Рішення

від 31.10.2018 по справі 1640/3225/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3225/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Чалої О.Д.,

представника відповідача - Пухлікова К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" (далі - ТОВ "САНСЕРГБУД") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 17.08.2018 №ПЛ1658/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладання цивільно - правових договорів з працівниками було обумовлено тимчасовим характером виконуваних ними робіт. Укладені угоди в повній мірі відповідають вимогам цивільного законодавства і не мали прихованих ознак трудового договору.

Ухвалою суду від 19.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.10.2018 забезпечено позов ТОВ "САНСЕРГБУД" шляхом зупинення дії постанови управління Держпраці у Полтавській області від 17.08.2018 №ПЛ1658/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі

Ухвалою суду від 24.10.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача 12.10.2018 надіслав відзив на позов, у якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що цивільно - правові угоди позивача з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 мають ознаки трудового договору, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 08 по 09 серпня 2018 року Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування ТОВ "САНСЕРГБУД", за наслідками якого складено акт № ПЛ1658/159/АВ від 09.08.2018, яким зафіксовано порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.

Також відповідачем було винесено припис № ПЛ1658/159/АВ/П від 09.08.2018 про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 17.08.2018 №ПЛ1658/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 2010420,00 грн.

Позивач не погодився із постановою про накладення штрафу та оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В цьому випадку Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок).

У відповідності до п. 2 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

У відповідності до п. 3 Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Як встановлено судом, протягом 2018 року між ТОВ САНСЕРГБУД (замовник) та фізичними особами з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 (виконавці) було укладено цивільно - правові договори, за умовами яких останні виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання робіт, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦКУ).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного суду від 18.01.2018 у справі № 350/403/16-ц, від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Якщо фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, то вказані відносини відповідають ознакам цивільного договору.

За наслідками виконання робіт сторонами договору складено акти та звіти про проведену роботу (надані послуги) (додаток № 1 до договору), у яких визначено вид виконуваних робіт та погоджено їхню вартість.

Як слідує зі змісту спірних цивільно-правових угод, метою їх укладання є виконання виконавцем конкретних робіт з монтажу обладнання.

Дія угод припинена у зв'язку з повним виконанням сторонами своїх зобов'язань, що засвідчено підписанням актів здавання-приймання виконаних робіт.

Таким чином, спірні правовідносини між підприємством позивача з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 виникли на підставі волевиявлення сторін і ніяк не порушили ані права працівників, ані інтереси держави.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що вищезазначені цивільно - правові угоди містять фіксований розмір винагороди, що вказує на наявність прихованих трудових відносин. Разом з тим, з відомостей на виплату грошей за квітень - червень 2018 року (том 1, а.с. 181-183) вбачається, що виконавці робіт отримували кошти у різних розмірах, що відповідає відомостям, зазначеним у актах здавання-приймання виконаних робіт, та звітам про проведену роботу.

Зазначена обставина свідчить про наявність цивільних правовідносин, оскільки замовник та виконавець встановлювали розмір винагороди в залежності від обсягу виконаних робіт, не дотримуючись зафіксованого у договорі розміру.

З показів допитаного у судовому засіданні Пирлика С.М. (директор) судом встановлено, що ТОВ "САНСЕРГБУД" отримує замовлення на виконання робіт в основному весною та літом, що обумовлює необхідність залучати у цей період осіб, які не входять до штату підприємства за цивільними угодами.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_3 (виконавець) пояснили, що вони виконували роботи по демонтажу (монтажу) елеватора у Вінницькій та Дніпропетровській областях, відповідно. Виконання робіт здійснювалося на власний ризик. Їхні відносини з ТОВ "САНСЕРГБУД" не мали постійного характеру. Жодних претензій до підприємства не мають.

На підтвердження необхідності виконання робіт та залучення додаткових осіб у спірних правовідносинах позивачем надано договір підряду з ПрАТ "РАМБУРС" від 06.03.2018 № 060318, договір субпідряду з ПП "ТРАНСВІТ" № 010618 від 01.06.2018, договір підряду з ТОВ "Іванівка" від 01.06.2018 та договір підряду з ТОВ "Зернова плюс" № 020518 від 02.05.2018.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначені особи проходили інструктаж з питань охорони праці суд не бере до уваги, оскільки такий інструктаж був передбачений додатковими угодами до цивільно - правових договорів.

Крім того, суд враховує, що постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 11.10.2018 у справі № 531/1240/18, що набрало законної сили 22.10.2018, закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ "САНСЕРГБУД" за частиною 3 статті 41 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. При прийнятті рішення суд виходив із того, що висновки, викладені в акті перевірки Управління Держпраці у Полтавській області та протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи та правовідносинам між ТОВ "САНСЕРГБУД" та підрядниками.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що підприємством не було порушено частину 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а відтак, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 17.08.2018 №ПЛ1658/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" (пров. Ніколєвського, 4, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 36523812) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу від 17.08.2018 №ПЛ1658/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" (код ЄДРПОУ 36523812) витрати зі сплати судового збору в розмірі 30 156,30 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 08 листопада 2018 року.

Суддя К.І. Клочко