Рішення

від 30.10.2018 по справі 2540/2623/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2623/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача Кравченка В.В.,

представників відповідача Черевка А.П., Корявець Р.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ПМК-82" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "ПМК-82" (далі - ПрАТ "ПМК-82") звернулося до суду з уточненим позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202, прийнятий відповідачем в особі інспектора праці Корявець Руслани Степанівни; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 27.06.2018 №25-24-062/0307/153 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області в розмірі 11 169,00 грн; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області в розмірі 1 116 900,00 грн. Протокольною ухвалою було задоволено клопотання позивача про виправлення описки в позовних вимогах щодо дати припису з 17.11.2017 на 01.06.2018.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Так, позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що постанови винесені з порушенням вимог законодавства, без належних та допустимих доказів цього, за відсутності дійсного факту вчинення правопорушень трудового законодавства, з порушенням права на захист особи, яка притягається до відповідальності, а тому вони є протиправними, незаконними та підлягають скасуванню, а самі посадові особи Управління Держпраці у Чернігівській області допустили протиправні дії, оскільки ними було порушено процедуру як проведення перевірки вимог трудового законодавства, так і процедуру притягнення ПрАТ "ПМК-82" до відповідальності, а також законні права і інтереси позивача.

Позивач, зокрема вказує, що Управління Держпраці у Чернігівській області не доводило посадових осіб ПрАТ "ПМК-82" до відома про правові підстави проведення перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю, посилання на підставу проведення такої перевірки відсутні, як в Акті інспекційного відвідування від 01.06.2018 №25-24-062/0307, так і в приписі про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202 та складених постановах про накладення штрафів, тощо. Також, у позивача відсутнє будь-яке направлення на проведення перевірки посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області і позивач не володіє інформацією про дійсні підстави проведення перевірки дотримання вимог трудового законодавства.

Позивач звертає увагу, що незважаючи на те, що у директора ПрАТ "ПМК-82" були наявні зауваження щодо складеного Акту інспекційного відвідування, і зазначені заперечення були подані у визначений Порядком триденний термін безпосередньо 01.06.2018 особисто інспектору праці Корявець.C., відповідач такі заперечення не розглянув та не надав позивачу відповідь на них, а в цей же день виніс припис про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307/0202. Крім того, позивач був позбавлений можливості підписати акт відвідування із застереженням щодо наявності зауважень. Серед іншого, позивач не отримував від відповідача у встановленому Законом порядку ані акту про відмову від підпису акту перевірки, ані акту про відмову від підпису оскаржуваного припису.

Позивач вважає, що незважаючи на те, що у оскаржуваному приписі строком виконання його вимог є 01.07.2018, даний припис відповідача про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307/0202 було отримано ПрАТ "ПМК-82" лише 02.07.2018. Тому, враховуючи те, що оскаржувані постанови були винесені без надання позивачу достатнього строку для усунення порушень вимог трудового законодавства, якщо б вони і мали місце, та винесені 27.06.2018, тобто до настання строку виконання вимог припису, - накладення на позивача відповідачем штрафу було передчасним. Крім цього, на адресу позивача жодних викликів про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від Управління Держпраці у Чернігівській області не надходили.

Таким чином позивач вважає, що проводячи перевірку, приймаючи оскаржуваний припис та постанови, відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим було порушено законні інтереси позивача, а тому оскаржуваний приписи про усунення виявлених порушень та постанови про накладення на ПрАТ "ПМК-82" штрафних санкцій підлягають скасуванню.

Позивач також, звертає увагу суду на те, що оскаржувані постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.06.2018 №25-24-062/0307/153 та від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 є невмотивованими, вони не містять в собі жодної інформації, яка б достеменно свідчила про те, які саме порушення трудового законодавства ПрАТ "ПМК-82" були допущені. Крім того, оскаржувані постанови взагалі не містять жодної інформації, чим саме керувався відповідач при визначенні розміру штрафів, які він наклав на ПрАТ "ПМК-82", відсутній розрахунок розміру таких штрафів. При цьому, як на підставу для скасування постанови відповідача від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 позивач посилається на те, що між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11 та ОСОБА_12 існували виключно цивільно-правові, а не трудові правовідносини.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, надавши відзив на позовну заяву, та вказали, що обгрунтовання позивача не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних постанов про накладання штрафу та припису. Під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанов про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства. За результатами інспекційного відвідування позивача було встановлено, що працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11, ОСОБА_13 після проходження вступного та повторного інструктажів з питань охорони праці допущено до роботи без оформлення трудового договору. Проведення вступного і первинного інструктажу з охорони праці, присвоєння табельних номерів, нарахування і виплата заробітної плати разом з основними працівниками підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11, ОСОБА_13 свідчить про наявні трудові відносини, які не оформлені належним чином, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України. Тобто, приховуючи трудові правовідносини позивач уклав з найманими працівниками договори підряду (цивільно-правового характеру) які не містять конкретних фізичних величин, не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен бути виконаний стороною договору та розмір винагороди. Крім того, до позовної заяви позивач надає копії договорів підряду, укладених з вищевказаними працівниками зміст яких, зокрема в пункті 1 (термін виконання робіт) відрізняються від договорів від 01.01.2018 №1, від 02.04.2018 №№5, 6 ,7 ,8 ,9 ,10, 11, 12, від 09.04.2018 №13, які надані інспектору праці під час проведення інспекційного відвідування. Також відповідач зазначив, що факт порушення ПрАТ ПМК-82 строків виплати заробітної плати за час весь щорічної відпуски ОСОБА_14 не спростовується позивачем та підтверджується наданими доказами до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги такими, що не відповідають обставинам справи, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування та не мають жодного посилання на норми діючого законодавства, які обґрунтовують позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, у зв'язку із зверненням ОСОБА_15 щодо використання найманої праці без оформленого трудового договору та не виплати заробітної плати (а.с.120), в якому останній зазначив, що в період з 17.04.2018 по 23.04.2018 працював на посаді підсобного робітника (різноробочого) в ПрАТ "ПМК-82", втім заробітну плату в повному розмірі не отримав, видано наказ від 24.05.2018 №153 "Про проведення контрольних заходів", яким передбачено проведення інспекційного відвідування позивача (а.с.121).

Згідно направлення на перевірку від 25.05.2018 №587 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_16 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині своєчасності і в повному обсязі виплати заробітної плати та оформлення трудових відносин з найманими працівниками (а.с.122).

В період з 31.05.2018 по 01.06.2018 зазначеною посадовою особою проведене інспекційне відвідування ПрАТ "ПМК-82". За результатом його проведення встановлені порушення ч.3 ст.24, ч.1,2,3 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.21, ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю від 01.06.2018 №25-24-062/0307 (а.с.123-125).

Так, згідно Акту встановлені порушення, а саме:

Фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, ч.3 ст.24 КЗпП України (за даними розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000004 за квітень 2018 року заробітну плату нараховано 16 працівникам, з яких 6 працюють за трудовими угодами, що підтверджено наявністю трудових книжок, відмічених в книзі обліку руху трудових книжок. На працівників ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11, ОСОБА_13 розпорядчих документів про прийняття їх на роботу не надано. Згідно журналів проведення вступного і первинного інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки, в яких відмічено проведення 02 та 09 квітня 2018 року інструктажів з вище переліченими особами. Також, в журналах проведення інструктажів вказано посади працівників (виконроб, муляр, плиточник, бетонник) та визначено виробничий підрозділ, до якого приймається особа, що інструктується - Будівельна дільниця.

ПрАТ "ПМК-82" не видано накази про прийняття на роботу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11, ОСОБА_13 перед проведенням вступного та первинного інструктажу з охорони праці і відповідно не повідомлено Державну фіскальну службу України.

Оплату праці працівників ПрАТ "ПМК-82" за розрахунково-платіжною відомістю №НЗП-000004 за квітень 2018 року проведено наступним чином: платіжним дорученням від 25.05.2018 №192 п'яти працівникам, які перебувають у належно оформлених трудових відносинах з ПрАТ "ПМК-82", заробітну плату перераховано на карткові рахунки в AT "Райффайзен Банк АВАЛЬ" за відомістю нарахування коштів №11; по відомості на виплату готівки №ВЗП-000031 за квітень 2018 року в період з 25.05.2018 по 25.05.2018 одному працівнику (ОСОБА_14), який перебуває у належно оформлених трудових відносинах з ПрАТ "ПМК-82" та 10 працівникам, з якими трудові відносини не оформлені.

У відомості на виплату готівки працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11, ОСОБА_13 проставлено табельні номери.

Відомість на виплату готівки №ВЗП-000031 за квітень 2018 року проведена по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

По рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

В ході проведення інспекційного відвідування надано договори підряду (цивільно-правового характеру):

від 01.01.2018 №1 між ПрАТ "ПМК- 82" та ОСОБА_4,

від 02.04.2018 №5 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_5,

від 02.04.2018 №6 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_19,

від 02.04.2018 №7 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_7,

від 02.04.2018 №8 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_8,

від 02.04.2018 №9 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_20,

від 02.04.2018 №10 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_10,

від 02.04.2018 №11 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_9,

від 02.04.2018 №12 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_11,

від 09.04.2018 №13 між ПрАТ "ПМК-82" та ОСОБА_13,

які є ідентичним за своєю формою та містять однакові положення.

Відповідно до п.4 договорів "Виконавець" несе персональну відповідальність за дотримання вимог техніки безпеки та чинного законодавства з охорони праці. Згідно п.5 договору "Фірма" не несе відповідальності за дотримання "Виконавцем" ТБ (техніки безпеки) та інших правил охорони праці.

Предметом договорів підряду (цивільно-правового характеру) від 02.04.2018 №№5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 є виконання комплексу робіт з улаштування благоустрою території; договору від 09.04.2018 №13 - улаштування пішохідних доріжок з тротуарної плитки; по договору від 01.01.2018 №1 - будівництво "Спортивного комплексу "Футбольний стадіон" в кварталі вул.Кільцевої та проспекту Миру м.Чернігів.

Відповідно до умов договорів підряду (цивільно-правового характеру) від 02.04.2018 №№5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 роботи повинні бути виконанні з 02.04.2018; згідно договору від 09.04.2018 №13 - з 09.04.2018; згідно договору від 01.01.2018 №1 - протягом 12 місяців.

За результатами виконаних робіт складено акти прийняття робіт від 27.04.2018 з визначенням обсягів робіт і вартістю. При цьому, у всіх Договорах відсутній розділ "Виплати винагороди", що є істотною умовою договору підряду (а.с.33-63, 138-145).

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13 нарахована і виплачена заробітна плата разом з основними працівниками підприємства, що свідчить про наявні трудові відносини, які належним чином не оформлені.

Внаслідок викладеного відповідачем зроблено висновок, що фактично допущено до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу;

- порушення строків виплати заробітної плати за час щорічної відпуски, ч.4 cт.115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (Заробітна плата працівникам за час щорічної відпустки не виплачується за три дні до дати її початку. Відповідно до наказу ПрАТ "ПМК-82" від 30.03.2018 №06-КО ОСОБА_14 надано щорічну відпустку терміном на 24 календарні дні з 02.04.2018. Виплата заробітної плати за весь час щорічної відпустки проведена 25.05.2018, замість 28.03.2018, що підтверджено відомості на виплату готівки №ВЗП000031 за квітень 2018 року. Таким чином, виплата заробітної плати за весь час щорічної відпустки ОСОБА_14 виплачена з затримкою понад один місяць).

В зв'язку з вказаними в Акті порушеннями трудового законодавства інспектором праці ОСОБА_16 винесено припис про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202, яким зобов'язано директора ПрАТ "ПМК-82" Гребельного І.Ф. їх усунути. У зв'язку з відмовою ОСОБА_27 від підписання припису два його примірники, разом з Актом інспекційного відвідування 04.06.2018 надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з описом вкладенням з повідомленням про вручення.

Винесений припис позивачем не оскаржений, натомість в листі від 01.07.2018 №30 позивач визнав допущені порушення трудового законодавства в частині своєчасності виплати заробітної плати та повідомив про його часткове виконання (а.с.129).

При цьому, 07.06.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. прийнято рішення №126 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 08.06.2018 за вих. №10-04/3405 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 10 год. 40 хв. 21.06.2018 направлено рекомендованим листом 11.06.2018. У зв'язку з відсутністю інформації про вручення відповідного поштового відправлення розгляд справи про накладення штрафу було перенесено на 10:00 год 27.06.2018. Повідомлення від 21.06.2018 №10-04/3640 про перенесення розгляду справи 21.06.2018 було надіслано ПрАТ "ПМК-82" та отримано уповноваженою особою підприємства 26.06.2018.

27.06.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І., було розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 01.06.2018 №25-24-062/0307 та на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі (ч.4 ст.115 КЗпП України) винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.06.2018 №25-24-062/0307/153 на ПрАТ "ПМК-82" у розмірі 11 169,00 грн; на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за фактичний допуск працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11, ОСОБА_13 до роботи без оформлення трудового договору (ч.3 ст.24 КЗпП України) винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 про накладення штрафу на ПрАТ "ПМК-82" у розмірі 1 116 900,00 грн.

Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.06.2018 №25-24-062/0307/153, від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 були надіслані позивачу рекомендованими листами 02.07.2018. Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень постанови отримані позивачем 06.07.2018.

Вважаючи вказані постанови та припис протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим зазначеною постановою, передбачено, що інспекційні відвідування проводять за інформацією Пенсійного Фонду та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів (підпункт 6 пункту 5).

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч.4 ст 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп.1 п.5 Порядку №295).

Тобто, посилання позивача на відсутність підстав для проведення перевірки на увагу не заслуговують.

Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування ПрАТ "ПМК-82" було виявлено порушення ч.3 ст.24, ч.1,2,3 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.21, ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", про що складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 01.06.2018 №25-24-062/0307.

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Також п.20 та п.21 Порядку встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в Акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання Акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

В зв'язку з вказаними в Акті порушеннями трудового законодавства інспектором праці ОСОБА_16 винесено припис про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202, яким зобов'язано директора ПрАТ "ПМК-82" Гребельного І.Ф. їх усунути. При цьому два примірники припису, разом з Актом інспекційного відвідування 04.06.2018 надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з описом вкладенням з повідомленням про вручення (а.с.126-128).

Отже, судом встановлено, що Управління Держпраці у Чернігівській області зауважень ПрАТ "ПМК-82" до Акту інспекційного відвідування не отримувало. Належних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини позивачем не надано. При цьому, судом встановлено, що у зв'язку з неможливістю особисто вручити Акт керівнику підприємства 04.06.2018 його направлено на адресу позивача рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення. Оскільки поштовий конверт повернувся з відміткою про неможливість його вручення 21.06.2018 два примірники Акту та припису були повторно надіслані на адресу ПрАТ "ПМК-82", які отримані позивачем 26.06.2018.

При цьому посилання позивача на те, що його заперечення були подані у визначений Порядком триденний термін безпосередньо 01.06.2018 особисто інспектору праці Корявець.C. жодним доказом не підтверджені. А тому судом до уваги не приймаються.

Так, відповідно до п.29 Порядку №295 із змінами та доповненнями, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Враховуючи те, що Акт позивачем не підписувався а жодних зауважень на адресу відповідача не надходило, припис було надіслано в день складання акту.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.23, 24 Порядку, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Із викладеного слідує, що в разі відсутності зауважень до акту, припис може бути винесений як в останній день інспекційного відвідування, так і протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання).

При цьому, зазначені положення не містять обмежень щодо можливості складання припису в день складання Акту інспекційного відвідування, а тому посилання позивача на порушення відповідачем порядку видання припису на увагу також не заслуговують.

Так, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі Порядок №509) із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб'єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Зазначені положення відповідачем дотримано. При цьому, представник позивача на розгляд справи не з'явився, про поважні причини своєї неявки не повідомив (а.с.132, 133).

Згідно з п.8 Порядку №509 уповноважена посадова особа, що розглядає справу, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.

З аналізу вищевикладених положень Порядку №509 слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Наведені обставини свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та направлення Акту та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанов про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

Як вбачається з Акту інспекційного відвідування та встановлено судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності, зокрема, стало порушення строків виплати заробітної плати за час щорічної відпуски ОСОБА_14 (а.с.124 на звороті).

При цьому, в листі від 01.07.2018 №30 позивач визнає допущені порушення трудового законодавства в зазначеній вище частині щодо своєчасності виплати заробітної плати та повідомляє про його часткове виконання (а.с.129). Тобто, припис про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202 в цій частині та постанова відповідача від 27.06.2018 №25-24-062/0307/153 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області в розмірі 11 169,00 грн є правомірними і скасуванню не підлягають.

В даному випадку, посилання позивача на допущення порушень відповідачем при їх оформленні та винесенні не можуть бути беззаперечною підставою для їх скасування, оскільки не спростовують факту самого порушення, яке визнається позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Щодо решти порушень, усунення яких вимагається оскаржуваним приписом та постановою відповідача від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області в розмірі 1 116 900,00 грн суд зазначає наступне.

Перевіряючи нормативно-правове обгрунтовання підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 1 116 900,00 грн, судом встановлено, що підставою для накладення на позивача штрафу став, на думку відповідача, фактичний допуск працівників ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11, ОСОБА_13 до роботи без оформлення трудового договору.

Суть порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що проведення вступного і первинного інструктажу з охорони праці, присвоєння табельних номерів, нарахування і виплата заробітної плати разом з основними працівниками підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_13 свідчить про наявні трудові відносини, які не оформлені належним чином, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

На думку відповідача, приховуючи трудові правовідносини позивач уклав з найманими працівниками договори підряду (цивільно-правового характеру) які не містять конкретних фізичних величин, не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен бути виконаний стороною договору та розмір винагороди.

Так, згідно ч.1 ст.1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

В свою чергу, ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, зокрема, що положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

При цьому, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Слід звернути увагу на те, що згідно ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Частинами 1 та 2 ст.83 ЦК України встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. В свою чергу, ст. 91 ЦК України встановлює, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Частиною 1 ст.92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст.97 ЦК України). Згідно ч.1 ст.98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Частинами 1, 2 та 4 ст.99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Частинами 3 та 5 ГК України визначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Згідно ч.3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч.1 та 2 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При цьому, абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Так, нормами ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Так, між ПрАТ "ПМК-82" з однієї сторони та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_26., ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були укладені відповідно договори підряду.

Пунктом 1 вказаних Договорів передбачено, що їх предметом є виконання виконавцем певних робіт, як правило, з приводу улаштування благоустрою території щодо облаштування доріжок тротуарною плиткою, а замовник - ПрАТ "ПМК-82", в свою чергу, бере на себе зобов'язання прийняти виконану роботу за актом і оплатити роботу відповідно до кількості і якості виконаної роботи згідно із діючими у ПрАТ "ПМК-82" розцінками на підставі актів приймання виконаних робіт. Пунктом 9 вказаних Договорів закріплено, що по всіх інших питаннях, не передбачених цим договором, сторони керуються вимогами ЦК України. Факт надання послуг та виконання робіт за вказаними договорами підтверджується актами прийняття робіт до кожного договору, копії яких додаються до матеріалів позовної заяви.

Крім наведеного, відповідачем не спростовується те, що відносно вказаних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на ПрАТ "ПМК-82" не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи, вищезазначені працівники не ознайомлювались з правилами внутрішнього трудового розпорядку, не вівся облік їх робочого часу, що свідчить про цивільно-правовий характер даних договорів, що підтверджується, зокрема, табелями обліку використання робочого часу, податковою та іншою звітністю підприємства за квітень - травень 2018 року, яка також додається до матеріалів цієї позовної заяви. На підприємстві були відсутні їх трудові книжки, що підтверджується Книгою обліку трудових книжок і вкладишів до них ПрАТ "ПМК-82" і відповідні записи про працевлаштування не вносились підприємством у ці документи.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 627 ЦК України передбачає положення про свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Частиною 1 ст.839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Стаття 841 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. Згідно ч.1 ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 ст.850 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Стаття 857 ЦК України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. При цьому, ч.1 ст.854 ЦК України вказує, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, дострокове (тобто, до здачі роботи) виконання замовником обов'язку щодо оплати роботи, у тому числі, частинами, за умови відсутності заперечень кредитора щодо виконання такого обов'язку частинами, не заборонено чинним цивільним законодавством України. В той же час, наведене дає підстави для висновку, що у разі не визначення в договорі підряду ціни за виконану роботу, замовник повинен сплатити ціну після її виконання.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов'язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину. яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду та цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

За таких обставин за своїм змістом договори підряду (укладені з фізичними особами та зазначені в Акті) є цивільно-правовими договорами, а висновки інспектора Управління Держпраці у Чернігівській області, викладені в Акті "про перебування працівників у трудових відносинах з підприємством та порушення ним вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, на думку суду, є безпідставними.

Відповідно, викладений у Акті висновок відповідача про нібито вчинений позивачем фактичний допуск громадян до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин. Отже, оскільки позивач уклав з фізичними особами договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у ПрАТ "ПМК-82" не виникло жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 № 413.

При цьому, позивачем внаслідок здійснення виплат за договорами підряду та цивільно-правовими договорами здійснювалось включення відомостей, щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до періодичних звітів (звіт форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ, податкові розрахунки), які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі.

Також враховуючи презумцію дійсності правочину, суд зазначає, що юридичні особи не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов'язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов схожого висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З системного аналізу умов договорів підряду, укладених між позивачем та фізичними особами, вбачається, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес. В той час, як для трудових договорів, характерним було би зворотнє.

Наведене також підтверджується показами свідків ОСОБА_27, ОСОБА_25, ОСОБА_11,ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_19,ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні. Серед іншого свідки зазначили, що гроші їм виплачували по закінченню об'єму робіт після підписання Актів. Роботу виконували у вільному графіку, навіть у вихідні дні. Головним їх обов'язком було виконання роботи у строк. При цьому також зазначили, що з цінами по об'ємах робіт були ознайомлені.

Щодо виплати коштів особам за цивільно-правовими договорами, бухгалтер підприємства ОСОБА_25 звернула увагу на подані звіти, де вказані суми виділені в окремий рядок. При цьому іншого виду звітності не може бути, оскільки бухгалтерська програма 1С не може формувати звітність по іншому (а.с.73-89). При цьому табель обліку робочого часу по вказаним особам позивачем не вівся. А зазначення в розрахунково-платіжній відомості табельних номерів бухгалтер підприємства пояснила своєю необізнаністю, та що на такі дані не звертала увагу. Суд вказані дані, як доказ, до уваги не приймає, оскільки розрахунково-платіжні відомості є доказом саме виплати коштів і жодним чином не є належним доказом щодо виплати заробітної плати працівникам, не оформлених за трудовими договорами (а.с.207).

Щодо інструктажу всі свідки підтвердили, що без проведення такого первинного чи повторного інструктажу заборонено знаходитись на об'єкті та відповідно виконувати комплекс робіт з улаштування благоустрою території та улаштування пішохідних доріжок з тротуарної плитки в с.М-Коцюбинське на підприємстві "Агріком груп" (а.с.154-156).

Також суд звертає увагу на неспроможність пояснення відповідача щодо недійсності договорів підряду з підстави відсутності кінцевої дати виконання робіт, оскільки саме на момент такого укладення не можливо було визначити таку кінцеву дату. І як було вже зазначено, предметом цим договорів є саме кінцевий результат праці, який оформлювався актами прийняття робіт і саме по факту прийняття виконаної роботи проводились виплати коштів (а.с.33-63), що доводиться поданою позивачем звітністю (а.с.73-89).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді договорів підряду, як таких, що мають ознаки трудових та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів. Одночасно з цим, скасуванню підлягають також п.1 та п.2 припису Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202, оскільки винесені на підставі наведених помилкових висновків відповідача.

В той же час, як було вже зазначено, постанова від 27.06.2018 №25-24-062/0307/153 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області в розмірі 11 169,00 грн за встановленого факту порушення позивачем строків виплати заробітної плати при виході у щорічну відпустку ОСОБА_14 є правомірна. При цьому вказаний факт позивачем в судовому засіданні не спростовувався. А отже, вказана постанова скасуванню не підлягає. Інші, на думку позивача, процесуальні порушення при проведенні інспекційного відвідування, не знайшли свого підтвердження. Одночасно з цим, скасуванню не підлягають також п.п.3,4,5 припису Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202, оскільки винесені на підставі доведеного порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Таким чином, позов ПрАТ "ПМК-82" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов належить задовольнити частково.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 17 634,50 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "ПМК-82" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.1 та п.2 припису Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 №25-01-062/0307-0202.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.06.2018 №25-24-062/0307/154 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області в розмірі 1 116 900,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Приватного акціонерного товариства "ПМК-82" (вул. Дачна,2 с.Жавинка Чернігівський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 14243385) 17 634,50 грн (сімнадцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 50 коп.) судових витрат відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 08 листопада 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк