ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
06 листопада 2018 року
справа №819/1294/14-а
адміністративне провадження №К/9901/9187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді Баб'юка П.М. від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у складі суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З., у справі №819/1294/14-а, за позовом Товариства з обмеженню відповідальністю ЗМП до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В :
10 липня 2014 року Товариство з обмеженню відповідальністю ЗМП (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог від 07 жовтня 2014 року до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 31 березня 2014 року № 0000522200 про збільшення суми податку на додану вартість на 108334 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 54167 грн. та №0000542200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 220417 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.
07 жовтня 2014 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 16 грудня 2014 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 31 березня 2014 року №0000522200 в частині нарахування штрафу в сумі 27083,50 грн. (двадцять сім тисяч вісімдесят три гривні п'ятдесят копійок) по податку на додану вартість. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов у частині застосування штрафних санкцій суди попередніх інстанцій встановили відсутність підстав його застосування відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а саме відсутність повторності визначення контролюючим органом податкового зобов'язання чи зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість Товариству протягом 1095 днів.
02 січня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення адміністративного позову.
Відповідач доводить, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій здійснювався ним з урахуванням висновків акта перевірки Товариства від 18 липня 2012 року №82/22/31194958, за наслідками якого платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
13 січня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №819/1294/14-а з Тернопільського окружного адміністративного суду.
Заперечення або відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
10 жовтня 2017 року справа №819/1294/14-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
25 січня 2018 року справа №819/1294/14-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/9187/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 31194958, перебуває на податковому обліку податкового органу з 09 квітня 2001 року.
Податковим органом у лютому 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 25 лютого 2014 року №30-22/31194958 (далі акт перевірки).
Керівником податкового органу 31 березня 2014 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки.
Податковим повідомленням - рішенням №0000522200 збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 108334 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 54167 грн. на підставі абзаців 3,4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Стаття 123 Податкового кодексу України встановлює підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання. Пунктом 123.1 цієї статті передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом визначено розмір штрафної санкції по податку на додану вартість в розмірі 50% від нарахованого податкового зобов'язання, з огляду на прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2012 року №0000042300 про нарахування основного зобов'язання по вказаному податку, яке у подальшому скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року, яка набрала законної сили.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що скасування податкового повідомлення - рішення виключає ознаку повторності, щодо застосування податковим органом податкового повідомлення - рішення штрафу у розмірі 50%.
Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого касаційна скарга є невмотивованою.
Верховний Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №819/1294/14-а - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2018 |
Оприлюднено | 08.11.2018 |
Номер документу | 77661564 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Ханова Р.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні