Рішення

від 07.11.2018 по справі 2340/3503/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року справа № 2340/3503/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання рішення протиправним та його скасування,

встановив:

03 вересня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 (18005, АДРЕСА_1) до Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (вул. Мічуріна, 1, с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область) в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Геронимівської сільської ради від 20.06.2018 №41-3/VІІ в частині відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою;

2) судові витрати у тому числі витрати на професійну правову допомогу стягнути з відповідача на користь позивача.

Обгруновуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'яязку з перебуванням земельної ділянки у постійному користуванні кооперативу «Кристал» Черкаської асоціації виробників цукру для будівництва житлових будинків. Позивач не погоджується з даними підставами та зазначає, що запитувана земельна ділянка не розташована на землях кооперативу «Кристал» та ліквідований у 2001 році.

Ухвалою суду від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач 13.09.2018 отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений судом термін відзив на позовну заяву суду не надав, а тому суд на п. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

23.05.2018 ОСОБА_2 звернулась до Геронимівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо приватизації земельної ділянки для ведення садівництва в межах населеного пункту с. Геронимівка. До клопотання позивачем додано такі документи:

1) копію паспорту;

2) копію ідентифікаційного коду;

3) графічні матеріали із зображенням місця розташування запитуваної земельної ділянки.

Геронимівська сільська рада рішенням від 20.06.2018 №41-3/VІІ Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вирішила відмовити в наданні дозволу гр.. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га в межай с. Геронимівка у власність для ведення садівництва в зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні кооперативу Кристал Черкаської асоціації виробників цукру для будівництва житлових будинків відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 23.01.1997 серія ЧР 17-91.

Вважаючи дане рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Згідно зі статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою надав графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є те, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні кооперативу Кристал Черкаської асоціації виробників цукру для будівництва житлових будинків відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 23.01.1997 серія ЧР 17-91.

Під час судового розгляду справи встановлено, що представник позивача звернувся до Господарського суду Черкаської області з адвокатським запитом, в якому просив надати копію ухвали Господарського суду Черкаської області від 25.09.2001 у справі №05/2221, якою ліквідовано кооператив Кристал , як юридичну особу в зв'язку з її банкрутством. Запит мотивований тим, що дана ухвала відсутня в реєстрі судових рішень.

На даний запит представником позивача утримано копію ухвали Господарського суду Черкаської області від 25.09.2001 у справі №05/2221, в якій Господарський суд Черкаської області ухвалив: Затвердити звіт ліквідатора ОСОБА_3 та ліквідаційний баланс кооперативу Кристал м. Черкаси від. 04 вересня 2001 року. Ліквідувати кооператив Кристал як юридичну особу в зв'язку із банкрутством. Провадження по справі припинити. .

Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України (чинного станом на 25.09.2001) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до п. в. ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (чинного на момент винесення оскаржуваного рішення) підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 36 вказаного закону передбачено, що на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про:

а) межі адміністративно-територіальних одиниць;

б) кадастрові номери земельних ділянок;

в) межі земельних ділянок;

г) цільове призначення земельних ділянок;

ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права);

д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок;

е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель;

є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок;

ж) земельні угіддя;

з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру;

і) бонітування ґрунтів;

ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Як вбачається з графічних матеріалів, які додані позивачем до клопотання від 23.05.2018 та згідно з викопіюванням з публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка є вільною.

Таким чином, доказів, які б свідчили, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої просила надати позивач, перебуває в постійному користуванні кооперативу Кристал Черкаської асоціації виробників цукру для будівництва житлових будинків, відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч. 1статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ч. 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Цією ж статтею передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд звертає увагу, що на пропозицію суду відповідачем не надано до суду відзив на позовну заяву та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 1800 грн. позивач надав договір про надання правової допомоги №2 від 02.04.2018, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серія ЧК №94953, акт прийому-передачі послуг (виконання робіт) №3 від 10.09.2018, копію рахунку за надані послуги №2/3/1 від 10.09.2018, квитанцію про сплату 1800,00 грн від 02.11.2018 з призначенням платежу: "надання проф. правової допомоги по договору від ОСОБА_1Ф.", копія меморіального ордеру від 02.11.2018.

Вказані докази суд вважає неналежними та недопустимими з огляду на таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому ст. 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно позиції Верхового Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції КАС України та запровадженням положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".

Про необхідність ведення Книги обліку доходів та витрат зазначено також у Методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, схвалених Національною асоціацією адвокатів України.

Позивач не надав суду доказів того, що адвокатом ОСОБА_4 належним чином ведеться Книга обліку доходів та витрат, а кошти в сумі 1800,00 грн відображені в Книзі, тобто оприбутковані.

Враховуючи те, що наданими суду документами витрати на правничу допомогу позивач не підтвердив, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Геронимівської сільської ради від 20.06.2018 №41-3/VІІ в частині відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (вул. Мічуріна, 1, с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 26357923) на користь ОСОБА_1 ((18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Тимошенко