Постанова

від 01.11.2018 по справі 826/14313/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14313/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід Коммодітіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід Коммодітіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсід Коммодітіс (надалі за текстом - ТОВ Скайсід Коммодітіс ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0043521404 від 23.08.2017 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 633 500 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник наполягає на тому, що висновки, викладені в акті перевірки контролюючого органу, ґрунтуються виключно припущеннях та не підтверджуються посиланнями на будь-які первинні документи. ТОВ Скайсід Коммодітіс також звертає увагу на порушення процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.07.2017 р. по 04.08.2017 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Скайсід Коммодітіс з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2017 р.

Результати перевірки оформлено актом № 541/26-15-14-04-01/39447609 від 04.08.2017р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2017 р. на 633 500 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції № 17/06-Д від 06.02.2017 р. та видаткових накладних позивач придбав у фермерського господарства Братерське кукурудзу 3-го класу врожаю 2016 р.

На підставі цього договору постачальник у квітні 2017 р. видав податкові накладні на суму ПДВ 403 500 грн.

За умовами договору поставки № 17/09-МД від 09 лютого 2017 р. позивач придбав у ТОВ Консул 8 компост напівфабрикату.

За цим договором ТОВ Скайсід Коммодітіс отримало податкові накладні на суму ПДВ 203 000 грн.

Разом з тим, ФГ Братерське не здійснювало вирощування кукурудзи, про що свідчить відсутність земельних ділянок, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та спеціального обладнання.

Так само і ТОВ Консул 8 не мало необхідних умов для забезпечення процесу виробництва компосту.

Крім того, ТОВ Консул 8 формувало податковий кредит за рахунок придбання лимонів, апельсинів, мандаринів, бананів, а реалізовувало компост напівфабрикат.

На думку відповідача наведене свідчить про нереальність господарських операцій, а відтак і про завищення позивачем податкового кредиту на 633 500 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0043521404 від 23.08.2017 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 633 500 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з огляду на те, що: позивач не підтвердив факт оприбуткування товарів на рахунку 28 Товари ; ТОВ Скайсід Коммодітіс не надало доказів проведення розрахунків з ФГ Братерське за отриманий товар; згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень ТОВ Скайсід Коммодітіс здійснило на користь ТОВ Консул 8 оплату за товар на загальну суму 1 458 610 грн. (з ПДВ), що перевищує вартість фактично поставлених партій товарів за даними відповідних видаткових накладних ТОВ Консул 8 .

На думку колегії суддів такий висновок окружного адміністративного суду не відповідає обставинам справи та нормам процесуального і матеріального права.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів поставки; видаткових накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень про здійснення оплати на користь ТОВ Консул 8 , довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, договору з організації транспортно-експедиційного обслуговування та реєстрів до нього, що підтверджують факт транспортування придбаного товару.

Названі документи свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ Скайсід Коммодітіс наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ФГ Братерське , ТОВ Консул 8 .

Не можуть бути прийняті в якості доказу твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності та не придбавали товари які в подальшому реалізовувались ТОВ Скайсід Коммодітіс .

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Твердження Головного управління ДФС у м. Києві про безтоварність господарських операцій ґрунтуються лише на відомостях несених ним же до АІС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту .

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат та податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Водночас, матеріали справи містять копії листів ФГ Братерське та ТОВ Консул 8 за змістом яких ці суб'єкти господарювання мають у користуванні земельні ділянки та спеціалізуються на вирощуванні і виготовленні продукції, що була реалізована позивачеві.

Саме по собі не оприбуткування товарів не може бути підставою для позбавлення права платника податку на формування податкового кредиту.

Так само і відсутність оплати на користь ФГ Братерське за отриманий товар не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки згідно наведених положень статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Окружний адміністративний суд помилково послався на те, що згідно наданих позивачем платіжних доручень ТОВ Скайсід Коммодітіс здійснило на користь ТОВ Консул 8 оплату за товар на суму, що перевищує вартість фактично поставлених партій товарів за даними відповідних видаткових накладних.

Позивач відніс до податкового кредиту 203 000 ПДВ згідно податкової накладної № 1 від 14.04.2017 р.

Водночас, в матеріалах справи містяться видаткова накладна № 33 від 18.04.2017 р. і рахунок на оплату № 33 від 18.04.2017 р. на суму 42 000 грн., у тому числі 7 000 грн. ПДВ.

Наведене дає підстави для висновку, що укладений позивачем з ТОВ Консул 8 договір поставки № 17/09-МД від 09.02.2017 р. не був разовим, а виконувався протягом певного часу.

При цьому, віднесення сум податку до податкового кредиту є правом платника податку і той факт, що ТОВ Скайсід Коммодітіс не включило до податкового кредиту інші суми податку, не є свідченням безтоварності господарської операції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не обґрунтовував спірне податкове повідомлення-рішення відсутністю оплати чи надлишковою сплатою коштів, не оприбуткуванням товарів, а відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення підлягає скасування з прийняттям постанови задоволення позову.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід Коммодітіс задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року скасувати ухвалити нове судове рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0043521404 від 23.08.2017 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 06 листопада 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна