Постанова

від 18.12.2018 по справі 924/724/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2018 року                                                                                      Справа № 924/724/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. ,  суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від позивача: Степанюк Н.Л. - адвокат, представник за довіреністю від 27.03.2018р. №7   від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А", м.Хмельницький на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 01.11.18р. суддею Гладюком Ю. В. о 12:38 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено  07.11.18р. у справі № 924/724/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м.Львів до   Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А", м.Хмельницький про стягнення 86 196,00грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2018р. у справі №924/724/18 позов Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" про стягнення 86196,00грн. - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" 86196,00грн. попередньої оплати та 1762,00грн. судового збору. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вказує, що 08 лютого 2016 року між ТОВ "СВ ГРУП - А" та ПрАТ "Концерн Хлібпром" укладено договір купівлі-продажу товарів №12-0 (надалі - договір). В грудні 2017 року ПрАТ "Концерн Хлібпром" замовило у ТОВ "СВ ГРУП - А" партію обладнання, а саме 6 кавомолок Fiorenzato F64E чорного кольору. Для підтвердження замовлення ТОВ "СВ ГРУП - А" направило ПрАТ "Концерн Хлібпром" пропозицію поставки партії обладнання 6 кавомолок Fiorenzato F64E чорного кольору у вигляді рахунку на оплату №2260 від 13.12.2017р. на суму 86196,00грн.; - стверджує, що таким чином ПрАТ "Концерн Хлібпром" у встановлений договором строк не здійснило оплати 6 кавомолок Fiorenzato F64E чорного кольору згідно наданого рахунку та в подальшому жодним чином не повідомило ТОВ "СВ ГРУП - А" про проведену оплату; - зауважує, що у зв'язку із тим, пропозиція ТОВ "СВ ГРУП - А" поставки 6 кавомолок Fiorenzato F64E чорного кольору на загальну суму 86196,00грн. втратила чинність 18.12.2017р. будь-які додатки (специфікації) до договору не укладались та сторонами не підписувались; - покликається на те, що судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем в справу надано додаток від 13.12.2017р. №3 до основного договору про зобов'язання відповідача передати у власність позивача кавомолки Fiorenzato F64E чорних в кількості 6 штук, вартістю 86196,00грн.. Даний додаток засвідчений підписом та печаткою лише зі сторони позивача. Зі сторони відповідача він не засвідчений а ні підписом, а ні печаткою; - обґрунтовує, що зміни умов договору повинні вчинятися сторонами належним чином і лише письмовій формі, тому додаток №3 до договору 13.12.2017р. не укладався та сторонами не підписувався; - таким чином, вважає неправомірним визнання судом факту укладення між ПрАТ "Концерн Хлібпром" та ТОВ "СВ ГРУП-А" додатку №3 від 13.12.2017р. до договору купівлі-продажу товарів №12-0 від 08.02.2016р.. У зв'язку із чим, вважає, що суд необґрунтовано визнав документально підтвердженим виникнення між сторонами зобов'язання щодо купівлі-продажу 6 кавомолок за ціною 86196,00грн. та прийняття ТОВ "СВ ГРУП-А" замовлення на поставку товарів; - стверджує, що таким чином між ПрАТ "Концерн Хлібпром" та ТОВ "СВ ГРУП-А" не виникло зобов'язання щодо купівлі-продажу 6 кавомолок за ціною 86196,00грн. згідно додатку №3 від 13.12.2017р., а факт неповернення ТОВ "СВ ГРУП- А" коштів в сумі 86196,00грн. свідчить про те, що ПрАТ "Концерн Хлібпром" жодним чином з даного приводу до ТОВ "СВ ГРУП-А" не звертався; - щодо долученої до позовної заяви копії вимоги про повернення коштів від 19.07.2018р., зауважує, що за інформацією самого позивача вона до ТОВ "СВ ГРУП-А" не надходила; - обґрунтовує, що долучена позивачем копія вимоги про повернення коштів не підтверджує її надіслання або відмови в її отримання ТОВ "СВ ГРУП-А", у зв'язку із відсутністю як підтвердження про її отримання ТОВ "СВ ГРУП-А", так і відсутністю необхідного зазначення про відмову в отриманні, що повинно містити підпис представника ТОВ "СВ ГРУП-А" та печатку ТОВ "СВ ГРУП-А", оскільки така печатка у ТОВ "СВ ГРУП-А" в наявності; - стверджує, що тільки з направленої ПрАТ "Концерн Хлібпром" до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви, ТОВ "СВ ГРУП-А" стало відомо, що ПрАТ "Концерн Хлібпром" вимагає повернення коштів в сумі 86196,00 грн. - зазначає, що оскільки ціна кавомолок Fiorenzato F64E чорного кольору істотно змінилась, то ПоАТ "Концерн Хлібпром" необхідно звернутися до ТОВ "СВ ГРУП-А" для оформлення нового замовлення на поставку 6 кавомолок Fiorenzato F64E Г64Е чорного кольору, а грошові кошти в сумі 86196,00 грн. за заявою ПрАТ "Концерн Хлібпром" можуть бути зараховані в оплату нового замовлення. Тому вважає, що суд помилково вважає грошові кошти в сумі 86196,00грн. попередньою оплатою згідно додатку №3 від 13.12.2017р. до договору купівлі-продажу товарів №12-0 від 08.02.2016р.; - покликається на те, що суд необґрунтовано та неправомірно визнав доказами копії електронних листів, наданих ПоАТ "Концерн Хлібпром". Так само, вважає необґрунтований висновок зроблено судом про те, що направлення ТОВ "СВ ГРУП-А" даних листів ПрАТ "Концерн Хлібпром" свідчить факт наявності їх в останнього, а подавши копії листів, що надійшли електронною поштою, ПрАТ "Концерн Хлібпром" не може мати оригіналів таких листів у паперовій формі, якраз, в силу їх отримання в електронному вигляді (який і є оригіналом електронного документа); - також додає, що суд в оскаржуваному рішенні неправомірно зробив наступний висновок, що за змістом ст.1212 ЦК України особа зобов'язана повернути майно коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Отже, позивач вправі вимагати повернення спірної передоплати в тому числі на підставі вказаної норми, з огляду на те, що відповідач не виконав свого обов'язку, а пред'явлення позову є об'єктивним підтвердженням того, що виконання зобов'язання в натурі втратило для позивача інтерес; - обґрунтовує, що суд визнавши факт укладення додатку №3 від 13.12.2017р. до договору купівлі-продажу товарів №12-0 від 08.02.2016р. неправомірно стягнув кошти з ТОВ "СВ ГРУП-А" на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2018р. у справі №924/724/18 та призначено справу №924/724/18 до розгляду на 18.12.2018р. об 16:00год.. 10.12.2018р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від   Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" надійшло клопотання від 07.12.2018р. №1252/12 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/724/18, забезпечення проведення якої просить у Західному апеляційному господарському суді. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. клопотання Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/724/18 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Західному апеляційному господарському суді (адреса: 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81). Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього. Представник позивача у письмовому відзиві від 13.12.2018р. №1270/12 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 18.12.2018р. заперечила проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2018р. у справі №924/724/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 08.02.2016р. між Приватним акціонерним товариством "Концерн Хлібпром" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №12-0 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар, а саме: обладнання для помелу кавового зерна модель „Fiorenzato  F 64 Е” в кількостях, асортименті та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках (специфікаціях) до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох  сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається в додатках до цього договору (п.2.1 договору). Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому – передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару (п.2.2 договору). Загальна вартість даного  договору становить вартість всіх партій товару, поставлених покупцю на виконання умов договору (п.3.1 договору). Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати вартості товару протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку на оплату (п.3.5 договору). Продавець зобов'язаний поставити покупцю оплачену партію товару на протязі 21 календарного дня з моменту зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п.4.1.1 договору). Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1). Договір купівлі-продажу товарів від 08.02.2016р. №12-0 (основний договір) підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Додатковим договором №1 від 01.12.2016р. до основного договору сторони погодили зміни реквізитів продавця. Відповідно до додатку від 14.04.2016р. №1 до основного договору, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти у свою власність та оплатити на умовах визначених договором та цим додатком наступний товар  - електронна машина для розмелювання кави „Fiorenzato F 64 Е” в кількості 50 штук,  по ціні 13 022,47грн. за шт.; всього на суму 651123,50грн.; строк поставки – протягом 21 календарного дня від дати отримання оплати; додаток становить невід'ємну частину договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. У відповідності до додатку від 17.11.2017р. №2 до основного договору, що підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти у свою власність та оплатити на умовах визначених договором та цим додатком наступний товар – кавомолка "Fiorenzato F 64 Е" чорного кольору в кількості 6 штук, загальною вартістю 83 820,00грн.; строк поставки -   протягом 14 банківських днів від дати отримання оплати; порядок проведення розрахунків – 100%  передоплата; додаток становить невід'ємну частину договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Також, додатковою угодою від 17.11.2017 до основного договору сторони змінили реквізити продавця  і відомості про форму власності покупця. У матеріалах справи наявний додаток від 13.12.2017р. №3 до основного договору про зобов'язання відповідача передати у власність позивача кавомолки "Fiorenzato  F 64 Е" чорних в кількості 6 штук, вартістю 86196,00грн., який засвідчений підписом та печаткою лише зі сторони позивача. Однак, зі сторони відповідача він не засвідчений а ні підписом, а ні печаткою. Відповідно до видаткових накладних №336 від 14.04.2016р., №1143 від 05.10.2016р., №1325 від 24.11.2017р. (постачальник – ТОВ "СВ Груп-А"; покупець – ПАТ "Концерн Хлібпром", договір - № 12-0 від 08.02.2016р.) відповідач поставив на користь позивача товару на суми (відповідно вищенаведеним накладним по порядку): 651123,50грн.; 55680,00грн.; 83820,00грн. Всього на суму 790623,50грн.. Також, у відповідності до доданих виписок банку позивач здійснив оплату поставленого відповідачем товару: 22.03.2016р. га суму 651123,50грн.; 04.10.2016р. на суму 55680,00грн.; 23.11.2017р. на суму 83820,00грн.; 19.12.2017р. на суму  86196,00грн. Всього на суму  876819,50грн.. Крім того, у матеріалах справи наявні: - гарантійний лист ТОВ "СВ Груп – А" від 22.02.2018р. №25, де ТОВ "СВ ГРУП-А" повідомило ПрАТ "Концерн Хлібпром" про те, що: 08.02.2016р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів №12-0; 13.12.2017р. між сторонами підписано додаток №3 до договору, згідно якого позивач замовив 6 кавомолок на суму 86196,00грн.; замовлення було прийнято ТОВ "СВ Груп-А" до виконання, а ПрАТ "Концерн Хлібпром" належним чином оплатило партію замовленого товару; в той же час, ТОВ "СВ Груп-А" було позбавлено можливості вчасно виконати замовлення, оскільки замовлений товар постачається італійським виробником кавомолок Fiorenzato; враховуючи, що потужності виробника кавомолок Fiorenzato у період Новорічних та Різдвяних свят частково не працювали, то замовлення на виробництво кавомолок приймались в порядку черговості; отже, затримка в поставці замовленого товару виникла, в тому числі, з незалежних від відповідача обставин; у зв'язку з зазначеним, відповідач підтверджує прийняті зобов'язання за договором та гарантує, що 6 кавомолок на суму 86196,00грн. будуть поставлені позивачу в термін до 15.03.2018р.. До листа додано електронну роздруківку його направлення; - лист ТОВ "СВ Груп-А" від 27.03.2018р. №35, де продубльовані обставини листа №25, і додатково зазначено, що товар може бути поставлено лише в термін до 21.04.2018р., а також те, що у випадку, якщо пропозиція відповідача щодо поставки 6 кавомолок на суму  86196,00грн. в більш тривалі строки є неприйнятною для позивача, то відповідач на вимогу позивача поверне оплату партії товару на суму 86196,00грн. До листа додано електронну роздруківку його направлення; - роздруківка електронної переписки сторін від 13.12.2017р., де менеджер з зовнішньоекономічної діяльності ПрАТ "Концерн Хлібпром" робить запит щодо наявності 6 кавомолок та направлення рахунку на них, а ТОВ "СВ Груп-А" надає відповідь – кавомолки будуть за два тижні після оплати рахунку; - рахунок від 13.12.2017р. №2260 на оплату 6 кавомолок "Fiorenzato  F 64 Е" на суму 86196,00грн.; - вимога від 19.07.2018р. №756/01-1, де ПрАТ "Концерн Хлібпром" звернувся до ТОВ "СВ Груп-А" та просить протягом 5 календарних днів з моменту направлення цієї вимоги повернути передоплату за непоставлений товар в розмірі 86196,00грн. за договором №12-0. Докази направлення вимоги – опис кореспонденції з штампом пошти з відміткою про направлення вимоги № 756/01-1 та фіскальні чеки від 20.07.2018р.; - податкова накладна від 19.12.2017 №53; За вказаних обставин, Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" про стягнення 86196,00грн. попередньої оплати. Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ "Концерн Хлібпром" посилається на те, що 08.02.2016р. між сторонами укладено договір купівлі – продажу №12-0, за яким відповідач зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар  - обладнання для розмелювання кавового зерна модель "Fiorenzato  F 64 Е" в кількості, асортименті та за ціною, вказаними в додатках до договору, що підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємними частинами договору. В подальшому, на виконання вказаного договору позивач здійснив оплату на суму 876819,50 грн., а відповідач поставив товар на суму 790623,50грн.. Різниця між поставкою та оплатою дорівнює 86196,00грн. Також, зазначене підтверджується наступним, зокрема, 13.12.2017р. між сторонами досягнуто домовленості про поставку шести кавомолок на загальну суму 86196,00грн.. 13.12.2017р. на запит менеджера ПАТ "Концерн Хлібпром" надіслано рахунок на оплату №2260 та повідомлення про термін оплати – 12 банківських днів з моменту оплати рахунку. Сторони погодили також додаток №3, який підписаний позивачем та направлений на адресу відповідача. На підставі виставленого відповідачем рахунку позивач 19.12.2017р. сплатив на рахунок відповідача 86196,00грн., що підтверджується випискою банку. Однак, товар поставлений не був. Також, відповідач не повернув позивачу підписаного примірника додатку №3. Проте, у гарантійному листі №25 від 22.02.2018р. підтвердив підписання вказаного додатку, а отже, і досягнення сторонами всіх істотних умов щодо його укладення. Крім того, він гарантував поставку до 15.03.2018р.. Листом №35 від 27.03.2018р. відповідач вдруге підтвердив підписання додатку №3 та повідомив про можливість поставки до 21.04.2018р.. До того ж, він зазначив про повернення суми здійсненої попередньої оплати за відповідною вимогою. Відповідно до додатку №3 продавець зобов'язаний передати товар протягом 14 банківських днів з дати отримання передоплати. Оплата здійснена 19.12.2017р., отже строк поставки - 11.01.2018р.. Однак, продавець не здійснив поставки товару у даний термін, чим порушив умови договору. У відповідності до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вимога позивача про повернення грошей бажаного результату не принесла. В зв'язку з наведеним, позивач звернувся з цим позовом. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/724/18 та призначено підготовче провадження. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Відповідач у письмовому відзиві від 17.10.2018р. вказує, зокрема про те, що дійсно, між сторонами укладено договір від 08.02.2016р.. Також, у грудні 2017 року позивач замовив в відповідача партію обладнання (кавомолки кількістю 6 штук). Для підтвердження замовлення відповідач направив позивачу пропозицію поставки товару у вигляді рахунку від 13.12.2017р. №2260. Згідно п.3.5 договору оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку. Як зазначено у рахунку від 13.12.2017р. покупець зобов'язаний повідомити продавця про оплату рахунку, оскільки продавець не може гарантувати наявність необхідної кількості обладнання. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВСУ у справі №143цс14 за загальним змістом термін „повідомлення” включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими  особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою вказаних відомостей.  Позивач у встановлений договором строк не здійснив оплату товару та в подальшому жодним чином не повідомив відповідача про здійснення оплати. Тобто, позивач порушив вимоги договору про оплату. Згідно ст.645 ЦК якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Тому, пропозиція відповідача відносно поставки товару (6 кавомолок) втратила чинність. Будь – які додатки з цього приводу  до договору не укладались. З цього приводу, відповідач зазначає, що не відповідає дійсності вказівка позивача про можливе підписання додатку №3. Крім того, згідно чинного законодавства правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний обома сторонами. Додатки до договору мають вчинятися в тій же формі, що і основний правочин. За таких обставин, додаток №3 є не підписаним, а отже – неукладеним. В подальшому, до моменту звернення до суду, позивач не направляв відповідачу жодних повідомлень, в тому числі відносно замовлення нової партії товару, чи щодо повернення 86196,00грн.. Щодо долученої позивачем вимоги про повернення коштів від 19.07.2018р. відповідач вказує – за інформацією самого позивача така вимога до відповідача не надходила. Не вважається вона і такою, що надійшла до відповідача в силу Правил надання послуг поштового зв'язку, оскільки немає ні підтвердження про її отримання, ні відміток про відмову відповідача її отримати. Лише після отримання відповідачем копії позовної заяви, останньому стало відомо, що позивач вимагає повернення коштів. Однак, в такому випадку, спір відсутній. На даний момент ціна кавомолок істотно змінилася. В зв'язку з цим, позивачу необхідно звернутися до відповідача для оформлення нового замовлення на поставку товару, а грошові кошти в розмірі 86196,00грн. можуть бути зараховані в оплату нового замовлення. З огляду на вищевказане, відповідач зазначає, що позивач не вправі вимагати повернення коштів, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, оскільки відповідач жодних порушень вимог договору не здійснив. Таким чином, позивач може в установленому порядку просити відповідача повернути 86196,00грн., чи в судовому порядку вимагати стягнення з відповідача даних грошей, однак на підставі ст.1212 ЦК України. В будь – якому разі на даний момент таке звернення позивача до суду є передчасним, а зміна підстав позову не може бути здійснена. Стосовно долучених позивачем копій електронних листів, в тому числі листа від 13.12.2017р., гарантійного листа №25 від 22.02.2018р. та листа від 27.03.2018р., відповідач зазначає, що він вказаних листів не складав та до позивача не надсилав. Дослідивши надані позивачем копії електронних листів, відповідач встановив, що підпис на них не належить директору підприємства відповідача. В той же час, позивач повідомляє про відсутність у нього оригіналів вказаних листів та наявність лише електронних документів. В разі надання позивачем таких листів для огляду, відповідач клопотатиме про призначення експертизи. Надане позивачем електронне листування не відповідає вимогам оформлення електронних документів,  вказаних Законом "Про електронний цифровий підпис". В наданих копіях не містяться електронні цифрові підписи, накладенням яких завершується створення електронного документа та які  є обов'язковими реквізитами електронних документів. Без таких реквізитів документи не мають юридичного значення. Отже, надані позивачем копії електронних документів не можуть вважатися  належними доказами. У додаткових поясненнях від 31.10.2018р. позивач вказує - згідно договору продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною, що наводяться в додатках до договору, що є його невід'ємною частиною. Виставлення рахунку на оплату – це наступний крок після досягнення домовленостей, після якого здійснюється оплата. Отже, підтвердження відповідачем у відзиві направлення рахунку позивачу на поставку шести кавомолок свідчить про досягнення домовленості між сторонами про кількість  і ціну товару, на підставі чого і виставлявся рахунок. Також, посилаючись на порушення позивачем строків оплати, а саме 3 банківських дні, відповідач не обґрунтовує, якою саме нормою права чи яким положенням договору передбачено такий наслідок порушення зобов'язання, як одностороння відмова від зобов'язання іншою стороною. Відповідач не заперечує відносно отримання ним попередньої оплати. Посилання ж останнього на неповідомлення про оплату, яке передбачене рахунком є необґрунтованим, оскільки договором такого обов'язку не передбачено. Вказівка на додаткові обов'язки в рахунку не мають юридичного значення, оскільки рахунок односторонній документ. Безпідставним є покликання відповідача на відсутність спору у зв'язку з неотриманням відповідачем вимоги про повернення коштів. Так, вимога про повернення коштів направлялась відповідачу, що підтверджується доданими доказами. Крім того, чинним законодавством не визначено форми пред'явлення вимоги. Покупець може здійснити своє право будь – яким шляхом - як звернення з претензією, листом, телеграмою, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги в формі позову. Право покупця звернутись до суду з вимогою про повернення суми попередньої оплати не може бути обмежене через відсутність його попереднього звернення до продавця з такою вимогою, оскільки фактично це призведе до порушення принципів верховенства права й  доступності судового захисту. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2018р. у справі №924/724/18 позов задоволено.. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави,  Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.  Статтею 16 ЦК України  передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Як встановлено  ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України  визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до ч.1  ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Статтею 509 ЦК України  визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і  ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 1 ст.628 ЦК України  передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У відповідності до ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2). Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Як свідчать матеріали справи, Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" уклали договір купівлі-продажу товару від 08.02.2016р. № 12-0, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них. Про укладення договору свідчать підписи та відбитки печаток сторін на ньому. Також, на виконання вказаного договору ТОВ "СВ ГРУП-А" поставило позивачу товар на загальну суму 790623,50грн., що підтверджується видатковими накладними: №336 від 14.04.2016р. на суму 651123,50грн., від 05.10.2016р. №1143 на суму 55680,00грн., від 24.11.2017р. №1325 на суму 83820,00грн.. Оплата ПрАТ "Концерн Хлібпром" товару підтверджується виписками банку: від 22.03.2016р. на суму 651123,50грн. (відповідає накладній №336 від 14.04.2016р.), від 04.10.2016р. на суму 55680,00грн. (відповідає накладній від 05.10.2016р. №1143), від 23.11.2017р. на суму 83820,00грн. (відповідає накладній  від 24.11.2017р. №1325). Водночас, у матеріалах справи міститься банківська виписка відносно оплати позивачем товару на 86196,00грн. за призначенням платежу - оплата за кавомолки згідно рах.№2260 від 13.12.2017р. по договору №12-0 від 08.02.2016р.. Однак, відповідна накладна на поставку вказаного оплаченого товару, яка б свідчила про поставу товару на обумовлену суму, у матеріалах справи відсутня. Отже, за вказаних обставин, у матеріалах справи відсутні докази поставки товару на суму 86196,00грн., в той час як оплата вказаного товару документально підтверджена. При цьому, слід зазначити, що за договором оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати вартості товару протягом трьох банківських днів від дати виставлення рахунку на оплату (п.3.5). Продавець же,  зобов'язаний поставити покупцю товар: або на протязі 21 календарного дня з моменту зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п.4.1.1.), або протягом терміну, який визначається в додатках до цього договору (п.2.1). Водночас, заперечуючи проти позову відповідач покликається на те, що  надана позивачем копія додатку під №3 до основного договору, якою обґрунтовується позов не підписана та не укладена, а тому вона не може прийматися як доказ в справі. Також, зазначене, обґрунтовується зокрема тим, що всупереч рахунку №2260, який відповідач виставив позивачу на оплату товару (за заявленою сумою), позивач оплатив його не в строк, зазначений договором та не повідомив відповідача щодо оплати (в рахунку, як вказує відповідач зазначено щодо необхідності повідомлення про оплату). Слід звернути увагу не те, що порядок поставки товару та строки оплати визначаються в договорі. Будь – які додаткові умови, які не передбачені договором не є обов'язковими для сторін. Рахунок не є договором (він є документом створеним на його виконання) в зв'язку з чим він не може встановлювати для позивача умов, необхідних для виконання договору. Рахунок є лише вимогою щодо оплати на підставі договору. Стосовно оплати 86196,00грн. не в строк, зазначений договором, слід зазначити наступне. Зокрема, рахунок №2260 (на оплату 86196,00грн. за поставку 6 кавомолок)  датований 13.12.2017р.. Оплата вказаного рахунку, як вбачається з виписки банку здійснено 19.12.2017р. (при цьому, в призначенні платежу вказано, що його здійснено на підставі договору №12-0 та рахунку №2260 від 13.12.2017р.). При цьому, відповідач зазначає, що оплата, здійснена через 6 днів після виставлення рахунку є порушенням умов договору, оскільки згідно останнього оплата має здійснюватись протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку. Таким чином пропозиція поставки (рахунок) втратила чинність 18.12.2017р., а відтак додаток № 3 не є укладеним. Однак, на вказане, слід зазначити, що оплата згідно дати рахунку дійсно відбулася з трьохденним простроченням. Водночас, неповернення оплаченої суми відповідачем (відповідач не заперечує оплати та прийняття грошей) свідчить про прийняття останнім замовлення на поставку товарів. Крім того, договір не містить жодних умов того, що прострочення виконання його умов щодо оплати спричиняє наслідок – припинення дії договору та звільнення сторін від виконання обов'язків за договором. Слід також вказати на те, що про прийняття пропозиції відповідачем по поставці товару свідчать також гарантійні листи №25 від 22.02.2018р. та від 27.03.2018р. № 35, де прямо вказано (самим відповідачем): 08.02.2016р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів  №12-0; 13.12.2017р. між сторонами підписано додаток №3 до договору, згідно якого позивач замовив 6 кавомолок на суму 86196,00грн.; замовлення було прийнято ТОВ "СВ Груп-А" до виконання, а ПрАТ "Концерн Хлібпром" належним чином оплатило партію замовленого товару; в той же час, ТОВ "СВ Груп-А" було позбавлено можливості вчасно виконати замовлення, оскільки замовлений товар постачається італійським виробником кавомолок Fiorenzato; враховуючи, що потужності виробника кавомолок Fiorenzato у період Новорічних та Різдвяних свят частково не працювали, то замовлення на виробництво кавомолок приймались в порядку черговості; отже, затримка в поставці замовленого товару виникла, в тому числі, з незалежних від відповідача обставин; у зв'язку з зазначеним, відповідач підтверджує прийняті зобов'язання за договором та гарантує, що 6 кавомолок на суму 86196,00грн. будуть поставлені позивачу в термін до 15.03.2018р.  (в листі №35  - до 21.04.2018р). Також, про направлення даних листів позивачу свідчить факт наявності їх в останнього. При цьому, складання даних листів відповідачем  підтверджується відбитком печатки товариства відповідача з підписом директора, наявних на листах. Доказів же підробки підпису директора на цих листах, про яке вказує відповідач, у матеріалах справи відсутнє. Вказавши про підробку підпису, відповідач, в той же час, не надав відповідного підтвердження. Натомість, він зазначив, що в разі надання позивачем оригіналів гарантійних листів, відповідач буде клопотати про проведення експертизи. Слід також зазначити, що подавши копії листів, що надійшли електронною поштою, позивач не може мати оригіналів таких листів у паперовій формі, якраз, в силу їх отримання в електронному вигляді (який і є оригіналом електронного документа). При цьому, слід врахувати, що вказавши про підробку підпису, відповідач мав би підтвердити таке твердження. А, вказівка про можливе проведення експертизи судом не враховується, оскільки таке твердження є лише наміром проведення експертизи, однак, не є відповідним клопотанням. При цьому, місцевий господарський суд керувався вимогами ч.9 ст.165 ГПК України, де вказано, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.  В даному випадку, суд також врахував, що своє твердження про можливу експертизу відповідач вказав у відзиві, поданому 17.10.2018р., в той час як строк для подання відзиву визначено до 07.09.2018р.. Отже, за вказаних обставин, судом прийнято гарантійні листи у якості доказів. Враховуючи вище викладене, неповернення коштів відповідачем, оплачених за виставленим відповідачем рахунком та зміст гарантійних листів свідчать про прийняття відповідачем пропозиції позивача щодо поставки 6 кавомолок на суму 86196,00грн., та про досягнення відповідної домовленості. За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Водночас, судом відхилено, також, доводи відповідача стосовно відсутності спору (відповідач вказує, що лише з отриманням позову, він дізнався про вимогу позивача відносно повернення грошей), оскільки з прийнятих до уваги судом гарантійних листів (де серед іншого, вказано про причини не поставки товарів та відтермінування строку поставки) вбачається протилежне. Таким чином,  підтвердження відповідачем факту укладення між сторонами додатку № 3 до основного договору та оплати позивачем 6 кавомолок за цим додатком (про що вказано в гарантійних листах) є документально встановленими обставинами. Тобто, документально підтверджено виникнення між сторонами зобов'язання щодо купівлі-продажу 6 кавомолок за ціною 86196,00грн., про що вказано у додатку №3 і рахунку №2260 (де вказано, що він виставлений на основі договору №12-0). Також, судом відхилено доводи відповідача стосовно того, що додаток №3 не відповідає рахунку №2260 (є різниця в сумах вартості кавомолок), оскільки як в додатку, так і в рахунку зазначена вартість 86196,00грн. Так, у додатку в графі "Всього з ПДВ" зазначено 86196,00грн. (така ж сума вказана в гарантійних листах). Отже, матеріали справи свідчать, що на виконання укладеного між сторонами договору (в тому числі щодо попередньої оплати), позивач оплатив 86196,00грн. в рахунок майбутньої поставки 6 кавомолок. Відповідач, згідно умов договору зобов'язаний поставити позивачу товар: або на протязі 21 календарного дня з моменту зарахування коштів на рахунок (в разі відсутності вказівки на дату поставки в додатках); або протягом 14 банківських днів від дати отримання товару (в разі вказівки на дату поставки в додатку, що має місце в даному випадку). Слід зазначити, що в будь – якому випадку строк поставки товару, за відсутності доказів поставки, станом на час вирішення справи пропущено. За вказаних обставин, враховуючи встановлений судом факт отримання відповідачем передоплати за договором від 08.02.2016р. №12-0, та не поставку ним товару у встановлений судом строк, вимога позивача про повернення суми передоплати є обґрунтована.  Розмір заявленої суми підтверджується документально (рахунок та банківська виписка). Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про задоволення позову. Відносно покликання відповідача на те, що позивач не вправі вимагати повернення грошей, оскільки відповідач вимог договору не порушував, а вимога про повернення грошей на підставі ст.1212 ЦК  є неможливою, оскільки це є зміна підстав позову на стадії розгляду по суті. Зазначені доводи відхиляються, оскільки відсутність порушень договору відповідачем спростовується матеріалами справи, а також встановлений судом факт вступу сторін у відносини купівлі-продажу та тривалість таких відносин на час вирішення спору, свідчить про правильність вказівки позивача на підстави позову. Саме виходячи з обґрунтованості підстав даного позову суд дійшов висновку про необхідність його задоволення. Водночас, суд врахував позицію Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 17.10.2018р. у справі №908/2552/17, де вказано, що відповідно Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за позовами в яких визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову. При цьому, господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа зобов'язана повернути майно  коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином слід врахувати, що позивач вправі вимагати повернення спірної передоплати, в тому числі на підставі вказаної норми, з огляду на те, що відповідач не виконав свого обов'язку, а пред'явлення позову є об'єктивним підтвердженням того, що виконання зобов'язання в натурі втратило для позивача інтерес. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2018р. у справі №924/724/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А" - без задоволення. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -                          УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ ГРУП-А", м.Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2018р. у справі №924/724/18 - без змін. 2. Справу №924/724/18 повернути до Господарського суду Хмельницької області. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст постанови складений "20" грудня 2018 р. Головуючий  суддя                                                                      Павлюк І.Ю. Суддя                                                                                              Демидюк О.О.   Суддя                                                                                              Савченко Г.І.