Рішення

від 07.11.2018 по справі 910/10742/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2018Справа № 910/10742/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94"

про стягнення 113 863,95 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС Пак" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94" про стягнення 113 863,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар за договором поставки №280917/1 від 28.09.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2018 р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

30.08.2018 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.10.2018 р. до канцелярії суду від позивача надійшли документи по справі.

10.10.2018 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог та містить клопотання про розгляд справи у загальному провадженні.

Відповідно до ч.2 статті 250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що діями позивача завдано збитки відповідачу у формі упущеної вигоди (неотримання доходу на суму більше 1 500 000,00 грн.) та ним допущено порушення умов договору, а тому вважає за доцільне здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Проте, предметом даної справи є стягнення заборгованості в розмірі 94 080,00 грн., пені в розмірі 15 733,27 грн., інфляційних збитків в розмірі 2 658,68 грн., 3 % річних в розмірі 1 392,00 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, також відповідачем в обґрунтування свого клопотання не надано ніяких доказів з урахуванням вимог ГПК України.

З огляду на наведене, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94" про розгляд за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.

22.10.2018 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.09.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Пак" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сінто-94" укладено договір поставки № 280917/1.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, протягом дії даного договору: вироби з картону (втулка, упакування, тубус чи інше), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору, документи, що становлять невід'ємну частину договору: додаткові угоди, специфікації, узгоджені заявки, протоколи узгодження ціни, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Усі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину цього договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями за узгодженими постачальником замовлення покупця (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна сума даного договору становить суму товару, отриманого по всім видатковим накладним на протязі дії даного договору.

Умовами п. 2.2. договору передбачено, що найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна узгоджуються сторонами одним із можливих варіантів:

шляхом оформлення специфікації на поставку партії товару;

у разі попереднього погодження сторонами ціни товару у протоколі узгодження ціни, шляхом прийняття постачальником замовлення покупця та подальшого відображення замовлення у рахунку-фактурі та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку товару покупцю на умовах визначених цим договором, згідно узгоджених замовлень покупця, що надійшли у вигляді листів, факсимільних повідомлень, засобами телефонного зв'язку, електронних листів тощо, протягом 35 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.

Згідно з п. 3.4. договору, поставка товару здійснюється на умовах: EXW - Ex Works/Франко завод , у інтерпретації правил міжнародних торговельних термінів Інкотермс 2010 , за знаходженням складу постачальника: м. Харків, вул. Лозівська, 5.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що моментом поставки є завантаження товару у транспорт покупця та прийняття його уповноваженою особою покупця по накладним, що свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

28.09.2017 р. товариство з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК" виставив відповідачеві рахунок на оплату № 685 на суму 244 080,00 грн.

Товар вважається прийнятим покупцем від постачальника за кількістю після підписання уповноваженими представника сторін відповідної накладеної (п.5.1.).

Позивачем на виконання умов договору у період з 21.12.2017 р. по 01.02.2018 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 244 080,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами, а саме:

- № 1010 від 21.12.2017 р. на суму 8 356,61 грн.,

- № 1013 від 22.12.2017 р. на суму 94 447,08 грн.,

- № 1031 від 28.12.2017 р. на суму 50 526,31 грн.,

- № 78 від 01.02.2018 р. на суму 90 750,00 грн.

Умовами п. 5.2. договору передбачено, що при виникненні у покупця претензій по кількості поставленого товару, він зобов'язаний сповістити постачальника, а постачальник виключно у разі підтвердження недопоставки, за складеним та підписаним сторонами актом недопоставки, здійснює його до поставку протягом 21 календарного дня.

У матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у покупця до постачальника претензій по кількості поставленого товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за товар, поставка якого передбачена даним договором, проводиться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника чи на підставі укладання між сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з п. 4.2. договору, покупець, на підчасові рахунку-фактури складеного постачальником перераховує передплату у розмірі 50 % від вартості товару протягом 3 календарних днів з моменту її отримання, другий платіж у розмірі 50 % вартості товару покупець здійснює протягом 7 календарних днів, з моменту отримання товару.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що у разі якщо поставка товару з будь-яких причин відбулась до отримання передоплати від покупця, покупець бере на себе зобов'язання сплатити вартість відвантаженого товару, згідно з накладеної, протягом 5 календарних днів.

Датою платежу є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.5.).

Відповідач частково виконав умови договору та сплатив 150 000,00 грн., що підтверджується:

платіжним дорученням № 3196 від 12.10.2017 р. на суму 60 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 3235 від 26.10.2017 р. на суму 60 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 3475 від 26.02.2018 р. на суму 10 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 3546 від 23.03.2018 р. на суму 10 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 3632 від 03.05.2018 р. на суму 5 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 3666 від 15.05.2018 р. на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 р., але у всякому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 02.05.2018 р. звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94" з претензією щодо сплати заборгованості за договором поставки вих. № 35 від 02.05.2018 р., відповідно до якої просив сплатити заборгованість в розмірі 104 080,00 грн.

Відповіді не надійшло, кошти не сплачені.

У відзиві на позовну заяву вих. № б/н від 09.10.2018 р. відповідач зазначає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки заборгованість утворилась не лише через прострочення відповідачем оплати за поставлений товар, а й недобросовісна поведінка позивача частково стала причиною заборгованості, що виражається несвоєчасна поставка товару більш ніж на 35 календарних днів. Несвоєчасна поставка товару спричинила неможливість відповідача вчасно провести маркетингову та рекламну кампанію (презентацію) товару, що стало наслідком неотримання за планового доходу.

Суд не приймає доводи зазначені вище оскільки відповідач не позбавлений права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Сторони у пункті 4.4. договору узгодили, що у разі якщо поставка товару з будь-яких причин відбулась до отримання передоплати від покупця, покупець бере на себе зобов'язання сплатити вартість відвантаженого товару, згідно з накладеної, протягом 5 календарних днів.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94" перед позивачем в сумі 94 080,00 грн. грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 392,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 2 658,68 грн. за період з 09.02.2018 р. по 08.08.2018 р.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить більшу суму ніж нараховано позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 2 658, 68 грн. та 3 % річних в розмірі 1 392,00 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 15 733,27 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з п. 6.2. договору, у разі порушення строків оплати передбачених п. 4.2., а також умов оплати, що передбачені п. 4.4. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 94080 09.02.2018 - 01.03.2018 21 16.0000 % 0.088 %* 1732.10 94080 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 3680.72 94080 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 3680.72 94080 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 4294.17 94080 13.07.2018 - 08.08.2018 27 17.5000 % 0.096 %* 2435.77 Всього 15 823,48 грн. Оскільки позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 733,27 грн. та суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі 15 733,27 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 10 000,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги № 17/08-18 від 03.08.2018 р., укладений між адвокатом Качановим Євгеном Олександровичем та товариством з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК", відповідно до якого адвокат здійснює представництво та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту на умовах та в порядку, що визначених цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Під представництвом у рамках цього договору, сторони розуміють вид адвокатської діяльності, що полягає в наданні професійної правничої допомоги у підготовці до судового розгляду, складанні позову та безпосередній участі в судовій справі з відповідачем: ТОВ Сіно-94 код ЄДРПОУ 21615125 та надання усіх необхідних консультацій в тому числі письмових, заяв, клопотань, розрахунків до стадії винесення рішення у справі Господарським судом міста Києва.

Пунктом 1.4. договору сторони узгодили попередній обсяг представництва та інших видів правничої допомоги за цим договором та розцінки за ці послуги (625 грн./година).

А також платіжне доручення № 3662 від 07.08.2018 р. на суму 10 000,00 грн.

Із зазначених документів видно, що надавались юридичні послуги, без будь-якого детального опису виконаних робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як зазначено в ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Оскільки з наданих документів, не можливо встановити хто конкретно надавав послуги (адвокат, помічник адвоката чи юридичний персонал), а також відсутній погодинний опис проведених робіт та детальний опис наданих послух, тому вимога позивача щодо стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч. 1-4 ст. 126, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 21615125) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 36624100) основний борг в розмірі 94 080 (дев'яносто чотири тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 15 733 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 27 коп., 3 % річних в розмірі 1392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 00 грн., індекс інфляції в розмірі 2 658 (дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 68 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий