Рішення

від 29.10.2018 по справі 813/2510/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2510/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівський елеватор» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівський елеватор» (далі - ОСОБА_3 «Золочівський елеватор» ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4) №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018.

Ухвалою від 18.06.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 24.07.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті .

Ухвалою від 30.07.2018 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки додержання законодавства про працю на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_3 «Золочівський елеватор» , Головне управління Держпраці у Львівській області прийняло постанову про накладення штрафу від 11.05.2018 №ЛВ281/459/АВ/ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 186150,00 грн. На думку позивача, порушення вимог трудового законодавства, встановлені відповідачем є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Позивач зазначає, що в оскарженій постанові відсутні ідентифікуючі дані працівників відносно яких скоєно порушення. Окрім цього, позивач вказує на те, що заробітна плата згідно з ст.95 КЗпП України підлягає індексації, проте КЗпП України не відносить індексацію до мінімальних соціальних гарантій. Натомість, накладення на позивача штрафу на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення) порушує права позивача, оскільки відповідач не правильно визначив вид адміністративно-правової відповідальності. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не взяв до уваги, що згідно з відомостями про нарахування і виплату заробітної плати за період з січня 2017 року по березень 2018 року завідуючому складом, начальнику ВТЛ, бухгалтеру, електрику та підсобному робітнику сума фактично нарахованої і відповідно виплаченої заробітної плати перевищує розмір розрахункової суми з урахуванням індексації за вказаний період.

Відповідач 10.07.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.10.2017 вх№12941/07-74 та відповідно до наказу Управління від 10.04.2018 № 0690-П в період з 11.04.2018 по 12.04.2018 проводилось інспекційне відвідування ОСОБА_3 «Золочівський елеватор» на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин із найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантій для працівників під час виконання державних та громадських обов'язків. За результатами проведення інспекційного відвідування складено акт, яким встановлено ряд порушень вимог законодавства про працю, в тому числі порушення вимог ст.95 КзПП України, ст.33 Закону України Про оплату праці (не проводиться індексація заробітної плати працівникам при наявності приросту індексу споживчих цін). У зв'язку із виявленням під час проведення інспекційного відвідування порушення вимог ст.95 КзПП України, ст.33 Закону України Про оплату праці заступником начальника Управління ОСОБА_4 11.0.2018 винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ281/459/АВ/ФС у відповідності до абз.4 ч.2 ст.265 КзПП України на загальну суму 186150 грн., тобто в десятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення.

Представник позивача 08.08.2018 подав відповідь на відзив зміст якої полягає в наступному. Згідно з долученою до матеріалів справи інформаційної довідки вих.№0506/01 від 05.06.2018 вбачається, що за період з січня 2017 року по березень 2018 року заробітна плата: завідуючого складом з врахуванням індексації повинна становити сумарно 85321,37 грн., документально підтверджена виплачена сума становить 99570,00 грн.; начальника ВТЛ з врахуванням індексації повинна становити сумарно 67321,37 грн., документально підтверджена виплачена сума становить 79703,15 грн.; бухгалтера з врахуванням індексації повинна становити сумарно 50627,53 грн., документально підтверджена виплачена сума становить 64870,00 грн.; електрика з врахуванням індексації повинна становити сумарно 50627,53 грн., документально підтверджена виплачена сума становить 52230,00 грн.; підсобного працівника з врахуванням індексації повинна становити сумарно 50627,53 грн., документально підтверджена виплачена сума становить 56850,00 грн. Позивач зазначає, що сума фактично виплачених працівникам коштів підтверджується відомостями про заробітну плату, які були в розпорядженні відповідача.

Відповідач 09.10.2018 подав додаткові пояснення суть яких зводиться до такого. Відповідач вважає не коректними посилання позивача на інформаційну довідку ОСОБА_3 Золочівський елеватор , де міститься порівняння фактично нарахованої заробітної плати із заробітною платою з урахуванням індексації (база січень 2017 року). Відповідач зазначає, що дані зазначені у другій колонці таблиць інформаційної довідки з/п з урахуванням індексації (база січень 2017) це не документально підтверджені витрати на заробітну плату, а лише результат припущення позивача про те, як мала би виглядати заробітна плата працівників включно з індексацією, за умови, що протягом всього періоду в цих працівників жодного разу не змінювався посадовий оклад. Разом з тим, право на індексацію у працівника виникає з моменту, коли поріг індексації перевищив 103 %. Окрім цього, відповідач вказує на те, що сам розрахунок індексації заробітної плати, наведений у наведеній інформаційній довідці є неправильним, оскільки зроблений не у відповідності до чинного законодавства. Зокрема, для обчислення індексу споживчих цін позивач використовує базовий місяць нарахування індексації лише січень 2017 року. Відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 , обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Тобто, базовим місяцем для обчислення індексу інфляції є не конкретно визначений місяць, а місяць підвищення грошового доходу, який підлягає індексації.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволені позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступного.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_3 Золочівський елеватор зареєстроване як юридична особа код ЄДРПОУ00954857, місцезнаходження: 80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Вокзальна ,31.

На підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.10.2017 вх№12941/07-74 та відповідно до наказу Управління від 10.04.2018 № 0690-П в період з 11.04.2018 по 12.04.2018 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області ОСОБА_5 проводилось інспекційне відвідування ОСОБА_3 «Золочівський елеватор» на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин із найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантій для працівників під час виконання державних та громадських обов'язків.

За результатами проведення інспекційного відвідування відповідач склав акт №ЛВ281/459/АВ від 12.04.2018 та видав припис про усунення виявлених порушень №ЛВ281/459/АВ-П.

20.04.2018 відповідач відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, прийняв рішення №ЛВ/281/459/АВ/МГ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу ОСОБА_3 Золочівський елеватор .

26.04.2018 відповідач направив на адресу позивача виклик на розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 04.05.2018 о 14:30 в приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області, за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича,8.

За результатами перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_3 Золочівський елеватор відповідач прийняв постанову про накладення штрафу від 11.05.2018 №ЛВ281/459/АВ/ФС, якою передбачено накладення штрафу на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КзПП України, за порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КзПП України та ст.33 Закону України Про оплату праці в розмірі 186150,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 цього Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

У підп.6 п.5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ПФ України та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.

Відповідно до п.27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Суд встановив, що на підставі листа ГУ ПФ України у Львівській області від 30.10.2017 вх№12941/07-74 та відповідно до наказу Управління від 10.04.2018 № 0690-П відповідач провів інспекційне відвідування ОСОБА_3 «Золочівський елеватор» на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин із найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантій для працівників під час виконання державних та громадських обов'язків. За результатами проведення інспекційного відвідування складено акт №ЛВ281/459/АВ від 12.04.2018 та винесено оскаржену постанову від 11.05.2018 №ЛВ281/459/АВ/ФС.

Окрім цього, суд встановив, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є встановлення порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КзПП України, ст.33 Закону України Про оплату праці . Вказане порушення полягає в тому, що протягом січня 2017 року-березня 2018 року позивач не забезпечив нарахування та виплати заробітної плати п'яти найманим працівникам, а саме начальнику ВТЛ (ОСОБА_6А.), завідуючому складом (ОСОБА_7І.), бухгалтеру (ОСОБА_8З.), електрику (ОСОБА_9О.), підсобному робітнику (ОСОБА_10Д.).

Згідно з штатними розписами за період 2017 року та січень-березень 2018 року та книгами нарахування заробітної плати відповідач встановив, що індексація грошових доходів працівників ОСОБА_3 Золочівський елеватор не проводиться щомісячно, відповідно до приросту споживчих цін .

Суд встановив, що позивач, не провів індексацію заробітної плати начальнику ВТЛ за період червень-серпень 2017 року (посадовий оклад начальника ВТЛ згідно з штатним розписом, введеним в дію з 01.01.2017 становив 4400 грн., а згідно з штатним розписом, введеним в дію з 01.062017 - 4410 грн.), заробітна плата завідувача складу підлягала індексації за грудень 2017 року та січень-березень 2018 року (згідно з штатним розписом, введеним в дію з 01.08.2017 посадовий оклад завідувача складу встановлено в розмірі 7500 грн. та не змінювався протягом періоду до проведення інспекційного відвідування); заробітна плата бухгалтера підлягала індексації за грудень 2017 року (згідно з штатним розписом, введеним в дію з 01.06.2017 посадовий оклад бухгалтера становив 4410 грн., та згідно з штатним розписом введеним в дію з 01.01.2018 посадовий оклад встановлено на рівня 5000 грн); заробітна плата електрика підлягала проведенню індексації за період червень 2017 року (згідно з штатним розписом, введеним в дію з 01.01.2017 електрику встановлено посадовий оклад 3200 грн., згідно з штатним розписом, введеним в дію з 01.07.2017 посадовий оклад встановлено 3800 грн.) та за період грудень 2017 року та січень-березень 2018 року; заробітна плата підсобному робітнику в 2017 році підлягала проведенню індексації в 2017 році.

Таким чином, відповідач правомірно встановив порушення позивачем ч.5 ст.79, ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України, ст.33 Закону України «Про оплату праці» .

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що в оскарженій постанові, відсутні ідентифікуючі ознаки працівників стосовно яких вчинено правопорушення (прізвища, ім'я, по-батькові, ідентифікаційні коди)., виходячи з наступного.

Форма постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 №1500/31368. Зареєстрована форма постанови передбачає зазначення переліку порушень, за які передбачено відповідальність.

Суд встановив, що такий перелік наявний в оскарженій позивачем постанові .

Окрім цього, приймаючи рішення про накладення фінансової санкції згідно з абз.4 ст.265 КзПП України, посадова особа зобов'язана правильно встановити кількість працівників стосовно яких вчинене правопорушення, оскільки це має значення для визначення розміру штрафної санкції без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові, ідентифікаційних кодів працівників.

Суд встановив, що в спірному випадку постанова винесена у зв'язку із не проведенням індексації п'ятьом працівникам, при цьому, в постанові наявні відомості про посади, які обіймають ці працівники.

Щодо доводів позивача про те, що індексація заробітної плати не є мінімальною гарантією в оплаті праці, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація заробітної плати віднесена до мінімальних державних гарантій.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 12.04.2018 у справі №816/2325/16.

Щодо посилань позивача на те, що згідно з відомостями про нарахування і виплату заробітної плати за період з січня 2017 року по березень 2018 року завідуючому складом, начальнику ВТЛ, бухгалтеру, електрику та підсобному робітнику сума фактично нарахованої і відповідно виплаченої заробітної плати перевищує розмір розрахункової суми з урахуванням індексації за вказаний період, суд не погоджується з таких підстав.

Суд встановив, що розрахунок індексації заробітної плати, наведений у інформаційній довідці №0506/01 від 05.06.2018 є неправильним, оскільки не у відповідає чинному законодавству. Позивач для обчислення індексу споживчих цін використовує базовий місяць нарахування індексації лише січень 2017 року.

Відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексу інфляції є не конкретно визначений місяць, а місяць підвищення грошового доходу, який підлягає індексації.

Суд встановив, що з п'яти працівників зазначених у інформаційній довідці позивача, правильний розрахунок індексації заробітної плати зроблено лише стосовно начальника ВТЛ ОСОБА_11, у якої базовим місяцем обчислення індексу споживчих цін дійсно є січень 2017 року, право на індексацію у вказаного працівника виникло в червні 2017 року, як про це зазначено у інформаційній довідці. Проте, індексації позивач практично не проводив.

Суд встановив, що базовим місяцем ОСОБА_7 (завідуючий складом), окрім січня 2047 року, був також і серпень 2017 року. В зазначеному місяці встановлено посадовий оклад у розмірі 7500 грн., який залишився незмінним до березня 2018 року. При цьому, право на індексацію в нього виникло у грудні 2017 року, оскільки загальний добуток індексів за вересень - листопад 2017 року перевищив 103%.

Базовим місяцем ОСОБА_9 (електрика) був липень 2017 року. В зазначеному місяці встановлено посадовий оклад в розмірі 3800 грн. Відтак, право на індексацію у нього виникло вже в листопаді, оскільки добуток індексів за серпень-жовтень 2017 року склав 103,120776. Суд встановив, що з липня 2017 року по березень 2018 року ОСОБА_9 нараховувався тільки посадовий оклад, який взагалі був меншим, ніж у базовому місяці.

Також, суд встановив, що базовим місяцем ОСОБА_8 (бухгалтер) був червень 2017 року. В зазначеному місяці встановлено посадовий оклад у розмірі 4100 грн. Відтак, право на індексацію у нього виникло в листопаді 2017 року, коли добуток індексів споживчих цін за липень-жовтень 2017 року склав 103,327017552. При цьому, включно до грудня 2017 року посадовий оклад бухгалтера був незмінним.

До складу заробітної плати ОСОБА_10 (підсобний робітник) окрім посадового окладу входили надбавки, які не мають постійного характеру, а тому не впливали на обчислення індексу споживчих цін.

Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Зокрема, індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств , установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки,премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Таким чином, позивач помилково включав надбавки для підсобних робітників до розрахунку індексації заробітної плати ОСОБА_10

Матеріалами справи підтверджується, що протягом січня 2017 року - березня 2018 року посадові оклади ОСОБА_10 затверджувалися таким чином: 3200 грн., 3200 грн., 3400 грн. (березень 2017 року), 3400 грн. (квітень 2017 року), 3205 грн., 3205 грн., 3210 грн., 3220 грн., 3800 грн. (жовтень 2017 року), 3800 грн., 3730 грн., 4400 грн. (з березня 2018 року).

Базовим місяцем ОСОБА_10 став березень 2017 року, коли оклад її оклад було підвищено до 3400 грн. Окрім цього, посадовий оклад ОСОБА_10 включно до жовтня 2017 року був меншим, ніж у базовому місяці.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, про порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КзПП України та ст.33 Закону України Про оплату праці , що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а також інформаційною довідкою №0506/01 від 05.06.2018, на яку посилався позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівський елеватор» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 08.11.2018.

Суддя А.Г. Гулик