Постанова

від 25.02.2019 по справі 910/10742/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 910/10742/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

ОСОБА_1

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18 (суддя Мудрий С.М.,

м. Київ)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94", м. Київ

про стягнення 113 863,95 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС Пак" (надалі-позивач/ТОВ "СВС Пак") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінто-94" (надалі-відповідач/ ТОВ "Сінто-94") про стягнення 113 863,95 грн., з яких: 94 080,00 грн.- основний борг, 15 733,27 грн. - пені, 2 658,68 грн. -інфляційних втрат, 1 392,00 грн-3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасної та в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар за договором поставки № 280917/1 від 28.09.2017 року укладеного між позивачем та відповідачем. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 280917/1 від 28.09.2017 позивачем окрім стягнення основного боргу також було заявлено про стягнення штрафних санкцій (пені та інфляційних втрат).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18 позов задоволено повністю.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526,549, 610, 625, 626, 656, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст., 193, 232, 265 Господарського кодексу України, встановив факт поставки позивачем товару за договором 280917/1 від 28.09.2017, на загальну суму 244 080,00 грн., та факт часткової оплати відповідачем за отриманий товар на суму 150 000,00 грн. і, відповідно, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК" в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18, ТОВ «Сінто-94» (надалі-скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ТОВ «Сінто-94» мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме-ст.ст. 22, 612, 613, 671, 712 Цивільного кодексу України та норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 12, 176, 238 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженням скаржника, позивачем поставка товару здійснювалась не в обумовленні сторонами договором строки, а саме - протягом 35 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця ( п. 3.1. договору поставки № 280917/1 від 28.09.2017).

Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що несвоєчасна поставка товару спричинила неможливість відповідача вчасно провести маркетингову та рекламну кампанію (презентацію) товару, що стало наслідком неотримання за планового доходу.

На думку скаржника, ТОВ "СВС Пак" було неправомірно пеню, інфляційній втрати та 3% річних , оскільки така заборгованість уторилась не лише через прострочення відповідачем оплати за поставлений товар, а також те, що недобросовісна поведінка позивача частково стала причиною заборгованості.

Заявник вважає, що позивачем було не дотримано умов п.п. 1.1., 1.3, 2.8, 3.1. договору поставки № 280917/1 від 28.09.2017.

Заявник вважає, що місцевим господарським судом не правомірно було відмовлено у поданому клопотанні відповідача щодо недоцільності розгляду справи в порядку позовного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 910/10742/18 відхилено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18 - залишено без руху.

20.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» надійшло клопотання з додатком.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн Х 100 = 176 200 грн).

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є стягнення 113 863,95 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справ

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10742/18 . Розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Сінто-94» про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 28.09.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Пак", як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Сінто-94", як покупцем укладено договір поставки № 280917/1 (надалі-договір).

За умовами п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, протягом дії даного договору: вироби з картону (втулка, упакування, тубус чи інше), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Документи, що становлять невід'ємну частину договору: додаткові угоди, специфікації, узгоджені заявки, протоколи узгодження ціни, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Усі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину цього договору ( п. 1.2. договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями за узгодженими постачальником замовлення покупця (п. 1.3. договору).

Загальна сума даного договору становить суму товару, отриманого по всім видатковим накладним на протязі дії даного договору ( п. 2.1. договору).

У п. 2.2. договору сторони обумовили, що найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна узгоджуються сторонами одним із можливих варіантів:

шляхом оформлення специфікації на поставку партії товару;

у разі попереднього погодження сторонами ціни товару у протоколі узгодження ціни, шляхом прийняття постачальником замовлення покупця та подальшого відображення замовлення у рахунку-фактурі та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку товару покупцю на умовах визначених цим договором, згідно узгоджених замовлень покупця, що надійшли у вигляді листів, факсимільних повідомлень, засобами телефонного зв'язку, електронних листів тощо, протягом 35 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.

Згідно з п. 3.4. договору, поставка товару здійснюється на умовах: EXW - « Ex Works/Франко завод» , у інтерпретації правил міжнародних торговельних термінів «Інкотермс 2010» , за знаходженням складу постачальника: м. Харків, вул. Лозівська, 5.

У п. 3.5 договору сторони визначили, що моментом поставки є завантаження товару у транспорт покупця та прийняття його уповноваженою особою покупця по накладним, що свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Розрахунки за товар, поставка якого передбачена даним договором, проводиться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника чи на підставі укладання між сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог ( п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, покупець, на підчасові рахунку-фактури складеного постачальником перераховує передплату у розмірі 50 % від вартості товару протягом 3 календарних днів з моменту її отримання, другий платіж у розмірі 50 % вартості товару покупець здійснює протягом 7 календарних днів, з моменту отримання товару

У п. 4.4. договору встановлено, що у разі якщо поставка товару з будь-яких причин відбулась до отримання передоплати від покупця, покупець бере на себе зобов'язання сплатити вартість відвантаженого товару, згідно з накладеної, протягом 5 календарних днів.

Датою платежу є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.5. договору).

Товар вважається прийнятим покупцем від постачальника за кількістю після підписання уповноваженими представника сторін відповідної накладеної (п.5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору у разі виникненні у покупця претензій по кількості поставленого товару, він зобов'язаний сповістити постачальника, а постачальник виключно у разі підтвердження недопоставки, за складеним та підписаним сторонами актом недопоставки, здійснює його до поставку протягом 21 календарного дня.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( п. 5.3. договору)

За умовами п. 6.2. договору, у разі порушення строків оплати передбачених п. 4.2., а також умов оплати, що передбачені п. 4.4. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 р., але у всякому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань ( п. 9.1. договору).

28.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК" виставив відповідачеві рахунок на оплату № 685 на суму 244 080,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ "СВС Пак" у період з 21.12.2017 по 01.02.2018 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 244 080,00 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами, а саме: № 1010 від 21.12.2017 на суму 8 356,61 грн.; № 1013 від 22.12.2017 р. на суму 94 447,08 грн.; № 1031 від 28.12.2017 р. на суму 50 526,31 грн.; № 78 від 01.02.2018 р. на суму 90 750,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач частково виконав умови договору та сплатив 150 000,00 грн., що підтверджується: платіжним дорученням № 3196 від 12.10.2017 на суму 60 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3235 від 26.10.2017 р. на суму 60 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3475 від 26.02.2018 на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3546 від 23.03.2018 на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3632 від 03.05.2018 на суму 5 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3666 від 15.05.2018 на суму 5 000,00 грн.

02.05.2018 позивач звернувся до відповідача "Сінто-94" з претензією щодо сплати заборгованості за договором поставки вих. № 35 від 02.05.2018, відповідно до якої просив сплатити заборгованість в розмірі 104 080,00 грн.

Відповіді не надійшло, кошти не сплачені.

Несплата ТОВ "Сінто-94" частини заборгованості за поставлений за договором товар стало підставою для звернення ТОВ "СВС Пак" до суду з даним про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 6 статті 265 Господарського кодексу України (надалі-ГК України), до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, що позивачем 28.09.2017 було виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 685 на суму 244 080,00 грн.

Позивачем на виконання умов договору ТОВ "СВС Пак" у період з 21.12.2017 по 01.02.2018 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 244 080,00 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами, а саме: № 1010 від 21.12.2017 на суму 8 356,61 грн.; № 1013 від 22.12.2017 на суму 94 447,08 грн.; № 1031 від 28.12.2017 на суму 50 526,31 грн.; № 78 від 01.02.2018 на суму 90 750,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій по кількості, якості та/або комплектності поставленого по вищеописаним видатковими накладним товару.

В свою чергу ТОВ "Сінто-94" частково виконав умови договору та сплатив 150 000,00 грн.

Вказане підтверджується платіжним дорученням № 3196 від 12.10.2017 р. на суму 60 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3235 від 26.10.2017 р. на суму 60 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3475 від 26.02.2018 р. на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 3546 від 23.03.2018 на суму 10 000,00 грн.;

Неоплаченими ж залишились грошові кошти на суму 94 080,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині повної оплати за отриманий товар належним чином не виконав.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем у справі не було належним чином спростовано доводи позивача, не обґрунтовано відсутності у нього обов`язку щодо виконання договірного зобов'язання щодо сплати коштів, за наданий позивачем товар, не надано доказів повної сплати такої заборгованості, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "СВС Пак" про стягнення з відповідача 94 080,00 грн. заборгованості за договором № 280917/1 від 28.09.2017 є правомірними, законними та обґрунтованими.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційній втрати в розмірі 2 658,68 грн. та 1 392,00 грн.-3 % річних за період з 09.02.2018 по 08.08.2018.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно до якого загальний розмір інфляційних втрат від суми заборгованості за договором № 280917/17 від 28.09.2017 у період з 09.02.2018 по 08.08.2018 становить 2 658,68 грн., розмір 3% річних за вказаний період становить 1 392,00 грн.

Крім того, позивачем у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором поставки було нарахував відповідачу пеню в розмірі 15 733,27 грн.

Також суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок пені, вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно до якого загальний розмір пені від суми заборгованості за № 280917/17 від 28.09.2017 становить 15 733,27 грн.

Враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд вважає висновки місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 15 733,27 грн. пені та 1 392,00 грн.-3 % річних обґрунтованими та правомірними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту порушення ТОВ "Сінто-94" умов договору № 280917/17 від 28.09.2017 в частині повної оплати за отриманий товар за вказаним договором, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог ТОВ "СВС ПАК".

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 176 ГПК України судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на таке.

Частинами 1, 2 ст. 176 ГПК України визначено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: 1) найменування господарського суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); 3) предмет та підстави позову; 4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного ) буде розглядатися справа; 5) дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження; 6) дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; 7) результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін; 8) строк для подання відповідачем відзиву на позов; 9) строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі; 10) строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження; 11) веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Згідно з ч. 4 ст. 176 ГПК України якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем не заявлялося клопотання про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд ухвалою від 11.09.2019 вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження

Відповідно до ч 2 ст. 250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, в обґрунтування клопотання відповідач посилався на те, що діями позивача завдано збитки відповідачу у формі упущеної вигоди (неотримання доходу на суму більше 1 500 000,00 грн.) та ним допущено порушення умов договору, а тому вважає за доцільне здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Однак, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, що предметом даної справи є стягнення заборгованості в розмірі 94 080,00 грн., пені в розмірі 15 733,27 грн., інфляційних збитків в розмірі 2 658,68 грн., 3 % річних в розмірі 1 392,00 грн., яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, також відповідачем в обґрунтування свого клопотання не надано ніяких доказів з урахуванням вимог ГПК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується в висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Сінто-94" про розгляд за правилами загального позовного провадження.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що місцевий господарський суд не розглянувши справу за правилами загального позовного провадження позбавив ТОВ "Сінто-94" права на подання зустрічного позову судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був позбавлений права пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Крім того, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що відповідач не позбавлений права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ СВС Пак .

В ст.ст. 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи суд дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 76-79, 129, 240, 267-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/10742/18 залишити без змін.

3. Справу № 910/10742/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

ОСОБА_1