціальний внесок 22 % на загальну суму Договору. Оплата здійснюється протягом 10-ти робочих днів після підписання Акту про надання послуг обома сторонами (п.п. 4.2.-4.4.).

Вказані договори укладалися на визначений строк, який у відповідності до п. 9.1. Договору становив близько одного місяця.

Сторонами не заперечується, що усі договори, які укладалися в період 2010-2018 роки мали ідентичний зміст.

У відповідності до вищевказаних договорів, складено акти про надання послуг, у яких наведено визначений договором перелік послуг, наданих виконавцем, та загальна вартість послуг, що дорівнює сумі, встановленій в договорі.

Як вбачається з затверджених ГО Джерела громадського здоров'я маршрутів виїзду команд в складі водія, лікаря та соціального працівника за напрямами роботи та цільовими групами з метою реалізації проектів громадської організації у 2016 році, ОСОБА_1 в якості соціального працівника затверджено наступні графіки виїздів та маршрути: Маршрут № 12 - вул. Купчинського, 9, вул. Петлюри, 10, вул. Київська, 9, вул. Пушкіна, 5, вул. Черняховського, 9 (11год.-14год.) - 1-ий та 3-ій понеділок; маршрут № 18 - Кременець ЦРЛ - Залізці (11 год. - 17 год.) - 2-ий та 4-ий вівторок; у 2018 році: маршрут № 15 - зупинки Озерна - Зборів-гараж МА - 1-ша та 3-тя середа місяця (10 год. -15 год.), маршрут № 17 - гараж МА - зупинки Микулинці - Дружба - Бучач - гараж МА - 2-га середа місяця (10 год. - 15 год.).

Встановлено, що ОСОБА_1 громадській організації подавалися звіти про використані ТМЦ медичного призначення за місяці, на які було укладено договори про надання послуг.

Як зазначено на посвідченнях, які видавалися ГО Джерела громадського здоров'я в період 2016-2018 роки, ОСОБА_1 займає посаду Аут-річ працівника в ГО Джерела громадського здоров'я . При цьому, вказані посвідчення видавалися терміном на рік - з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

06 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці в Тернопільській області з заявою з приводу порушень трудового законодавства у Громадській організації Джерела громадського здоров'я .

Згідно відповіді Управління Держпраці у Тернопільській області № 1389/01-05-4.3/18 від 04 травня 2018 року, наданої на заяву ОСОБА_1, встановлено, що інспекційним відвідуванням виявлені наступні порушення трудового законодавства: із змісту договорів про надання послуг від 03 січня 2018 року, 01 лютого 2018 року та 02 березня 2018 року, укладених між ГО Джерела громадського здоров'я та ОСОБА_1, вбачається,що предметом їх є надання послуг, які властиві саме найманому працівнику згідно класифікатора професій, і частково відповідають посадовій інструкції соціального працівника, яка є у штатному розписі громадської організації. Окрім того, режим робочого часу в Договорі надання послуг контролюється Замовником - Виконавець має чітко дотримуватися доведеного маршруту, натомість при цивільно-правових відносинах Виконавець має сам організовувати і виконувати роботу. Також, з ОСОБА_1 проводився інструктаж по охороні праці на робочому місці, що вимагається ст. 29 КзПП України. Ознаками трудових відносин, які виникли між ГО та ОСОБА_1 є також те, що згідно договору виконавець зобов'язаний вести облікову документацію для звітності проекту, що є обов'язком штатного працівника; подання звіту про використання ТМЦ медичного призначення є ознакою матеріальної відповідальності; проходження навчання як соціальний працівник є ознакою трудових відносин; термін дії договорів свідчить про безперервність та теж є ознакою трудових відносин.

Як вбачається з індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу - ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) - Форма ОК-5, Громадською організацією Джерела громадського здоров'я (код - 2648741) в період з липня 2010 року по березень 2018 року (включно) сплачувалися страхові внески за ОСОБА_1

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-1 № 9562776, останній запис, який міститься в ній - від 11 листопада 2009 року - про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до пп.12 п. 1 ст. 31 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Згідно довідки № 2879 від 26 червня 2018 року, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення м. Тернопіль районної державної адміністрації, та йому відповідно до постанови КМУ від 26 липня 1996 року № 832 Про підвищення розміру державної допомоги окремим категоріям громадян з 07 травня 2018 року до 10 лютого 2033 року призначено щомісячну компенсаційну виплату відповідно до п. 2 зазначеної постанови.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 24 КЗпП України (в редакції, чинній виникнення спірних правовідносин), укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до роз'яснень, наданих в ППВСУ N 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц.

Так, обов'язки, які зазначені у договорах про надання послуг, укладених між ОСОБА_1 та ГО Джерела громадського здоров'я та актах виконаних робіт не містять конкретного обсягу виконуваної роботи у вигляді кількісних величин, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Таких доказів суду не надано.

Не містяться у них і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати та передав виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Окрім того, умова договорів про надання послуг що сталої вартості оплати послуг, а не за перелік та обсяг виконаних робіт також є характерною для трудового договору. При цьому, доводи представника відповідача про те, що оплата здійснювалася залежно від обсягу виконаної роботи спростовується самими договорами, в яких наперед визначено розмір оплати за місяць, а також відомостями з Пенсійного Фонду України, з яких вбачається, що за окремі роки, зокрема, з 2012-2014 та 2016-2018 роки, розмір заробітку ОСОБА_1 був однаковий кожного місяця в межах одного року, за винятком окремих місяців.

З затверджених відповідачем графіків маршрутів, з визначенням дати і часу, за якими повинен був працювати позивач, свідчить про те, графік його роботи був регламентований, що вказує на ознаку трудового, а не цивільно-правового договору.

Про систематичний характер відносин між ГО та ОСОБА_1 вказує те, що протягом більш як семи років між ними укладалися договори про надання послуг ідентичного змісту, що підтверджено двома сторонами. Наведене також свідчить про наявність трудових, а не цивільно-правових відносин між ними.

Також, з наявних в матеріалах справи копій посвідчень ОСОБА_1, які видавалися ГО Джерела громадського здоров'я , вбачається, що вони видавалися останньому терміном на 1 рік, хоча окремі договори укладалися строком на місяць.

Окрім того, у вказаних посвідченнях вказано, що ОСОБА_1 займає посаду Аут-річ працівника, тобто соціального працівника, яка в свою чергу, передбачена класифікатором професій ДК 003:2010.

Те, що обов'язки ОСОБА_1, які він повинен був здійснювати за договорами про надання послуг, частково відповідають посадовій інструкції соціального працівника, яка є у штатному розписі громадської організації, підтверджено відповіддю з Управління Держпраці в Тернопільській області.

Аналізуючи долучені цивільно-правові договори та акти виконаних робіт, пояснення сторін, відомості про трудові відносини та відомості про нарахування заробітної плати, долучені до матеріалів, суд приходить до переконання, що процес організації трудової діяльності ОСОБА_1 носить характер трудового договору.

Відповідно до пункту 6 частини першої ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

Тобто, період перебування працівника в трудових відносинах з роботодавцем може встановлюватися у судовому порядку лише у разі виконання працівником роботи без укладення трудового договору.

Як встановлено відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5), виданих Пенсійним фондом України, страхувальником ОСОБА_1 з липня 2010 року по березень 2018 року включно була Громадська організація Джерела громадського здоров'я (код - 26428741), що співпадає з найменуванням та ідентифікаційним кодом відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 14 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Тобто, наявність відомостей щодо позивача ОСОБА_1, як застрахованої особи, в персоніфікованому обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхувальником якої з липня 2010 року по березень 2018 року включно зазначений відповідач - ГО Джерела громадського здоров'я , свідчить про наявність між сторонами трудових відносин.

Надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого ст. 43 Конституцією України та статтею 2 Кодексу законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки. Також це впливає і на пенсійне забезпечення працівників.

У зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права на працю.

Разом з тим, трудове законодавство не передбачає такого способу захисту порушених прав працівника як визнання договорів про надання послуг трудовим договором.

Виходячи з вимог пункту 6 частини першої ст. 232 КЗпП України, суд приходить до переконання, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 в даному випадку буде встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із громадською організацією Джерела громадського здоров'я на посаді аут-річ працівника без оформлення трудового договору.

Стосовно періоду перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ГО Джерела громадського здоров'я , то суд вважає доведеними належними доказами факт перебування сторін у трудових відносинах з липня 2010 року по 30 березня 2018 року, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_1

Факт перебування останнього у трудових відносинах з ГО Джерела громадського здоров'я з 01 травня 2010 року до липня 2010 року належними доказами не підтверджено, а тому в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожен учасник судового процесу зобовязаний довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч зазначених вимог, відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження того, що відносини, що склалися між сторонами мали на меті отримання певного матеріального результату, а не власне праця працівника.

Посилання представника відповідача на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, якою скасовано постанову Управління Держпраці про накладення штрафу, як на підтвердження того факту, що відносини, які склалися між ГО Джерела громадського здоров'я та ОСОБА_1 носять цивільно-правовий характер, а не трудовий, є необгрнутованими, оскільки ОСОБА_1 не брав участі в розгляді даної справи, в ході якої було встановлено обставини, які безпосередньо його стосуються, а від-так, у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, що встановлені рішенням суду у вказаній адміністративній справі не є підставою звільнення від доказування та не мають правових наслідків при розгляді даної цивільної справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , становлений ст. 223 КЗпП строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Строки, що встановлені ст. 233 КЗпП, не перериваються і не призупиняються, але вони можуть бути поновлені судом при наявності поважних причин. Оцінку причин як поважних робить суд. Тому сам по собі пропуск строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, який допустив працівник або власник, не є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви (заяви). Тому при пропуску строків, встановлених ст. 233 КЗпП, суд при розгляді трудового спору повинен з'ясувати всі обставини справи. При обґрунтованості позовних вимог і пропуску строку з поважних причин строк для звернення до суду поновлюється, а позовні вимоги задовольняються.

Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобов'язують оточуючих, органи державної влади та інших суб'єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.

Так, враховуючи те, що правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, як встановлено судом, були триваючими, оскільки мали характер трудових, тому тримісячний строк для звернення до суду за захистом для вирішення даного спору, у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, слід рахувати з 30 березня 2018 року.

Враховуючи те, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 03 липня 2018 року, тому ним пропущено тримісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем пропущено строк лише на один день, оскільки останній день тримісячного строку припадав на вихідний день, а наступним після вихідних днем було 02 липня 2018 року, окрім того, ОСОБА_1 вживалися заходи для поновлення своїх порушених прав іншим чином, зокрема, шляхом звернення з відповідною заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області, що свідчить про те, що останній не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, тому суд вбачає підстави для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, та позов задоволено частково, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

При цьому, суд враховує, що ухвалою судді від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 було зменшено розмір судового збору до 352,40 грн., тому судовий збір у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, а іншу частину - 352,40 грн. необхідно стягнути з відповідача в користь держави.

Також позивач просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5800 грн., згідно акту виконаних по договору про надання правової допомоги № 9/18 від 25 травня 2018 року .

Виходячи з характеру позовних вимог, обсягу зібраних доказів, враховуючи складність справи, суд вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу в обсязі 1800 гривень, які згідно квитанцій № 1370-6995-4888-0187 від 02 жовтня 2018 року та № 1264-3984-6436-0749 від 18 червня 2018 року позивач оплатив адвокату ОСОБА_2 Факт наявності витрат на правову допомогу в більшому розмірі позивачем не доведено належними доказами.

Керуючись ст. 208, 626, 837, 843, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 24, 232, 233, 234 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

ОСОБА_5 ОСОБА_1 (вул. Є.Коновальця, 4/14, м. Тернопіль, ІПН НОМЕР_1) до Громадської організації Джерела громадського здоров'я (вул. Шашкевича, 3/301, м. Тернопіль), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці в Тернопільській області (вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль) задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 трудових відносинах із громадською організацією Джерела громадського здоров'я на посаді аут-річ працівника з липня 2010 року по 30 березня 2018 року без оформлення трудового договору.

Стягнути з Громадської організації Джерела громадського здоров'я в користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 352, 40 судового збору та 1800 гривень витрат на правову допомогу, разом - 2152 гривень 40 коп.

Стягнути з Громадської організації Джерела громадського здоров'я в користь держави судовий збір в розмірі 352, 40 судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_5