Рішення

від 26.10.2018 по справі 807/270/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/270/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Національне агенство з питань запобігання корупції, представники - Проценко І.В., Головін С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агенство з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 05 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, яким просив суд визнати частково протиправним та скасувати п.1.1 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №212 від 09.02.2018р. з приводу встановлення в діях ОСОБА_1 при поданні декларації за 2015 рік недотримання вимог Закону України Про запобігання корупції , щодо подання недостовірних відомостей у декларації, що відрізняється від достовірних на суму що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст. 366 1 КК України.

Позов обґрунтовано тим, що при поданні позивачем декларації, відповідачем було проведено перевірку вищезгаданої декларації на підставі якої винесено рішення №212 від 09.02.2018р. та вказано факти, які не відповідають дійсності.

Так зокрема позивач наводить факти, що ним були зазначені відомості, які були в деякій мірі не повними та були ним особисто в подальшому виправлені, однак жодним чином вказані неточності не відрізнялися від достовірних на суму 250 неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб та відповідно не могли бути відомими йому, як суб'єкту декларування.

Зокрема не вказана ним земельна ділянка загальною площею 351 м 2 відповідно до договору купівлі-продажу від 07.10.2006р. становила лише 36940 гривень 98 копійок.

Було зазначено про факт проживання в житловому будинку загальною площею 182 м 2 в м. Ужгород у відповідності до норм ЦК України, але не зазначено факт користування цим житлом. Сам факт зазначення місця проживання виключає факт умислу не зазначення факту користування.

Місцем реєстрації особи є гуртожиток про що відповідно було зазначено в декларації однак, оскільки по факту там не проживав, не користувався то не вважав, що користування відбувається, що і стало причиною такого не зазначення.

Відносно транспортних засобів вказаних в електронних деклараціях була допущена технічна помилка, а саме вказано дату набуття 20.06.2016р замість 20.06.2006р. на автомобіль марки ЛАДА 21099, який ще у 2008р. вибув з володіння. Факт наявності транспортного засобу не приховувався.

Вищевказані факти не створюють наявність різниці від достовірних даних на суму 250 неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб.

Відносно порушень, зазначених у пункті 3 та 4 рішення НАЗК позивач зазначає, що дружина позивача під час заповнення та подання електронної декларації за 2015 рік повідомила, що у неї відсутні будь - які корпоративні права у підприємствах. А вже перед заповненням електронної декларації у 2017 році, дружина позивача повідомила, що має корпоративні права у товаристві з обмеженою відповідальністю Македор , вказане товариство зареєстроване 22 лютого 2017 року та повідомила позивача, що у неї наявні корпоративні права у товариствах з обмеженою відповідальністю Фенікс та Оріана ЛТД , про що позивачем були зроблені відповідні записи у електронній декларації, яку було подано у 2017 році.

Про наявність корпоративних прав у товариствах з обмеженою відповідальністю Фенікс та Оріана ЛТД дружина позивача не повідомляла, оскільки вказані товариства зареєстровані до набуття шлюбу - тобто до 25.07.2009 року.

Разом з тим, дружина позивача, вносила в ТОВ Фенікс грошові кошти у сумі 12 000 грн., однак, вказаний був нею зроблений ще 22.12.2008 року - до набуття шлюбу із позивачем.

Оскільки всі вказані вище товариства ніколи не здійснювали будь - яку господарську діяльність, будь - яких дивідендів членами сім'ї позивача отримано не було.

Також, зазначив, що на даний час відомо що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна відповідна інформація щодо сум ніби - то грошових коштів , наявних у Товариствах Македор , Фенікс та Оріана ЛТД та відповідно ніби - то внесених дружиною позивача.

Однак, насправді ця інформація відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не свідчить про наявність чи відсутність внесків та/чи грошових коштів. Ця інформація отримана державним реєстратором із статутів відповідних Товариств, де зазначено про ймовірний намір внести відповідні кошти, однак цей намір міг виникнути в минулому але не виник.

Наведене не свідчить про виникнення у дружини зобов'язань вчинити будь - які правочини чи про борг, грошове зобов'язання (в тому числі про кредитний борг) у відповідних сумах, а свідчить про ймовірність внесення грошових коштів у випадку їх наявності, бажання учасників товариства внести кошти, однак невнесення даних грошових коштів не тягне за собою правових наслідків та не свідчить про наявність грошових зобов'язань.

Просить врахувати рішення Конституційного суду України №1-рп/2013 від 05.02.2013 щодо офіційного тлумачення положень ч. 4 ст. 58, ч.1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", яким передбачено, що у випадку невнесення особами до статутного фонду внесків протягом року з дня реєстрації підприємств особа фактично втрачає право на частку в таких підприємствах.

З приводу порушень пункту 11 рішення НАЗК щодо відомостей, зазначених в розділі 11 електронних декларацій за 2015 - 2016 роки, позивач зазначиє, що доходи вказані в даному розділі отримані за його основним місцем роботи та за основним місцем роботи дружини.

Відомості про свої доходи декларант відобразив на підставі отриманої інформації від відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Закарпатської області, відомості про дохід дружини - на підставі усної інформації отриманої від дружини.

Водночас навіть наявна розбіжність у сумі 33 919, 14 гривень, про що зазначено у рішенні НАЗК, також не відрізняється від достовірної на суму 250 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб.

Оскільки суб'єктом декларування не допущено порушень на суму яка перевищує 250 прожиткових мінімумів доходів громадян то зазначення національним агентством з питань запобігання корупції порушень у розмірі 465 919,14 грн. є помилковим та таким, що не базується на реальних обставинах.

Вважає проведену перевірку поверхневою. Крім того в рішенні помилково зазначено посаду декларанта - так у вступній частині рішення НАЗК №212 від 09.02.2018р. невірно вказано посаду суб'єкта декларування - прокурор прокуратури Закарпатської області замість - прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Закарпатської області .

У резолютивній частині рішення НАЗК №212 від 09.02.2018р. вказано про наявність у декларанта ознак правопорушення, ст. 366 1 Кримінального кодексу України.

Вважає таке твердження невірним з огляду на наступне: відповідно примітки до статті 366 1 Кримінального кодексу України передбачено, що відомості повинні відрізнятись від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у даному випадку така різниця відсутня.

Встановлено, що відповідно до диспозиції ст. 366 1 Кримінального кодексу України суб'єктом декларування повинно бути "подано завідомо недостовірні відомості" у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції".

Завідомо недостовірні відомості передбачають прямий умисел, який у даному випадку відсутній, щовстановлено при проведенні службового розслідування.

Про відсутність прямого умислу свідчить рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06 вересня 2017 року №89дп-17 про закриття дисциплінарного провадження.

Законність даного рішення зазначена також у рішенні Вищої ради правосуддя № 11 від 20 лютого 2018 року, яке знаходиться в матеріалах справи та у вільному доступі.

Таким чином, рішення НАЗК №212 від 09.02.2018р. вважає незаконним в частині наявності недостовірних відомостей на суму в розмірі 250 прожиткових мінімумів доходів громадян та наявності ознак правопорушення, передбаченого ст. 366 1 КК України (п.1.1 резолютивної частини рішення).

На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити, скасувати рішення в частині.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідачем - Національним агентством з питань запобігання корупції було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого Національне агентство не погоджується із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову і заперечує проти них.

Національне агентство як орган, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, на підставі аналізу норм Закону у їх системній взаємодії сформувало відповідну практику в контексті відображення суб'єктами декларування інформації про вартість майна у декларації, яка відповідає духу Закону та меті його прийняття.

При прийнятті рішення, що оскаржується, зокрема щодо недотримання ним п.2 ч.1 ст.46 Закону, Національне агентство керувалось нормами законодавства, відповідною практикою, а також принципом пропорційності, а саме дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Крім того вказує, що результатами перевірки встановлено, що суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості щодо наявності корпоративних прав у члена сім'ї (дружини), чим не дотримав вимоги пункту 5 частини першої статті 46 Закону, а саме: не зазначив відомості про наявність корпоративних прав у члена сім'ї (дружини) у ТОВ Оріана ЛТД , розмір внеску до статутного фонду який становить 420 000 грн. та в ТОВ Фенікс , розмір внеску до статутного фонду - 12 000 грн., та не зазначив інформацію, що член його сім'ї (дружина) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ Оріана ЛТД .

Отже, за результатами з'ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено їхню недостовірність на загальну суму 432 000 гривень.

Крім того, встановлено недостовірність зазначених Позивачем відомостей щодо розміру доходу, отриманого членом сім'ї (дружиною) суб'єкта декларування. Так, суб'єкт декларування зазначив, що членом сім'ї (дружиною) одержано дохід у вигляді заробітної плати отриманої за основним місцем роботи в розмірі 5 536,00 гривень.

Згідно з відомостями, наданими Головним управлінням ДФС у Закарпатській області членом сім'ї (дружиною) суб'єкта декларування одержано дохід за 2015 ріку сумі 39 455,14 грн.(39 305,47 грн. - заробітна плата за основним місцем роботи та 149,67 грн. - соціальні виплати від первинної профспілкової організації Ужгородського національного університету).

Таким чином, суб'єктом декларування у декларації за 2015 рік сума доходу, нарахована/отримана членом сім'ї (дружиною) відрізняється від достовірної на 33 919,14 гривень.

Отже, відомості про нарахування позивачу у 2015 році доходу за ознаками та у сумі, що зазначені у рішенні № 212, є достовірними та мали бути відображені у декларації, відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону.

Враховуючи вищевикладене, за результатами з'ясування достовірності задекларованих відомостей декларації встановлено, що Позивач (суб'єкт декларування) зазначив недостовірні відомості щодо корпоративних прав (432 000,00 грн.) та доходів (33 919,14 грн.) на загальну суму 465 919,14 грн., що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідач зазначає, що суб'єкт декларування (позивач) погодився з висновками рішення № 212 та подав виправлену декларацію за 2015 рік, зазначивши інформацію у розділах декларації відповідно до вимог рішення №212.

Таким чином, подання суб'єктом декларування виправленої декларації за результатами повної перевірки підтверджує правомірність позиції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідальність за декларування недостовірної інформації, яка відрізняється від достовірної на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, передбачена Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки наявні підстави для здійснення досудового розслідування, в межах якого буде встановлюватись наявність або відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 366 1 Кримінального кодексу, Національне агентство вирішило направити результати здійсненої повної перевірки декларації за 2015 рік, поданої декларантом до Національного антикорупційного бюро України.

Таким чином, рішення № 212 є правомірним, а позов не обґрунтованим.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просили відмовити в повному обсязі. Також просили при винесенні рішення не брати до уваги рішення Вищої ради правосуддя відносно позивача.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, проаналізувавши поданий відзив відповідача, з'ясувавши всі обставини у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі надавши оцінку всім аргументам сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач - прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Закарпатської області та згідно ст.3 ЗУ Про запобігання корупції є суб'єктом, на якого поширюється дія даного закону та особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який у відповідності до ст. 45 Закону зобов'язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Закон України Про запобігання корупції визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень,частиною 1 ст. 4 якого передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону до повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Позивачем було подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

А 09.02.2018р. Національним агенством з питань запобігання корупції прийнято рішення за №212 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік поданої ОСОБА_1, прокурором прокуратури Закарпатської області. (а.с.16-27)

Так, зокрема вказано на те, що у розділі 3 Об'єкти нерухомості наявні недостовірні дані про користування майном у якому суб'єкт декларування проживає. Встановлено, що 1.1. суб'єкт декларування не зазначив відомості про право користування житловим будинком загальною площею 182 м 2 у м. Ужгород, що належить на праві власності члену його сім'ї - ОСОБА_4 (дружина), дата набуття права 09.10.2006р., який відповідно до розділу 2.1 Інформація про суб'єкта декларування декларації є його місце фактичного проживання.

Водночас ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Разом з цим, даною статтею передбачено право, а не обов'язок такого користування та не ототожнює проживання та користування.

ЦК України виділив в якості самостійного права - право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Зокрема у ч. 1 зазначається, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Дану норму слід розуміти так, що у разі, коли особа яка є власником житла одружується вона зобов'язана надати право проживання іншому з подружжя. В даному випадку йдеться про ситуацію, коли особа на момент одруження вже є власником такого майна. Вбачається, що дана норма покликана гарантувати права осіб-членів сім'ї у разі, коли вони в силу положень сімейного кодексу України не стають співвласниками житла.

Тобто, при заповненні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларантом було вказано про факт проживання в житловому будинком загальної площею 182 м 2 у м. Ужгород та у відповідності до норм цивільного кодексу не указано факт користування цим житлом, що виключає факт умислу не зазначення можливості користування при зазначенні факту проживання.

1.2. Суб'єкт декларування не зазначив відомості про право користування об'єктом нерухомого майна у м. Ужгород, який відповідно до розділу 2.1 "Інформація про суб'єкта декларування" декларації за 2015 рік є місцем його реєстрації. Відповідно до наданих суб'єктом декларування пояснень об'єкт нерухомого майна у м. Ужгород, зазначений у декларації як місце його реєстрації, є гуртожитком, на який він не має права власності.

Разом з тим, вказане твердження є суперечливим та наведено без проведення належної перевірки. Зокрема, вказано, що суб'єкт декларування ніби то надав пояснення, що вказане нерухоме майно є гуртожитком, на який він не має права власності.

Об'єкт нерухомого майна за місцем реєстрації дійсно є гуртожитком, не перебуває у власності та ніколи не використовувався суб'єктом декларування оскільки він проживає за постійною адресою, яку вказано у декларації. Жодного документа на користування у розумінні ЦК України у декларанта не має. Факт користування на підставі відсутності жодного документа чи фактичного користування відповідачем не встановлений.

1.3. Суб'єкт декларування в розділі 3 "Об'єкти нерухомості" декларації не зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 351 м 2 , розташовану в м. Ужгород, Закарпатська обл., яка станом на 31.12.2015р. належала на праві власності ОСОБА_4 (дружина).

Так, згідно з даними Державного земельного кадастру та Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру земельна ділянка загальною площею 351 м 2 , розташована в м. Ужгород, Закарпатська область, належить на праві власності дружині суб'єкта декларування ОСОБА_4 (державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.12.2007р. ЗК 011871). Вартість цієї земельної ділянки в межах повної перевірки декларації не встановлено. Однак вартість вказаної земельної ділянки встановлена цивільно-правовою угодою (зареєстрованим договором купівлі продажу) в якій встановлено вартість ділянки в розмірі 36940,98 грн.

Вищевказані відомості не відрізняються від достовірних на суму 250 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб.

2. У розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" зазначено, що суб'єкт декларування зазначив відомості про автомобіль Лада 21099 2006 року випуску, що належить на праві власності суб'єкту декларування, вказавши дату набуття права 20.06.2016р. замість 20.06.2006р.

Відповідно до наданих суб'єктом декларування пояснень вказаний транспортний засіб було продано ще у 2008 році іншій особі по генеральній довіреності, вказати, хто користується автомобілем, суб'єкт декларування не може, оскільки відсутні будь-які документи на зазначений автомобіль, зазначену дату набуття у власність 20.06.2016р. автомобіля Лада 21099 2006 року випуску вказано помилково, що відповідач і вважає зазначенням недостовірних відомостей.

Щодо порушень зазначених в п.2 рішення НАЗК а саме, наявності в позивача транспортних засобів вказаних в електронних декларацій за 2015 - 2016 роки відповідачем не було взято до уваги наступне.

Було помилково внесено відомості щодо дати набуття права власності на транспортний засіб марки Лада 21099, а саме в розділ 6 електронних декларацій за 2015 - 2016 роки було зазначено дату набуття права власності - 20.06.2016 р. замість 20.06.2006 р.

Тобто транспортний засіб марки Лада 21099 був набутий в 2006 році, вказані відомості були вказані помилково через дрібний шрифт системи електронного декларування.

Окрім цього вказаний транспортний засіб належав позивачу вже тривалий час тільки формально, оскільки у 2008 році вибув з фактичного володіння по генеральній довіреності про що було вказано у попередніх поданих деклараціях чим не порушено п. 3 ч. 1 ст.46 Закону.

Крім цього, не було приховано факт наявності даного транспортного засобу а невірні відомості щодо дати набуття право власності не створюють наявність різниці від достовірних даних на суму 250 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб.

Суб'єкт декларування у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації зазначив, що член його сім'ї отримав дохід у вигляді заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи в розмірі 5 536,00 гривень.

Згідно з відомостями, наданими Головним управлінням ДФС у Закарпатській області член сім'ї суб'єкта декларування (дружина) отримала дохід за 2015 рік у сумі 39 455,14 грн, у тому числі 39 305,47 грн. - у вигляді заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи та 149,67 грн. - у вигляді соціальних виплат від первинної профспілкової організації Ужгородського національного університету.

Зазначена суб'єктом декларування у декларації за 2015 рік сума доходу, нарахована/отримана членом сім'ї суб'єкта декларування відрізняється від достовірної на 33 919,14 гривень чим порушено п. 7 ч.1 ст. 46 Закону.

Згідно з наданими поясненнями суб'єкт декларування зазначив відомості про розмір одержаних доходів члена сім'ї зі слів члена сім'ї.

Вказана різниця також не створює наявність різниці від достовірних даних на суму 250 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або членам сім'ї, із зазначенням найменування кожного суб'єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

3. У розділі 8 "Корпоративні права" зазначено (п. 3.1, 3.2, 4), що суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості щодо наявності корпоративних прав у члена сім'ї (дружини), а саме: не зазначив відомості про наявність корпоративних прав у члена сім'ї (дружини) в ТОВ "Оріана лтд" (код ЄДРПОУ 31247739), частка у статутному фонді 14% від загального статутного капіталу, розмір внеску до статутного фонду 420 000,00 грн., які станом на 31.12.2015р. належали члену сім'ї (дружині) суб'єкта декларування.

Також суб'єкт декларування не зазначив відомості станом на 31.12.2015р. про наявність корпоративних прав у члена сім'ї (дружини) в ТОВ "Фенікс" (код ЄДРПОУ 04956474), частка у статутному фонді 4% від загального капіталу, розмір внеску до статутного фонду 12 000,00 гривень.

Це підтверджується інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, № НОМЕР_1 від 28.09.2017р.

Суб'єкт декларування у розділі 9 "Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї" декларації за 2015 рік не відобразив інформацію, що член сім'ї суб'єкта декларування (дружина) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Оріана лтд" (код ЄДРПОУ 31247739), що є недостовірними відомостями, чим не дотримав вимоги п. 5 і ч. 1 ст.46 Закону

Щодо порушень, зазначених у пункті 3 та 4 рішення НАЗК слід зазначити наступне. Згідно наявних пояснень позивача під час заповнення та подання електронної декларації за 2015 рік дружина позивача повідомила, що у неї відсутні будь - які корпоративні права у підприємствах.

А вже перед заповненням електронної декларації у 2017 році, дружина позивача повідомила, що має корпоративні права у товаристві з обмеженою відповідальністю Македор , вказане товариство зареєстроване 22 лютого 2017 року та повідомила, що у неї наявні корпоративні права у товариствах з обмеженою відповідальністю Фенікс та Оріана ЛТД , про що позивачем були зроблені відповідні записи у електронній декларації, яку позивач подав у 2017 році.

Про наявність корпоративних прав у товариствах з обмеженою відповідальністю Фенікс та Оріана ЛТД дружина не повідомляла позивача, оскільки вказані товариства зареєстровані до набуття шлюбу - до 25 липня 2009 року.

Вказані товариства з обмеженою відповідальністю на даний час будь - яку діяльність не здійснюють, не здійснювали у 2015 році та не фактично не діяли.

Дружина позивача, внесла в ТОВ Фенікс грошові кошти у сумі 12 000 гривень (дванадцять тисяч), ще 22.12.2008 року тобто до набуття шлюбу з позивачем - до 25.07.2009.р. про що не повідомляла позивача. (вказаний факт встановлений службовим розслідуванням та зазначений в рішенні, що знаходиться в матеріалах справи).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна відповідна інформація щодо сум ніби - то грошових коштів , наявних у Товариствах Македор , Фенікс та Оріана ЛТД та відповідно ніби - то внесених дружиною позивача.

Однак, інформація відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не свідчить про наявність чи відсутність внесків, грошових коштів. Інформація отримана державним реєстратором із статутів відповідних Товариств, де зазначено про ймовірний намір внести відповідні кошти, однак цей намір по факту не виник а наміри не можуть свідчити про виникнення у дружини позивача зобов'язань вчинити будь - які правочини чи про наявний борг, грошове зобов'язання (в тому числі про кредитний борг) у відповідних сумах, а свідчать тільки про ймовірність (можливість) внесення грошових коштів у випадку їх наявності, бажання учасників товариства внести кошти, однак невнесення таких грошових коштів не тягне за собою правових наслідків та не свідчить про наявність грошових зобов'язань.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013р. (справа номер 1-3/2013) (а.с.41) щодо офіційного тлумачення положень статей Закону України Про господарські товариства роз'яснено розуміння статусу учасника товариства, який реально не вносить внесок до статутного капіталу та які наслідки очікують такого учасника в разі не внесення статутного капіталу чи його частки.

Також в матеріалах справи наявне Рішення кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 06.09.2017р. (а.с. 35) яким в межах службового розслідування встановлено, що статутний фонд вищеперерахованих товариств не сформований, кошти ні позивачем ні членами його родини не вносилися крім вищевказаних сум внесених до шлюбу. Інформація про товариства була подана позивачу пізніше, а тому відобразити її не було можливості, що унеможливило притягнення позивача до відповідальності.

Вказане рішення було оскаржене до Вищої ради Правосуддя, де на засіданні №11 від 20.02.2018р. Рішення кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 06.09.2017р. залишили без змін.

Крім того у згаданому рішенні наголошено, що у правовій позиції, сформульованій у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання, підкреслюється, що розуміння права в контексті верховенства права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, є одним із загальнолюдських вимірів права. Конституційний Суд наголошує на тому, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. Покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Ті ж самі аспекти - справедливість і пропорційність - мають братися до уваги при вирішенні питання про наявність або відсутність дисциплінарного проступку. Однією з важливих складових конституційного принципу пропорційності є концепція малозначності, яка відома як загальна юридична аксіома і знайшла свій прояв в частині другій ст. 11 КК України та ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, відповідно до частини другої ст. 11 Кримінального кодексу України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, але через малозначність не становить суспільної небезпеки.

Так, відповідно до диспозиції ст. 366 1 Кримінального кодексу України зазначено: Подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції".

Завідомо недостовірні відомості передбачають прямий умисел, який у даному випадку відсутній.

Відповідно до ст. 24 КК України: прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Суд констатує факт, що повноваженнями щодо встановлення обставин наявності чи відсутності умислу в діях позивача НАЗК не наділено, оскільки це є компетенцією органу досудового розслідування в межах КПК України чи інших повноважних органів.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд керуючись ч.2 ст. 8 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Виходячи з положень КАС України, якими суд керується при винесенні рішення суд дійшов до висновку, що оскаржуване в частині рішення , прийняте Національним агентством, не достатньо обґрунтовано, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без дотриманням принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

На підставі наведеного відповідачем було вірно встановлено, що в декларації зазначені не повністю достовірні дані, частково не дотримані пункти ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", які визнаються і позивачем та в подальшому були виправлені ним особисто, однак загальна сума розбіжностей не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. А з врахуванням наведеного висновок відповідача про наявність ознак правопорушення передбаченого статтею 366 1 Кримінального кодексу України за відсутності всіх порушень та за відсутності наявності у відомостях різниці що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - передчасний .

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати п. 1.1 рішення Національного агенства з питань запобігання корупції №212 від 09 лютого 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агенство з питань запобігання корупції (вул. Дружби народів, буд.28, м.Київ 103, 01103) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк