Рішення

від 01.11.2018 по справі 924/724/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2018 р. Справа № 924/724/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А", м. Хмельницький

про стягнення 86 196 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 86 196 грн. попередньої оплати. Обгрунтовуючи позов, позивач вказує наступне. 08.02.16 між сторонами укладено договір купівлі - продажу № 12-0, за яким відповідач зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар - обладнання для розмелювання кавового зерна модель „Fiorenzato F 64 Е» в кількості, асортименті та за ціною, вказаними в додатках до договору, що підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємними частинами договору.

На виконання вказаного договору позивач здійснив оплату на суму 876 819, 50 грн., а відповідач поставив товар на суму 790 623, 50 грн. Різниця між поставкою та оплатою дорівнює 86 196 грн. Вказане підтверджується наступним.

13.12.17 сторонами досягнуто домовленості про поставку шести кавомолок на загальну суму 86 196 грн. Так, 13.12.17 на запит менеджера ПАТ „Концерн Хлібпром» надіслано рахунок на оплату № 2260 та повідомлення про термін оплати - 12 банківських днів з моменту оплати рахунку. Сторони погодили також додаток № 3, який підписаний позивачем та направлений на адресу відповідача. На підставі виставленого відповідачем рахунку позивач 19.12.17 сплатив на рахунок відповідача 86 196 грн., що підтверджується випискою банку. Товар, однак, поставлений не був.

Відповідач не повернув позивачу підписаного примірника додатку № 3. Проте, у гарантійному листі № 25 від 22.02.18 підтвердив підписання вказаного додатку, а отже, і досягнення сторонами всіх істотних умов щодо його укладення. Крім того, він гарантував поставку до 15.03.18.

Листом № 35 від 27.03.18 відповідач вдруге підтвердив підписання додатку № 3 та повідомив про можливість поставки до 21.04.18. До того ж, він зазначив про повернення суми здійсненої попередньої оплати за відповідною вимогою.

Згідно додатку № 3 продавець зобов'язаний передати товар протягом 14 банківських днів з дати отримання передоплати. Оплата здійснена 19.12.17, отже строк поставки - 11.01.18. Однак, продавець не здійснив поставки товару у даний термін, чим порушив умови договору.

Згідно ст. 693 ЦК якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вимога позивача про повернення грошей бажаного результату не принесла. В зв'язку з наведеним, позивач звернувся з цим позовом.

У відзиві від 17.10.18 відповідач вказує наступне. Дійсно, між сторонами укладено договір від 08.02.16. У грудні 2017 року позивач замовив в відповідача партію обладнання (кавомолки кількістю 6 штук). Для підтвердження замовлення відповідач направив позивачу пропозицію поставки товару у вигляді рахунку від 13.12.17 № 2260. Згідно п. 3.5. договору оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку.

Як вказано в рахунку від 13.12.17 покупець зобов'язаний повідомити продавця про оплату рахунку, оскільки продавець не може гарантувати наявність необхідної кількості обладнання.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові ВСУ у справі № 143цс14 за загальним змістом термін „повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою вказаних відомостей. Позивач у встановлений договором строк не здійснив оплату товару та в подальшому жодним чином не повідомив відповідача про здійснення оплати.

Тобто, позивач порушив вимоги договору про оплату. Згідно ст. 645 ЦК якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Тому, пропозиція відповідача відносно поставки товару (6 кавомолок) втратила чинність. Будь - які додатки з цього приводу до договору не укладались.

З цього приводу, відповідач вказує, що не відповідає дійсності вказівка позивача про можливе підписання додатку № 3.

Крім того, згідно чинного законодавства правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний обома сторонами. Додатки до договору мають вчинятися в тій же формі, що і основний правочин. За таких обставин, додаток № 3 є не підписаним, а отже - неукладеним.

В подальшому, до моменту звернення до суду, позивач не направляв відповідачу жодних повідомлень, в тому числі відносно замовлення нової партії товару, чи щодо повернення 86 196 грн.

Щодо долученої позивачем вимоги про повернення коштів від 19.07.18. відповідач вказує - за інформацією самого позивача така вимога до відповідача не надходила. Не вважається вона і такою, що надійшла до відповідача в силу Правил надання послуг поштового зв'язку, оскільки немає ні підтвердження про її отримання, ні відміток про відмову відповідача її отримати.

Лише після отримання відповідачем копії позовної заяви, останньому стало відомо, що позивач вимагає повернення коштів. Однак, в такому випадку, спір відсутній.

На даний момент ціна кавомолок істотно змінилася. В зв'язку з цим, позивачу необхідно звернутися до відповідача для оформлення нового замовлення на поставку товару, а грошові кошти в розмірі 86 196 можуть бути зараховані в оплату нового замовлення.

З огляду на вищевказане, відповідач зазначає, що позивач не вправі вимагати повернення коштів, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, оскільки відповідач жодних порушень вимог договору не здійснив. Таким чином, позивач може в установленому порядку просити відповідача повернути 86 196 грн., чи в судовому порядку вимагати стягнення з відповідача даних грошей, однак на підставі ст. 1212 ЦК. В будь - якому разі на даний момент таке звернення позивача до суду є передчасним, а зміна підстав позову не може бути здійснена.

Щодо долучених позивачем копій електронних листів, в тому числі листа від 13.12.17, гарантійного листа № 25 від 22.02.18 та листа від 27.03.18, відповідач вказує, що він вказаних листів не складав та до позивача не надсилав. Дослідивши надані позивачем копії електронних листів, відповідач встановив, що підпис на них не належить директору підприємства відповідача. В той же час, позивач повідомляє про відсутність у нього оригіналів вказаних листів та наявність лише електронних документів. В разі надання позивачем таких листів для огляду, відповідач клопотатиме про призначення експертизи.

Надане позивачем електронне листування не відповідає вимогам оформлення електронних документів, вказаних Законом „Про електронний цифровий підпис» . В наданих копіях не містяться електронні цифрові підписи, накладенням яких завершується створення електронного документа та які є обов'язковими реквізитами електронних документів. Без таких реквізитів документи не мають юридичного значення.

Отже, надані позивачем копії електронних документів не можуть вважатися належними доказами.

В додаткових поясненнях від 31.10.18 позивач вказує - згідно договору продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною, що наводяться в додатках до договору, що є його невід'ємною частиною. Виставлення рахунку на оплату - це наступний крок після досягнення домовленостей, після якого здійснюється оплата. Отже, підтвердження відповідачем у відзиві направлення рахунку позивачу на поставку шести кавомолок свідчить про досягнення домовленості між сторонами про кількість і ціну товару, на підставі чого і виставлявся рахунок

Посилаючись на порушення позивачем строків оплати, а саме 3 банківських дні, відповідач не обґрунтовує, якою саме нормою права чи яким положенням договору передбачено такий наслідок порушення зобов'язання, як одностороння відмова від зобов'язання іншою стороною.

Відповідач не заперечує відносно отримання ним попередньої оплати. Посилання ж останнього на неповідомлення про оплату, яке передбачене рахунком є необґрунтованим, оскільки договором такого обов'язку не передбачено. Вказівка на додаткові обов'язки в рахунку не мають юридичного значення, оскільки рахунок односторонній документ.

Безпідставним є посилання відповідача на відсутність спору у зв'язку з неотриманням відповідачем вимоги про повернення коштів. Так, вимога про повернення коштів направлялась відповідачу, що підтверджується доданими доказами.

Чинним законодавством не визначено форми пред'явлення вимоги. Покупець може здійснити своє право будь - яким шляхом - як звернення з претензією, листом, телеграмою, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги в формі позову. Право покупця звернутись до суду з вимогою про повернення суми попередньої оплати не може бути обмежене через відсутність його попереднього звернення до продавця з такою вимогою, оскільки фактично це призведе до порушення принципів верховенства права й доступності судового захисту.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника до суду не направив, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Матеріалами справи встановлено.

8 лютого 2016 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів № 12-0, за яким - в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар, а саме: обладнання для помелу кавового зерна модель „Fiorenzato F 64 Е» в кількостях, асортименті та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках (специфікаціях) до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

Передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається в додатках до цього договору (п. 2.1.). Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому - передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару (п. 2.2.).

Загальна вартість даного договору становить вартість всіх партій товару, поставлених покупцю на виконання умов договору (п. 3.1). Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати вартості товару протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку на оплату (п. 3.5.). Продавець зобов'язаний поставити покупцю оплачену партію товару на протязі 21 календарного дня з моменту зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.1.1.).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками (основний договір).

Додатковим договором № 1 до основного договору сторони погодили зміни реквізитів продавця.

Згідно додатку від 14.04.16 № 1 до основного договору (підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками) сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти у свою власність та оплатити на умовах визначених договором та цим додатком наступний товар - електронна машина для розмелювання кави „Fiorenzato F 64 Е» в кількості 50 штук, по ціні 13 022, 47 грн. за шт.; всього на суму 651 123, 50 грн.; строк поставки - протягом 21 календарного дня від дати отримання оплати; додаток становить невід'ємну частину договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно додатку від 17.11.17 № 2 до основного договору (підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками) сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти у свою власність та оплатити на умовах визначених договором та цим додатком наступний товар - кавомолка „Fiorenzato F 64 Е» чорного кольору в кількості 6 штук, загальною вартістю 83 820 грн.; строк поставки - протягом 14 банківських днів від дати отримання оплати; порядок проведення розрахунків - 100% передоплата; додаток становить невід'ємну частину договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Додатковою угодою до основного договору від 17.11.17 сторони змінили реквізити продавця і відомості про форму власності покупця.

Крім того, в справу надано додаток від 13.12.17 № 3 до основного договору про зобов'язання відповідача передати у власність позивача кавомолки „Fiorenzato F 64 Е» чорних в кількості 6 штук, вартістю 86 196 грн. Даний додаток засвідчений підписом та печаткою лише зі сторони позивача. Зі сторони відповідача він не засвідчений а ні підписом, а ні печаткою.

Згідно видаткових накладних № 336 від 14.04.16, № 1143 від 05.10.16, № 1325 від 24.11.17 (постачальник - ТОВ „СВ Груп-А» ; покупець - ПАТ „Концерн Хлібпром» , договір - № 12-0 від 08.02.16) відповідач поставив на користь позивача товару на суми (відповідно вищенаведеним накладним по порядку): 651 123, 50 грн.; 55 680 грн.; 83 820 грн. Всього на суму 790 623, 50 грн.

Згідно доданих виписок банку позивач здійснив оплату поставленого відповідачем товару: 22.03.16 га суму 651 123, 50 грн.; 04.10.16 на суму 55 680 грн.; 23.11.17 на суму 83 820 грн.; 19.12.17 на суму 86 196 грн. Всього на суму 876 819, 50 грн.

Крім того, до справи додано:

- гарантійний лист ТОВ „СВ Груп - А» від 22.02.18 № 25, де відповідач повідомив позивача про те, що: 08.02.16 між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів № 12-0; 13.12.17 між сторонами підписано додаток № 3 до договору, згідно якого позивач замовив 6 кавомолок на суму 86 196 грн.; замовлення було прийнято ТОВ „СВ Груп-А» до виконання, а ПАТ „Концерн Хлібпром» належним чином оплатило партію замовленого товару; в той же час, ТОВ „СВ Груп-А» було позбавлено можливості вчасно виконати замовлення, оскільки замовлений товар постачається італійським виробником кавомолок Fiorenzato; враховуючи, що потужності виробника кавомолок Fiorenzato у період Новорічних та Різдвяних свят частково не працювали, то замовлення на виробництво кавомолок приймались в порядку черговості; отже, затримка в поставці замовленого товару виникла, в тому числі, з незалежних від відповідача обставин; у зв'язку з зазначеним, відповідач підтверджує прийняті зобов'язання за договором та гарантує, що 6 кавомолок на суму 86 196 грн. будуть поставлені позивачу в термін до 15.03.18. До листа додано електронну роздруківку його направлення;

- лист ТОВ „СВ Груп-А» від 27.03.18 № 35, де продубльовані обставини листа № 25, і додатково зазначено, що товар може бути поставлено лише в термін до 21 квітня 2018 року, а також те, що у випадку, якщо пропозиція відповідача щодо поставки 6 кавомолок на суму 86 196 грн. в більш тривалі строки є неприйнятною для позивача, то відповідач на вимогу позивача поверне оплату партії товару на суму 86 196 грн. До листа додано електронну роздруківку його направлення;

- роздруківка електронної переписки сторін від 13.12.17, де менеджер з зовнішньоекономічної діяльності позивача робить запит щодо наявності 6 кавомолок та направлення рахунку на них, а відповідач надає відповідь - кавомолки будуть за два тижні після оплати рахунку;

- рахунок від 13.12.17 № 2260 на оплату 6 кавомолок „Fiorenzato F 64 Е» на суму 86 196 грн.;

- вимога від 19.07.18 № 756/01-1, де позивач звернувся до відповідача та просить протягом 5 календарних днів з моменту направлення цієї вимоги повернути передоплату за непоставлений товар в розмірі 86 196 грн. за договором № 12-0. Докази направлення вимоги - опис кореспонденції з штампом пошти з відміткою про направлення вимоги № 756/01-1 та фіскальні чеки від 20.07.18;

- податкова накладна від 19.12.17 № 53;

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані заяви по суті справи та додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу товару № 12-0, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них. Про укладення договору свідчать підписи та відбитки печаток сторін на ньому.

На виконання вказаного договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 790 623, 50 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 336 від 14 квітня 2016 року на суму 651 123, 50 грн., від 5 жовтня 2016 року № 1143 на суму 55 680 грн., від 24 листопада 2017 року № 1325 на суму 83 820 грн. Оплата позивачем вказаного товару підтверджується виписками банку: від 22.03.16 на суму 651 123, 50 грн. (відповідає накладній № 336 від 14 квітня 2016 р.), від 04.10.16 на суму 55 680 грн. (відповідає накладній від 5 жовтня 2016 року № 1143), від 23.11.17 на суму 83 820 грн. (відповідає накладній від 24 листопада 2017 року № 1325).

Разом з цим, у справі наявна банківська виписка відносно оплати позивачем, також 86 196 грн. за призначенням платежу - оплата за кавомолки згідно рах. № 2260 від 13.12.17 по договору № 12-0 від 08.02.16. При цьому, відповідна накладна на поставку вказаного оплаченого товару, яка б свідчила про поставу товару, в справі відсутня.

За таких обставин, у справі відсутні докази поставки товару на суму 86 196 грн., в той час як оплата вказаного товару документально підтверджена. При цьому, суд вказує, що за договором оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати вартості товару протягом трьох банківських днів від дати виставлення рахунку на оплату (п. 3.5.). Продавець же, зобов'язаний поставити покупцю товар: або на протязі 21 календарного дня з моменту зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.1.1.), або протягом терміну, який визначається в додатках до цього договору (п. 2.1.).

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що надана позивачем копія додатку під № 3 до основного договору, якою обґрунтовується позов не підписана та не укладена. Отже, вона не може прийматися як доказ в справі. Вказане, обґрунтовується зокрема тим, що всупереч рахунку № 2260, який відповідач виставив позивачу на оплату товару (за заявленою сумою), позивач оплатив його не в строк, зазначений договором та не повідомив відповідача щодо оплати (в рахунку, як вказує відповідач зазначено щодо необхідності повідомлення про оплату).

Суд наголошує, що порядок поставки товару та строки оплати визначаються в договорі. Будь - які додаткові умови, які не передбачені договором не є обов'язковими для сторін. Рахунок не є договором (він є документом створеним на його виконання) в зв'язку з чим він не може встановлювати для позивача умов, необхідних для виконання договору. Рахунок є лише вимогою щодо оплати на підставі договору.

Щодо оплати 86 196 грн. не в строк, зазначений договором. Рахунок № 2260 (на оплату 86 196 грн. за поставку 6 кавомолок) датований 13.12.17. Оплата вказаного рахунку, як видно з виписки банку здійснено 19.12.17 (при цьому, в призначенні платежу вказано, що його здійснено на підставі договору № 12-0 та рахунку № 2260 від 13.12.17). Відповідач зазначає, що оплата, здійснена через 6 днів після виставлення рахунку є порушенням умов договору, оскільки згідно останнього оплата має здійснюватись протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку. Таким чином пропозиція поставки (рахунок) втратила чинність 18.12.17, а відтак додаток № 3 не є укладеним.

Суд вказує, що оплата згідно дати рахунку дійсно відбулася з трьохденним простроченням. Проте, неповернення оплаченої суми відповідачем (відповідач не заперечує оплати та прийняття грошей) свідчить про прийняття останнім замовлення на поставку товарів. Крім вказаного, договір не містить жодних умов того, що прострочення виконання його умов щодо оплати спричиняє наслідок - припинення дії договору та звільнення сторін від виконання обов'язків за договором.

Також, суд вказує, що про прийняття пропозиції відповідачем по поставці товару свідчать також гарантійні листи № 25 від 22.02.18 і від 27.03.18 № 35, де прямо вказано (самим відповідачем): 08.02.16 між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів № 12-0; 13.12.17 між сторонами підписано додаток № 3 до договору, згідно якого позивач замовив 6 кавомолок на суму 86 196 грн.; замовлення було прийнято ТОВ „СВ Груп-А» до виконання, а ПАТ „Концерн Хлібпром» належним чином оплатило партію замовленого товару; в той же час, ТОВ „СВ Груп-А» було позбавлено можливості вчасно виконати замовлення, оскільки замовлений товар постачається італійським виробником кавомолок Fiorenzato; враховуючи, що потужності виробника кавомолок Fiorenzato у період Новорічних та Різдвяних свят частково не працювали, то замовлення на виробництво кавомолок приймались в порядку черговості; отже, затримка в поставці замовленого товару виникла, в тому числі, з незалежних від відповідача обставин; у зв'язку з зазначеним, відповідач підтверджує прийняті зобов'язання за договором та гарантує, що 6 кавомолок на суму 86 196 грн. будуть поставлені позивачу в термін до 15.03.18. (в листі № 35 - до 21.04.18).

Про направлення даних листів позивачу свідчить факт наявності їх в останнього. При цьому, складання даних листів відповідачем підтверджується відбитком печатки товариства відповідача з підписом директора, наявних на листах. Доказів же підробки підпису директора на цих листах, про яке вказує відповідач, в суду немає. Вказавши про підробку підпису, відповідач, в той же час, не надав відповідного підтвердження. Натомість, він зазначив, що в разі надання позивачем оригіналів гарантійних листів, відповідач буде клопотати про проведення експертизи.

Суд вказує, що подавши копії листів, що надійшли електронною поштою, позивач не може мати оригіналів таких листів у паперовій формі, якраз, в силу їх отримання в електронному вигляді (який і є оригіналом електронного документа). При цьому, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 74 ГПК, яка встановлює, що кожна сторона повинна довести ті чи інші обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, вказавши про підробку підпису, відповідач мав би підтвердити таке твердження. А, вказівка про можливе проведення експертизи судом не враховується, оскільки таке твердження є лише наміром проведення експертизи, однак, не є відповідним клопотанням. При цьому, суд керується вимогами ч. 9 ст. 165 ГПК, де вказано, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. В даному випадку, також суд врахував, що своє твердження про можливу експертизу відповідач вказав у відзиві, поданому 17.10.18, в той час як строк для подання відзиву визначено до 07.09.18.

За вказаних обставин, суд приймає гарантійні листи у якості доказів.

Таким чином, неповернення коштів відповідачем, оплачених за виставленим відповідачем рахунком та зміст гарантійних листів свідчать про прийняття відповідачем пропозиції позивача щодо поставки 6 кавомолок на суму 86 196 грн., та про досягнення відповідної домовленості.

В даному разі суд враховує умови ч. 2 ст. 638 ЦК, яка встановлює - договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В даному контексті, суд відхиляє також доводи відповідача стосовно відсутності спору (відповідач вказує, що лише з отриманням позову, він дізнався про вимогу позивача відносно повернення грошей), оскільки з прийнятих до уваги судом гарантійних листів (де серед іншого, вказано про причини не поставки товарів та відтермінування строку поставки) вбачається протилежне.

Таким чином, підтвердження відповідачем факту укладення між сторонами додатку № 3 до основного договору та оплати позивачем 6 кавомолок за цим додатком (про що вказано в гарантійних листах) є документально встановленими обставинами. Тобто, документально підтверджено виникнення між сторонами зобов'язання щодо купівлі-продажу 6 кавомолок за ціною 86 196 грн., про що вказано у додатку № 3 і рахунку № 2260 (де вказано, що він виставлений на основі договору № 12-0).

При цьому, суд відхиляє також доводи відповідача відносно того, що додаток № 3 не відповідає рахунку № 2260 (є різниця в сумах вартості кавомолок), оскільки як в додатку, так і в рахунку зазначена вартість 86 196 грн. Так, у додатку в графі „Всього з ПДВ» зазначено 86 196 грн. (така ж сума вказана в гарантійних листах).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного між сторонами договору (в тому числі щодо попередньої оплати), позивач оплатив 86 196 грн. в рахунок майбутньої поставки 6 кавомолок. Відповідач, згідно умов договору зобов'язаний поставити позивачу товар: або на протязі 21 календарного дня з моменту зарахування коштів на рахунок (в разі відсутності вказівки на дату поставки в додатках); або протягом 14 банківських днів від дати отримання товару (в разі вказівки на дату поставки в додатку, що має місце в даному випадку).

Суд вказує, що в будь - якому випадку строк поставки товару, за відсутності доказів поставки, станом на час вирішення справи пропущено.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк поставки товару пропущено (докази поставки відсутні), у відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання (порушення вимог договору).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вказану норму ЦК, а також встановлений судом факт отримання відповідачем передоплати за договором від 08.02.16 № 12-0, та не поставку ним товару у встановлений судом строк, вимога позивача про повернення суми передоплати є обґрунтована. Розмір заявленої суми підтверджується документально (рахунок та банківська виписка).

Відносно твердження відповідача щодо того, що позивач не вправі вимагати повернення грошей, оскільки відповідач вимог договору не порушував, а вимога про повернення грошей на підставі ст. 1212 ЦК є неможливою, оскільки це є зміна підстав позову на стадії розгляду по суті.

Вказані доводи також відхиляються, оскільки: по перше - відсутність порушень договору відповідачем спростовується матеріалами справи; по друге - встановлений судом факт вступу сторін у відносини купівлі-продажу та тривалість таких відносин на час вирішення спору, свідчить про правильність вказівки позивача на підстави позову. Саме виходячи з обґрунтованості підстав даного позову суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

При цьому, суд врахував позицію Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 17.10.18 в справі № 908/2552/17, де вказано, що відповідно Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за позовами в яких визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому, господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

За змістом ст. 1212 ЦК України особа зобов'язана повернути майно коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Отже позивач вправі вимагати повернення спірної передоплати в тому числі на підставі вказаної норми, з огляду на те, що відповідач не виконав свого обов'язку, а пред'явлення позову є об'єктивним підтвердженням того, що виконання зобов'язання в натурі втратило для позивача інтерес.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений документально та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/1, оф. 210, код 38776200) на користь приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" ( м. Львів, вул. Хлібна, 2, код 05511001) 86 196 грн. (вісімдесят шість тисяч сто дев'яносто шість грн. 00 коп.) попередньої оплати, 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 07.11.18.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 3 прим: (всім рек. з пов)

1 - до справи 2 - ПАТ „Концерн Хлібпром» (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2)

3 - ТОВ „СВ Груп - А» (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/1, оф. 210)