Рішення

від 12.10.2018 по справі 826/8545/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2018 року №826/8545/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтела Про до Головного управління ДФС у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтела Про , (далі - позивач) , до Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач, контролюючий орган) , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №0005101401.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не наведено жодного обґрунтованого доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та TOB Гранітбудмонтаж , а усі первинні документи позивача відповідають вимогам законодавства. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У своєму відзиві на адміністративний позов представник відповідача стверджував, що перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ Інтела Про з ТОВ Гранітбудмонтаж за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій і їх дійсності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8545/17 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Інтела Про (код ЄДРПОУ 38736429) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 19.06.2017 року №258/26-15-14-01-02/38736429.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. а п. 198.1 та абз. 1, 2 пп. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вказані порушення, позивачем вимог податкового законодавства, на думку контролюючого органу обґрунтовуються наступним.

ТОВ Інтела Про до складу податкового кредиту у вересні 2016 року включило суму ПДВ, сформованого за рахунок господарських операцій з ТОВ Гранітбудмонтаж на загальну суму 362144,60 грн.

Відповідно до податкових баз даних у ТОВ Гранітбудмонтаж відсутня інформація щодо наявності земельних ресурсів, транспортних засобів, основних засобів.

Крім цього, у Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстрована ухвала Солом'янського районного суду в м. Києві по справі №760/21875/16-к, з якої вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100090000020 від 02.02.2016 року, яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. В ході розслідування кримінального провадження №32016100090000020 від 02.02.2016 року встановлено, що група підприємств, у тому числі ТОВ Гранітбудмонтаж (код ЄДРПОУ 40559551) зареєстровані та придбані на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності групою осіб у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, для незаконного обготівкування грошових коштів та ухилення від сплати податків у великих розмірах суб'єктами реального сектору економіки за рахунок формування фіктивного податкового кредиту.

Також відповідач зазначав, що ТОВ Інтела Про до перевірки не надані первинні документи, що підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей, а саме: транспортування, зберігання обладнання, довіреностей на отримання товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності тощо), відсутні дані про місце приймання, час початку і завершення приймання, прізвище, ім'я та по батькові осіб, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення), специфікації та до перевірки не надано сертифікати відповідності та походження товару тощо.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №0005101401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 453180,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням 362144,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 91036,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішень органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.8 статті 77 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пунктами 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, під час проведення документальної планової перевірки дослідженню підлягає досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Підставами для висновків викладених в акті від 19.06.2017 №258/26-15-14-01-02/38736429 стала інформація наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала Солом'янського районного суду в м. Києві по справі №760/21875/16-к, з якої слідує, що слідчим управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100090000020 від 02.02.2016 року, яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Зі змісту ухвали також вбачається, що в ході розслідування кримінального провадження №32016100090000020 від 02.02.2016 року встановлено, що група підприємств, у тому числі ТОВ Гранітбудмонтаж (код ЄДРПОУ 40559551) зареєстровані та придбані на підставних особі з метою прикриття незаконної діяльності групою осіб у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, для незаконного обготівкування грошових коштів та ухилення від сплати податків у великих розмірах суб'єктами реального сектору економіки за рахунок формування фіктивного податкового кредиту.

Таким чином підставами для висновку щодо допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства стали не документи надані позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Гранітбудмонтаж , а інформація наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, необґрунтованість посилань відповідача на інформацію викладену в ухвалі Солом'янського районного суду в м. Києві по справі №760/21875/16-к, постановленої в рамках кримінального провадження №32016100090000020 від 02.02.2016 року, зумовлюється наступним.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, факти встановлені в рамках кримінального провадження №32016100090000020 від 02.02.2016 року можуть належним чином засвідчувати наявність певних обставин, тільки після набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду відповідної кримінальної справи.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Гранітбудмонтаж , було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 205, 209, 212 КК України.

Також суд звертає увагу на те, що відомості про кримінальне провадження, на яке посилається контролюючий орган у акті перевірки, внесені до ЄРДР 02.02.2016 року, в той же час ТОВ Гранітбудмонтаж , як юридична особа, було внесене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстроване 10.06.2016 року, тобто більше ніж на 5 місяців пізніше, ніж відносно нього було розпочате кримінальне провадження, а отже відомості в акті перевірки є сумнівними.

При цьому, суд звертає увагу на те, що факт відсутності певної інформації в податковій звітності ТОВ Гранітбудмонтаж , саме по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ТОВ Гранітбудмонтаж господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та ТОВ Гранітбудмонтаж (підрядник) укладено договір підряду №02/09-16 СП на виконання будівельних робіт від 02.09.2016 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується організовувати та виконати відповідно до вимог ДБН України та умов Договору повний комплекс робіт по утепленню та оздобленню фасадів на будівництві житлового будинку №2 по вул. С.Крушельницької (ж/м Осокорки Північні, 11-й мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва, у терміни встановлені договором.

Вартість робіт визначається Сторонами по фактично виконаних обсягах робіт на підставі затвердженої Сторонами одиничної розцінки в розмірі:

- утеплення та оздоблення стін мінеральною ватою або пінополістирольним утеплювачем - 340,00 грн. за 1 кв.м. поверхні стіни з ПДВ включно;

- утеплення та оздоблення укосів віконних мінеральною ватою - 504,30 грн. за кв.м. поверхні ПДВ включно;

- виготовлення та влаштування декоративних елементів - 504,30 грн. за 1 кв.м. з ПДВ включно;

- оздоблення без утеплення - 238,00 грн. за 1 кв.м. поверхні стіни з ПДВ включно.

Початок робіт - вересень 2016 року. Закінчення робіт - грудень 2016 року. Збільшення строків виконання робіт та об'єкті може бути змінено тільки шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до даного Договору.

Так, на підтвердження виконання зобов'язань за вказаним договором позивачем надано:

- акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, з якого вбачаэться, що ТОВ Гранітбудмонтаж виконано утеплення фасадів мінеральними плитами товщиною 100 мл та армування фасадів по мінеральним плитам товщиною 100 мл, на суму 232629 грн. та 245272 грн.;

- акт приймання-передачі матеріалів за вересень 2016 року;

- податкову накладну від 26.09.2016 року;

- виписку по рахунку від 12.10.2016 року, з якої вбачається, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року в сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку від 13.10.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року в сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку від 17.10.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року в сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку за період від 24.10.2016 року по 31.10.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року 24.10.2016 року в сумі 100000 грн., 25.10.2017 року у сумі 100000 грн., 27.10.2017 року у сумі 100000 грн., 28.10.2017 року у сумі 100000 грн., 31.10.2017 року у сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку від 07.11.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року в сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку від 10.11.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року в сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку від 11.11.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року в сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку за період від 21.11.2016 року по 22.11.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року 21.11.2016 року в сумі 100000 грн., 22.11.2016 року у сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку від 02.12.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року в сумі 100000 грн.;

- виписку по рахунку за період від 20.12.2016 року по 23.12.2016 року, з якої слідує, що ТОВ Інтела Про здійснено сплату за виконані будівельно-монтажні роботи по договору №02/09-16 СП від 02.09.2016 року 20.12.2016 року у сумі 100000 грн., 21.12.2016 року у сумі 100000 грн., 22.12.2016 року у сумі 100000 грн., 22.12.2016 року у сумі 100000 грн., 23.12.2016 року в сумі 72861,60 грн., 23.12.2016 року у сумі 100000 грн., 23.12.2016 року у сумі 100000 грн.

Також з досліджених матеріалів справи вбачається, що 13.07.2016 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнято рішення по видачу ліцензії ТОВ Гранітбудмонтаж (код ЄДРПОУ 40559551) на виконання робіт провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV категорії складності, зокрема будівельних та монтажних робіт загального призначення та будівництва об'єктів інженерної інфраструктури.

Укладання позивачем вище вказаного договору підряду №02/09-16 СП обумовлено необхідністю виконання позивачем зобов'язань перед ТОВ БК Азур Груп , оскільки 15.04.2015 року між ТОВ БК Азур Груп (замовник) та ТОВ Інтела Груп (підрядник) укладено Договір підряду №408, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до проектної документації державних будівельних норм України та умов цього Договору повний комплекс робіт по утепленню з оздобленням фасаду на будівництві житлового будинку №2 по вул. С.Крушельницької у 11 мкр. ж/м Осокорки Північні у Дарницькому районі міста Києва.

Перелік повного комплексу робіт, передбачених проектною документацією, що виконується підрядником за цим договором - повний комплекс робіт по утепленню фасаду з оздобленням у відповідності з проектною документацією та паспортом оздоблення фасаду.

Початок робіт - травень 2015 року. Звершення робіт - травень 2016 року.

Строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договорі у разі:

- виникнення обставин непереборної сили;

- виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт.

Строк виконання робіт змінюється (переноситься) шляхом укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до Додаткової угоди №1 про внесення змін до Договору підряду №408 від 15.04.2015 року, від 05.09.2016 року, у зв'язку з виконанням додаткових обсягів будівельно-монтажних робіт, Сторони дійшли згоди змінити пункти: 3.1 розділу 3, 4.1 розділу 4, 18.1 розділу 18 Договору, виклавши їх в наступній редакції: Початок робіт - травень 2015 року, звершення робіт - червень 2017 року.

З акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року вбачається найменування виконаних підрядником ТОВ Інтела Про робіт та понесених витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконано умови вищезазначеного договору і господарські відносини з ТОВ Гранітбудмонтаж підтверджують використання отриманого за договором у господарській діяльності.

Суду також надано докази оплати позивачу ТОВ БК Азур Груп за виконані роботи згідно Договору підряду №408.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивачем надано договір №02/09-16СП на виконання будівельних робіт від 02.09.2016 року, виконання якого підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, актом приймання-передачі матеріалів за вересень 2016 року; податковою накладною, виписками по рахунку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 р.V Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Тобто з досліджених вище доказів слідує, що позивачем отримано замовлені товари/послуги, а отже дата виконаних робіт вважається датою віднесення сум податку до податкового кредиту.

Крім того, на підтвердження факту відображення в податковому обліку ТОВ Інтела Про показників спірних господарських операцій, позивачем надано податкову звітність за вересень 2016 року.

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів виконаних робіт, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відтак, суд дійшов висновку, що надані суду копії первинних документів оформлено у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. У сукупності останні не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з вказаними вище контрагентами та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Таким чином, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Так, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа, був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів четвертої та п'ятої категорій складності (за переліком робіт згідно з додатком).

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю Інтела Про надано належні копії первинних документів, які підтверджують зв'язок між господарськими операціями з контрагентом, а тому прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві податкове повідомлення-рішення №0005101401 від 3.06.2017 року є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 05.07.2017 року №1458, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6797,70 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 6797,70 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Інтела Про (код ЄДРПОУ 38736429, адреса: 04073, м. Київ, вул. Скляренка, 9) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005101401 від 30.06.2017 року.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтела Про здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 6797,70 грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто сім гривень сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко