Постанова

від 05.11.2018 по справі 915/789/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 915/789/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Принцевської Н.М.,

суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Федорончук Д.О.;

За участі представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення №031420, від 19.01.2018;

від ТОВ "Південь-Агро" - ОСОБА_2, довіреність №12, від 01.09.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 року

у справі №915/789/17

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

до відповідача-1: Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №103»

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро»

про визнання недійсним на майбутнє договору та зобов'язання повернути земельні ділянки, -

(суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце ухвалення рішення: 16.04.2018, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22)

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Перший заступник прокурора Миколаївської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №103» (далі - ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України №103 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Агро (далі - ТОВ Південь-Агро ) з вимогами:

1) визнати недійсним на майбутнє договір підряду №67 вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015, укладений між ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України №103 та ТОВ Південь-Агро ;

2) зобов'язати ТОВ Південь-Агро повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з правом постійного користування ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України №103 земельні ділянки загальною площею 896,46 га, грошовою оцінкою 19538847 грн., розташовані в межах Шевченківської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що використовується товариством на підставі договору №67 про вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір за своїм змістом не відповідає визначенню договору підряду, наведеному в ст. 837 Цивільного кодексу України, і фактично є договором оренди землі, що суперечить ст.ст. 122, 124 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України Про оренду землі , пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

З огляду на вказане, позивач вважає, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним у порядку ст. 215 Цивільного кодексу України, а передана за цим договором в оброблення ТОВ Південь-Агро земельна ділянка має бути повернута у власність держави.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя - Коваль С.М.) від 16.04.2018 позовні вимоги Першого заступника прокурора Миколаївської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено, визнано недійсним на майбутнє договір підряду №67 вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015, укладений ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України №103 та ТОВ Південь-Агро , зобов'язано ТОВ Південь-Агро повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103) земельні ділянки загальною площею 896,46 га, грошовою оцінкою 19538847 грн., розташовані в межах Шевченківської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що використовується товариством на підставі договору № 67 про вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015.

Місцевий господарський суд, враховуючи норми чинного законодавства України та положення договору підряду №67 від 20.08.2015, дійшов висновку, що спірний договір підряду є удаваним правочином і приховує під собою передачу в оренду земельної ділянки та фактично містить істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний договір є фактично договором оренди землі, який укладено з порушенням норм чинного законодавства України, з огляду на що позовні вимоги прокуратури щодо визнання недійсним договору підряду №67 від 20.08.2015 як удаваного правочину та зобов'язання повернути земельну ділянку є, на переконання суду, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Південь-Агро звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 по справі скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що не включення положень стосовно прийняття замовником результатів виконаних підрядником робіт, порядку складання та підписання актів виконаних робіт не свідчить про неукладання договору підряду між сторонами по справі або про порушення законодавства при його укладанні, чи укладання удаваного правочину.

Також заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду стосовно того, що наявність у договорі посилання на оціночну вартість свідчить про укладання саме договору оренди, оскільки однією із форм реалізації принципу свободи договору є можливість самостійного визначення змісту договору сторонами. На думку апелянта, сторони можуть самостійно визначати зміст договору на підставі правомірного або типового договору, але це є їх правом, а не обов'язком.

ТОВ Південь-Агро звертає увагу суду на те, що діючим законодавством не заборонено здійснення пролонгації договорів. Крім того, такої заборони не містить і глава 61 Цивільного кодексу України, яка регулює питання про підряд. Статтями Цивільного кодексу України, які регулюють питання підряду передбачена вимога лише стосовно зазначення строку виконання роботи, однак відсутнє будь-яке обмеження на пролонгацію договору підряду.

Апелянт стверджує, що оскільки за договором підряду №67 від 20.08.2015 не відбулось передачі земельної ділянки, вона не вибувала із володіння Державного підприємства Сілськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№103) , то не можна стверджувати про наявність договору оренди.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В. відкрито апеляційне провадження по справі №915/789/17 за апеляційною скаргою ТОВ Південь-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 року апеляційну скаргу ТОВ Південь-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 року призначено до розгляду на 20.06.2018 року.

В судовому засіданні 20.06.2018 оголошено перерву до 04.07.2018.

06.06.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Південь-Агро , в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Миколаївської області без змін, а скаргу - без задоволення.

Судове засідання, призначене на 04.07.2018, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Філінюка І.Г., про що складено довідку помічником судді.

17.07.2018, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Філінюка І.Г., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи №915/789/17.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.07.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Будішевська Л.О., судді-учасники колегії ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 апеляційну скаргу ТОВ Південь-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 прийнято до провадження колегіє суддів у новому складі: головуючий суддя Будішевська Л.О., судді-учасники колегії ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу ТОВ Південь-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 призначено до розгляду на 18.09.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 розгляд справи №915/789/17 відкладено на 21.09.2018.

20.09.2018, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Будішевсько Л.О. у відрядженні, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.09.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді-учасники колегії ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 апеляційну скаргу ТОВ Південь-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 16.10.2018.

Указом Президента України від 28.09.2018 року №295/2018 суддів Одеського апеляційного господарського суду Лавриненко Л.В., Таран С.В., Мишкіну М.А. переведено на роботу на посади суддів Південно-західного апеляційного господарського суду.

03.10.2018 року в газеті «Голос України» опубліковано повідомлення про початок роботи Південно-західного апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим Одеський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов'язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 визначено колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів-учасників колегії ОСОБА_5, ОСОБА_6

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 апеляційну скаргу ТОВ Південь-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів-учасників колегії ОСОБА_5, ОСОБА_6, розгляд апеляційної скарги призначено на 5 листопада 2018 року.

05.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ Південь-Агро надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання часу для подання відзиву ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби (№103) , з метою підготовки до судового засідання з врахуванням позиції відповідача-1.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не унеможливлює розгляд справи по суті, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ Південь-Агро про відкладення розгляду справи, а також вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України (№103) за наявними в ній матеріалами.

В судове засідання 05.11.2018 з'явились представник прокуратури та ТОВ Південь-Агро . Представник ТОВ Південь-Агро підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог прокуратури. Представник прокуратури заперечував проти доводів апелянта, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 20.08.2015 між ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103) (зміна найменування з Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області) та ТОВ Південь-Агро укладено договір підряду вирощування товарної сільськогосподарської продукції №67, за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи по вирощуванню врожаю - товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору та розподілити відповідно до умов договору. (т.1 а.с. 21-22)

Предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним договором) є вирощений та зібраний урожай товарної сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата гарантованого розміру доходу замовнику. Якість предмету підряду повинна відповідати вимогам діючих стандартів (п.п. 1, 3.1., 3.2.).

Відповідно до п. 4.1. договору підрядник зобов'язується: своїми силами, засобами та за свій рахунок своєчасно провести закупівлю насіння відповідної сільськогосподарської культури, мінеральних добрив, засобів захисту, провести необхідний комплекс робіт згідно технології її вирощування та інших агротехнічних заходів, збирання врожаю (конкретний обсяг робіт сторони врегульовують відповідними додатковими угодами); при виконанні умов даного договору додержувати встановлених норм діючого законодавства стосовно охорони навколишнього природного середовища та охорони земель, захисних смуг, санітарних та протипожежних норм та правил, техніки безпеки; у разі необхідності подавати за 5 днів письмову заявку до замовника на залучення спецконтингенту для виконання робіт за цим договором, проводити оплату виконаної роботи згідно наданих рахунків; для ведення обліку і контролю за ходом виконання підрядних робіт забезпечити безперешкодний доступ представників замовника до місця виконання зазначених робіт; після закінчення терміну дії даного договору передати замовнику надану земельну ділянку у стані в якому вона була передана в момент укладення договору.

Як вбачається з п.п. 4.2., 4.3., 4.4. договору замовник зобов'язується надати підряднику земельну ділянку площею 896,46 гектарів у стані придатному для виконання умов договору (перелік земельних ділянок - Додаток 2. Земельна ділянка може змінюватись за згодою сторін) із земель які належать замовнику на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №541487248245, 541437248245 та кадастрові номери 4824586000:04:000:0170, 4824586000:03:000:0003 від 21.11.2014 року із цільовим призначенням - сільськогосподарське використання. Під час дії договору правовий статус земельної ділянки залишається незмінним.

Ризик випадкового знищення або пошкодження (псування), втрати предмету підряду несе підрядник.

Замовник у разі необхідності може сприяти підряднику у виконанні умов договору шляхом надання необхідного устаткування, транспортних засобів, тощо, про що укладається відповідна додаткова угода до договору.

В положеннях п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 6.1. договору сторони зазначили, що винагорода підрядника складає 90% вирощеної продукції, в заліковій вазі, за мінусом вартості витрат понесених замовником. З метою забезпечення майнових інтересів замовника сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу (але не нижче ніж 5% від оціночної вартості землі), що складає 1793000,00 грн. згідно довідки Головного Управління Держземагенства в Миколаївській області від реалізації даного договору, яку має отримати замовник, яку має отримати замовник у вартісному вираженні становить на рік 1165398 грн.

Підрядник зобов'язується сплатити зазначену суму в строки вказані у додатку №1, які є невід'ємною частиною даного договору. При цьому загибель врожаю, низька врожайність не є підставою для зміни або несплати зазначеної у даній умові договору грошової суми. У випадку оплати зазначеної суми замовнику, підрядник є таким що повністю виконав свої зобов'язання перед замовником по даному договору і в повній мірі набуває право власності на весь вирощений урожай за даним договором.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01 грудня 2020 року.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що після спливу терміну дії договору, зазначеного у п.8.1, підрядник має переважне право перед іншими особами на укладання (пролонгацію) цього договору на тих же умовах та на той же термін.

25.05.2017 між відповідачами по справі укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до умов договору №67 від 20.08.2018. Зокрема, у зв'язку зі зміною назви підприємства замовника зазначено нову назву підприємства та керівника, а саме Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№103) в особі директора підприємства ОСОБА_7. Крім того, п.5.2 розділу 5 Розрахунки сторін за даним договором викладено у наступній редакції: з метою забезпечення майнових інтересів Замовника сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу (але не нижче 5% від оціночної вартості землі), що складає 1793000,00 грн., інші умови даного пункту залишаються без змін. (т.1 а.с. 25)

Додатком №1 до договору (з урахуванням додаткової угоди №1) сторони погодили графік проведення платежів, а саме: до 01.12.2015 - 680000 грн., до 01.08.2016 - 485398 грн., до 01.12.2016 -1165398 грн., до 01.12.2017 - 627602 грн., до 01.12.2018 - 1793000 грн., до 01.12.2019-1793000 грн., до 01.12.2020 - 1793000 грн. (т.1 а.с. 23)

На думку прокурора вказаний договір підряду від 20.08.2015 №67 на вирощування товарної сільськогосподарської продукції є удаваним та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, оскільки, у даному випадку замовник передав майно (земельну ділянку) підряднику та поклав на нього обов'язок вносити плату за його користування, що суперечить та не відповідає вимогам Цивільного кодексу щодо умов договору підряду.

Також позивач вважає, що вказаний договір містить істотні умови договору оренди, зокрема: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Вказане стало підставою для звернення прокурора до Господарського суду Миколаївської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 839 Цивільного кодексу України унормовано, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Таким чином, згідно з договором підряду підрядником створюється або нова індивідуально визначена річ або досягається конкретний матеріальний корисний результат відносно індивідуально-визначеної речі (покращення її якості, зміна властивостей, кольору, форми, тощо).

При цьому, створена річ або досягнений результат передаються підрядником замовнику, який у свою чергу, приймає та оплачує результат.

Разом з тим, як зазначалося раніше, п.п. 4.2, 5.1 спірного договору передбачено, замовник зобов'язується надати підряднику земельну ділянку площею 896,46 га у стані придатному для виконання умов договору. Винагорода підрядника складає 90% вирощеної продукції, в заліковій вазі, тільки після повного виконання зобовязань перед замовником, визначених у п. 5.2. та 6.1. договору.

Пунктом 5.2 спірного договору з метою забезпечення майнових інтересів замовника сторони встановлюють щорічний гарантований рівень частки доходу (але не нижче ніж 5% від оціночної вартості землі), що складає 1793000,00 грн. згідно довідки Головного Управління Держземагенства в Миколаївській області від реалізації даного договору, яку має отримати замовник у вартісному вираженні становить на рік 1165398 грн.

Крім того, договором встановлено, що сума має бути не менша 5% від оціночної вартості землі.

Також судова колегія звертає увагу на те, що з Додатку 1 до договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) вбачається, що сторони погодили графік проведення платежів, зокрема за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки платежі проводяться щороку.

З огляду на зазначене, а також, враховуючи умови укладеного договору підряду, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності в ньому положень приймання замовником результатів виконаних підрядником робіт та обов'язку замовника здійснити оплату, а також з тим, що договором не передбачено строків виконання робіт або окремих етапів робіт, з огляду на що доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів не приймаються до уваги.

Разом з тим, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Крім того, положення п. 8.2 договору, якими встановлено, що після спливу терміну дії договору, зазначено у п. 8.1, підрядник має переважне право перед іншими особами на укладання цього договору на тих же умовах та на той же термін, що повністю узгоджуються з нормативним правом орендаря на продовження договору оренди відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Також, як вбачається з додатку №4 до договору, відповідачами по справі складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, що спростовує посилання відповідача-2 щодо отримання ним лише доступу до земельної ділянки ДП СП Державної кримінально-виконавчої служби України №103 .

Таким чином, за спірним договором передано у користування земельну ділянку для вирощування на ній товарної сільськогосподарської продукції, а питання користування землею є предметом регулювання спеціальних норм законодавства, пов'язаних з орендою землі, а не з договором підряду, як зазначає ТОВ Південь-Агро .

З огляду на зазначене, проаналізувавши положення договору підряду та зміст правовідносин, що склалися між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний договір підряду є удаваним правочином і приховує під собою передачу в оренду земельної ділянки та фактично містить істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, встановивши, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України має виходити із того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

При цьому зміст договору та його правова природа не залежать від його назви, а умови укладеного між відповідачами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному ст. 12 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою договір оренди землі визначений як угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, відтак, назва договору не змінює суті останніх, а тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач-1 фактично передав відповідачу-2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, а тому положення договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спірний договір підряду, укладений між відповідачами по справі, є фактично договором оренди землі, який укладено з порушенням вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання недійсним договору підряду №67 від 20.08.2015 як удаваного правочину.

З огляду на вказане, а також враховуючи, що норми чинного законодавства виключають можливість укладання сторонами договорів, які суперечать загальним засадам цивільного законодавства України, доводи апелянта стосовно відсутності порушень законодавства зі сторони ТОВ Південь-Агро при укладанні договору підряду, а також посилання заявника апеляційної скарги на приписи ст. 6 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, які передбачають вільне волевиявлення сторін при укладанні договорів, судовою колегією відхиляються.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокуратури в частині повернення земельної ділянки, оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про визнання договору підряду недійсним, а повернення земельної ділянки за недійсним правочином, у зв'язку з тим, що підстава користування земельною ділянкою відпала - є обов'язком ТОВ Південь-Агро .

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ Південь-Агро задоволенню не підлягає, а рішення на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 року у справі №915/789/17 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 року у справі №915/789/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2018 року у справі №915/789/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2018 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

ОСОБА_6