Ухвала

від 05.11.2018 по справі 911/5174/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" листопада 2018 р. Справа № 911/5174/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча

на дії та бездіяльність Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

у справі № 911/5174/14

за позовом Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча

до Селянського (фермерського) господарства Прогрес

про стягнення 48 792, 24 грн.

Представники:

від Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча: не з'явилися

від Селянського (фермерського) господарства Прогрес : не з'явилися

від Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Слєсаренко Володимир Ілліч звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства Прогрес 48 792, 24 грн. заборгованості за договором поставки № КП130514/1 від 13.05.2014, з яких: 30 240, 00 грн. - основного боргу, 861, 84 грн. - пені, 9 072, 00 грн. - штрафу та 8 618, 40 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.01.2015 у справі № 911/5174/14 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча задоволено повністю, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Прогрес на користь Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча 30 240, 00 грн. - основного боргу, 861, 84 грн. - пені, 9 072, 00 грн. - штрафу, 8 618, 40 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами та 1 827, 00 грн. - судового збору.

06.02.2015 на виконання рішення господарського суду Київської області від 26.01.2015 у справі № 911/5174/14 видано відповідній наказ.

До господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча надійшла скарга б/н від 19.10.2018 (вх. № 226/18 від 22.10.2018) на дії та бездіяльність Баришівського районного відділу ДВС у виконавчому провадженні № 49358835 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14, у якій скаржник просить суд визнати дії Баришівського районного відділу ДВС у виконавчому провадженні № 49358835 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 щодо винесення постанови від 25.09.2018 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , неправомірними, протиправними, передчасними та незаконними, а також визнати недійсною та скасувати постанову Баришівського районного відділу ДВС від 25.09.2018 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2018 розгляд вищезазначеної скарги призначено у судовому засіданні на 05.11.2018 та зобов'язано учасників провадження надати суду певні документи.

01.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшов відзив № 10894 від 30.10.2018 (вх. № 31284/18 від 01.11.2018) на скаргу Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча, до якого, крім іншого, додано клопотання № 10895 від 30.10.2018 про розгляд даної скарги без участі представника відділу державної виконавчої служби.

До господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча надійшло клопотання б/н від 30.10.2018 (вх. № 31314/18 від 02.11.2018) про розгляд скарги без його участі.

У судовому засіданні 05.11.2018 розглядається скарга Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча б/н від 19.10.2018 (вх. № 226/18 від 22.10.2018) на дії та бездіяльність Баришівського районного відділу ДВС у виконавчому провадженні № 49358835 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14.

Представники сторін та Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за відсутності представників сторін та органу державної виконавчої служби за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування вищезазначеної скарги, скаржник посилається на те, що Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, незважаючи на відсутність заборони щодо звернення стягнення на майно і кошти боржника, наявність у боржника майна, не проведено у повному обсязі виконавчих дій та заходів і протиправно та необґрунтовано винесено постанову від 25.09.2018 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Державний виконавець Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, заперечуючи проти задоволення скарги, стверджує, що ним вжитті всі заходи щодо виконання судового рішення, а тому підстави для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження відсутні.

Оцінивши доводи, що наведені скаржником в обґрунтування поданої ним скарги та доводи, що наведені державним виконавцем у відзиві на скаргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 16.11.2015 відкрито виконавче провадження № 49358825 про примусове виконання наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14.

Вказаною постановою також накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику і заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

27.11.2015 Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 49358825 до зведеного виконавчого провадження № 47342366.

05.12.2016 Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 49358825 із зведеного виконавчого провадження № 47342366.

Постановою Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.12.2016 виконавчий документ - наказ господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2017 у справі № 911/5174/14 визнано дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 49358825 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 щодо винесення постанови від 05.12.2016 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві незаконними, а також скасовано постанову Баришівського районного відділу державної виконавчої служби від 05.12.2016 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві.

Вказаною ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2017 встановлено, що державний виконавець не здійснив повний об'єм дій спрямованих на примусове виконання рішення, а саме: не зроблені запити до територіального управління Держгірпромнагляду щодо наявності у власності боржника великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів; не витребувано від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільської (селищної) ради інформацію щодо наявності у власності чи у оренді боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення; не витребувано від ДП Держреєстри України відомості щодо наявності та/або відсутності у базі Зерно даних про здане боржником зерно; не витребувано інформацію у керівництва боржника про належне йому майно, його кількість та місце розташування; не направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника; не вжито заходів щодо розшуку, опису та оцінки (для звернення стягнення на заставлене майно) майна боржника, а це три одиниці транспортних засобів; не передано на реалізацію майно після спливу терміну дії застави згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.05.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, Законом України Про виконавче провадження встановлено обов'язок державного виконавця здійснити дії, направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом.

19.04.2017 Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 49358825.

З матеріалів справи вбачається, що після відновлення виконавчого провадження № 49358825 Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було вчинено такі дії у вказаному виконавчому провадженні:

- 10.05.2017 отримано відповідь від Головного управління Держпраці у Київській області про відсутність зареєстрованих за боржником великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування;

- 12.05.2017 направлено до Баришівського районного суду Київської області подання про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України;

- 18.05.2017 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: ЗИЛ-ММЗ 554 М, DAF 95XF380, напівпричіп JUMBO DO 240К2, що належать боржнику;

- 30.05.2017 отримано ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 18.05.2017 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника до моменту фактичного виконання рішення господарського суду Київської області від 26.01.2015 у справі № 911/5174/14;

- 09.06.2017 отримано лист Головного управління Національної поліції в Київській області про те, що транспортний засіб ЗИЛ-ММЗ 554 М та напівпричіп JUMBO DO 240К2 оголошено в розшук за системою Відеоконтроль-Рубіж ;

- 30.06.2017 отримано лист Головного центру обробки спеціальної інформації про те, що відомості щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника внесено до відповідної бази даних Державної прикордонної служби України;

- 13.10.2017 здійснено виклик керівника боржника до державного виконавця для надання пояснень і документів щодо виконання судового рішення;

- 30.10.2017 отримано пояснення керівника боржника про те, що борг не сплачено у зв'язку з відсутністю коштів;

- 11.04.2018 отримано лист Головного управління Національної поліції в Київській області про те, що станом на 29.03.2018 транспортні засоби перебувають в розшуку за системою Відеоконтроль-Рубіж .

25.09.2018 Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про повернення виконавчого документа - наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки згідно відповіді Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.08.2018 транспортні засоби, належні боржнику, не розшукані, іншого майна, що належить боржнику, не виявлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Згідно з ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Положеннями ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з ст. 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною 3 ст. 8 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

Права та обов'язки державних виконавців визначені ст. 18 Закону України Про виконавче провадження . Так, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Окрім наведеного, відповідно до частин 4, 5 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження .

Заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до положень частин 2, 3 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження виконавець організовує розшук боржника - юридичної особи, майна боржника шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.

Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 53 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 54 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Згідно з ч. 6 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Так, ст. 75 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ст. 76 Закону України Про виконавче провадження за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 6-11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Акт - це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами. Запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.

З огляду на вищезазначене вбачається, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Тобто, державний виконавець повинен періодично проводити перевірки майнового стану боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ), здійснювати усі можливі дії щодо виявлення, опису, арешту та реалізації майна боржника з метою належного виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не надано суду належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів в підтвердження дотримання державним виконавцем вищезазначених вимог Закону України Про виконавче провадження щодо одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб усіх необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації про майно, кошти, дебіторську заборгованость боржника, щодо виявлення майна боржника, що перебуває в інших осіб, щодо здійснення перевірки майнового стану боржника з періодичністю у кожні два тижні щодо виявлення рахунків та кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника відповідно, а також щодо здійснення заходів примусового виконання рішення суду і вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем несвоєчасно та не в повній мірі вжито всіх необхідних, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, що свідчить про наявність факту неправомірної бездіяльності державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення.

Крім того, з огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , ч. 1 ст. 3 і ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі Янголенко проти України , no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні по справі Савіцький проти України , no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України , no. 15729/07, від 05.07.2012).

З врахуванням викладеного та встановлених судом фактичних обставин справи, враховуючи наявні у справі документи, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення скарги стягувача, оскільки впродовж значного періоду часу рішення господарського суду у даній справі, що набрало законної сили та є обов'язковим на всій території України, так і не було виконано, державним виконавцем не здійснено усіх можливих і необхідних виконавчих дій щодо своєчасного виявлення майна, його арешту, опису, оцінки та реалізації.

За таких обставин, суд визнає дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 49358835 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 щодо винесення постанови від 25.09.2018 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві неправомірними та визнає недійсною постанову Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25.09.2018 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Керуючись статтями 233, 234, 342-343 Господарського процесуального кодексу України та Законом України Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Фізичної особи-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча б/н від 19.10.2018 (вх. № 226/18 від 22.10.2018) на дії та бездіяльність Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 49358835 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 задовольнити.

2. Визнати дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 49358835 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 щодо винесення постанови від 25.09.2018 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , неправомірними.

3. Визнати недійсною постанову Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25.09.2018 про повернення наказу господарського суду Київської області від 06.02.2015 по справі № 911/5174/14 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

4. Примірники даної ухвали направити сторонам та Баришівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 07.11.2018.

Суддя Т.В. Лутак