Рішення

від 29.10.2018 по справі 2040/7563/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 жовтня 2018 р. № 2040/7563/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представник відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Транслогістік" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РКС Транслогістік", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 28.08.2018 року, винесене ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Харківській області, вважає їх безпідставними, незаконними, та такими, що не відповідають дійсності та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в поданих письмових запереченнях зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, а порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "РКС Транслогістік", за наслідками якої складений акт № 3220/20-40-14-18-06/40968480 від 09.08.2018 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РКС Транслогістік", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за господарськими взаємовідносинами з ТОВ Резерв Трейд (податковий номер 40550758) за травень 2017 року, ПП Науково-дослідницька фірма Оптимальні технології (податковий номер 36699731) за вересень 2017 року, ТОВ Укрзалізторг (податковий номер 41316122) за жовтень 2017 року та подальшої реалізації товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників (а.с. 11-31).

За результатами перевірки відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 97 346 грн за жовтень 2017 року.

В подальшому, на підставі зазначеного акту ГУ ДФС у Харківській області ДФС України складено та направлено платникові податків податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.08.2018, яким встановлено порушення Позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України (надалі у тексті - ПК України), і зменшено суму від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 97 346 грн за жовтень 2017 року (а.с. 46).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з договором поставки від 01.05.2017 року №1, укладеним між ТОВ "РКС Транслогістік" (покупець) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ "Резерв Трейд" (постачальник) в особі директора ОСОБА_3, постачальник зобов'язується поставити комплектуючі і запасні частини до залізничних вагонів, що були у використанні в номенклатурі, кількості, строки та за цінами, зазначеним у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 52-54, 55, 56).

На підтвердження реальності господарської операції за зазначеним договором до суду також надано заявку на поставку товару; рахунок-фактуру № РТ-0000001 від 11.05.2017; видаткову накладну від 16.05.2017 № РТ-0000001; платіжні доручення № 93 від 17.05.2017 та №15 від 31.05.2017; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за травень-серпень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом; податкову накладну № 3 від 16.05.2017, яка зареєстрована в ЄРПН; товарно-транспортну накладну від 16.05.2017 № 1, виписаною ТОВ "Резерв Трейд" та копію посвідчення водія (а.с. 57-66).

Згідно з договором поставки № 01/08-17-пк від 01.08.2017 року укладеним між ТОВ "РКС Транслогістік" (покупець) в особі директора ОСОБА_2 та ПП Наукова-дослідницька фірма Оптимальні технології (постачальник), постачальник зобов'язується поставити комплектуючі і запасні частини до залізничних вагонів в асортименті, кількості, по цінам, що узгоджуються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 67-68).

На підтвердження реальності господарської операції за зазначеним договором до суду також надано специфікацією № 1 до договору; рахунок-фактуру № ОТ-0000505 від 22.09.2017; видаткову накладну від 22.09.2017 № ОТ-000519; платіжне доручення №204 від 22.09.2017; оборотно-сальдову відомістю по рахунку 631 за вересень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом; податкову накладну № 220904 від 22.09.2017, яка зареєстрована в ЄРПН; товарно-транспортною накладною від 22.09.2017 № 22/09/17 (а.с. 69-76).

Щодо взаємовідносин з ТОВ Укрзалізторг , судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 20.10.2017 року №20-10-17, укладеним між "РКС Транслогістік" (покупець) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ Укрзалізторг (продавець) в особі директора ОСОБА_4, продавець зобов'язується передати у власність покупця вагони (а.с. 77-78).

Також на підтвердження зазначеної операції до суду надано: специфікацію № 1 до договору; рахунки № 78 від 23.10.2017 та № 85 від 26.10.2017; видаткову накладну № 82 від 26.10.2017; акт приймання-передачі вагонів від 26.10.2017; акт надання послуг від 26.10.2017; платіжні доручення № 227 від 25.10.2017 та № 229 від 26.10.2017; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за жовтень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом; податкові накладні № 31 від 25.10.2017 та № 35 від 26.10.2017, які зареєстровані в ЄРПН; технічні паспорти вагонів № № 759561 (№ 57320087), 759562 (№57320038), 771662 (№57320004); копію електронної залізничної накладної від 27.10.2017 № 52619624 (а.с.79-94).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає ст.188 ПК України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189цього Кодексу).

Частина 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідно також відмітити, що посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Щодо наявності та правильності складення податкових накладних контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, їх наявність та правильність заповнення та реєстрації не ставиться відповідачем в акті перевірки під сумнів.

При цьому, жодних судових рішень чи іншої інформації щодо фіктивної безпосередньої господарської діяльності саме ТОВ "РКС Транслогістік" або його безпосередніх контрагентів податковий орган не наводить, а лише зазначає про неправомірність дій його контрагентів при здійсненні господарських операцій з іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже ТОВ "РКС Транслогістік" не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог ПК України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими Товариством операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях Товариства відсутні порушення приписів ПК України, а зроблені в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними.

Щодо заяви про розподіл судових витрат у розмірі 15 355,67 грн., які складаються з: судового збору у сумі 1762,00 грн., гонорара адвоката за надання правової допомоги та іншої правової допомоги разом у сумі 12 000,00 грн. та судових витрат пов'язаних з прибуттям представника позивача до суду у сумі 1593,67 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від № ПД-100818-1 від 10.08.2018 року, копію акту про надання послуги від 17.08.2018 року, копію звіту № 1 від 17.08.2017 року, копію акту про надання послуги від 08.10.2018 року, копію звіту № 2 від 08.10.2018 року щодо обсягу наданих послуг, копію рахунку-фактури № 05102018 від 05.10.2018 року, копію звіту про витрати від 05.10.2018 року, копії платіжних доручень з системи Клієнт-банк АО Менюк та партнери про перехування коштів клієнтом на рахунок адвокатського об'єднання № 386 від 03.09.2018 року, № 447 від 08.10.2018 року, № 458 від 09.10.2018 року.

Судом встановлено, що у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену фахівцем у галузі права та адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи, а також не надано доказів на підтвердження витрат пов'язаних із прибуттям представника позивача.

Також, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Понесені позивачем витрати у відповідності до вимог чинного законодавства є складовою судових витрат і не відносяться до позовних вимог, які є способами захисту прав позивача.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Транслогістік" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 28.08.2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Транслогістік" (вул. Сватівська, буд. 2Б,м. Куп'янськ,Харківська область,63701, код ЄДРПОУ 40968480) судовий збір у сумі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198).

У задоволенні заяви про розподіл судових витрат в іншій частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07 листопада 2018 року.

Суддя Бідонько А.В.