Постанова

від 21.01.2010 по справі 2-а-4292/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 січня 2010 р.           Справа № 2-а-4292/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні  

за участю:

Представника позивача: Щура А.А.

Відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Барської міжрайонної державної податкової інспекції   

до:   ОСОБА_2  

про: стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов Барської міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 708,88 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 14.09.2009 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 708,88 грн. Дана заборгованість утворилась  у зв"язку з отриманням відповідачем протягом 2008 року доходу внаслідок прийняття спадщини на загальну суму 14177,50 грн. В результаті вказаного ОСОБА_2 включено даний дохід до декларації від 28.01.2009 року про доходи, одержані з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, яку подано до Барської МДПІ. На виконання положень ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вказаний дохід відповідачу був оподаткований за ставкою 5%, за наслідками чого податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0001801700/0 від 02.06.2009 року було надіслано на адресу ОСОБА_2

Однак, кошти відповідачем не сплачені, а тому Барська МДПІ звернулась до суду з вимогою про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 708,88 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його, обґрунтовуючи позовні вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві.

Відповідач вимоги позову не визнав з підстав, викладених в запереченнях від 19.11.2009 року за вх.№18563. Зокрема, зазначив, що оскільки грошовий вклад, отриманий ним у спадок, є вкладом, внесеним до 1992 року, який зберігається на рахунку №915515234 Барського територіального відокремленого відділення "Ощадбанку України" та за яким відсутня можливість користування ним у повному обсязі, а зміст права власності полягає у сукупності одразу трьох приницпів - права володіння, користування та розпорядження, то реального (фактичного) отримання у власність ОСОБА_2 доходу, який оподатковується згідно законодавства, не відбулось, а відтак відповідач вважає вимоги Барської МДПІ неправомірними і просив в задоволенні позову відмовити.

На вказане заперечення представником позивача надано суду письмові пояснення за вх.№1086 від 21.01.2010 року, які було озвучено в судовому засіданні 21.01.2010 року. Зокрема, в своїх пояснень представником позивача зазначено наступне.

Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь. Отже, на думку позивача, законодавець розмежовує як окремі різновиди доходів кошти, які отримано у власність, та кошти, які нараховано на користь особи. Крім того, згідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Таким чином, позивач вважає, що в контексті зазначеної норми спадщиною є будь-яке право, в тому числі і окремо взяті складові права власності - володіння і розпорядження, щодо наявності яких відповідач не заперечував.

Відповідно до ст. 190 розділу ІІІ "Об"єкти цивільних прав" Цивільного кодексу України майном як особливим об"єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов"язки. Позивач вважає очевидним те, що майнові права як різновид майна є об"єктом цивільних прав, в тому числі і права власності, оскільки їм згідно ст. 178 Цивільного кодексу України притаманна така риса, як оборотоздатність - тобто здатність переходити від особи до особи (що відбувається, зокрема, при спадкуванні). Зобов"язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, врегульовані Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України". Згідно ч.1, 4 ст.6 цього Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року, та в інших формах відповідно до діючого законодавства; кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті окремою статтею. Отже, на думку позивача, відсутні підстави вважати грошові заощадження, поміщені  в період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР такими, що не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, оскільки, по-перше, вони були дійсно нараховані особі, та, по-друге, зазначені кошти є майном. Сама по собі наявність труднощів в користуванні майном не може вважатись підставою для несплати податку з доходів фізичних осіб.

Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Громадянином ОСОБА_2 28.01.2009 року було подано за № 2506 до Барської МДПІ декларацію про доходи, одержані з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. Відповідно до п.1.2 розділу 1 вказаної декларації, відповідачем протягом 2008 року було одержано дохід внаслідок прийняття спадщини (грошові вклади) на загальну суму 14177,50 грн.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі-Закон) визначає об'єкти оподаткування за цим законом, серед яких - дохід фізичної особи у вигляді отриманої спадщини

Відповідно до п п. 13.2.2 п.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім"ї спадкодавця першого ступеня споріднення, об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою податку, визначеною п. 7,2 статті 7 цього Закону. Згідно п. 7,2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить -  5% (у 2008 році) від об'єкта оподаткування.

Статтею 20 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 цього ж Закону передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, включений до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення  зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”.

Згідно ст.ст.18, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов"язаний самостійно визначити суму податкового зобов"язання платника податків у разі, якщо згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов"язкового платежу), є контролюючий орган.

На підставі поданої декларації №2056 від 28.01.2009 року Барської МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф»№0001801700/0 від 02.06.2009 року на загальну суму податкового зобов"язання 708,88 грн., а саме: отриманий дохід на загальну суму 14177,50 грн. помножений на 5% ставки податку з доходів фізичних осіб, який дорівнює податковому зобов"язанню на загальну суму 708,88 грн. (14177,50* 5%=708,88 грн.)

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов"язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав дане повідомлення 19.06.2009 року.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Однак відповідач по закінченню встановленого законодавством строку податковий борг не сплатив.

Відповідно до п.5.4 ст. 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов"язання, не сплачена платником податків у строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Статтею 6 вищевказаного Закону, зокрема п.6.2., передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання  в установлені строки,  податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3 п.6.2. ст. 6 цього ж Закону визначено, що податкові вимоги надсилаються:

 а) перша податкова вимога - не раніше  першого  робочого  дня після   закінчення   граничного   строку  сплати  узгодженої  суми податкового   зобов'язання.   

 б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня  від  дня  направлення (вручення) першої податкової вимоги,  у разі непогашення  платником  податків  суми  податкового  боргу  у встановлені   строки.   

Як встановлено в судовому засіданні при дослідженні матеріалів справи, Барською МДПІ у відповідності до вищевказаних норм законодавства  було направлено на адресу ОСОБА_2 22.07.2008 року першу податкову вимогу №1/38 (отримана відповідачем 30.07.2008 року), 04.09.2008 року другу податкову вимогу №2/39 (отримана відповідачем 08.09.2008 року). Однак дані вимоги залишились без виконання, в добровільному порядку сума боргу не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що на час вирішення справи, доказів про сплату заборгованості ОСОБА_2. по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 708,88 грн. немає, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1, 23000, код за ДРФО НОМЕР_1) на користь Барської міжрайонної державної податкової інспекції (вул. Карла Маркса, 5/2, м. Бар, Вінницька область, р/р 35131325501 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 21727692, код за ЄДРПОУ 20087641) заборгованість в сумі 708,88 грн. (сімсот вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   26.01.10  

Суддя         /підпис/          Гонтарук Віктор Миколайович

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: