Рішення

від 05.11.2018 по справі 220/837/18

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/837/18

Номер провадження № 2/220/371/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді - Яненко Г.М.,

за участю секретаря - Черняєвої С.П.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до територіальної громади Великоновосілківської селищної ради про визнання за нею права приватної власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки.

Вимоги позивача мотивовано відмовою нотаріуса у вчинені нотаріальних дій через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вимоги позову остання підтримала повністю, просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.

Від Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області надійшов лист в якому орган місцевого самоврядування проти позову не заперечує та клопотав про можливість розгляду справи без участі його представника.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

З урахуванням того, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає це визнання.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, в порядку ст.ст. 200, 206 ЦПК України, виходячи з наступного.

Так, розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

30.09.2017 року у віці 47 років померла ОСОБА_2, про що Великоновосілківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено відповідний актовий запис за № 293 від 04.10.2017 року та видано свідоцтво про смерть серії I-НО номер 005648 ( а.с.7 ).

На підставі копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 142216 від 06.08.2007 року, померлій ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, кадастровий номер 1421255100:01:001:0412, площею 3,99 га. (а.с. 9)

Згідно копії паспорта та копії свідоцтва про народження, позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 (а.с. 5, 6)

За життя ОСОБА_2 заповітів не складала та єдиним спадкоємцем майна померлої є донька, позивач ОСОБА_1 про що свідчить копія спадкової справи.

11.04.2018 року приватним нотаріусом Великоновосілківського нотаріального округу ОСОБА_3 було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій якою ОСОБА_1 було відмовлено у вчинені нотаріальних дій по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2. Постанова нотаріуса мотивована тим, що заявником не надано оригіналу правовстановлюючого документа на спадок (а.с. 10)

До матеріалів справи також долучено копію витягу з газети Сільський край з опублікованим у ній оголошенням про втрату оригіналу Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 142216 від 06.08.2007 року, на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 15).

Таким чином, судом встановлено, що позивач в установленому законом порядку не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки правовстановлюючий документ на спадок втрачено та видача його дубліката в даному випадку законом не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. ст. 1216-1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

За статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки зокрема на підставі прийняття спадщини.

З роз'яснень, наданих Постановою Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що особа яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Так виходячи із змісту наведених норм і відповідно до встановлених у даній справі обставин, неможливість здійснити процедуру щодо реєстрації права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку не може обмежувати права власника, з огляду на що, позивач не може ефективно скористатися своїм правом власності, яке гарантує стаття 1 Протоколу N 1.

У той же час, у відповідності до дійсного змісту статті 386 ЦК України, захисту підлягають не тільки права і законні інтереси власників майна, а й осіб які є потенційними власниками, які правомірно володіють майном на підставах передбачених законом виходячи зі змісту договору, тобто в яких із зверненням до суду лише виникне право власності.

Судом встановлено, що позивач у відповідності з діючим законодавством, звернулася щодо прийняття спадщини, однак отримати свідоцтва про право на спадщину позбавлена можливості, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що унеможливлює нотаріально посвідчити процедуру прийняття позивачем спадкового майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача знайшли своє повне підтвердження, в зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: вул. Мічуріна, б. 50, с. Времівка, Великоновосілківський район Донецької області) право власності в порядку спадкування за законом, після померлої 30.09.2017 року ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 3,99 га, яка знаходиться на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, кадастровий номер 1421255100:01:001:0412.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Г.М. Яненко